Пісня про дружбу Ольги Янушкевич (плюс зі словами)

 

Слова Марії Ясакової, музика Ольги Янушкевич

Знають всі коли є друг –
Все світлішає навкруг,
Якщо сам не підведеш –
Друзів більше ти знайдеш.

Приспів:
Дружать сонце і земля,
Дружать луки і поля,
Дружать діти на землі
І великі, і малі!

Разом ходим на гурток,
Поспішаєм на каток.
Нам незгоди не страшні –
З другом весело мені.

Приспів.

Де єднає дружба всіх –
Там лунає пісня й сміх,
Свято нам несуть у дім –
Буде весело усім.

Приспів.

Дитинства світ (мінус зі словами)

 

музика О. Янушкевич, слова Н. Погрибняк

Дитинства світ (плюс зі словами).

Нас дитинства світ казковий
Знов у гості кличе всіх
По доріжці веселковій,
Де лунає дружно сміх,
Де на кульках кольорових
Лине в небо дітвора,
Бо країна ця чудова –  |
Світ любові і добра!   | (2)

Приспів:
Дитинства світ, чарівний світ,
Це світ рожевих, добрих мрій!
Це до зірок швидкий політ,
Віночок сонячних надій!
Це світ добра,         |
Це літній луг,         |
Це я, це ти,           |
Мій найдорожчий друг!  | (2)

Тут і гноми, і чаклунки
У країні цій живуть,
І різдвяні подарунки
Під ялинками нас ждуть,
Тут навкруг лунає дзвінко
Дивних птахів ніжний спів,
Біля кожного будинку   |
Є крамниця добрих див! | (2)

Приспів.

Це світ добра,         |
Це літній луг,         |
Це я, це ти,           |
Мій найдорожчий друг!  | (2)

ЧОМУ ДУРІСТЬ СЬОГОДНІ ЗБИРАЄ МІЛЬЙОНИ ПЕРЕГЛЯДІВ?

 

Математика для всіх ·

Стежити

15 год ·

Колись я звернув увагу на одну дивну річ. Я почав бачити блогерів із мільйонами підписників. Величезні аудиторії. Мільйони переглядів. І я намагався зрозуміти – що саме вони говорять людям.

Відкриваєш відео – а там гримаси, жарти, повтори одних і тих самих кліше. Контент, який не залишає після себе нічого. Ні думки, ні ідеї, ні запитання.

Але саме ці люди стають зразками для наслідування. Їх слухають. Їх цитують.

Їх вважають успішними.

І в той самий час є інші люди. Викладачі. Вчені. Філософи. Люди, які все життя працюють із ідеями. Але вони залишаються десь на периферії уваги.

Їхні думки занадто складні. Їхні виступи занадто довгі. Їхня правда занадто незручна.

І в якийсь момент я зрозумів, що проблема не тільки в людях. Проблема в самій системі. Раніше повагу здобували знанням і досвідом. Сьогодні – увагою.

Раніше важливим було те, що ти говориш. Сьогодні важливо, скільки переглядів це набрало.

Ми більше не запитуємо: «Чи це правда?» Ми запитуємо: «Чи це зайшло?»

І в цій новій культурі сенс поступово поступився місцем видимості.

Глибина – доступності. Складна думка програє простому шоу.

І найцікавіше те, що це не випадковість. Це результат того, як працює сучасний цифровий світ. Ми живемо в епоху алгоритмів. Невидимих математичних формул, які вирішують, що ми будемо дивитися, читати і навіть про що думати.

Алгоритми не розуміють сенсу. Вони не знають, що таке правда або неправда. Їм байдуже до глибини. Їхнє єдине завдання – утримати нашу увагу.

Якщо ти дивишся розіграші – тобі покажуть ще більше розіграшів.

Якщо ти клікаєш на гучні заголовки – їх стане ще більше.

Алгоритм просто вчиться на нашій поведінці.

І найслабше місце людини – це любов до простого, швидкого і емоційного. Саме тому в такій системі серйозні ідеї майже завжди програють.

Щоб зрозуміти складну думку, потрібен час, тиша і увага. А щоб подивитися п’ятнадцятисекундне відео з криком, жартом або провокацією – не потрібно нічого.

Достатньо одного пальця.

І коли система порівнює, що утримує увагу довше, вона майже завжди вибирає друге.

Так поступово формується нова культура. Культура, де поверхневість стає нормою.

Де дурість часто стає не помилкою, а інструментом. Де складність перестає бути перевагою.

І найнебезпечніше тут навіть не те, що люди стають простішими. Найнебезпечніше те, що система починає винагороджувати саме це. І тоді розумній людині доводиться робити вибір. Або спрощувати себе, щоб бути почутим.

Або залишатися складним – і ризикувати залишитися непоміченим. І ось тут починається найцікавіше питання. Чи готове суспільство знову цінувати глибину?

Чи ми остаточно обрали світ, у якому видимість важливіша за сенс.

Автор: Володимир Макух

Повинні жертвувати

 А чому вчителі увесь час повинні жертвувати?

Своїм часом. Своїми грошима.Своїми вечорами. Своїми вихідними. Своїм здоровим глуздом

Віктор Громовий

Ніхто не каже бухгалтерам жертвувати своїм психічним здоров’ям заради таблиць.

Ніхто не каже інженерам жертвувати особистим життям заради мостів.

Ніхто не каже підприємцям жертвувати своїми доходами заради загального блага.

А від вчителів очікують, що вони будуть мучениками.

Купуйте приладдя за власний кошт.

Затримуйтеся на роботі.

Відповідайте на електронні листи вночі.

Зголошуйтеся на все добровільно.

І посміхайтеся при цьому.

Бо якщо ви скаржитеся?

Тоді ви не дбаєте про дітей.

Віктор Громовий Чомусь тільки вчитель повинен мати власний принтер, комп'ютер і ще багато всього,от ніколи не бачила продавця ,який тягне за собою ваги на роботу .

Людмила Сухоно

Яка би правильна не була аналітика роботи вчителя, але ті, хто становляться на цей шлях, повинні розуміти, що вчителю прийдеться багато чим жертувати: своїх дітей бачих менше, ніж чужих, час, нервове напруження постійне(як в розетку включений), робочий час ненормований, розслабитися в сучасному понятті не можеш- статус не дозволяє...тому і відпустка у вчителів найбільша, щоб можна було відновити втрачений спокій, хоча у вчителів, як і батьків(коли у них з'явилася дитина), спокою немає...

Тому все це потрібно знати і свідомо вибирати свій шлях: гроші чи покликання? На жаль, не співпадають ці поняття...чомусь

Alexander Gordyuk

То Ви повинні в Себе питати. Ви продали Державі свій час та навички, за певну суму грошей.

Але Ви навіть Не розумієте, що Претензію маєте адресувати Собі, а Не Світу, Не Учням і не їх Батькам.

Mariia Zablotska

Щоб на старості отримати пенсію 5000!

Андрій Гідей

Та для чого нам вчителі,у ґуґлі все є!?

Олексій Барандич

Тому що вчителі, як і лікарі, як і деякі інші професії - то зараз обслуговуючий персонал!

 

 Перший закон НУШ:

Скільки тим освітянам зарплати не "піднімай", а вони все одно залишаються найнижчими в країні.