Бунтар і геній, який ще за життя став легендою.
Лю́двіг ван Бетхо́вен – німецькою прізвище читається Бетовен – народився 16 грудня 1770 року в австрійському місті Бонн (тепер Німеччина) в сім'ї придворних музикантів, співаків. Засновником музичної династії був дід композитора Людевік ван Бетовен, фламандський музикант, бас, який до кінця життя займав посаду капельмейстера – керівника придворної капели. Після народження сина Йогана (батько Л. Бетовена молодшого) його дружина Марія-Терезія, що мала пристрасть до алкоголю, була відправлена в монастир. Йоган також мав здібності до музики, володів гарним тенором і грав на кількох музичних інструментах. Пізніше чоловіки з роду Бетовенів навіть виступали разом на одній сцені. На жаль, батько Людвіга мав пристрасть до алкоголю, як його мати. Мама Бетовена була дочкою кухаря курфюрста. Відомий дід був проти цього шлюбу, але, тим не менш, перешкоджати не став. Марія-Магдалена Кеверіх в свої 18 років була вже вдовою і для неї це був другий шлюб з батьком Людвіга ван Бетовена. Поки жив дід, сім'я була більш-менш матеріально забезпечена. В такій, не дуже благополучній сім'ї ріс Людвіг. Зростав хуліганом, за що часто бував замкнений в кімнаті з клавесином. Але, на подив, він не рвав струн: маленький Людвіг сідав і імпровізував, граючи двома руками одночасно, що не властиво маленьким дітям. Одного разу за цим заняттям його застав батько. У ньому зіграло честолюбство. Раптом його маленький Людвіг - такий же геній, як і Моцарт? Саме з цього часу Йоганн почав займатися зі своїм сином, але часто наймав йому вчителів, більш кваліфікованих, ніж він сам. Роки після смерті Бетовена-старшого стали важким випробуванням для дитини. Сім'я постійно страждала через пияцтво батька, який бив хлопця і примушував його грати на клавесині по 6 год, коли малому було всього 4 роки, батько намагався зробити з нього вундеркінда, повторити шлях Моцарта і організовує малому Бетовену перший концерт. На афіші публічного виступу в березні 1778 року Людвіг був оголошений шестирічною дитиною, в той час, як йому вже йшов восьмий рік. Але після концерту батько настільки унікальних здібностей, як у відомого своєю віртуозною грою Вольфганга Моцарта, у Людвіга не виявив і дещо до здібностей сина охолов. Незабаром в місто Бонн приїхав Крістіан Готліб Нефе, який стає наставником і вчителем юного Бетовена. Людвіг після свого визнання навіть висилав Нефе якісь гроші в знак подяки за роки навчання і допомоги, наданої йому в юності. Саме Нефе посприяв просуванню тринадцятирічного музиканта при дворі. Саме він познайомив Бетовена із творчістю Баха та інших корифеїв музичного світу. Бетовену виповнилось лише 10 років, як він вже працює в якості помічника органіста, а з 1784 року – штатним музикантом капели. У 1783 році були видані перші три фортепіанні сонати. У 1787 році він відвідує Відень і знайомиться зі своїм кумиром, Моцартом, та стати учнем Моцарта Бетовену не вдається: важка хвороба і смерть матері змусили його спішно повернутися до Бонна, де він залишається ще п’ять років. В цей період знайомиться з родиною фон Брейнінг, де працює вчителем музики для дітей. Тут він знаходить атмосферу родинного тепла, якої йому так не вистачало вдома. Перебування в інтелігентному середовищі сприяло його зацікавленню до німецької та античної літератури, філософії. Під їхнім впливом Бетовен поступає у 1789 році на філософський факультет Боннського університету, щоправда, навчання його там було недовгим. У листопаді 1792 року він остаточно покидає Бонн та переїздить до Відня – найбільшого музичного центру Європи на той час. Тут розпочинається його справжнє музичне і композиторське життя. Бере кілька уроків у Й. Гайдна по майстерності контрапункту, у Ігнаца Шуппанціга – гри на скрипці та уроки італійського вокального письма в Антоніо Сальєрі. У А. Сальєрі вчиться найдовше, 8 років, вони товаришують, що дуже важливо для Бетовена. Вдячність Бетовена вчителю висловилася в посвяченні Сальєрі трьох скрипкових сонат. Також Бетовен товаришує з Ґете. Перший публічний виступ композитора у Відні відбувся в березні 1795 року, де він дебютував зі своїм фортепіанним концертом. У своїй тривалій гастрольній поїздці 1796 року підкорює публіку Праги, Берліна, Дрездена, Братислави, завоювавши славу неперевершеного імпровізатора та блискучого віртуоза. Бетовен також