вівторок, 18 серпня 2026 р.

Порядок ведення класного журналу саме для 1–4 класів у 2026/2027 навчальному році

 

НОВИЙ НАКАЗ №722 І КЛАСНИЙ ЖУРНАЛ У 1–4 КЛАСАХ
Що насправді змінилося у 2026/2027 навчальному році?
Важливе уточнення: окремого нового наказу МОН 2026 року, який би встановив зовсім новий порядок ведення класного журналу саме для 1–4 класів, немає.
У 2026/2027 н. р. потрібно розмежовувати три різні питання: ведення журналу, оцінювання та електронний журнал.
1. За яким документом ведемо класний журнал?
Основним документом щодо структури та заповнення класного журналу НУШ залишається наказ МОН від 02.09.2020 №1096 «Про внесення змін до методичних рекомендацій щодо заповнення Класного журналу учнів початкових класів Нової української школи».
Саме він визначає, зокрема:
розподіл сторінок журналу між предметами та інтегрованими курсами;
фіксацію проведених уроків;
запис тем уроків;
облік відвідування;
запис домашніх завдань;
ведення сторінок предметів та інтегрованих курсів.
2. А що тоді змінив новий наказ МОН №722?
Наказ МОН від 04.05.2026 №722 «Про затвердження системи та загальних критеріїв оцінювання результатів навчання учнів» зі змінами, внесеними наказом №1001 від 29.06.2026, регулює передусім систему оцінювання, а не технічне заповнення журналу.
МОН у рекомендаціях на 2026/2027 навчальний рік окремо зазначає: оцінювання учнів 1–4 класів продовжує здійснюватися відповідно до наказу МОН від 13.07.2021 №813.
Тобто для початкової школи маємо таку логіку:
№1096 — як вести журнал.
№813 — як оцінювати учнів 1–4 класів і фіксувати результати.
№722 зі змінами №1001 — загальна сучасна система та критерії оцінювання.
3. Чи потрібно ставити рівень за кожен урок?
Ні.
У початковій школі основою залишається формувальне оцінювання. Учитель надає дитині зворотний зв’язок, оцінювальні судження, рекомендації щодо подальшої роботи.
Це не означає, що після кожного уроку в журналі повинні з’являтися П, С, Д або В. Формувальне оцінювання здійснюється постійно, але його результати можуть фіксуватися в робочих зошитах, діагностувальних роботах та інших носіях зворотного зв’язку.
4. Як записувати діагностувальну роботу?
У графі «Зміст уроку» зазначається факт проведення діагностувальної роботи.
МОН роз’яснює, що результат діагностувальної роботи може бути зафіксований у журналі відповідно до способу оцінювання, обраного з урахуванням освітньої програми та рішення педагогічної ради:
вербально:
✓ — сформовано;
або рівнево:
В — високий;
Д — достатній;
С — середній;
П — початковий.
Якщо діагностувальна робота містить декілька видів перевірки, після дати можуть бути зазначені відповідні види перевірки, наприклад: аудіювання, списування тощо.
5. Чи потрібно вести окремий «зошит спостережень» на кожного учня?
Ні, такої обов’язкової вимоги немає.
У рекомендаціях МОН прямо зазначено, що дублювання оцінювальних суджень на додаткових паперових або електронних носіях, зокрема ведення окремих зошитів спостережень за результатами навчання кожного учня, є нераціональним використанням робочого часу вчителя.
Учитель має право самостійно обирати зручний спосіб узагальнення результатів діагностувальних робіт.
6. Паперовий чи електронний журнал?
Можливі обидва варіанти.
А відповідно до наказу МОН від 08.08.2022 №707, заклад освіти може вести класний журнал лише в електронній формі без обов’язкового дублювання на папері.
Тобто якщо школа офіційно веде електронний журнал відповідно до встановлених вимог, переписувати ті самі дані ще й у паперовий журнал не потрібно.
КОРОТКО ДЛЯ ВЧИТЕЛЯ
Теми проведених уроків — записуємо.
Відсутність учнів — фіксуємо.
Домашні завдання — відповідно до вимог для конкретного класу.
Щоденні П/С/Д/В за кожен урок — не потрібні.
Діагностувальну роботу в «Змісті уроку» зазначаємо.
Результати діагностувальної роботи можуть фіксуватися вербально або рівнево відповідно до прийнятого закладом підходу.
Окремий обов’язковий зошит спостережень законодавством не встановлений.
Електронний журнал не потрібно дублювати паперовим, якщо заклад організував електронне діловодство відповідно до вимог.
І головне
Наказ №722 не скасував накази №1096 та №813 для початкової школи.
У рекомендаціях МОН на 2026/2027 навчальний рік прямо зазначено, що оцінювання учнів 1–4 класів здійснюється відповідно до наказу №813. Тому не варто переносити на початкові класи правила ведення та оцінювання, установлені для 5–9 класів. Автор: Тетяна Вальчук

