субота, 22 серпня 2026 р.

Дитиноугодництво або феєричних провалів у шкільній освіті

 

Ігор Лікарчук придумав влучний термін — «дитиноугодництво»*, який пояснює одну з причин феєричних провалів у шкільній освіті.
Цим неологізмом він характеризує викривлену, карикатурну форму «дитиноцентризму». Замість створення умов для всебічного розвитку особистості сучасна система освіти часто перетворюється на банальне потурання примхам, створення штучної психологічної «теплиці» та заниження планки вимог до рівня плінтуса.
Цей термін є чудовим маркером того, що в гонитві за формою — модними закордонними гаслами та презентаціями — українська освіта ризикує остаточно втратити сенс і залишки здорового глузду. Адже прагнення зробити навчання виключно комфортним, веселим і безтурботним нівелює саме поняття навчальної праці. «Дитиноугодництво» зрощує тепличних дітей, які масово демонструють нездатність справлятися зі складними життєвими викликами.
У такій системі вже відбулося тотальне знецінення вчителя, який втратив авторитет і суб'єктність. Педагог перетворюється на «обслуговуючий персонал», зобов'язаний задовольняти примхи учнів та їхніх батьків. Якщо ж дитина не вчиться, винним автоматично роблять саме його, змушуючи виконувати роль «вічної невістки».
Marina Riccitelli написала про «служіння» і «прислужування». «Дитиноугодництво» націлює саме на «прислужування».
Цитую Marina Riccitelli:
«Є два слова: служити і прислужувати. Корінь слів один, а стан описаний різний.
Коли я як вчитель служу Дитині, я - вільна людина, яка зробила свій власний вибір. Я вчитель, що бачить майбутнє і працює на нього. Я направляю, вірю, допомагаю. В мене є сенси і мета. В мене є власна думка. І я можу дозволити собі не бути зручною.
Я знаю, заради чого це служіння. Я - поруч і вся моя робота - навчити дитину обходитися без мене, мати власну думку, слухати своє серце. І мені радісно.
Бо служіння починається не з обов'язку. Воно починається зі свободи. Я сама обираю, чому, кому і заради чого хочу присвятити частину своєї праці.
І справжнє служіння зовсім не означає робити для дитини все, чого вона хоче. Іноді служити - це якраз сказати «ні». Не дати списати. Не виконати за неї. Не погодитися з капризом. Поставити межу. Бо моя задача — не зробити дитині зручно зараз, а допомогти їй стати самостійною потім.
Коли я «прислужую», я терплю. Терплю, стиснувши зуби, злюсь, але тягну той віз. Виконую безглузді забаганки і капризи, щоб тільки «сподобатись». Не вмію поставити кордони, бо боюсь стати «поганою вчителькою».
В мені повно агресії, бо я цього не вибирала! Я просто вимушена підлаштовуватись, бо.....
Я часом ненавиджу тих, кому прислужую. В мене немає сенсів, а є тільки бажання, щоб це все швидше закінчилось. (Коли там вже канікули!?) Це виснажує!
І ось тут головна різниця.
Зовні я роблю одне й те саме. Але всередині відчуваю себе по- різному
«Я це роблю, тому що сама вважаю це важливим» - це служіння.
«Я це роблю, бо боюся, що інакше про мене погано подумають» - це вже прислужування.
У першому випадку я залишаюся Автором власного життя. У другому - віддаю кермо іншому.
Але служіння не означає самопожертву.
Навпаки. Іноді відмова прислужувати - це спосіб зберегти в собі можливість служити.
В новий навчальний рік я беру з собою цю думку, тому що втомилась працювати без сенсів, просто «щоб було», для галочки.
І час від часу буду запитувати себе: що я зараз роблю - служу чи прислужую?
І слухати відповідь всередині себе. Своїм серцем, своєю втомою, своєю внутрішньою радістю, яка з'являється, коли я роблю щось справді своє».
* Викривлена форма дитиноцентризму, яка зрощує тепличних дітей, нездатних справлятися зі складними викликами.

