вівторок, 30 січня 2024 р.

Хвилинка роздумів. Чим вимірюється талант?

 Чим вимірюється талант?

Успіхом? Вдачею? Заздрістю колег? Або просто – заздрістю, яка стелиться туманом навколо, отруюючи повітря і саме життя. Спостерігачі, готові винести на загальне обговорення будь-яку твою помилку? Перетрусити брудну білизну? Прошипіти в спину лайку чи розпустити образливі чутки?

Чи талант – це радість?

Вміння насолоджуватися кожним днем, кожною секундою. Вміння займатися улюбленою справою так, щоб душа розкрилася та співала. Вміння жити на повну котушку і твердо знати, що час іде не дарма.

Талант - це бажання працювати, коли виходить, а якщо не виходить, талант вчить відчувати не лють чи злість, а радість та азарт: адже якщо не виходить, то стає ще цікавіше! Кожна загадка – чарівна. Кожна викликає сплеск емоцій. Кожна гарна. Талант любить долати труднощі і вміє не помічати такі перешкоди, які здадуться іншому непереборними.

Він вимагає самовіддачі, але здатний завести так високо, як не снилося навіть птахам.

Вадим Панов "Зандр "

середу, 24 січня 2024 р.

До першого виконання «Щедрика» в Америці, в нью-йорксьокму Карнегі Холі, автор не дожив 8 місяців

 

У цей день 1921 року було вбито композитора Миколу Леонтовича.
Вбивцею виявився співробітник «Чрезвычайной комиссии по борьбе с контрреволюцией и саботажем», або просто ЧК, головного на той час карного органу більшовиків.
Тієї зими Микола Леонтович працював у Тульчині над оперою «На русалчин Великдень», відновлював діяльність аматорського колективу хористів. Тоді ж, на Різдво 1921 року здійснив з хором концертну подорож, виступивши у Бершаді, Тростянці, Теплику, Гайсині. По закінченню турне композитор заїхав до батька-священника, який мешкав у селі Марківка Гайсинського повіту (нині Теплицького району Вінницької області).
Увечері 22 січня у двері його дому постукав молодик, який представився уповноваженим Гайсинського відділу з боротьби проти бандитизму в селах Афанасієм Грищенком і просився переночувати. В одній кімнаті лягли спати батько Миколи Леонтовича, його сестра і дочка, в іншій — композитор і гість. Вранці усіх розбудив звук пострілу. Батько забігає до сусідньої кімнати. Микола Леонтович напівсидить на ліжку, з правого боку стікає кров. Навпроти — Грищенко з гвинтівкою.
Стрілець наказав священнику показати, де золото. Золота нема. Грищенко забирає шубу, білизну, ложки, годинник Леонтовича, взуття. Композитора доводиться ховати босим.
«Як слідує із розсекреченого уже в 1990-і роки рапорту начальника Гайсинської повітової міліції «у ніч на 23 січня 1921 року агент повітчека Грищенко пострілом з рушниці убив священника с. Марківка Кіблицької волості Миколу Леонтовича 43-х років, у якого ночував».
В архівах є дані про виплату йому 5000 рублів «на секретные расходы». Що сталося з Грищенком далі, не відомо.
Тим часом «Щедрик» Леонтовича у виконанні Української республіканської капели збирав овації в найкращих залах Європи. До першого виконання «Щедрика» в Америці, в нью-йорксьокму Карнегі Холі, автор не дожив 8 місяців

У цей день народився видатний композитор Станіслав Людкевич (1879–1979)

 1879, 24 січня – у місті

Ярослав (нині – Польща) народився Станіслав Людкевич – композитор, диригент, музикознавець, фольклорист, педагог та громадський діяч. Він став першим музикантом-професіоналом Галичини, фундатором провідних музичних жанрів, насамперед симфонічного та інструментального.

Музичну обдарованість проявив ще у чотири роки. Першим викладачем музики стала мати, яка вчилася у Михайла Вербицького.

 

 

Початкову освіту отримав у ярославській гімназії, де розпочав співати та спробував себе як композитор і керівник хору. 1896-го року у Перемишлі його хоровий твір «Пожар», виконаний  на вечорі  пам’яті Адама Міцкевича мав неабиякий успіх. Людкевичу тоді було сімнадцять.