Порядок ведення класного журналу саме для 5–9 класів у 2026/2027 навчальному році

 





Підписав наказ, який спрощує ведення класних журналів у 5–9 класах. Позначати групи результатів біля кожної оцінки більше не обовʼязково, а за семестр учитель виставляє одну оцінку з предмета.
До цього поруч із кожною оцінкою треба було зазначити, до якої з груп результатів вона належить, і в кінці семестру з одного предмета виходило декілька оцінок. Про складність цієї процедури педагоги й педагогині говорили не один місяць.
Такий порядок оцінювання працював у школах останні роки, але на практиці показав, що процедури потребують перегляду. Саме тому ми вирішили переглянути те, що додатково навантажує вчителів — фіксування груп результатів у журналі.
Водночас наголошу, що Державний стандарт базової середньої освіти НУШ залишається чинним, а групи результатів передбачені ним та відповідно закладені в навчальних програмах. Учитель і далі має оцінювати досягнення учнями й ученицями результатів навчання, які визначені стандартом. Компетентнісний підхід прямо закріплений у наказі як основа оцінювання. Формувальне оцінювання зберігається в повному обсязі.
За педагогом залишається рішення, скільки й коли ставити оцінок і якими способами перевіряти результат. Якщо індексування за групами результатів зручне як робочий інструмент, — учитель може користуватися ним і надалі.
Усе, що визначає якість навчання в класі, залишається за вчителем.
Навантаження на педагога сьогодні величезне. Уроки, перевірка робіт, підготовка до наступного дня, розмови з батьками, робота з дітьми, які мають прогалини після дистанційного навчання й переїздів, навчання в укриттях під час тривог і повернення до навчання після відбою.
Одночасно з цим увага до ведення журналів, надання звітів та довідок. Для нас важливо сьогодні, як ніколи раніше, спростити ті процедури, які забирають у вчителя позаробочий час. Вважаю, що особистий час має бути присвячений насамперед відновленню та спілкуванню з близькими та родиною.
Тому це рішення стоїть поряд з іншими нашими кроками. Уряд підтримав законопроєкт, який збільшує строк дії сертифіката педагогічного працівника з трьох до пʼяти років. Професійні процедури мають підтримувати роботу вчителя, а не множити цикли звітності.
Реформа Нової української школи триває. З 1 вересня 150 академічних ліцеїв розпочинають пілотування старшої профільної школи, у класи заходить новий зміст освітніх галузей, оновлюються лабораторії й освітні простори.
Реформу впроваджує вчитель у своєму класі, і для цього в нього має бути час і сили.
Дякую педагогам і педагогиням за зворотний зв'язок. Саме з нього почалося це рішення.

неділя, 16 серпня 2026 р.

Демонстративність як стандартна практика школи

 

Однією з головних проблем, які стоять на заваді розвитку освіти є те, що тут головне – зробити свою роботу видимою чи просто зробити видимість роботи. Це системне викривлення призводить до появи пастки «мовчазного вола» та феномену «півня».
У нашій системі освіти дуже виразно простежується пастка «мовчазного вола».
Людина працює за трьох і мовчки тягне найважчий віз, але… Замість заслуженої винагороди чи бодай визнання, її лише дужче навантажують. Тиху, надійну та якісну роботу система сприймає як належне, залишаючи її автора в тіні.
На противагу цьому існує феномен «півня». Такий працівник веде виключно показову діяльність та ефектно галасує про власні «успіхи». Його логіка проста: головне — гучно прокукурікати, а там хай хоч і не світає.
Унаслідок цієї несправедливості «воли» остаточно втрачають мотивацію та ініціативність. Вони бачать несправедливість: хто тягне, того й поганяють, а винагороджують тих, хто лише імітує причетність до вирішення проблем.
«Гей-гей, воли! Чого ж ви стали?»
Степан Руданський
Переважній більшості колег уже набридло, що їх змушують «робити свою роботу видимою»(виставляти відосіки, фотозвітики тощо). Це щодня забирає у них неймовірну кількість енергії, яку вони могли б витратити на реалізації інноваційних ідеї чи досягнення реальних результатів з учнями.
Коли ми вимагаємо від учителя такої демонстративності як стандартної практики, ми по суті орієнтуємо на створення суспільства галасу та випендрьожу. У такому суспільстві помічають лише найгучніших, а реальний внесок знецінюється на користь медійного шуму навколо нього

субота, 15 серпня 2026 р.

