Історія розвитку фортепіано

Йшов 1709 рік, коли Бартоломео Крістофорі демонстрував молоточкові фортепіано гостям свого господаря. Він був тоді першим творцем цього інструменту. Першим, але не єдиним, хто на початку XVIII ст. прийшов до ідеї створення «клавесина з молоточками». У 1716 році модель подібного інструменту сконструював француз Маріус, а роком пізніше німецький музикант Шредер, незалежно від Крістофорі і Маріуса, теж зібрав молоточковий фортепіан. Здавалося б, завдяки чудовій властивості нового інструменту - можливості «дозувати» звук - музиканти відразу ж повинні були віддати перевагу його клавесину. Але клавесин не здавав позицій. Адже механіка перших фортепіано була недосконала, а звук, хоча і змінювався по силі, був різким і сухим. Перші відгуки про новий інструмент не могли порадувати майстрів. «Фортепіано не такий голосний, як клавесин, хоча верхи фортепіано чарівні, баси жорсткі, глухі і здаються занадто чахлими для наших вух». Великий Бах, познайомившись з першими зразками фортепіано, теж знайшов в них істотні недоліки. "У високому регістрі звук їх слабкий і грати на них важко". Дійсно, в порівнянні з податливістю клавесина, натискання клавіш фортепіано вимагало більшого зусилля. Багато музикантів вважали, що, долаючи цей додатковий опір, неможливо домогтися клавесинної легкості і швидкості.
«Цей вискочка ніколи не зможе витіснити величного клавесина», - такий, як багатьом здавалося, остаточний вирок був винесений щойно народженому «чембало з молоточками», або «піанофорте», як його іноді називали. Але час вирішив інакше. Й. С. Баху не судилося писати спеціально для фортепіано. Зате його молодший син - Йоганн Крістіан Бах, відразу оцінив переваги нового інструменту. Одним з перших він виступив перед публікою з сольним концертом на фортепіано. А незабаром з'явилася збірка його сонат, в підзаголовку якого значилося: «Для фортепіано». Тим часом, в 60 - 70-ті роки XVIII століття, модернізацією фортепіано починають займатися вже багато провідних майстрів Європи. І думка про новий інструмент швидко змінюється. Тепер нападкам піддається клавесин. Виявляється, що його «глуха і одночасно гостра милозвучність» не підходить для виконання «співучих фрагментів». Це означало, що як соліст клавесин зазнав поразки. Проходить якихось два десятки років, і сучасники цього «великого музичного перевороту» свідчать, що «клавесин зберігся тільки в оркестрі, і то дивно, навіщо ним ще користуються: звук його гострий, різкий, пронизливий». Таким чином, і як оркестровий інструмент, клавесин визнається непридатним. Далі доля чембало складається досить невдало. Їх не тільки перестають виготовляти, а й фактично винищують. Оскільки потреба в фортепіано різко зростає, а фабрики і майстерні не встигають задовольняти всіх охочих новими інструментами, фортепіано починають виготовляти зі старих клавесинів. В результаті клавесини майже повністю зникають. Настає їх майже столітнє забуття.
Кінець XVIII століття - це рубіж, який відділяє період клавірного мистецтва від фортепіанного. В другій пол. XVIII- початку XIX століття центром музичного світу був Відень. Так склалась доля фортепіано, шо він завоював до цього часу популярність майже у всій Європі; в більшості великих міст жили і виступали піаністи, вчилися грі на ньому, а особливо у Відні. Але варто згадати про найбільш видатних композиторів того періоду, які писали для фортепіано, творчість яких докорінно змінило долю інструменту. Свої перші сонати Й. Гайдн створював в той період, коли поступово відбувався перехід від старих типів клавіру - клавесина і клавікорда - до фортепіано. Гайдн був одним з перших композиторів, який геніально розкрив чудові можливості нового інструмента. Для фортепіано вже писав В. А. Моцарт. Одних концертів для фортепіано - понад двадцять, причому сімнадцять з них написано в Відні. Якщо Гайдн і Моцарт ще використовували іноді для своєї творчості клавесин, то Бетовен - особливо в зрілий період - визнає тільки фортепіано. Він не лише віртуозно володіє цим інструментом, але і постійно вимагає його удосконалення. До його думки прислухаються кращі фортепіанні майстри Відня, які надають за настійною рекомендацією Бетовена більш мужній і вольовий характер звучання своїх інструментів - саме ті якості, які так властиві творчості Бетовена. Отже, першість в музичному світі змінилася. Якщо раніше «королем» музичних інструментів називали орган, а потім тривалий час царював клавесин, то відтепер, лише фортепіано.