 

 

У гімназійні роки він вивчає теорію музики, сольфеджіо, грає на фортепіано Гайдна і Моцарта. У цей час він створив близько трьох десятків музичних творів.

 

 

 

 

Протягом 1897 – 1901 років Людкевич вивчав філологію у Львівському університеті. У студентські роки познайомився з Іваном Франком і присвятив поетові симфонічний твір «Вічний революціонер», який виконав на святкуванні 25-річчя творчої діяльності Каменяра.

 

Отримавши диплом викладача української та латинської мов, два роки  працював у львівських гімназіях. Протягом 1903-1904 років проходив військову службу у Відні, де відвідував найкращі концертні зали міста. Потому викладав в українській гімназії та в музичній школі Руського інституту для дівчат у Перемишлі.

 

1905-го року Людкевич став музичним редактором «Артистичного вісника» – першого українського мистецького журналу. Невдовзі композитора обрали членом Етнографічної Комісії Наукового Товариства імені Тараса Шевченка. Він редагував збірку «Галицько-українські народні пісні» (1906-1907) у двох томах.

 

Музичну освіту Станіслав Людкевич здобував самотужки. Як вільний слухач відвідував Львівську консерваторію. Але, відчуваючи потребу в професійній освіті, вирушив до Відня, де протягом року (1907-1908) стажувався в австрійському Музично-історичному інституті. Водночас, брав індивідуальні уроки з композиції, диригування та поліфонії. Також не змарнував можливості написати німецькою мовою протягом року докторську дисертацію. Присвячена українській та західноєвропейській народній музиці й мала назву «Два причинки до питання розвитку звукозображальності». Отримав вчений ступінь доктора філософії в галузі музики. Навчання продовжив  на відділенні музикології Лейпцизького університету.

 

Під час Першої світової війни Людкевич мобілізований до австрійської армії. Згодом потрапляє до російського полону і перебуваєу місті Перовськ у Туркестані,де продовжує музичну творчість.Тим часом у Відні на Шевченківському вечорі звучать його твори, в тому числі народна пісня в його обробці «Чорна рілля ізорана». В роки Першої світової ця пісня стала найпопулярнішою на той час українською піснею. У Варшаві в 1934 році її, серед 50 українських пісень, вперше буде записано на грамофонну платівку.

 

Після повернення з полону Людкевич деякий час жив у Києві, де  зустрічався із колегами Миколою Леонтовичем, Кирилом Стеценком, Олександром Кошицем. Також став свідком червоного терору, який здійснювали у столиці загони Муравйова у січні 1918 року.

 До Львова повернувся під час польсько-української війни в 1919 році, і відтоді не залишав місто.

Організовував перший український симфонічний оркестр при Музичному товаристві  ім. Миколи Лисенка. Пропозицію композитора створити у Львові Інститут церковної музики підтримав митрополит Андрей Шептицький. Згодом, коли Інститут було засновано, Людкевич  погоджується у ньому працювати.  Водночас співпрацював із хорами «Бандурист», «Сурма», «Боян»,багато сил віддав редагуванню музичних творів, виданню навчальних посібників.

 

Людкевич поєднував композиторську діяльність та наукові дослідження. У власних творах композитора переважали монументальні твори, присвячені героїко-патріотичній тематиці. У 1928 році він написав «Стрілецьку рапсодію», засновану на популярних стрілецьких піснях. Згодом її перейменували у «Галицьку рапсодію».

 

Станіслав Людкевич не боявся бути принциповим під час радянської окупації. Коли 1948 року радянські спецслужби заарештували композитора Василя Барвінського, майже 70-літній Людкевич був єдиним, хто заступився за колегу. Підписав листа до Президії ВР СРСР з вимогою звільнити митця. Коли Барвінський, після 10 років радянських таборів, повернувся на батьківщину, Людкевич допомагав йому відновити  рукописи.