 


Знецінення

 

Знецінення себе рідко звучить як: «Я нічого не варта».
Частіше воно звучить набагато тихіше:
«Та я нічого особливого не зробила».
«Інші справляються краще».
«Мені просто пощастило».
«Можна було й краще».
«Не думаю, що це достатня причина пишатися собою».
Ми можемо роками жити з відчуттям, що до себе потрібно ще «дорости». Що спочатку треба стати успішнішою, красивішою, розумнішою, продуктивнішою — і тільки тоді з’явиться право визнати себе достатньою.
Але знецінення часто має іншу функцію.
Колись воно могло допомагати залишатися в безпеці: не висовуватися, не привертати зайвої уваги, не ризикувати зустрітися з критикою чи відмовою. Якщо я сама першою скажу, що недостатньо хороша, то чужі слова вже не так болітимуть.
Так формується внутрішній голос, який ніби захищає, але поступово стає найжорстокішим критиком.
І тоді навіть власні досягнення не приносять задоволення.
Бо кожна вершина швидко перетворюється на нову норму, а за нею одразу з’являється наступна планка.
Психотерапія тут не про те, щоб переконати себе: «Я найкраща».
Вона про інше — навчитися помічати момент, коли ви перестаєте бачити себе цілісно. Коли одна помилка перекреслює десять успіхів. Коли чужа думка стає важливішою за власний досвід. Коли «я зробила недостатньо» непомітно перетворюється на «зі мною щось не так».
І поступово повертати собі право бути людиною, а не проєктом, який постійно потрібно вдосконалювати.
Вам не обов’язково ставати кращою версією себе, щоб нарешті дозволити собі бути цінною.
Іноді важливіше — перестати бути ворогом самій собі.

 


середа, 5 серпня 2026 р.

Про роботу і про травми у школі

 #тижвчителька

В Одесі сталася надзвичайна подія в одній із шкіл міста: вчителька молодших класів випала з вікна другого поверху під час миття вікон. Постраждала зазнала тяжких травм і була терміново госпіталізована.

Постраждала зазнала тяжких травм 

Чому там, на Дикому Заході, не випадають вчительки (співчуття колезі з одеської школи!) з другого поверху під час миття вікон?!
Відповідь дуже проста: бо вони їх не миють!
Директор школи, як правило, перед початком занять викликає клінінгову агенцію. Звісно, клаліфіковані співробітники цієї агенції, які мають відповідну техніку та миючі засоби, швидко роблять у школі все красиво.
У нашому ж випадку під час відпустки люди змушені брати на себе чужу роботу.
Якщо хтось запитуватиме "А чому директор школи не провід інструктаж з техніки безпеки?!", відповідаю: а він теж у відпустці.
А якщо б і не був у відпустці, то все одно б не проводив, бо миття вікон не входить у посадові обов'язки цієї вчительки.
Тому зараз мова має йти про системну проблему забезпечення роботи закладів освіти. Засновники так і не перетворили традиційні департаменти освіти на сервісні центри, які б брали на себе всі питання обслуговування школи.
Запитала у поляків чи бувають у їх школах щось подібне наших суботників. На мене подивилися з подивом, але коректно пояснили.
- Якщо буде така справа,то повинні:
- усіх забезпечити знаряддям праці;
- кожному роздати рукавички та жилєти (камізельки);
- потрібно провести з кожним навчання із ТБ (у них це на тренажерах і СЛР на першому місці);
- потрібно записати, зареєструвати інструктаж із ТБ;
- потрібно чітко прописати чому ця дія відбувалася і мотивацію.
Тому простіше мати штат людей, які будь- яку роботу роблять згідно графіка і правил.

Там навіть не директор викликає компанію для миття вікон. Він у відпустці.Там підготовкою шкіл займається місцева влада (відповідні спеціалісти).