Метр оперного мистецтва XIX століття отримав визнання публіки ще за життя: кожне нове музичне творіння сприймалося як досконале втілення мелодійності в контексті складних драматичних і легких комедійних сюжетів. Джоаккіно Россіні аплодувала аристократія, дружби з ним шукали видатні діячі мистецтва, монарші особи особисто запрошували його на світські раути, виявляючи свою приязнь. У його житті знайшлося місце любові і ненависті, творчості і меланхолійної кризи, ентузіазму і апатії, чеснот і вад. Як тіні створюють об'єм, так і непримиренні внутрішні протиріччя допомогли Россіні створити музику, що стала знаковою для багатьох поколінь.
Джоакі́но Анто́ніо Россі́ні (1792 - 1868) - італійський композитор, автор декількох десятків опер. Россіні народився 29 лютого 1792 року в італійському містечку Пезаро. Саме це мальовниче містечко на березі Адріатичного моря стало притулком для мандрівних музикантів, якими були батьки майбутнього композитора. Джузеппе Россіні грав в оркестрі на трубі і валторні, його дружина виконувала вокальні партії, володіючи від природи чистим сопрано. Анна Гвідаріні (в дівоцтві) не змогла отримати належної музичної освіти, тільки вроджена здатність розучувати на слух арії допомагала їй утримуватися на позиції співачки провінційного театру. З дитинства Джоаккіно навчався співу, грі на клавесині й скрипці, а також теорії музики і композиції. Маючи гарний голос, співав у церковних хорах. У 8 років пише перші свої композиції для хору і квартету, а в 14 - першу оперу. З 1806 по 1810 рік навчався музиці в Болонському музичному ліцеї, де його викладачами зокрема були В. Каведаньї (віолончель) і С. Маттеї (контрапункт). З 1806 року Россіні — член Болонської філармонічної академії. У 18 років Россіні пише оперу "Шлюбний вексель". Комічна замальовка була написана в стислі терміни на замовлення заможних друзів своїх батьків. Його дебют мав величезний успіх і ознаменував появу нового імені на сцені італійського оперного театру. Очікування виправдалися: Россіні отримує пропозиції і починає писати твори з небаченою легкістю і швидкістю, що повністю відповідає потребам жадібної до нових прем'єр публіки. Справжнім тріумфом обернулася постановка опери "Севільський цирульник", що відбулася в 1816 році в Римі. Композитор витратив 3 тижні, щоб створити оперу, яка прославила його в століттях і дарувала титул "італійського Моцарта". Сам композитор згодом заявляв, що для написання партитури йому знадобилося 13 днів. У 29 років Россіні одружився із співачкою Ізабеллою Кольбран. А вже через 2 роки за запрошенням директора Лондонського королівського театру композитор приїхав до Великої Британії, де йому за п'ятимісячну роботу виплатили платню в 7000 фунтів стерлінгів, а ще через рік Россіні одержав посаду директора Італійського театру в Парижі. Це неабиякий успіх! Він зумів вдихнути нове життя в традиційні для Італії види опери — комічну (буфа) і «серйозну» (серіа). Особливо яскраво талант Россіні розкрився в області опери-буфа. Реалістичність життєвих замальовок, влучність у зображенні характерів, стрімкість дії, мелодійне багатство й блискуча дотепність забезпечили його операм величезну популярність. У 1845 році вмирає дружина композитора, а в 1847 році Россіні одружується з Олімпією Пеліссьє. У 1855 році знову влаштувався в Парижі, зробивши свій будинок одним із наймодніших музичних салонів. Фанатами його опер були Е. Делакруа, О. Бальзак, А. Мюссе, Ф. Гегель, Л. Бетовен, Ф. Шуберт, Ф. Ліст, М. Глінка і навіть К. М. Вебер і Г. Берліоз, що займали по відношенню до Россіні критичну позицію, але не сумнівалися в його геніальності. Брати уроки у знаменитого Россіні мріяло багато заможних людей. Виключно заради того, щоб відлякати небажаних учнів, ледачий маестро мав звичай ставити за свої музичні консультації небачено високі ціни. Однак багаті дами з радістю платили необхідну суму. Россіні з цього приводу говорив: - Хочеш - не хочеш, а доводиться багатіти ... Але яка ціна! - Так, гроші вони вам платять величезні!
- Ах, я не про це! Що там їхні гроші! ... Якби хоч хто-небудь знав, які муки доводиться мені терпіти, слухаючи голоси цих співачок, які скриплять як незмащені дверні петлі! Г. Доніцетті дуже високо оцінював оперу "Вільгельм Телль". Одного разу в розмові з Россіні він хитро підморгнув йому і сказав змовницьки пошепки:
- Однак зізнайтеся, у вас був співавтор!
- Ви помиляєтеся, любий друже, - здивовано відповів Россіні, - "Телля" я написав один ...
- Ні-ні, не заперечуйте, хитрун! - наполягав Доніцетті. - Перший і третій акти написані саме вами, але ось другий акт написав, безумовно, сам Господь Бог! Найзагадковішим у біографії Россіні є той факт, що практично всі свої опери композитор написав упродовж 20 років, тоді як останні 40 років свого життя він майже не писав музики, за виключенням кількох духовних творів (в тому числі «Stabat Mater»), романсів та фортепіанних п'єс. Помер 13 листопада 1868 року в містечку Пассі біля Парижа. У 1887 року прах композитора перевезли до Флоренції.
Автор 40 опер, 3 симфонії, 6 сонат для струнних, духовна музика, 16 кантат, п"єси для фортепіано...
Немає коментарів:
Дописати коментар