Написав роботу? Тепер поясни її своїми словами

Kenguru.UA 

🚨🇩🇰 Данія вирішила боротися з ChatGPT у школах не забороною. Вона придумала значно незручнішу для списування річ:
«Написав роботу? Тепер поясни її своїми словами».
І, на мою думку, це одна з найцікавіших освітніх реформ останнього часу.
6 серпня 2026 року Міністерство освіти Данії оголосило терміновий пакет заходів проти зловживання генеративним ШІ у старшій школі.
Причина очевидна.
Сьогодні учень може за хвилину попросити ШІ:
— написати есе;
— проаналізувати літературний твір;
— побудувати аргументацію;
— знайти контраргументи;
— зробити висновки;
— навіть підлаштувати текст під «стиль 17-річного школяра».
На виході викладач отримує чудову роботу.
Але чи є вона доказом того, що учень щось зрозумів?
Ось у чому проблема.
🇩🇰 Данці вирішили змінювати не тільки способи виявлення ШІ, а сам принцип перевірки знань.
Один із головних кроків — усний захист великих письмових екзаменаційних робіт, які виконуються вдома.
Зокрема це стосуватиметься SSO — великої роботи на програмі HF.
Щороку її пишуть приблизно 9 000 студентів.
Тепер хорошого PDF буде недостатньо.
Потрібно буде сісти перед викладачами й відповісти:
Чому ти зробив саме такий висновок?
Звідки взяв цей аргумент?
Чому це джерело надійне?
Поясни ось цей абзац без тексту перед очима.
І тут з’являється правило, яке я б узагалі повісив у кожній школі та університеті:
Якщо ти не можеш пояснити те, що написав, — ця робота не доводить, що ти це знаєш.
Це не дослівна цитата міністра.
Але саме так працює логіка нових правил.
І Данія не зупиняється на усному захисті.
План передбачає ще кілька речей.
💻 Контроль екранів під час цифрових іспитів.
Школам рекомендують використовувати технології моніторингу та мережеві обмеження, щоб учень не міг непомітно відкрити заборонені сервіси.
✍️ Більше письмової роботи безпосередньо в школі.
Не лише принести готові 20 сторінок через тиждень.
А частину тексту написати перед викладачем, щоб було видно процес, а не тільки результат.
🧠 Перевіряти розуміння, а не красу формулювань.
І ось це для мене головне.
Бо освіта ніколи не мала бути змаганням:
хто принесе найкрасивіший текст.
Її завдання зовсім інше:
навчити людину мислити,
сумніватися,
аргументувати,
доводити,
бачити помилки,
змінювати позицію, якщо факти її спростовують.
І тут ШІ створив дуже серйозну проблему.
Раніше викладач бачив хороший текст і приблизно міг припустити:
людина попрацювала.
Сьогодні це припущення більше не працює.
ChatGPT може за хвилину створити текст, на який студент сам витратив би два дні.
Тому готовий текст перестає бути надійним доказом знань.
А от п’ять хвилин розмови можуть показати значно більше.
---
Я викладаю математику і давно бачу ту саму проблему навіть без ШІ.
Студент може запам’ятати формулу.
Може відтворити визначення.
Може навіть повторити готове доведення.
Але поставте одне запитання:
«Чому?»
І відразу видно різницю між:
запам’ятав
і
зрозумів.
ШІ лише зробив цю різницю набагато помітнішою.
Бо тепер правильну відповідь отримати дуже легко.
А от зрозуміти, чому вона правильна, машина замість тебе не може — принаймні якщо ми говоримо про твою освіту.
🔥 Тому я не думаю, що майбутнє освіти — це боротьба зі штучним інтелектом.
Навпаки.
ШІ стане таким самим звичайним інструментом, як калькулятор чи пошуковик.
Питання в іншому:
що залишиться в голові людини після того, як вона закриє ChatGPT?
Чи здатна вона:
пояснити?
довести?
поставити правильне запитання?
побачити помилку в відповіді ШІ?
заперечити машині?
самостійно зробити висновок?
Бо майбутнє дуже швидко розділить людей не на тих, хто користується ШІ, і тих, хто не користується.
Користуватимуться практично всі.
Різниця буде між тими, хто використовує ШІ для посилення власного мислення, і тими, хто віддав йому мислення повністю.
🇩🇰 Данія, по суті, починає перевіряти саме це.
І мені здається, що через кілька років фраза:
«Добре, ChatGPT написав. А тепер поясни ти»
може стати одним із головних принципів освіти.
Бо в епоху, коли правильну відповідь можна отримати за 10 секунд, найбільшу цінність матиме вже не відповідь.
А людина, яка розуміє, чому вона правильна.

