Фридерік Франсуа́ Шопе́н (1810 – 1849)

 Великому генію – велике кохання❤️

Фридерік Франсуа́ Шопе́н (1810 – 1849) польський композитор та піаніст французького походження. Національний герой Польщі. Народився в селі Желязовій Волі під Варшавою у Варшавському герцогстві. Його батько, Ніколя Шопен, французький емігрант з 1787 р., служив гувернером і шкільним учителем французької мови; мати — Текля Юстина Крижанівська виховувалася в дворянській сім'ї і була економкою графині Людвіки Скарбек. Батьки Шопена одружилися 1806 року і після народження сина сім'я переїхала до Варшави. Вже дитиною Фридерік проявив яскраві музичні здібності; у віці семи років він почав навчатися гри на фортепіано, і в тому ж році був виданий його перший маленький полонез соль мінор. Прислуга, яка жила в будинку Шопена, була впевнена, що хлопчик збожеволів, ночами він зривався і біг до фортепіано, щоб грати. Дитиною страждав на епілепсію і недуга супроводжувалася видіннями. До Шопена приходили померлі родичі, а, іноді, інші духи, які загрожували йому. Іноді він бачив «проклятих тварюк», як він сам говорив «у череві фортепіано». Перші професійні уроки гри на фортепіано отримав від віолончеліста Войцеха Живного. Коли йому було лише вісім років, він уже концертував і мав неабияку популярність у Варшаві. В цей час були надруковані перші його твори. Подальшим розвитком Шопена опікувався Вільгельм Вюрфель, цей відомий піаніст і професор Варшавської консерваторії давав Шопену цінні уроки органної музики і, можливо, фортепіано. Протягом 1823—1826 років Шопен навчався у Варшавському ліцеї, де його батько був професором, почав вивчати музичну теорію, фігурний бас і композицію з Йозефом Ельснером у Варшавській консерваторії. У 1831 році він виїхав з Польщі до Відня, а згодом оселився у Парижі, де провів значну частину життя. У столиці Франції він змушений був прожити емігрантом решту свого життя, тому що польське повстання 1831 р. назавжди перекреслило його сподівання повернутися до Варшави. Ця вимушена відірваність від батьківщини стала душевною трагедією Шопена і, безперечно, мала вплив на його творчість. Свою музику він описував словом «жаль». У тому слові прихована ціла гама почуттів "від скарги і жалю до ненависті, від скорботи до накипаючої в глибині серця невблаганної загрози" – "жаль" забарвлює всі творіння композитора. У Парижі композитор швидко здобув славу. Він багато концертував, його запрошували в салони паризької знаті. Тоді ж Шопен захворів на туберкульоз, який буде в подальшому турбувати його все життя. У свої 28 років Шопен став зіркою Парижу. Серед його найближчих друзів був оперний композитор Вінченцо Белліні і художник Ежен Делакруа, товаришував з Гектором Берліозом, Ференцом Лістом і Робертом Шуманом. Перед його талантом схилялися Мендельсон, Гейне, Міцкевич. Ще будучи дитиною, Фридерік звик грати в темряві. Сідаючи за фортепіано, він неодмінно гасив свічки. Тільки так хлопчик міг налаштуватися на потрібний лад. Цю звичку він проніс через усе життя. Навіть граючи в гостях, Шопен просив гасити світло в кімнаті. Десять років Шопен пристрасно любив французьку письменницю Жорж Санд, яка мала незалежний, сильний характер. Епатажна, красива і талановита жінка любила шокувати публіку (курила сигарилли, носила чоловічий одяг і міняла коханців швидше ніж носові хустинки). Жорж Санд і Фридерік Шопен познайомилися на вечері у коханки Франца Ліста, графині д'Агу. Молодий композитор розважав гостей грою на фортепіано. Санд справила на ніжного, витонченого Шопена негативне враження: "Яка малоприємна дама – ця Санд! Та й чи дама взагалі, я схильний у цьому засумніватися!", – скаржився він Лісту. А ось Жорж Санд з першої зустрічі була вражена польським віртуозом. Доля звела їх ше раз і після близького спілкування вони перейнялися взаємною симпатією. Спочатку Шопен і Санд зустрічалися таємно, але в 1838 році про їхній роман гудів увесь Париж. Шопену було 28 років, мадам Санд — 