Пісня про дружбу Ольги Янушкевич (плюс зі словами)

 

Слова Марії Ясакової, музика Ольги Янушкевич

Знають всі коли є друг –
Все світлішає навкруг,
Якщо сам не підведеш –
Друзів більше ти знайдеш.

Приспів:
Дружать сонце і земля,
Дружать луки і поля,
Дружать діти на землі
І великі, і малі!

Разом ходим на гурток,
Поспішаєм на каток.
Нам незгоди не страшні –
З другом весело мені.

Приспів.

Де єднає дружба всіх –
Там лунає пісня й сміх,
Свято нам несуть у дім –
Буде весело усім.

Приспів.

Дитинства світ (мінус зі словами)

 

музика О. Янушкевич, слова Н. Погрибняк

Дитинства світ (плюс зі словами).

Нас дитинства світ казковий
Знов у гості кличе всіх
По доріжці веселковій,
Де лунає дружно сміх,
Де на кульках кольорових
Лине в небо дітвора,
Бо країна ця чудова –  |
Світ любові і добра!   | (2)

Приспів:
Дитинства світ, чарівний світ,
Це світ рожевих, добрих мрій!
Це до зірок швидкий політ,
Віночок сонячних надій!
Це світ добра,         |
Це літній луг,         |
Це я, це ти,           |
Мій найдорожчий друг!  | (2)

Тут і гноми, і чаклунки
У країні цій живуть,
І різдвяні подарунки
Під ялинками нас ждуть,
Тут навкруг лунає дзвінко
Дивних птахів ніжний спів,
Біля кожного будинку   |
Є крамниця добрих див! | (2)

Приспів.

Це світ добра,         |
Це літній луг,         |
Це я, це ти,           |
Мій найдорожчий друг!  | (2)

ЧОМУ ДУРІСТЬ СЬОГОДНІ ЗБИРАЄ МІЛЬЙОНИ ПЕРЕГЛЯДІВ?

 

Математика для всіх ·

Стежити

15 год ·

Колись я звернув увагу на одну дивну річ. Я почав бачити блогерів із мільйонами підписників. Величезні аудиторії. Мільйони переглядів. І я намагався зрозуміти – що саме вони говорять людям.

Відкриваєш відео – а там гримаси, жарти, повтори одних і тих самих кліше. Контент, який не залишає після себе нічого. Ні думки, ні ідеї, ні запитання.

Але саме ці люди стають зразками для наслідування. Їх слухають. Їх цитують.

Їх вважають успішними.

І в той самий час є інші люди. Викладачі. Вчені. Філософи. Люди, які все життя працюють із ідеями. Але вони залишаються десь на периферії уваги.

Їхні думки занадто складні. Їхні виступи занадто довгі. Їхня правда занадто незручна.

І в якийсь момент я зрозумів, що проблема не тільки в людях. Проблема в самій системі. Раніше повагу здобували знанням і досвідом. Сьогодні – увагою.

Раніше важливим було те, що ти говориш. Сьогодні важливо, скільки переглядів це набрало.

Ми більше не запитуємо: «Чи це правда?» Ми запитуємо: «Чи це зайшло?»

І в цій новій культурі сенс поступово поступився місцем видимості.

Глибина – доступності. Складна думка програє простому шоу.

І найцікавіше те, що це не випадковість. Це результат того, як працює сучасний цифровий світ. Ми живемо в епоху алгоритмів. Невидимих математичних формул, які вирішують, що ми будемо дивитися, читати і навіть про що думати.

Алгоритми не розуміють сенсу. Вони не знають, що таке правда або неправда. Їм байдуже до глибини. Їхнє єдине завдання – утримати нашу увагу.

Якщо ти дивишся розіграші – тобі покажуть ще більше розіграшів.

Якщо ти клікаєш на гучні заголовки – їх стане ще більше.

Алгоритм просто вчиться на нашій поведінці.

І найслабше місце людини – це любов до простого, швидкого і емоційного. Саме тому в такій системі серйозні ідеї майже завжди програють.

Щоб зрозуміти складну думку, потрібен час, тиша і увага. А щоб подивитися п’ятнадцятисекундне відео з криком, жартом або провокацією – не потрібно нічого.

