Симфонія № 9 до мажор Франца Щуберта стала останнім великим оркестровим твором австрійського композитора на прізвисько «Грибочок». Прем'єра відбулася 21 березня 1839 року більш ніж через десять років після смерті композитора.
Шуберт почав писати Симфонію № 9 влітку 1825 року через різ після прем’єри Дев’ятої симфонії Бетховена, на якій був присутній. У 1828 році віденське Gesellschaft der Musikfreunde (Товариство друзів музики) погодилося на прем'єру, але оркестр зіткнувся з проблемою тривалості і технічної складності нового твору і врешті решт відмовився його виконувати. Шуберт швиденько запропонував коротшу симфонію і теж в до мажорі, свою Симфонію № 6, яку ще не виконували назагал. Але і до цієї прем’єри Шуберт не дожив. Він помер майже за місяць до концерту 14 грудня 1828 року.
Невиконана Симфонія № 9 могла б зникнути, якби не втручання композитора Роберта Шумана. У той час, коли Шуман був більш знаний як музичний журналіст, аніж композитор, у 1838 році він зустрівся з братом Шуберта Фердинандом, який показав йому партитури кількох невиконаних творів, серед яких була і партитура Симфонії № 9 (дехто вважає, що Шуман знайшов ці ноти в архіві віденського «Товариства друзів музики»). Зрештою Шуман передав партитуру Феліксу Мендельсону — палкому пропагандисту сучасної музики, який виконав її наступного року в скороченій версії.
Симфонія № 9 показує глибокий вплив Бетховена на Шуберта. У фіналі Дев'ятої Шуберта звучить цитата з Дев'ятої Бетховена: вона з'являється цілком несподівано посеред одного з найбільш божевільних ритмічних атракціонів в симфонічній літературі. Ось так відбувся єдиний діалог композиторів, які жили в одному місті, але ніколи не спілкувалися і, навіть, не були знайомі між собою.
Немає коментарів:
Дописати коментар