займається педагогічною діяльністю, його найвідомішими учнями були К. Черні та Ф. Рис – обидва згодом завоювали європейську славу. У 1790-і роки Бетовен пише в основному камерну і фортепіанну музику, а в 1800-х почав писати свої перші симфонії, створив ораторію. Все життя Бетовен прожив один, хоч дуже часто закохувався, але його обраницями були дівчата з вищого становища і розраховувати на шлюб він не міг. Написав три любовних листи до «Безсмертної коханої», ім'я якої залишається загадкою, оскільки біографи не можуть виділити ту єдину, яку композитор міг так називати. Та й, характер і вигляд композитора бажав бути кращим. Мав репутацію скандаліста, був дуже неохайним, зовсім не дбав про свій зовнішній вигляд, що його друзі часто купували йому новий одяг, тому шо старий не відпирався. З гребінцем він також не дружив, його волосся стояло дибки і було закуйовджене, що свідчило про його непримиренний характер. Але, при тому, каву варив лише з 64 зерен, які відраховував кожного разу. Страждав дислексією і зовсім не вмів множити чи ділити. Часто змінював орендовані квартири, тільки у Відні місце проживання змінив 40 разів. Але найбільшою трагедією для композитора стала його глухота. У 27 років з’являються перші ознаки невиліковної хвороби – прогресуючої глухоти. З юності композитор мав звичку – занурювати голову в крижану воду, можливо це стало причиною запалення внутрішнього вуха. Усвідомлення безнадійності всіх спроб лікування недуги призвело Бетовена до душевної кризи у 1802 році, свідченням якої став знаменитий документ – «Гайлігенштадтський заповіт». Він мало не покінчив життя самогубством. Але чим гірше він чув – тим кращу музику творив. Коли 1811 року маестро повністю втратив слух, він став рідко виходити з дому, замкнувся ще більше, настали важкі часи. Але глухота не стала на заваді творити музику. Бетовен користувався спеціальною паличкою, прикріпленою одним кінцем до передньої панелі фортепіано. Затискаючи інший кінець палички зубами, він "відчував" звук по вібрації. Саме на останню декаду життя композитора припадає написання найпрекрасніших творів, якими і донині не втомлюються захоплюватися слухачі: Струнний квартет, "Урочиста меса", "Велика фуга", і безумовно, Дев'ята симфонія. У травні 1809 коли атакуючі війська Наполеона бомбардували Відень, Фердинанд Рис згадує, як Бетовен дуже переживав, чи не втратить він залишки слуху від гуркоту вибухів, і ховався в цоколі будинку, закриваючи вуха подушками. Коли в 1824 р відбулася прем'єра Дев'ятої симфонії, на якій диригентом був сам Бетовен, публіка влаштувала бурхливу овацію. Але великий композитор не чув ні похвали слухачів, ні гри оркестру. Тоді одна з хористок взяла за руку маестро і повернула до залу, щоб він міг бачити те захоплення, яке його творіння викликало у публіки. Сам композитор охарактеризував початок П'ятої симфонії як "стукіт Смерті в двері". Пізніше перші акорди цієї симфонії будуть використовуватися як пароль азбуки Морзе для союзників під час Другої світової війни.
Близько 20 тис. людей брали участь у похоронній процесії на третій день після смерті улюбленого композитора - 29 березеня 1827 року. Франц Шуберт, великий шанувальник творчості композитора, був в числі тих, хто ніс труну. За іронією долі він сам помер через рік після цього і був похований поруч з Бетовеном. Одне з великих висловів генія: "Музика повинна висікати вогонь з душі людської". Л. Бетовен — ключова фігура класичної музики в період між класицизмом і романтизмом, один з найбільш виконуваних композиторів у світі. Він писав у всіх існуючих в його час жанрах, включаючи оперу, музику до драматичних спектаклів, хорові твори. Найбільш значними в його спадщині вважаються інструментальні твори: фортепіанні, скрипкові і віолончельні сонати, концерти для фортепіано, для скрипки, квартети, увертюри, симфонії. Творчість Бетовена справила значний вплив на симфонізм XIX і XX ст. І одного допису є дуже мало, шоб розповісти про життя і творчість великого генія, музика якого і сьогодні залишається феноменом в світі музики.
P.S. коли композитор зовсім оглух, він спілкувався письмово, вів "розмовні зошити", але на жаль, 264 з 400 зошитів були знищені, а ті, що залишилися - відредаговані після смерті Бетовена, Антоном Шиндлером, який прагнув зберегти ідеалізований портрет композитора.
Немає коментарів:
Дописати коментар