Про високу вчительську заробітну плату у Фінляндії (4 400 євро)

 

Віктор Громовий

Вибране ·8 год ·

Без гідної заробітної плати немає професіоналізму.

Ми намагались «скаргокультити» у фінів абсолютно другорядні речі. І не звертати увагу на головне.

Наш литовський друг Альгірдас Забуліоніс (Algirdas Zabulionis) завди підкреслював: немає сенсу охати і ахати як у них все круто, треба з’ясувати завдяки яким механізмам розвитку тепер у них все круто. Треба глибоко копати, щоб вияснити що саме дало їм змогу зробити прорив до вищої якості освіти.

Наприклад, успіх фінської школи не впав з неба. Там вчителі навчилися рішуче протистояти системі і вибороли своє право на гідне життя та професійну повагу!

Перш за все мова йде про високу заробітну плату (4 400 євро) та широку професійну автономію, яка була помножена на довіру. Фіни в масі своїй підтримали ці зміни, бо знали, що без гідної заробітної плати немає професіоналізму.

Тож, у нашій суспільній свідомості має утвердитись проста думка: встановлення високої оплати праці освітянам на користь нам усім! Бо тільки так можна сподіватись зупинити процес професійної деградації вчительства в Україні.

Бо є вершиною ідіотизму сподіватись на те, що бідний, замордований та упосліджений вчитель буде працювати так, як вільний, матеріально забезпечений та всіма пошанований вчитель у Фінляндії.

Може бути ефективним раб на галері, але вчителювання все ж таки передбачає складну роботу. Скільки б ви його не "прокачували" та не "перезавантажували".

Ще раз: у Фінляндії зробила ставку на людей, оскільки освітянська спільнота змогла рішуче протистояти системі гноблення.

На яку роботу влаштовувались колишні міністри (заступники міністрів) освіти після відставки?

 

Віктор Громовий

Вибране ·23 год ·

Я тут спробував дослідити за допомогою ШІ на яку роботу влаштовувались колишні міністри (заступники міністрів) освіти після відставки?

З усього переліку колишніх очільників освітнього відомства незалежної України понад 50% ставали ректорами або керівниками провідних ЗВО.

Проєктами на міжнародних та благодійних грантах керують 2 міністерки. Лілія Гриневич ще й очолила «Академію вчительства» у ХНУ ім. Каразіна.

Сергій Квіт зараз працює президентом Національного університету «Києво-Могилянська академія» (НаУКМА).

Станіслав Ніколаєнко (міністр освіти і науки у 2005–2007 роках) наразі працює в Національному університеті біоресурсів і природокористування України (НУБіП) у статусі президента університету, голови Вченої ради та радника ректора.

Василь Кремень уже очолював Академію педнаук, коли ставав міністром і очолює досі.

Іван Зязюн очолив новостворений Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України (нині відомий як Інститут педагогічної освіти і освіти дорослих).

Павло Хобзей (заступник та перший заступник міністра освіти і науки у 2015–2019 роках) наразі працює директором Львівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти (ЛОІППО) та є експертом в кількох грантівських проєктах.

Павло Полянський (ексзаступник міністра та колишній державний секретар МОН України) наразі працює на топпосаді в урядовому секторі — він є заступником Державного секретаря Кабінету Міністрів України.

На роботу до школи не прийшов НІХТО?

Виправте мене і ШІ, якщо є хоч один виняток.

Чи можна порівнювати музичну школу з гуртком?

 

Львівська музична школа 3 ·

Стежити

16 год ·

Чи можна порівнювати музичну школу з гуртком?

— Та це ж просто гурток. Не сподобається — покине.

Саме цю фразу можна почути найчастіше, коли мова заходить про музичну школу.

Але чи справді музична школа — це лише гурток?

Ні.

Бо гурток — це переважно дозвілля.

Захоплення.

Місце, куди дитина приходить цікаво провести час.

Музична школа — це освіта.

Це уроки, домашні завдання, академічні концерти, іспити, заліки, ансамблі, оркестри, теорія музики, сольфеджіо, музична література...

Це роки системної праці, яка непомітно змінює не лише музичні навички, а й саму дитину.

Саме тому музичну школу не можна оцінювати за принципом:

«Походив кілька місяців — і досить».

Адже результат тут не народжується за один семестр.

Він народжується після сотень годин за інструментом.

Після сліз через невдалий твір.

Після тремтячих рук перед концертом.

Після першої маленької перемоги над собою.

Музична школа вчить не тільки грати.

Вона вчить працювати тоді, коли не хочеться.

Вчить слухати.

Вчить концентруватися.

Вчить виходити на сцену, навіть коли страшно.

Вчить приймати поразки й не втрачати бажання рухатися далі.