 

Найкращі музичні твори Людкевича написані на поезію Тараса Шевченка та Івана Франка: симфонія-кантата «Кавказ», кантати «Заповіт» та «Наша дума, наша пісня», хори «Косар» та «Ой вигострю товариша», солоспіви на слова Шевченка та кантата «Наймит», хори «Вічний революціонер», «Конкістадори», симфонічні поеми «Каменярі», «Мойсей», «Не забудь юних днів». У 1964 році Станіслав Людкевич став лауреатом Шевченківської державної премії за твори «Кавказ» та «Заповіт» на слова Тараса Шевченка.

 

Помер Станіслав Людкевич у 100-річному віці 10 вересня 1979 року у Львові, похований на Личаківському кладовищі.джерело

понеділок, 22 січня 2024 р.

Миколу Леонтовича називали Бахом у хоровій музиці

 Деякі подробиці цього злочину, який кілька десятиліть радянська пропаганда покладала спочатку на невідомого грабіжника, а потім — на «петлюрівців», вдалось з'ясувати лише у 1990-і роки.

На обкладинці: Микола Леонтович у роки роботи в Тульчинському єпархіальному училищі, бл. 1916 року © Вінницький обласний краєзнавчий музей

103 роки тому, в ніч з 22 на 23 січня, чекістом було вбито Миколу Леонтовича - геніального українського композитора, хорового диригента, громадського діяча, педагога, збирача українського фольклору, одного із засновників української національної композиторської школи (1877-1921).
Смерть Миколи Леонтовича була шоком для української громади. А слідом потяглася вервечка вбивств видатних українців: Івана Стешенка, Олександра Мурашка, Володимира Науменка, Василя Чумака, Левка Симиренка, Григорія Чупринки та багатьох інших.
Своїми творами Микола Леонтович пропагував українську культуру. Збирав і робив обробку козацьких пісень, створюючи високохудожні твори-пісні.
Його славнозвісний "Щедрик" - мелодія, що в обробці композитора отримала нову неймовірну енергетику. Це чи не найпопулярніша різдвяна мелодія на планеті.
Миколу Леонтовича називали Бахом у хоровій музиці. Літургія та духовні піснеспіви Леонтовича стали окрасою репертуарів кращих українських хорів і звучать далеко за межами України.
Народився майбутній композитор на Поділлі. Від батька-священника успадкував гарний голос, любов до музики, український гумор, а від матері - красу і ніжну музичну душу. В родині Леонтовичів завжди звучала музика. Маленький Микола не лише співав, а й диригував своєрідним хором, що складався з брата і сестер.
Музично-творча спадщина Миколи Леонтовича, якому доля відвела лише 43 роки - це понад сто творів обробок українських народних мелодій ("Щедрик", "Козака несуть", "Дударик", "Із-за гори сніжок летить", "Женчичок-бренчичок", "Гаю, гаю, зелен розмаю" та інших), хори на слова українських поетів "Льодолом", "Літні тони", "Легенда" та "Моя пісня", незакінчена опера до дитячої казки Б. Грінченка "На русалчин Великдень".
"Щоб пізнати Леонтовича, спочатку дуже прошу знайти в Інтернеті і послухати його надлюдську музику. Його твори - містичний тотем. Раджу послухати "Козака несуть", "Щедрик", "Отче наш". Усі факти з життя Леонтовича в романі - реальні. Їх насправді не так вже й багато. Все, що про нього написане і сказане, я постаралася зібрати і використала навіть в репліках героїв. Роман - не історична біографія: де народився, хрестився, одружився і тому інше. Це белетристика, моя версія розслідування загадкового вбивства Леонтовича.", - письменниця Ірен Роздобудько, авторка роману "Прилетіла ластівочка", головним "героєм" якого є "Щедрик", прадавня слов’янська колядка, якій дав життя Микола Леонтович.
Ім'я вбивці композитора було оприлюднено лише у 1990-х роках.
У 2017 р. Вінницькою обласною радою заснована премія імені Миколи Леонтовича. Вона є щорічною і присуджується за визначні заслуги в розвитку музичного і хорового мистецтва.
Ой ви, білі лебедоньки, голосні пісні,
Ви літайте, ви шугайте в рідній стороні!
Згинув славний Леонтович у досвітній час,
Білі крила, як вітрила, залишив для нас.
Слава славна не поляже, не помре в віках,
Славен славний Леонтович,
Хай живе в піснях!
Максим Рильський
Підготовлено за матеріалами з відкритих джерел.
"Гаю, гаю, зелен розмаю" в обробці М.Леонтовича у виконанні Національна заслужена капела бандуристів України імені Г. Майбороди України. У 2021 р. колектив було удостоєно премії імені Миколи Леонтовича за виконання і популяризацію творів композитора:

неділю, 21 січня 2024 р.

