Мирослав Скорик

 1 червня рік тому відійшов до вічності Мирослав Скорик - український композитор зі світовим ім’ям, диригент, музикознавець, народний артист України, лауреат Шевченківської премії, Герой України.

Він є володарем майже всіх існуючих державних нагород і відзнак.

Мирослав Скорик народився у Львові. Його родина була тісно пов’язана з українськими мистецькими, науковими, суспільно-політичними колами Галичини. Бабуся була рідною сестрою Соломії Крушельницької, дідусь - відомим українським фольклористом. Батько грав на скрипці, мати - на фортепіано, хоча вони не були професійними музикантами.

У в 1963 році Мирослав Скорик створив вокально-інструментальний ансамбль "Веселі скрипки", для якого написав ряд пісень, що в той час були дуже популярними. Пісня "Не топчіть конвалій" стала першим українським твістом.

Мабуть, немає українця, який би не чув славнозвісну "Мелодію" Мирослава Скорика. Він – автор музики до легендарного фільму "Тіні забутих предків" Сергія Параджанова. Його опера "Мойсей" – єдиний український твір, який отримав благословення Папи Римського Іоанна Павла ІІ, а легендарна "Мелодія" є духовним гімном України. Його музика поєднує в собі яскравий національний колорит і сучасну музичну техніку, а композиції знані в усьому світі.

Підготовлено за матеріалами з відкритих джерел.

Нехай всі діточки будуть щасливі і здорові!

 

Океан Ельзи - Країна дітей feat. alyona alyona (Океан Ельзи version). Прем’єра 1 червня 2021 - День захисту дітей

 "Країна дітей" - присвята дітям України, які постраждали внаслідок війни, збройних конфліктів, терактів. Прем’єра в День захисту дітей – це нагадування, що, перш за все, діти потребують захисту від вчинків дорослих, від їх безвідповідальних та жорстоких рішень.

~ Слова: Сергій Жадан, Альона Савраненко ~ Музика: Святослав Вакарчук ~ Виконання: Океан Ельзи feat. alyona alyona

Скільки печалей і скільки морок, і ти вже не можеш ступити крок, і вже зупиняєш серце, рахуючи втрати. І так нам бракує добрих вістей в країні, в якій так багато дітей знають як варто жити й за що помирати. Та клітка для птаха така тісна і легко дається нам кожна весна, і час обривається вранці відлунням прибою. По нас залишаються радість і сміх. Любити – це значить бути для всіх. Вірити – значить уміти вести за собою. Знову горять, горять мости і зводяться стіни, але тримають нам горішні основи діти, які, які проросли в небо країни, діти, що стали нам продовженням мови. Країна, яка не тримає зла. Країна, яка тут завжди була. Країна, в яку повертають дощі, Про яку так легко писати вірші. Країна – більше за будь-яке зло. Любити її за те, що було. Любити кожне з її світань. В мене лишається пару питань. Що нас тримає тут взагалі. Нас тут так мало на цій землі. Нам так щедро світять зірки. Це діти вертаються від ріки. Діти вертають в свої доми. Це ми тут лишаємось жити, це ми. І повен дім голосів і гостей. Дихає тихо країна дітей. Знову горять, горять мости і зводяться стіни, але тримають нам горішні основи діти, які, які проросли в небо країни, діти, що стали нам продовженням мови. (текст – alyona alyona): Та скільки ж всього треба пережити їм, Щоб блукаючи по світу вони скрізь були своїми. І якими бути треба, щоб навколо розуміли Чому в вухах є шум, чому чорне вже не біле І вогонь у серцях вогонь у очах вогонь За вікном вогонь Все чуже навколо свого І скільки в небі журавлів шукає прихистку весною Скільки душ восени вони забрали із собою в небуття Що то є життя, в чому його кошт Більше сльози не течуть просто очі залив дощ Він може змиє бруд сухий, змиє попіл до кінця Але не змиє слід історії з молодого лиця

 Це моє. Кайфую.

Go_A - SHUM Metal Cover (Eurovision 2021 Ukraine)

Микола Лисенко:мелодія життя і кохання

читати за посиланням

 Твоя мама тут не працює, і ми не маємо рабів, тож прибирай за собою сам.

От такі "нечемні" плакати-заклики бачив в американських школах. Всюди: їдальнях, класах, вбиральнях...