Безкарність — це сигнал, що злочин можна повторити

 


вівторок, 18 серпня 2026 р.

Порядок ведення класного журналу саме для 1–4 класів у 2026/2027 навчальному році

 

НОВИЙ НАКАЗ №722 І КЛАСНИЙ ЖУРНАЛ У 1–4 КЛАСАХ
Що насправді змінилося у 2026/2027 навчальному році?
Важливе уточнення: окремого нового наказу МОН 2026 року, який би встановив зовсім новий порядок ведення класного журналу саме для 1–4 класів, немає.
У 2026/2027 н. р. потрібно розмежовувати три різні питання: ведення журналу, оцінювання та електронний журнал.
1. За яким документом ведемо класний журнал?
Основним документом щодо структури та заповнення класного журналу НУШ залишається наказ МОН від 02.09.2020 №1096 «Про внесення змін до методичних рекомендацій щодо заповнення Класного журналу учнів початкових класів Нової української школи».
Саме він визначає, зокрема:
розподіл сторінок журналу між предметами та інтегрованими курсами;
фіксацію проведених уроків;
запис тем уроків;
облік відвідування;
запис домашніх завдань;
ведення сторінок предметів та інтегрованих курсів.
2. А що тоді змінив новий наказ МОН №722?
Наказ МОН від 04.05.2026 №722 «Про затвердження системи та загальних критеріїв оцінювання результатів навчання учнів» зі змінами, внесеними наказом №1001 від 29.06.2026, регулює передусім систему оцінювання, а не технічне заповнення журналу.
МОН у рекомендаціях на 2026/2027 навчальний рік окремо зазначає: оцінювання учнів 1–4 класів продовжує здійснюватися відповідно до наказу МОН від 13.07.2021 №813.
Тобто для початкової школи маємо таку логіку:
№1096 — як вести журнал.
№813 — як оцінювати учнів 1–4 класів і фіксувати результати.
№722 зі змінами №1001 — загальна сучасна система та критерії оцінювання.
3. Чи потрібно ставити рівень за кожен урок?
Ні.
У початковій школі основою залишається формувальне оцінювання. Учитель надає дитині зворотний зв’язок, оцінювальні судження, рекомендації щодо подальшої роботи.
Це не означає, що після кожного уроку в журналі повинні з’являтися П, С, Д або В. Формувальне оцінювання здійснюється постійно, але його результати можуть фіксуватися в робочих зошитах, діагностувальних роботах та інших носіях зворотного зв’язку.
4. Як записувати діагностувальну роботу?
У графі «Зміст уроку» зазначається факт проведення діагностувальної роботи.
МОН роз’яснює, що результат діагностувальної роботи може бути зафіксований у журналі відповідно до способу оцінювання, обраного з урахуванням освітньої програми та рішення педагогічної ради:
вербально:
✓ — сформовано;
або рівнево:
В — високий;
Д — достатній;
С — середній;
П — початковий.
Якщо діагностувальна робота містить декілька видів перевірки, після дати можуть бути зазначені відповідні види перевірки, наприклад: аудіювання, списування тощо.
5. Чи потрібно вести окремий «зошит спостережень» на кожного учня?
Ні, такої обов’язкової вимоги немає.
У рекомендаціях МОН прямо зазначено, що дублювання оцінювальних суджень на додаткових паперових або електронних носіях, зокрема ведення окремих зошитів спостережень за результатами навчання кожного учня, є нераціональним використанням робочого часу вчителя.
Учитель має право самостійно обирати зручний спосіб узагальнення результатів діагностувальних робіт.
6. Паперовий чи електронний журнал?
Можливі обидва варіанти.
А відповідно до наказу МОН від 08.08.2022 №707, заклад освіти може вести класний журнал лише в електронній формі без обов’язкового дублювання на папері.
Тобто якщо школа офіційно веде електронний журнал відповідно до встановлених вимог, переписувати ті самі дані ще й у паперовий журнал не потрібно.
КОРОТКО ДЛЯ ВЧИТЕЛЯ
Теми проведених уроків — записуємо.
Відсутність учнів — фіксуємо.
Домашні завдання — відповідно до вимог для конкретного класу.
Щоденні П/С/Д/В за кожен урок — не потрібні.
Діагностувальну роботу в «Змісті уроку» зазначаємо.
Результати діагностувальної роботи можуть фіксуватися вербально або рівнево відповідно до прийнятого закладом підходу.
Окремий обов’язковий зошит спостережень законодавством не встановлений.
Електронний журнал не потрібно дублювати паперовим, якщо заклад організував електронне діловодство відповідно до вимог.
І головне
Наказ №722 не скасував накази №1096 та №813 для початкової школи.
У рекомендаціях МОН на 2026/2027 навчальний рік прямо зазначено, що оцінювання учнів 1–4 класів здійснюється відповідно до наказу №813. Тому не варто переносити на початкові класи правила ведення та оцінювання, установлені для 5–9 класів. Автор: Тетяна Вальчук