Тупість на експорт і цензура

 Якщо надто довго дивишся в безодню, вона почне дивитися в тебе. Саме так працює китайський TikTok, що встановлений на мільярді пристроїв по всьому світу. Натомість, у самому Китаї працює лише його аналог, призначений для внутрішнього ринку. Ми розібралися в тому, що приховує темний бік TikTok. Як комуністичний Китай використовує цензуру на платформі для пропаганди та які приховані цілі переслідує цей проєкт, поширюючись планетою.

00:00 - Вступ 00:44 - Як створили TikTok 01:56 - Цензура в TikTok 04:08 - Залежності 06:17 - Співпраця TikTok та КНР 07:14 - TikTok знає про нас УСЕ 09:30 - Douyin, два Тіктоки 10:10 - Загроза TikTok 17:01 - Чи треба блокувати TikTok 18:47 - Висновки

Що не так із TikTok 

Як демонтувати систему освіти: диверсійна програма


Автор: 
Д.Б. Сандаков

Опубліковано 

09.02.2014

Отже, моя програма знищення системи освіти (як і вищої освіти) вийшла з 7 балів.

1. Зниження творчої мотивації освітян
Загальна ідея. Як вчив товариш Сталін, "рамки вирішують все". Проблема в тому, що вчителі старшої школи все ті ж самі. У великій кількості в університетах працюють самомотивовані особи, які добре роблять свою роботу не за зарплату чи страху покарання, а тому, що їх це цікавить і тому, що вважають це важливим і необхідним. Як знизити робочу та творчу мотивацію цих людей, які кусають нігті? Їх треба прибити. Принижувати так, щоб було тяжке правопорушення на систему, яку вони обслуговують. Підвищене почуття справедливості, зазвичай притаманне самомотивованим людям, в даному випадку зробить свою справу – вони не можуть продовжувати служити системі, яка їх незаслужено принизила.
конкретні дії. Показником соціального статусу людини в суспільстві та показником міри цінності праці і заслуг суспільством є її зарплата (дохід). Професорам і доратникам мають мати зарплати на рівні з переселенцями, касирами і прибиральниками. По-перше, це знизить статус вчителя в очах суспільства. По-друге, це буде принижувати вчителів і обурювати систему. При цьому дуже важливо довести ситуацію до абсурду - щоб професорам/лікарам менше прибиральниць. Така ірраціональна ситуація вводить людський розум у стан впливу.
Крім того, в університетах мають бути створені ірраціональні та принизливі дефіцити: папери, туалетний папір, підручники, порошок принтер р. Гідний лицар не служить ідіоту майстру, а поважний себе професор не може служити університетському ідіоту з повною відданістю.
2. Підрив авторитету освітян
Загальна ідея. Впроваджуючи пункт 1, ми вбиваємо кількох зайців одразу. Оскільки багатство є показником соціального статусу людини, студенти здебільшого зневажатимуть вчителів-невдахів, вважаючи їх невдахами та невда У зв'язку з цим процес передачі знань стає близьким до нульової ефективності.
конкретні дії. Див. пункт 1.
3. Бюрократизація навчального процесу
Загальна ідея. Армійська мудрість каже: щоб не мати поганих думок в голові солдата, він повинен бути постійно зайнятим; незважаючи ні на що, головне бути зайнятим. Щоб не проникати добрі і розумні думки в свідомість вчителів, вони також повинні постійно бути зайняті якоюсь пустою і дурною роботою. Оскільки серед вчителів якось не прийнято фарбувати траву, треба вигадати аналог "фарбування трави" для професора.
конкретні дії. Аналогією "фарбування трави" в університетах може стати наповненням безлічі і непотрібних папірців і звітів Щороку форми основних документів мають змінювати так, щоб всю документацію довелося переробити. Але вчителі (особливо радянських загартувань) - шкідливі, вперті і стійкі люди. Навіть у безглуздій справі вони легко можуть знайти творчу складову. Щоб виключити таку можливість, потрібно внести в документацію елемент ауральності: близько 30% всіх паперів необхідно доставити терміново і від сьогодні до завтра.
4. Лібералізація навчального процесу
Загальна ідея. Вчити людину чомусь новому - це, швидше за все, опір. Тому насильство є невід'ємним елементом будь-якого ефективного освітнього процесу. Відсутність насильства різко знижує ефективність навчання. Давайте згадаємо старі фільми Брюса Лі та Ван Дамма або вчителя Білого Лотоса з гротескного фільму "Вбивство Білла 2 Пам'ятаєте, як вчителі навчали там своїх учнів? Результат був - вау! Щоб знизити якість освіти, необхідно лібералізувати навчальний процес. Людина - це істота лінива (зокрема учень), тому учень, який поза контролем школи та батьків і не потрапляє в іншу систему контролю, очевидно не зможе вчитися.