Опера "Мадам Батерфляй" Д.Пуччіні і Соломія Крушельницька

 1904 року завдяки Соломії Крушельницькій опера "Мадам Батерфляй" Д.Пуччіні мала приголомшливий успіх у Брешії. До виступу Крушельницької ця опера зазнала катастрофічного провалу на прем'єрі в Мілані 17.02.1904.

http://bit.ly/2d68CDV

Богдан Весоловський

 30 травня 1915 р. у Відні народився Богдан Весоловський (рідні, друзі казали – Бонді), творець перших українських танго та фокстротів.

Іван-Богдан Весоловський (30 травня 1915, Відень — 17 грудня 1971, Монреаль) — український пісняр, композитор, акордеоніст. Увійшов в історію музичного Львова як композитор легкого жанру.

Після Першої світової війни родина переїхала до Стрия. Навчався на юридичному факультеті Львівського університету та у Вищому музичному інституті імені Миколи Лисенка. Також закінчив Консульську академію у Відні. Знав кілька іноземних мов.

Почав писати музику з 16 років, у 22-річному віці написав одну зі своїх найпопулярніших пісень — «Прийде ще час». Уже перші музичні твори принесли Богданові Весоловському славу. У 1930-х роках разом зі скрипалем Леонідом Яблонським (Ябцьом) і акордеоністом Анатолем Кос-Анатольським входив до складу популярної на той час молодіжної «Джаз-капели Яблонського» («Ябцьо-Джаз»; солісткою була Ірина Яросевич). Джаз-капела мала неабиякий успіх на вечірках львівської молоді міжвоєнного періоду, зокрема на корпоративних балах.

Здобувши освіту, у грудні 1938 року виїхав до Закарпаття для участі в розбудові Карпатської України. Після поразки карпатських січовиків емігрував до Відня, де згодом побрався з Оленою Залізняк.

У Відні під час Другої світової війни разом з композитором Андрієм Гнатишином опрацьовував ноти українських народних пісень для видавництва Бориса Тищенка.

У роки війни у подружжя Весоловських народилися двоє синів. 1949 року за допомогою української громади Канади сім'я переселилася до цієї країни. Решту життя працював в українській редакції Міжнародного канадського радіо[en] в Монреалі.

Наприкінці 1960-х років йому дозволили за канадсько-радянським обміном відвідати Україну. Тоді він побував у Львові, зустрівся зі своїм родичем Остапом Охримовичем, побував на могилі Тараса Шевченка у Каневі. Повернувшись до Канади, невдовзі помер (17 грудня 1971). Через 20 років дружина виконала його заповіт — урну з прахом Богдана Весоловського поховали у Стрию в родинному гробівці.

Богдан Весоловський - Ти з любови собі не жартуй

Українське танго Богдан Весоловський Прийде ще час

Українське танго Богдан Весоловський Подай рученьку

Українське танго Богдан Весоловський Усміх

Українське танго "Усміх", музика - Богдан Весоловський, слова Ярослав Масляк, виконує Володимир Мота

 

 

Рушив поїзд в далеку дорогу

 Присвячується тисячам нескорених українців, яких радянська влада депортувала на Сибір.

Десятки тисяч зруйнованих доль.

Не забудемо і не пробачимо...

Рушив поїзд в далеку дорогу - Українська пісня Слова: Володимир Сосюра Виконує : гурт "Козаки"

Рушив потяг в далеку дорогу,
Сколихнувсь вагон і помчав,
І останній я раз подивився
На те все, що так вірно кохав.

Ти сумна на пероні стояла,
Вітер чубом твоїм колихав,
На очах в тебе сльози тремтіли,
Ти ридала, я тяжко зітхав.

І коли я сиджу в самотині,
Пригадалися знову мені
Звук гітари і місячні ночі,
Поцілунки гарячі твої

 

Колектив "Зозуленька" - Од Києва до Лубен

 

Zozulenka - Marusya

Зізнавайтесь, кому подарували сьогодні такий торт?

 

Невже таке вчителям дарять?

Наприкінці навчального року . Якщо ви дійшли до ручки, смикайте - це двері.

 

В цей день 2000 року після побиття помер Ігор Білозір — український композитор і виконавець, лідер гуртів «Ритми Карпат», «Ватра».

