Бела Андріївна Руденко (*18 серпня 1933), українська співачка — лірико-колоратурне сопрано. Народилась у м. Антрациті (Донбас). Заслужена артистка України (1959), Народна артистка СРСР (1960)

Закінчила Одеську консерваторію (1956) по класу співу О. М. Благовидової. У 1955 дебютувала в Одеському театрі опери та балету. Від 1956 солістка Київської опери, від 1973 — Великого театру Росії. Відзначена на фестивалях і конкурсах у Москві й Тулузі (1956—57).

Найвизначніші партії:

• Джільда ("Ріґолетто" Дж. Верді),
• Розіна ("Севільський цирульник" Дж.-А. Россіні),
• Наташа ("Війна і мир" С. Прокоф'єва),
• Віолетта ("Травіата" Дж. Верді),
• Йолан, Ярина ("Милана", "Арсенал" Ю. Майбороди) та ін.

Бела Руденко виступає з концертами (у її програмі твори західно-європейських і радянських композиторів та українські народні пісні) як в СРСР, так і в різних країнах Європи, США, Канаді, в Японії тощо.

Бела Руденко - Ой не світи місяченьку

українська народна пісня Супровід - камерний оркестр п/к Захарія Кожарського Грамплатівка С32-05207 vinyl Ой не світи, місяченьку, Не світи нікому, Тільки світи миленькому, Як іде додому! Світи йому ранесенько Та й розганяй хмари, А як же він іншу має, То й зайди за хмари! Світив місяць, світив ясний, Та й зайшов за тини, А я, бідна, гірко плачу: Зрадив мене милий!

Автор-композитор цієї пісні, Ігор Поклад був врятований від голодної смерті з підвалу у місті Ворзель після трьох тижнів окупації російською армією, яка розпочалася 24.02.2022 року.

Український композитор Ігор Дмитрович Поклад народився 10 грудня 1941 р. у м. Бішкек (Фрунзе) Киргизької РСР у родині кадрового військового. Вихованням сина опікувалася здебільшого мати, вона ж перша звернула увагу на музичні здібності Ігоря та все життя вболівала за нього. По закінченню війни сім'я повернулася до України, де і розпочав своє навчання Ігор Поклад. Паралельно композитор закінчив середню школу №4 м. Тернопіль та музичну школу по класу фортепіано (1957 р.). Починаючи з шкільних років Ігор складає пісні та друкує їх у місцевій пресі.

Далі навчається на історико-теоретичному відділенні Київського музичного училища ім. Глієра. Навчаючись та працюючи там же (у училищі) концертмейстером, Поклад робить перші серйозні кроки в творчості, а саме, шукає професійних поетів для спільної роботи. І як результат перша пісня у співавторстві з поетом Борисом Олійником "Пісня не заблудиться" стає популярною. З того часу композитор активно працює у пісенному жанрі. Наступна пісня "Кохана" (на вірші Ігоря Бараха) принесла Ігорю Покладу міжнародну славу: стала відправною для нової української пісні.

По закінченні училища Ігор Поклад навчається на композиторському факультеті Київської державної консерваторії у класі професора Андрія Штогаренка (закінчив у 1971 р.). Під час навчання у консерваторії Ігор Поклад створює унікальний на ті часи проект – ВІА "Мрія", та стає його художнім керівником (1965 р. - 1969 р.). У перший рік свого існування ансамбль входить у всесоюзну гастрольну сітку, представляє республіку на території величезного Радянського Союзу і, чи не першим, відправляється на гастролі за кордон...

1968 р. композитор йде служити в армію. Саме тут він зустрічає поета Юрія Рибчинського. Результатом цієї зустрічі стала подальша плідна співпраця: "Зелен-клен", "Два крила", "Чарівна скрипка", "Тиха вода", "Дикі гуси", "Хіба можна"...

З 1973 р. композитор вирішує спробувати свої сили в театрі. Ігор Поклад написав музику до десятків мюзиклів та оперет:

• "Друге весілля в Малинівці" (Київ, 1974 р.);
• "Конотопська відьма" (лібр. Жолдака, 1982 р.);
• "Серце моє з тобою" (лібр. Д.Шевцова, 1983 р.);
• "Різдвяна ніч" (за М. Гоголем, 1987 р.);
• "Засватана — не вінчана", (за І. Карпенко-Карим);
• "Чмир" (за М.Кропивницьким);
• Скерцо (для симфонічного оркестру, 1962 р.);
• Симфонія (для симфонічного оркестру, 1970 р.);
• Варіації на тему української народної пісні "Не співайте, півні" (для струнного оркестру, 1963 р.);
• Сюїта (для хору, сл. А. Суркова, 1969 р.),

а також до кіно та мультфільмів:

• "Як козаки наречених визволяли" (1973 р.);
• "Весь світ в очах твоїх" (1977 р., а вже 1978 р. за цей фільм отримав Диплом композитора на Республіканському кінофестивалі у Кременчуці);
• "Дударики" (1980 р.);
• "Останній гейм" (1981 р.);
• "Зоряне відрядження" (1982 р.);
• "Робота над помилками" (1988 р.);
• "Балаган" (1990 р.);
• "Увійди в кожен дім" (1990 р.);
• "Тепла мозаїка ретро й мало-мало..." (1990 р.);
• "Два кроки до тиші" (1991 р.);
• "Снайпер" (1992 р.);
• "Обітниця" (1993 р.);
• "Притча про світлицю" (1994 р.);
• "Москаль-чарівник" (1995 р.);
• "Як козаки в хокей грали" (1995 р.).