конкретні дії. Безкоштовне (нехай не де-юре, а де-факто) відвідування лекцій, підбір викладачів учнями, необмежена кількість переказів іспитів та оцінок, мінімальне відрахування (в ідеалі - щоб позбутися від Ще голубці, КВНови, конкурси краси тощо. р.
5. Руйнуємо інтелектуальну атмосферу
Загальна ідея. Лекції та семінари в університетах - не головне. Головне - створити освітнє поле. Ось чому західні університети полюють на нобелівських лауреатів та відомих вчених і готові платити їм кілбакс лише за те, що вони Чому вчені люблять ходити на конференції та симпозіуми (де чесно "тусять" і "п'ють" більше, ніж обговорюють наукові проблеми)? Так, бо вони там розумніші! Сто світлих голів в одному місці створюють унікальне «поле розуму»; люди, що потрапили в це поле, розумнішають на очах і народжують хороші ідеї.
Однак чи легко це інтелектуальне поле знищити низькорівневими вібраціями? Достатньо ввести в це поле десяток ідіотів і написати "пропав" - поля немає. Якщо буде більше ідіотів, вони вже почнуть створювати своє поле ідіотизму, в якому люди дурні.
конкретні дії. Потрібно зняти завіси, які заважають вступу до ВНЗ ідіотів, некультурних, агресивних осіб. Це вимагає:
- позбавити викладачів університету права самостійно обирати студентів,
- здійснювати вступ до ВНЗ безособистим (початковий фейс-контроль легко виявляє вищезгадані патологічні види
- зменшити поріг вступу на рівень бінарного (для цього необхідно збільшити набір студентів).
Щоб збільшити кількість учнів, щоб не вимагали додаткових бюджетних коштів, робимо наступне: перевищення учнів мають платити за власну освіту, а не збільшити кількість вчителів, збільшити навантаження на кожного вчителя (це допоможе реалізувати пункти 1 та 3 програми). Збільшення кількості учнів на одного вчителя корисне тим, що нейтралізує навчальний процес, перетворюючи його на приміський конвеєр.
6. Відбір виконавчих офіцерів
Загальна ідея. Люди, які не відповідають цим посадам, мають бути призначені на найвищі керівні посади в освітній системі. При правильному підборі та розміщенні рамок гарантовано швидкий обвал системи.
конкретні дії. Кого треба призначити на найвищі керівні посади в системі освіти? Перш за все люди, які не користуються авторитетом та повагою серед своїх колег. По-друге, "сильні власники", але не мислители, які здатні сформувати цілісний погляд на складні системи. По-третє, сиві люди, які не вистачає талантів і досягнень; в цьому випадку вони зрозуміють, що вони повністю і повністю боргу перед своїм покровителем і будуть досконало підкорятися та
Для дестабілізації освітньої системи особливо цінні такі психологічні типи: дурні, амбіційні, гіперактивні, агресивні, боягузливі, компро
7. Камуфляж
Загальна ідея. Щоб знищення освіти не зустріло суспільного спротиву, його треба замасковувати. Треба брехати по-крупному. Соціальна психологія стверджує: чим більш потворний обман, тим легше в це повірити. Люди схильні думати, що їх можуть обманути погані люди (вороги) під прикриттям і на дрібницях, але мало хто хоче вірити, що їх обманюють хороші люди (їх), нахабно і по-великому.
конкретні дії. Перш за все ЗМІ мають створювати постійний інформаційний шум про модернізацію, інновації, болонізацію тощо. р. Для цього можна досягти індивідуальних успіхів (перемоги на Олімпійських іграх, конкурсах тощо. ). р. ) питання для успіху системи в цілому.
По-друге, потрібно відволікати увагу громадськості на другорядні питання. Для цього періодично треба робити беззмістовні реформи: змінити 5-бальну систему рейтингу на 10 або 20-бальну, змінити кількість років навчання з 4 на 5, потім з 5 на 4; спочатку запровадити, а потім скасувати бакалавр, магістр, професійну підготовку тощо. р. ; пропонують скоротити або продовжити (будуть незадоволені у будь-якому випадку) літні канікули тощо. р.
Нехай активна частина освітян використовує та розпилює свою енергію протесту у боротьбі з вторинними нововведеннями.
Нотатки по програмі
Ця програма розрахована на 5-10 років. Після цього періоду починають застосовувати механізми позитивних відгуків (коли випускники університетів самі йдуть викладати в школи та університети, писати підручники тощо. ) р. ). Після цього деградація освітньої системи набуває невідворотнього та самопідтримувального характеру.
Майже підсумовує це. Як бачите, нічого складного.