Достатньо одного пальця.

І коли система порівнює, що утримує увагу довше, вона майже завжди вибирає друге.

Так поступово формується нова культура. Культура, де поверхневість стає нормою.

Де дурість часто стає не помилкою, а інструментом. Де складність перестає бути перевагою.

І найнебезпечніше тут навіть не те, що люди стають простішими. Найнебезпечніше те, що система починає винагороджувати саме це. І тоді розумній людині доводиться робити вибір. Або спрощувати себе, щоб бути почутим.

Або залишатися складним – і ризикувати залишитися непоміченим. І ось тут починається найцікавіше питання. Чи готове суспільство знову цінувати глибину?

Чи ми остаточно обрали світ, у якому видимість важливіша за сенс.

Автор: Володимир Макух

Повинні жертвувати

 А чому вчителі увесь час повинні жертвувати?

Своїм часом. Своїми грошима.Своїми вечорами. Своїми вихідними. Своїм здоровим глуздом

Віктор Громовий

Ніхто не каже бухгалтерам жертвувати своїм психічним здоров’ям заради таблиць.

Ніхто не каже інженерам жертвувати особистим життям заради мостів.

Ніхто не каже підприємцям жертвувати своїми доходами заради загального блага.

А від вчителів очікують, що вони будуть мучениками.

Купуйте приладдя за власний кошт.

Затримуйтеся на роботі.

Відповідайте на електронні листи вночі.

Зголошуйтеся на все добровільно.

І посміхайтеся при цьому.

Бо якщо ви скаржитеся?

Тоді ви не дбаєте про дітей.

Віктор Громовий Чомусь тільки вчитель повинен мати власний принтер, комп'ютер і ще багато всього,от ніколи не бачила продавця ,який тягне за собою ваги на роботу .

Людмила Сухоно

Яка би правильна не була аналітика роботи вчителя, але ті, хто становляться на цей шлях, повинні розуміти, що вчителю прийдеться багато чим жертувати: своїх дітей бачих менше, ніж чужих, час, нервове напруження постійне(як в розетку включений), робочий час ненормований, розслабитися в сучасному понятті не можеш- статус не дозволяє...тому і відпустка у вчителів найбільша, щоб можна було відновити втрачений спокій, хоча у вчителів, як і батьків(коли у них з'явилася дитина), спокою немає...

Тому все це потрібно знати і свідомо вибирати свій шлях: гроші чи покликання? На жаль, не співпадають ці поняття...чомусь

Alexander Gordyuk

То Ви повинні в Себе питати. Ви продали Державі свій час та навички, за певну суму грошей.

Але Ви навіть Не розумієте, що Претензію маєте адресувати Собі, а Не Світу, Не Учням і не їх Батькам.

Mariia Zablotska

Щоб на старості отримати пенсію 5000!

Андрій Гідей

Та для чого нам вчителі,у ґуґлі все є!?

Олексій Барандич

Тому що вчителі, як і лікарі, як і деякі інші професії - то зараз обслуговуючий персонал!

 

 Перший закон НУШ:

Скільки тим освітянам зарплати не "піднімай", а вони все одно залишаються найнижчими в країні.

Оновлено методичні рекомендації щодо внутрішньої системи якості освіти у ЗЗСО

 22.04.2026

 5 998

Міністерством освіти і науки України затверджено нову редакцію Методичних рекомендацій з питань формування внутрішньої системи забезпечення якості освіти у закладах загальної середньої освіти відповідно до наказу від 16 квітня 2026 року № 641.

Оновлення документа зумовлене необхідністю врахування практичного досвіду, отриманого під час проведення інституційних аудитів, а також результатів самооцінювання освітніх і управлінських процесів у закладах освіти. Крім того, у змінах відображено положення нових нормативно-правових актів, зокрема законодавства у сфері академічної доброчесності.

Сутність внутрішньої системи забезпечення якості освіти

Внутрішня система забезпечення якості освіти визначається як сукупність умов, процедур і заходів, що реалізуються у закладі освіти з метою підвищення ефективності освітніх і управлінських процесів.

