Фанні Мендельсон (1805 - 1847) - німецька піаністка і композиторка, співачка. Народилася у єврейсько-німецькій родині. Дід був філософ-просвітитель Мойсей Мендельсон. Батько - банкір Авраам Мендельсон-Бартольді, мати - Лея Соломон Мендельсон. Фанні і її молодші брати і сестра - Фелікс, Ребекка і Пол - всі отримали чудову освіту. Спочатку уроки давали батьки, а пізніше наймали репетиторів - з французької, німецької, латинської, грецької, арифметики, геометрії, географії, літератури, теорії музики, скрипки та малювання. Цельтер, кращий музичний наставник у всій Німеччині, давав уроки фортепіано, скрипки і нотної грамоти. Мадам Mарі Біжо де Морог, піаністка, якою захоплювався Бетовен, так само давала уроки Фанні і Феліксу під час їх перебування в Парижі. Діти були дуже талановиті. Вони почали займатися з шести років, і демонстрували вражаючі здібності до запам'ятовування партитур, а також здатності до імпровізації. Але більше всіх дивувала Фанні. "Вона незвичайна", "Фанні - це щось", "Фанні - справжнє музичне диво" говорили навперебій і викладачі, і численні гості, які бували в будинку Мендельсонів і брали участь в їх домашніх концертах. У 12 років на одному з приватних концертів Фанні зіграла 24 прелюдії з ДТК Й. С. Баха. Проте, така ідилічна картинка тривала до тих пір, поки Фанні не виповнилося 15 років. "Досить музикувати, пора думати про те, як стати дружиною і матір'ю", сказав батько, і заборонив дочці професійно займатися музикою. Вся увага перейшла на Фелікса, її молодшого брата. Це був великий удар для Фанні. Не маючи можливості повністю віддаватися тому, що вона любила понад усе на світі, - музиці, Фанні вирішила розчинитися у безкінечній любові до брата, який робив вельми непогані успіхи. У 1821 році Цельтер хотів повезти Фанні до Гете, щоб показати талановиту дівчину, але батько заборонив і Цельтер повіз Фелікса. Але Фанні наважилася через Фелікса передати Гете кілька написаних нею пісень на вірші поета. Фанні дуже ніяковіла. Природна скромність і невпевненість в своїх талантах дуже заважали їй. Гете був у захваті від пісень Фанні. Йому настільки сподобалася її музика, що він навіть сам написав текст для однієї з мелодій Фанні. Віртуозність Фанні на фортепіано очевидно перевершувала її брата Фелікса. Музичні прагнення творити музику скоро провалилися через суспільні обмеження, в той час не дозволяли жінкам займатися музичними професіями. Батько Фанні Авраам у своєму листі 1820 року, пише Фанні, що, хоча музика, можливо, стане професією Фелікса, але для вас вона може бути і повинна бути лише прикрасою, ніколи не основою вашого буття і діяльності".
Новий поштовх творчості Фанні Мендельсон дало її заміжжя. Вільгельм Гензель, придворний художник, домагався Фанні довгих сім років. Він не був багатий, свого капіталу не мав, і це зупиняло Мендельсонів від того, щоб дати згоду на шлюб. А молоді любили один одного. Вільгельм, одного разу почувши прекрасну музику, написану Фанні, був вражений її талантом. Крига скресла, коли Вільгельм отримав постійне місце при дворі. І в 1829 році Лея Мендельсон погодилася видати заміж дочку. А вже через рік в сім'ї Гензель народився хлопчик. Його назвали Себастіаном Людвігом Феліксом. В імені свого єдиного сина Фанні втілила всіх, кого любила найбільше - Баха, Бетовена і Фелікса Мендельсона.
Це був щасливий шлюб людей, які бачили свою любов в тому, щоб робити щасливими один одного. Саме тому Вільгельм наполягав, щоб дружина продовжувала займатися музикою і після заміжжя. І Фанні з радістю це робить. Вільгельм Гензель відкрив музичний салон Фанні Гензель. Туди приходила вся культурна богема Берліна, там співали, музикували, читали вірші. Іноді свої твори грала і сама Фанні. Вона писала - багато, жадібно. Писала в стіл, для себе, лише зрідка граючи свої твори у вузькому сімейному колі. Але це не означало, що її твори ніхто не чув і не знав. Насправді, вже тоді вони звучали у всіх концертних залах Німеччини. Тільки авторство у них було інше. Фелікс Мендельсон видавав твори сестри за свої власні. Звичайно, що Фелікс писав також, але всі свої роботи він спочатку надсилав Фанні, вона була його музичним критиком, редактором, її думка для нього була найважливіша, її він називав Мінервою, римською богинею мудрості, покровителькою музикантів і художників. Збереглося чимало свідчень, листів, в яких підтверджуються ці факти. Наприклад, точно відомо, що ще до весілля Фанні, в 1827 році, в своєму музичному збірнику Ф. Мендельсон опублікував три пісні сестри, видавши їх за свої. У 1830-му він привласнив ще три мелодії. Правда, коли сама королева Вікторія вирішила висловити Феліксу захоплення новою "Італійською піснею", він не зміг збрехати і зізнався, що пісню написала його сестра. Однак таке з ним рідко траплялося. Батько Фанні заспокоював доньку, мовляв, не жіноча це справа - музику писати. Для Фелікса - це професія, а для тебе, так, легка забава. Ну а те, що Фелікс забирає собі твори сестри, ну так "ми пробачимо йому деякі амбіції і спрагу успіху, адже ти завжди в цьому відношенні була розумна", - писав Авраам. Такий стан справ дуже влаштовував Фелікса, який писав листи додому з проханням вмовляти Фанні не публікувати свої твори. І тільки одна людина була категорично не згодна з цим. Це був Вільгельм Гензель. За його кошти і за його наполяганням потай від Фелікса були опубліковані ще кілька творів Фанні Гензель. Однак любов і обожнювання Вільгельма не змогли повернути Фанні головного - впевненості в собі. Вона так і померла, будучи свято впевненою, що вона в музиці - всього лише любитель, тьмяна зірка на тлі яскравого сонця на ім'я Фелікс. Те, що вона померла в розквіті сил від серцевого нападу під час виконання ораторії Фелікса Мендельсона "Вальпургієва ніч", напевно, в чомусь навіть символічно. Вона грала. Це була репетиція ораторії. Раптово у неї стали зимніти руки, потім вона перестала їх відчувати, і раптом впала прямо на сцену. Вниз, зі сцени, опускали вже труп Фанні. Звістка про смерть сестри потрясла, буквально вбила Фелікса. Для нього це стало справжнім ударом, пережити який Мендельсон вже не зміг. Через кілька місяців його не стало. Але він встиг написати свій останній твір - "Реквієм по Фанні".
Фанні Гензель, уроджена Мендельсон, залишила після себе близько 500 музичних творів. Це те, що вдалося знайти, ідентифікувати, відновити. Серед спадщини Фанні - кілька десятків драматичних творів, пісні, струнні та фортепіанні квартети, ораторія, дуже багато ліричних п'єс, є органні прелюдії, драматичні п'єси для оркестру і сопрано, кілька десятків кантат і багато, про що ми ще поки не знаємо.
Немає коментарів:
Дописати коментар