пʼятницю, 19 січня 2024 р.

НЕЗЛАМНІ - МАКС ГОРДЄЄВ

 

четвер, 18 січня 2024 р.

Яша Гейфець

 

1906 року в Каунасі було оголошено, що шестирічний хлопчик гратиме скрипковий концерт Мендельсона з оркестром. Тривалість 40 хвилин! Меломани були збентежені, адже цей 6-річний хлопчик, все-таки нещодавно навчився ходити...
Ажіотаж, однак, виявився величезним. Бажаючих послухати концерт було стільки, що концертний зал вмістив не всіх. У підсумку на великій міській площі побудували сцену. Музиканти переїхали з Петербурга, Праги, Відня, Лондона, Парижа. Зібралося 60 тисяч глядачів...
Диригент почав вступ, маленький золотий хлопчик не грає...
- Почнемо з початку! - каже диригент.
Знову дитина не грається.
- Що відбувається?
- Там на ярмарку діти катаються на ослиці, - сказав хлопчик, - Я теж хочу!...
Дарма дорослі почали його переконувати. Торговий центр, спочатку концерт, а потім катайся скільки хочеш...
- Ні! Я хочу трохи прямо зараз! - Трохи вперто топтав ногою...
А потім сталося неймовірне: 60 тисяч глядачів погодилися дочекатися скрипаля, поки він не покатається на ослі.
Він їздив півтори години. Тварину також прив'язали до сцени. Концерт розпочався. Ослик виявився хорошим: він ніколи не тягнув і нічого не робив. Йому, як і 60 тисяч глядачів, дуже сподобалася музика.
Скрипаля звали Яша Гейфець.
Він один з найвіртуозніших скрипалів в історії людства!

середу, 17 січня 2024 р.

Христина Соловій


 17 січня день народження Христини Соловій - відомої української співачки, авторки-виконавиці, композиторки (facebook.com/khrystyna.soloviy).