 «Убитий за свою ж пісню українською мовою»

В цей день 2000 року після побиття помер Ігор Білозір — український композитор і виконавець, лідер гуртів «Ритми Карпат», «Ватра». Був жорстоко побиттий у львівській кав'ярні «Цісарська кава» після того,як він зробив зауваження відвідувачам, що співали російський блатняк.

Ігор Білозір народився 24 березня 1955 року в місті Радехові Львівської області. Перші музичні композиції Білозора виконував шкільний вокально-інструментальний ансамбль, а перший професійний запис відбувся 1969 року на Львівському радіо в передачі «Мандрівний меридіан», передає Главком.

Згодом переселився до Львова. У місті Лева мешкав за адресою вулиця Фредра, 4. Нині на цьому будинку висить пам’ятна табличка, а у квартирі створено музей композитора. Навчався у Львівському музично-педагогічному училищі та Львівській консерваторії. Стажувався в США та Канаді.

Від 1977 року був керівником ВІА «Ритми Карпат» Львівського автобусного заводу, від 1979 – художній керівник і соліст ВІА «Ватра» Львівської обласної філармонії, що виконує більшість його пісень донині. Крім того, писав пісні для своєї дружини, вокалістки Оксани Білозір, а також виконував деякі пісні сам.

Побитий 8 травня 2000 року в кав’ярні «Цісарська кава», що на проспекті Шевченка у Львові, за те, що заважав своїми піснями групі відвідувачів (серед яких були Воронов і Калінін) співати та слухати російський шансон. Через завдані травми 28 травня 2000 помер у лікарні швидкої допомоги Львова. Похований на львівському Личаківському цвинтарі.

7 серпня 2002 року Апеляційний суд Львівської області засудив Дмитра Воронова, звинуваченого у вбивстві композитора Ігоря Білозора, до позбавлення волі на 10 років. Юрія Калініна як співучасника засуджено до восьми років позбавлення волі.

30 травня 2000 року у день похорону українського композитора Ігоря Білозіра, вбитого прихильниками "русского шансона", на вулиці Львова вийшло понад 100 тисяч людей

Ігор Йосипович Білозір (народився 24 березня 1955, Радехів — трагічно загинув 28 травня 2000, Львів) — український композитор і виконавець, народний артист України, лідер ВІА «Ватра», великий патріот України, який загинув за українську пісню. 8 травня 2000року Ігор із товаришами святкував день народження знайомої учительки в кав'ярні "Цісарська кава". Разом з друзями завели української пісні. Через це з сусіднього столика до них присікалися офіцери Дмитро Воронов та Юрій Калінін. — Суд хотів подати, що Ігор провокував їх піснями. Але камери відеонагляду зафіксували, що співав його товариш Гнатовський. Спочатку Ігоря били в кав'ярні, потім на вулиці. Воронов ударив, Ігор Білозір упав на асфальт, розбив голову. Це було біля обласної прокуратури, але охоронець не вийшов. У міліції справу хотіли зам'яти — Калінін і Воронов були дітьми високих міліцейських чинів. Їх посадили, здається, на 12 і 15 років. Внаслідок завданих травм 28 травня 2000 року помер у лікарні. Ігор Білозір похований у Львові на Личаківському кладовищі.

Ігор Білозір Встань з колін народе мій

Триста літ не пролетіли так, якби день один. А сходив і далі сходить злак і квітує кмин. Триста літ, а сонце і зоря - наш тернистий шлях. Пам'ять молить: "Брате, не згоряй", пам'ять всіх звитяг. Встань з колін, народе мій, гордість маєш ти. На колінах не прийдеш до свої мети. Годі спати, час вставати - сонце вже зійшло, Сонним, брате, не здолати тяжкеє ярмо. Просить, кличе і зове вся моя земля, Україна рідная, матінка твоя. Волю рід наш добре шанував, мак червоний цвіт, Ворог нам спокою не давав, на загибель вів. Триста літ не стерли із землі джерело твоє, Не згубилось в мряці і пітьмі іменно твоє. В пам'ять зниклим боям у віках реквієм звучить. Хто ти є у зоряних світах, памятай щомить: Триста літ вже досить нам ганьби, волелюбний дух, Та зростай вже всюди і рости наш народний рух. Просить, кличе і зове вся моя земля, | Україна рідная, матінка твоя