У творчому доробку композитора Ігора Поклада понад 150 пісень, зокрема, "Пісня про матір" та "Ти комінуст" (сл. Бориса Олійника, 1977 р.); "Не питай мене" та "Моя Україна" (сл. Михайла Ткача); "Світанкові роки" та "Добре світло" (сл. Віктора Герасимова); "Червона косинка" (сл. Дмитра Луценка, 1977 р.); "Гойдалка" (сл. Олександра Вратарьова, 1977 р.)...

Пісні на музику Ігора Поклада співали і досі ще співають: Муслім Магомаєв, Юрій Гуляєв, Йосип Кобзон, Рашид Бейбутов, Слава Марченко, Тамара Міансарова, Василь Зінкевич, Софія Ротару, Ніна Матвієнко, Тамара Гвердцителі, Руслана...

Ліна Прохорова "Коханий"

Укртелефільм, 1969. Ліна Прохорова у супроводі ВІА Мрія.

Автори: Ігор Поклад, Ігор Барах.

Зорі, як очі, дивляться крізь на нас, Серце не хоче, щоб промайнув цей час, Хай в цю хвилину піснею лине Понад землею радість моя. Коханий, мрій кришталевих цвіт, Коханий, тобі дарую світ, Коханий, сонце і небо, Море і вітер, це ти, це ти! Луки і доли зазеленіли враз, Вірю, ніколи, щастя не зрадить нас, Вірю і знаю -- нам нагадає Подих весняний вечір оцей.

А вже років двісті як козак у неволі (під московським каравулом). Виконання: хоровий гурт "Чумаки" (на три голоси).

 "Катерино, вража бабо, що ж ти наробила

Степ широкий край веселий та й занапастила."

16 червня 1775 москалі зруйнували Запорізьку Січ (http://esu.com.ua/search_articles.php?id=15490).

Народну пісню "А вже років двісті, як козак у неволі..." виконує гурт "Чумаки"

А вже років двісті як козак у неволі (під московським каравулом). Виконання: хоровий гурт "Чумаки" (на три голоси).

«А вже років двісті» «А вже літ більш двісті» ( «А вже років триста») — українська народна пісня про народну тугу за козацтвом і за правами України за часів існування Гетьманщини. Демонструє глибокий народний сум за булими вольностями, констатує невільне і скрутне положення українців в складі Російської імперії. Правильне виконання цієї пісні передбачає гнівний і «непримиренний» голос. Традиційно виконується в три голоси.

Пісня була написана Анатолієм Свидницьким у 1850-х роках, ця пісня була популярною в 19 столітті на території всієї України і на Кубані. У 1901 році текст пісні опублікував Іван Франко^[1]. У Російській імперії і СРСР ця пісня перебувала під суворою забороною цензури, виконання каралося. Тільки в кінці 1980-х років із ослабленням цензури ця пісня почала виконуватися на концертах. З 1988 року ця пісня була в постійному репертуарі чоловічого народного хору «Чумаки» під керівництвом В. Триліса (м. Київ). Виконуючи саме цю пісню, хор «Чумаки» зайняв 1 місце серед чоловічих хорів на хоровому конкурсі ім. М. Леонтовича 1993 року^[2]. Пісня має декілька варіантів виконання.

А вже років двісті, як козак у неволі,
По-над Дніпром ходить, викликає долю:
- Гей, вийди, доле, із води,
Визволь мене, серденько, із біди! 

- Не вийду, козаче, не вийду, соколю,
Не вийду, серденько, бо й сама у неволі, 
Гей, у неволі, у ярмі,
Під московським караулом у тюрмі.

У ярмі, в кайданах од часів Богдана - 
Від нього самого у неволю оддана.
Гей, ти, Богдане, гетьмане,
Занапастив Україну і мене!

Допис просто крінж

 

Франчайзинг, мерчензайдинг, коучінг,ребрендінг, аутсортінг лізінг, стартап... та інші, що прийшли в освіту. Продовжуйте!

Чи варті запозиченими словами підміняти українські?  

А Данилов казав, що треба вводити англійську мову як другу державну.

А вона вже сама велася.

Тільки наші бабусі і дідусі нас не розуміють

 

 

На часі бити тривогу

 

Григорій Громко

На часі бити тривогу - до 2030 року в селах, які на сьогодні мають 200-300 осіб населення, школи зникнуть через відсутність учнів  , у 2028 році кількість першокласників по Україні буде у 2 рази меншою, ніж у 2023 році.
Шкільна мережа у сільській місцевості - 10 км до початкової школи, 25 км - до "дев'ятирічки", 50 км - до найближчого "ліцею"?