Зазначена система безпосередньо впливає на якість результатів навчання учнів, сприяє формуванню ключових компетентностей, а також забезпечує всебічний розвиток особистості. Її впровадження є одним із ключових інструментів підвищення якості освітньої діяльності закладу.

Моделі самооцінювання у закладах освіти

У новій редакції рекомендацій запропоновано кілька моделей організації щорічного самооцінювання, що дозволяє закладам освіти обирати найбільш ефективний підхід відповідно до власних потреб і можливостей.

Серед основних моделей виокремлено:

• комплексне самооцінювання за всіма компонентами внутрішньої системи;
• самооцінювання за окремими напрямами освітньої діяльності з періодичним проведенням комплексного аналізу;
• оцінювання за рівнями освіти (початкова, базова, профільна середня);
• розроблення та впровадження власної моделі самооцінювання закладу освіти.

Такий підхід сприяє підвищенню автономії закладів освіти та забезпечує гнучкість у впровадженні внутрішніх процедур контролю якості.

Академічна доброчесність як ключовий елемент системи

Важливим компонентом внутрішньої системи забезпечення якості освіти визначено систему та механізми забезпечення академічної доброчесності.

Рекомендовано передбачити у Положенні про внутрішню систему окремий розділ, присвячений забезпеченню академічної доброчесності у закладі освіти. Це питання стосується всіх учасників освітнього процесу — учнів, педагогічних працівників та адміністрації.

Педагогічна рада закладу має визначити:

• види академічної відповідальності;
• порядок виявлення та встановлення фактів порушення;
• механізми реагування на такі порушення.

Окрему увагу приділено врегулюванню використання штучного інтелекту в освітньому процесі, що є актуальним викликом сучасної освіти.

Оцінювання освітньої та управлінської діяльності

У рекомендаціях також окреслено підходи до розроблення та застосування критеріїв, правил і процедур оцінювання результатів навчання учнів, педагогічної діяльності та управлінських процесів.

Зазначено, що ефективна система оцінювання має бути:

• прозорою;
• об’єктивною;
• зрозумілою для всіх учасників освітнього процесу;
• спрямованою на підвищення якості освіти.

Використання чітких критеріїв дозволяє забезпечити системність у прийнятті управлінських рішень та підвищити довіру до результатів оцінювання.

Завантажити Методичні рекомендації

Піднімали зарплату вчителям так довго, що вона встигла знову стати найнижчою

 

джерело

Реформа в дії?

 Можна реформувати школи.

Можна перезавантажити(прокачати) вчителів.

Але неправильне виховання дітей в сім'ї (відсутність відповідального батьківства) зведе все це нанівець.

Віктор Громовий

"Ідеальні уроки лише в теорії": вчителька розкритикувала педосвіту в Україні

 

Вчителька Юлія Царук критикує розрив між теорією та практикою у педагогічній освіті в Україні, зазначаючи, що студентів не готують до реальних ситуацій у класі.

Інші педагоги підтримали думку Царук, наголошуючи на необхідності практичних тренінгів для підготовки до реальних умов навчання.

Українська вчителька звернула увагу на розрив між теорією та практикою у педагогічній освіті. За її словами, студентів навчають "ідеальним урокам", але не готують до реальної поведінки дітей у класі.

Педагогиня Юлія Царук поділилася своїми спостереженнями щодо підготовки майбутніх учителів у соцмережі Threads. Вона наголосила, що випускники педагогічних закладів часто стикаються з викликами, до яких їх не готували під час навчання.

Чому "ідеальний урок" не працює в реальності?

За словами Юлії Царук, у вишах студентів досі вчать проводити уроки за ідеальним сценарієм: коли учні уважно слухають, піднімають руки і чітко виконують завдання

Вона також звернула увагу, що теоретичні знання не дають відповіді на практичні виклики. Тому молоді вчителі часто переживають розчарування вже на початку кар’єри.

Що кажуть інші вчителі?

У коментарях до допису більшість педагогів підтримали думку Царук. Вони зазначили, що під час навчання справді акцентують увагу на "ідеальних уроках", які мало пов’язані з реальністю

Частина користувачів підкреслила, що навіть практика у школі не завжди допомагає зрозуміти справжню динаміку класу. Адже під час занять студентів часто супроводжують викладачі, які контролюють ситуацію.