"У Христини хітові пісні, що впишуться в українську культуру на багато поколінь. У її голосі відчувається справжній український етнокод.", - сказав фронтмен гурту Kalush Orchestra Олег Псюк.
Недавно Христина Соловій випустила святковий мініальбом автентичних колядок і щедрівок - "Різдвянії сни".
У минулому році співачка волонтерила, збираючи на виступах кошти для ЗСУ, їздила до наших захисників. Вона каже, її щасливою робить усвідомлення, того, що її музика допомагає ЗСУ знищувати ворога. "Кожна поїздка на фронт для мене - це нові прозріння. З кожним знайомством із нашими воїнами, з кожними обіймами - все більше віри і твердого знання, що ми переможемо. Ці люди навчають та захоплюють одним поглядом. У їхніх очах немає сумнівів. Україну, яка продовжує існувати на карті світу, ми маємо саме завдяки самопожертві та сміливості військових. Підтримувати армію - громадянський обов’язок кожного і кожної з нас. Вільний світ тримається на їх плечах.", - Христина Соловій.
Нещодавно на росії відбулася крадіжка і незаконне використання пісні Христини Соловій "Тримай". Фантастичний відеокліп співачки з цією піснею набрав десятки млн переглядів. "Це не перша крадіжка моїх творів 🇷🇺. І йдеться не про крадіжку однієї пісні "Тримай". І навіть не про те, що це дружина Пєскова. Йдеться про апропріацію (присвоєння) культурної спадщини українців. Я свідома того, що засудити винних буде нелегко. Звертаюся до усіх українців, зокрема і за кордоном, допомогти мені з пошуком і встановленням причетних юридичних осіб цього "шоу". Українська пісня - це зброя. І це той випадок, коли ми повинні обʼєднуватись, аби відборонити своє.", - написала Христина Соловій в Instagram.
Україна дізналася про Христину Соловій після конкурсу "Голос країни", де вона заспівала лемківську пісню "Горе долов". Як говорила співачка, цей конкурс став для неї нагодою, щоб люди почули лемківську пісню.
Народилася майбутня співачка в Дрогобичі. Має на чверть лемківське походження. Мама керувала хором у музичній школі, а бабуся тривалий час була керівником ансамблю бандуристів. Христина закінчила музичну школу.
Після переїзду родини до Львова співала в хорі "Лемковина" - 17-річна серед 50-80-річних хористок. Навчалася на філологічному факультеті Львівського національного університету імені Івана Франка.
У 2015 р. вийшов дебютний альбом Христини Соловій "Жива вода". "Я не планувала ставати співачкою і займатися музикою, коли записувала альбом "Жива вода". Вважала, що маю встановити пам’ятник лемківським пісням, бо його не було.", - розповідала Христина Соловій в одному з інтерв'ю.
У 2018 р. вийшов другий альбом "Любий друг", пісні, які увійшли до нього, майже всі авторські. Музика в піснях "Шкідлива звичка" і "Про Весну" написана в співавторстві з братом співачки, Євгеном. Композиція "Стежечка" (на слова Івана Франка в авторській адаптації співачки) з цього альбому стала офіційним саундтреком українського історичного екшену "Крути 1918".
"Альбом "Любий друг" обійшовся мені дуже дорого в емоційному аспекті. Аби він отримав таке звучання, мені довелось багато чим пожертвувати. Насамперед - відмовитись від впливу авторитетних для мене людей.", - згадувала Христина Соловій.
У 2021 р. Христина Соловій випустила альбом "Rosa Ventorum" (Роза вітрів), який складається з чотирьох мініальбомів.
Музичні критики називають Христину Соловій українською фолк, фолк-рок, поп, інді-поп, поп-рок співачкою і авторкою пісень, а також поп-фолком нового покоління.
Христина Соловій любить французьку культуру і володіє французькою мовою.
Серед своїх негативних рис співачка назвала імпульсивність. Вона швидко і безкомпромісно приймає рішення.
Про українську мову Христина Соловій сказала: "Українська мова - зброя захисту, наш щит української ідентичності - розпізнавання своїх, щоб зберегти своє.".
"Гідність та свободу українців неможливо відібрати чи знищити, бо їх зашито в наших хромосомах. Це те, що визначило й об’єднало нас як націю.", - Христина Соловій.
Про свою мрію Христина Соловій сказала в інтерв'ю "The Ukrainians": "Успіхом своєї творчості закохати людей в українську культуру. Я хочу, щоб люди відчули свою українську ідентичність. Розуміли, що Україна та українська мова - це про них. Мова - це код, яким ми сприймаємо та пояснюємо світ. Це важливий медіум та інший рівень проживання життя. Я хочу, щоб цей рівень в Україні був українським.".
Многая літа!
Підготовлено за матеріалами з відкритих джерел.