Джузе́ппе-Фортуні́но-Франче́ско Ве́рді (1813 – 1901)

 Один з кольорів прапора Італійської Республіки - зелений, verde, verdi ... Дивне провидіння обрало людину зі співзвучною назвою, Джузеппе Верді, стати символом об'єднання Італії і композитором, без якого опера ніколи не була б такою, якою ми її знаємо сьогодні.

Джузе́ппе-Фортуні́но-Франче́ско Ве́рді (1813 – 1901) - італійський композитор, диригент. Народився в сім'ї Карло Джузеппе Верді і Луїджі Уттіні у селі Ле Ронколе, яке на той час належало Франції (але етнічно – італійські землі). Батько Верді тримав сільський трактир, а мати, була ткалею. Верді мав молодшу сестру, Джузеппу, яка померла у віці 17 років. Сім'я жила бідно, і дитинство Джузеппе було тяжким. У сільській церкві він допомагав служити месу. Музичної грамоти і грі на органі навчався у П'єтро Байстроккі. Помітивши здібність сина до музики, батько подарував Джузеппе спінет (різновид клавесну, трохи схожий на рояль), цей інструмент композитор зберіг до кінця свого життя. На музично обдарованого хлопчика звернув увагу Антоніо Барецці — багатий комерсант з сусіднього міста Буссето. Він вірив, що Верді стане не шинкарем і не сільським органістом, а великим композитором. За порадою Барецці десятирічного Джузеппе Верді, що одержав початкові знання від сільського священика, відправили в гімназію у Буссето. Так почалася нова смуга життя - підліткові і роки юності. У недільні дні Джузеппе їздив в Ле Ронколе, де грав на органі під час меси. У цей період у Верді з'явився вчитель композиції, Фернандо Провіз, директор «Філармонічного товариства» Буссето. Провіз займався не тільки контрапунктом, а й познайомив Верді з серйозною літературою. У 15 років Верді пише першу симфонію. У 17 р – закінчує гімназію і оселяється в будинку свого благодійника, де дає уроки вокалу і фортепіано Маргарет, дочці Барецці, а в 23 р одружується на ній. У 1832 році Верді ( 19 р) пробує вступити до Міланської консерваторії, але його не приймають через слабку гру на фортепіано. Цей факт не особливо засмучує Верді і він бере приватні уроки композиторської техніки у Лавін'є. Практику оркестрування й оперного письма Верді опановує, відвідуючи міланський оперний театр. Завдяки вдалому збігу обставин, він отримує замовлення від La Scala на свою першу оперу, але вона не була поставлена. Верді повернувся до Буссето, розраховуючи зайняти посаду церковного органіста, але через внутрішні церковні інтриги одержав відмову. Місцеве музичне товариство призначило йому трирічну стипендію (300 лір); у цей час він написав ряд маршів й увертюру для міського духового оркестру, а також пише церковну музику. Після одруження він знову повертається в Мілан (вже з Маргарет Барецці), матеріально їх підтримує батько Маргарет. У молодої сім'ї народжуються діти, однак щастя недовге. Не проживши й півтора року помирає донька, трохи пізніше маленький син, а ше через рік і сама Маргарита. Так, до 26 років Верді втратив всю сім'ю. Майже два роки Верді ледь зводив кінці з кінцями і хотів покинути музику, його нова опера знову провалилася. Але директор міланської опери Мереллі вірив у талант Верді і давши йому час отямитися, вручив лібрето Набукко за мотивами біблійної історії про царя Навуходоносора. Спочатку Верді хотів відмовитися, але сюжет настільки захопив його, що музика "Набукко" стала грандіозною подією. Так з'явилася на світ опера Набукко, після прем'єри якої в 1842 році до Верді прийшов великий успіх і всеєвропейское визнання. 1840-50 роки стали найбільш продуктивними в плані творчості: Верді написав 20 з 26 своїх опер. Ще під час першої постановки Набукко, Верді знайомиться з Джузеппіною Стреппоні, яка виконала партію Абігайль, у них довготривалий роман, у Джузеппіни троє дітей від різних чоловіків і через 12 років від часу знайомства, Верді одружується на ній. Спільних дітей у них не було, але Верді бере до себе під опіку на виховання рідну племінницю (доньку сестри, яка померла). З 1851 року Верді живе в Сант-Агаті - власному маєтку біля Бусетто, займаючись сільським господарством і конярством. Композитор бере активну участь у політичному житті своєї країни: у 1860 він став депутатом першого італійського парламенту, а в 1874 - сенатором в Римі. У 1899 році в Мілані відкрито побудований на його кошти пансіон для престарілих музикантів. Він найуспішніший і найбагатший композитор. Його опери мають шалений успіх. Головний оперний опонент Верді – Ріхард Вагнер, однак композитори ніколи не зустрічалися. За іронією долі - міланська консерваторія названа його ім'ям, до якої колись так і не зміг поступити. П'ята опера композитора, "Ернані", принесла Верді рекордний для того часу гонорар, після якого він одразу купив розкішний маєток. Його опера "Травіата" – найбільш виконувана у світі по сей день, так само як "Ріголетто" з моменту прем'єри у Венеції в 1851 році ніколи не переставав ставитися в театрах по всьому світу. У листопаді 1870 року маестро закінчує оперу на замовлення уряду Єгипту. "Аїда" виходить в Каїрі і всього через кілька місяців - у La Scala. Італійська прем'єра стала беззаперечною перемогою композитора, і він вважає її відповідним завершенням своєї оперної кар'єри. У 1873 році помирає письменник Алессандро Мандзоні, яким Верді захоплювався, на згадку про нього, а також про Россіні, Верді пише Реквієм, присвячуючи його двом великим сучасникам. Після "Аїди" було непросто заманити Верді назад в театр, він не бажає більше писати опер, але шекспірівський сюжет не міг його не захопити і він пише "Отелло", створюючи одну з найскладніших тенорових партій 19 століття. В "Отелло" майстерність Верді знаходить свою довершеність, його музика ніколи ще не була настільки нероздільно пов'язана з драматичною основою. Шість років по тому вісімдесятирічний композитор вирішить влаштувати справжнє прощання зі сценою, написавши комічну оперу - другу в своїй біографії, яку від першої відокремлювали майже півстоліття, оперу "Фальстаф", яка стає кульмінацією творчості Верді. Джузеппе Верді пережив свою кохану дружину на 13 років і помер в Мілані 27 січня 1901 року. У крипті пансіону для престарілих музикантів (який побудував) і був похований. Його похорони переросли у велику процесію, проводити композитора в останню путь прийшло більше 200 000 людей.
#ЗорянаМартин