Інші наголосили на браку практичних навичок — зокрема, роботи з дітьми з особливими освітніми потребами, управління класом та розвитку емоційного інтелекту.

Чого бракує сучасній педагогічній освіті?

За словами педагогів, одним із рішень могли б стати практичні тренінги. Вони допомагають частково підготуватися до реальних ситуацій у класі, однак через обмежений час їх проходять не всі студенти.

Також важливо навчати майбутніх учителів адаптуватися до змін. Сучасні діти мають інший стиль мислення, рівень уваги та емоційності, що вимагає нових підходів до навчання.

Цікаво! Юлія Царук підсумовує: сучасна школа значно складніша, ніж описано у підручниках. Тому педагогічна освіта потребує оновлення, щоб краще відповідати реаліям сьогодення.

Василь Розтрьопа

джерело

Гуманітарний злочин проти української школи

 

Віктор Громовий

Вибране ·2 год ·

А чому мовчить міністр освіти? А де наш омбудсмен(ша)?

А невже немає чого сказати членам комітету Верховної Ради України з питань освіти, науки та інновацій?!

А куди затягнуло язик у наших «вчителіважливіків» та агентів змін на грантах?!

А невже лідерів "Батьків СОС" з орденами таке ставлення до вчителів влаштовує?!

А де наші мегапопулярні вчителі НУШикиТікТошики, "білі ворони" та придворні фуршетні освітяни...

А чому відсутня хоч якась реакція кіберполіції на системно організований булінг вчителів!

"Одного штрафу би вистачило, щоб це не стало трендом. Усі ці проблеми походять від вседозволеності та безкарності", – слушно зауважують колеги.

Важко не погодитись із Галиною Кульчинською, яка пише:

«В Україні відбувається злочин

Гуманітарний злочин проти української школи, українських педагогів і якщо хочете – проти держави Україна.

І не помічати цього причетним до влади людям теж їхній особистий злочин.

Так, я про гучну кампанію в Тік-Тоці по паплюженню наших вчителів, яка накриває Україну і Рівне в тому числі.

Це все має конкретну назву і, до речі, адмін має нести навіть кримінальну відповідальність.

Це чистої води булінг направлений на велику кількість наших педагогів, на їхнє приниження і паплюження людської гідності.

І я хочу запитати: де публічна підтримка і захист міської влади (де відосики)?!

Де публічна позиція управління освіти і депутатських освітянських комісій?

Де зрештою, хоч слово на захист своїх колег освітянських профспілок і ради директорів шкіл міста?!

Слабодухи, в рот води понабирали…».

P.S. Рік тому звертався до можновладців та «реформаторів» освіти щодо поширення серед українських підлітків у TikTok тренду з відосиками в яких школярі іронічно заперечують сенс вивчення шкільних предметів.

Ось в такому дусі пропагувалось невігластво:

«Не вчимо історію, бо не живемо минулим»

«Не вчимо хімію, бо достатньо знати реакції в Instagram»

«Не вчимо фізику, бо у нас свої закони»

«Не вчимо англійську, бо ми патріоти»

«Не вчимо географію, бо дорогу додому знаємо»...

Вказував на те, що цей тренд як і нинішній мав всі ознаки спланованого інформаційного впливу. Показово й те, що обидва тренди зародились в болотному сегменті TikTok, а наші підлітки активно наввипередки їх підхопили.

Тоді закликав запустити контртренд «Вчимо історію(хімію, фізику, англійську…), бо…».

Це було потрібно для подолання мотиваційної кризи. І це мало бути складовою частиною загальнонаціональної кампанії за побудову суспільства знань.

Як ви гадаєте, якою була реакція на мій заклик?

Отож…

Тому рахунок 2 : 0 не на нашу користь.

Як це не прикро констатувати але... ми вже програли нашу освіту. Будемо НУШитись і "дитиноцентритись" і надалі, вперто не помічаючи освітньої катастрофи?!

Чи все ж таки почнемо долати мотиваційну кризу, формувати культуру зусиль замість культури занижених очікувань та вседозволеності й потроху повертали освіту в Україну?