Порядок ведення класного журналу саме для 5–9 класів у 2026/2027 навчальному році

 





Підписав наказ, який спрощує ведення класних журналів у 5–9 класах. Позначати групи результатів біля кожної оцінки більше не обовʼязково, а за семестр учитель виставляє одну оцінку з предмета.
До цього поруч із кожною оцінкою треба було зазначити, до якої з груп результатів вона належить, і в кінці семестру з одного предмета виходило декілька оцінок. Про складність цієї процедури педагоги й педагогині говорили не один місяць.
Такий порядок оцінювання працював у школах останні роки, але на практиці показав, що процедури потребують перегляду. Саме тому ми вирішили переглянути те, що додатково навантажує вчителів — фіксування груп результатів у журналі.
Водночас наголошу, що Державний стандарт базової середньої освіти НУШ залишається чинним, а групи результатів передбачені ним та відповідно закладені в навчальних програмах. Учитель і далі має оцінювати досягнення учнями й ученицями результатів навчання, які визначені стандартом. Компетентнісний підхід прямо закріплений у наказі як основа оцінювання. Формувальне оцінювання зберігається в повному обсязі.
За педагогом залишається рішення, скільки й коли ставити оцінок і якими способами перевіряти результат. Якщо індексування за групами результатів зручне як робочий інструмент, — учитель може користуватися ним і надалі.
Усе, що визначає якість навчання в класі, залишається за вчителем.
Навантаження на педагога сьогодні величезне. Уроки, перевірка робіт, підготовка до наступного дня, розмови з батьками, робота з дітьми, які мають прогалини після дистанційного навчання й переїздів, навчання в укриттях під час тривог і повернення до навчання після відбою.
Одночасно з цим увага до ведення журналів, надання звітів та довідок. Для нас важливо сьогодні, як ніколи раніше, спростити ті процедури, які забирають у вчителя позаробочий час. Вважаю, що особистий час має бути присвячений насамперед відновленню та спілкуванню з близькими та родиною.
Тому це рішення стоїть поряд з іншими нашими кроками. Уряд підтримав законопроєкт, який збільшує строк дії сертифіката педагогічного працівника з трьох до пʼяти років. Професійні процедури мають підтримувати роботу вчителя, а не множити цикли звітності.
Реформа Нової української школи триває. З 1 вересня 150 академічних ліцеїв розпочинають пілотування старшої профільної школи, у класи заходить новий зміст освітніх галузей, оновлюються лабораторії й освітні простори.
Реформу впроваджує вчитель у своєму класі, і для цього в нього має бути час і сили.
Дякую педагогам і педагогиням за зворотний зв'язок. Саме з нього почалося це рішення.