Синжеряк Георгій, Посміхнися, доле!

Ще одна весна в літо відійшла,

Голосна луна, гей! степом пролягла.

Сива долина, гей! в білім тумані

Долю сповила мені.

Доленько моя, чом це ти в журбі,

Жду на тебе я, гей! При крутім горбі.

Я подам тобі, гей! коні вороні,

Тільки посміхнись мені.

Постелю мости понад береги,

Чотири світи, гей! Будуть навкруги.

На мої луги, гей! Де траві рости,

Посміхнися, доле, ти.

Де ж ц е ти була, коли танув сніг,

Чом не принесла весну на поріг.

Із яких доріг,гей! В рідній стороні

Посміхнешся ти мені.

Блог учителя музичного мистецтва Волошенко Олени