34. Їхній роман тривав десять років, причому велику частину цього часу вони провели в сімейному маєтку письменниці у Ноані. Взимку 1838 року закохані разом з двома дітьми Санд, відправляються на іспанський острів Майорка. У ті роки Фридерік Шопен страждав від туберкульозу і постійних нападів кашлю, і вибір місця для подорожі був визначений м'яким кліматом, який мав допомогти Шопену поправити здоров'я. Вони прибувають туди справжньою родиною, але щастя їх тривало недовго. Незважаючи на те, що Жорж Санд доглядала за Шопеном кожен день наче нянька, здоров'я його в Іспанії лише погіршилося. Навесні 1841 року Жорж Санд і Фридерік Шопен повертаються до Франції. Закохані приймають у себе Гейне, Бальзака, Делакруа. Шопену це вишукане товариство припадає до душі, до того ж всі знамениті гості захоплюються його музикою. Жорж Санд пишається своїм Шопетте або Шопінскім, як вона жартівливо його називає. Це був період їхнього щастя, коли почуття в комфортній атмосфері спалахнули з новою силою. Взимку закохані живуть в Парижі, на літо їдуть в село Ноан. Жорж Санд пише роман «Консуело», а Шопен свої найкращі композиції. Але здоров'я Шопена лише погіршується. Навесні 1844 року його доводиться на руках вносити до будинку. Жорж Санд зрозуміла, що їй прийдеться взяти повну опіку над сім'єю, так як хворий Шопен був повністю занурений в свої думки, він жив в якомусь своєму окремому світі. Вся сім'я оселилася в маєтку Жорж Санд. Про їхні стосунки як і раніше було багато чуток. Багато хто звинувачував Санд в тому, що вона вбиває Шопена, інші ж навпаки, називали композитора «злим генієм» і «хрестом» Санд. У 1847 році стосунки Шопена з Жорж Санд остаточно зіпсувалися через його втручання у її стосунки з дітьми від першого шлюбу. (він вимагав абсолютної уваги до себе і не хотів її ділити з її вже дорослими дітьми). Ця обставина разом з прогресуючою хворобою загнала Шопена у депресію. Вони роз'їхалися і лише зрідка листувалися.
Незважаючи на те, як нелегко було Шопену жити в атмосфері епатажу і постійного надриву, все ж багато музикознавців сходиться на думці, що свої найкращі твори він написав саме в період їхнього спільного життя.
Вони були різними людьми, різнилася і їх творчість, обидва принесли один одному чимало страждання. Але, незважаючи на це, їх десятирічний роман досі вважається одним із самих неймовірних. Тяжіння, яке тримало їх разом, може бути пояснено їх спільною закоханістю у роботу. Шопен ніколи не писав краще, ніж в ті роки, які він провів з Жорж Санд в Ноан: він "хвилював" клавіші весь день, в той час як вона писала всю ніч. І, врешті-решт, у нас є неймовірна по своїй будові музика і романи, які розповідають про те, як це бути жінкою за часів Санд. Тому, незважаючи на всю складність, ніхто не може назвати їхні стосунки помилкою. Останній рік життя композитор, розбитий розривом з Жорж Санд, не міг писати музику. Листи Шопена до друзів вражають своєю безвихіддю: "Я ні турбуватися, ні радіти вже не в змозі – зовсім перестав будь-що відчувати – тільки животію і чекаю, щоб це скоріше скінчилося". 16 листопада 1848 в Лондоні Фридерік Шопен дав свій останній концерт. Єдиний твір, який закінчив Фридерік перед смертю, була мазурка фа мінор, але зіграти її, знесилений переживаннями і загостреною хворобою легень, вже не зміг. Він лише записав її на папері, а 17 жовтня 1849 в Парижі, у віці 39 років великий польський композитор, піаніст-віртуоз, педагог Фридерік Франсуа Шопен помер на руках своєї сестри Людвіги. Світ втратив музичного генія – автора 2 концертів, 3 сонат, фантазії, 4 балад, 4 скерцо і незліченної кількості інших музичних творів. Сказати, що музичний світ сумував – нічого не сказати. Музичний світ ридав, проводжаючи генія в останню путь. За труною йшли тисячі людей. І хоча тіло залишилося на французькій землі (цвинтарі Пер-Лашез), серце композитора було віддано Батьківщині – воно замуровано в колону церкви Святого Хреста у Варшаві.
#ЗорянаМартин