Саме тому багато випускників музичних шкіл не стають професійними музикантами.

І знаєте що?

Це абсолютно нормально.

Бо головний диплом вони отримують не з вивчених творів на фортепіано, скрипки чи вокалу.

Вони отримують диплом внутрішньої сили.

Терпіння.

Самодисципліни.

Відповідальності.

Уміння доводити справу до кінця.

І це ті якості, які залишаються з людиною незалежно від того, ким вона стане —

лікарем, учителем, програмістом чи підприємцем.

Тому музична школа — це не просто місце, де навчають музичної грамоти та гри на інструменті.

Це школа, де формується характер.

І, можливо, саме тому її не можна порівнювати зі звичайним гуртком.

А як вважаєте ви?

Ніхто не збирався культивувати щасливе вчителювання

 

Віктор Громовий

Вибране ·1 дн. ·

Один із міфів НУШ: робимо шкільну освіту як у Фінляндії. Хі-хі.

Ніхто і не збирався не те, що платити вчителеві як у Фінляндії, а і просто зменшити тиск з боку бюрократично-агентозмінської надбудови.

Ніхто не збирався вибудовувати нову систему управління, яка б базувалась на високому рівні довіри до вчителя.

У Фінляндії немає національної системи інспектування на зразок Ofsted у Англії чи ДСЯО у нас, яка б передбачала регулярну оцінку шкіл.

У цій культурі наголос робиться на професійній довірі, а не на контролі, що зменшує рівень стресу в освітян.

Ніхто не збирався культивувати щасливе вчителювання. Навпаки, посилювалось маніпулювання вчителями шляхом прививання їм відчуття вини, посилення навченої безпорадності та навмисного нагнітання агресивного середовища навколо школи і вчителя.

Зайве доводити і те, що без гідно оплачуваного вчителя "як у Фінляндії" у нас ніколи не буде ані якісної освіти, ані престижу професії, ані успіху реформ.

Бо жодна програма, жодна стратегія і жодна «політика» («Освіта для життя», «Профільна» тощо) чи ШІ не замінять людину, яка щодня бере на себе відповідальність за освіту дітей.

7 Не! Що неприпустимо для вчителя.

 

Віктор Громовий

Вибране ·1 дн. ·

7 Не! Що неприпустимо для вчителя.

Вчитель – це не професія, а цілодобовий стан душі та моральний стовп нації. Він повинен пам’ятати про ці залізні правила, порушення яких загрожує лінчуванням у будь-якій дискусійній групі.

1. Неприпустимо мати травну систему. Купівля хліба, ковбас або, о Боже, туалетного паперу в магазині зі знижками позбавляє професію її міфічної духовності. Вчитель повинен живити себе нектаром знань та посмішкою начальника управління освіти.

2. Неприпустимо хворіти в робочі дні. Хворіти дозволено лише у неділю та під час канікул. Нежить у середу – це явний саботаж виконання навчальної програми.

3. Неприпустимо ходити на пляж у купальнику. У громадських місцях обов’язковим є діловий костюм або, як варіант, лабораторний халат. Вигляд вчительських сідниць на пляжі може безповоротно травмувати випадкового учня.

4. Неприпустимо мати особисте життя. Чоловік? Дружина? Діти? Хобі? Недопустимо. Єдиною законною любов’ю вчителя у вільний час має бути оціночний лист, а єдиним допустимим романом — виправлення статистичних даних в електронному журналі.

5. Неприпустимо, щоб тебе бачили на вулиці після 17:00. Хороший вчитель після дзвінка на останній урок повинен згорнутися в кубик і перечекати ніч у шухляді письмового столу. Вранці, немов Амброзій Клекс*, він повинен скористатися помпою для збільшення розміру, випити рідину, що відновлює пам’ять, посміхнутися й написати тему на дошці.

6. Неприйнятно витрачати гроші. А вже точно не на розкішні речі, такі як лікування зубів чи брендові черевики. Скромність – це чеснота. Дірка в черевику ідеально доповнює трудову етику мінімальної заробітної плати.

7. Непристойно мати поганий день. Вчитель – це гуманоїд, запрограмований на вічний ентузіазм. Заходячи до класу, він повинен випромінювати, наче ведучий ігрового шоу, навіть якщо вночі в його квартирі прорвало каналізаційну трубу, його власна дитина хворіє, а чоловік втратив роботу.

Переклад з польської.

Авторка портрету "ідеального вчителя": Єва Войчик (Ewa Wójcik)

*Амброзій Клекс (також відомий як пан Ляпка або Клякса) – це головний персонаж серії відомих казок польського письменника Яна Бжехви, уродженця Жмеринки. Він є загадковим, ексцентричним та могутнім директором чарівної школи для хлопчиків, чиї імена починаються на літеру «А»