Музична терапія являє собою стародавню й найбільш розвинену форму лікування
засобами мистецтва, адже зв'язок між музикою й медициною сходить до витоків
історії людства.
Тадеуш Натансон (педагог і композитор, автор книги про музичну терапію)
пише, що вже древні єгиптяни, греки й римляни знали та цінували сприятливу дію
музики на функціональну активність людини, тому використовували її під час
цілительних обрядів. У XVIII столітті вплив музики з великим інтересом
вивчався медичними дисциплінами (першою нею зацікавилася психотерапія). А під
час Другої світової війни музика була визнана терапевтичним засобом, що мало
велике значення для її розповсюдження, у тому числі й в освітніх закладах.
Музика як вид мистецтва, така близька й необхідна людям, є універсальним
засобом спілкування в різних культурних колах. Це специфічна мова, яка
народжується з особових емоцій і задовольняє потребу в естетичних переживаннях.
Музика надає велику свободу у прояві своїх емоцій, тому що володіє всією
палітрою різноманітних виражальних засобів, що реалізуються через звуки, в яких
переважають ті чи інші почуття.
Сьогодні музика використовується не тільки під час музикотерапії, а й під
час навчальних занять, як метод всебічної й багатоаспектної стимуляції
розвитку. Ураховуючи природні потреби дитини, вона частіше за все приймає форму
активної терапії. Завдяки спілкуванню з нею діти можуть звільнитись від заборон
і забути про обмежуючі їх труднощі.
Психологи стверджують, що невербальні засоби спілкування відіграють
особливу роль у відносинах з дітьми, які ще не мають сформованого
понятійно-сенсового апарату, яким володіють дорослі. Неважко помітити, що саме
рухи та спів, які є вираженням музичної експресії, складають у дітей елемент
їхньої природної активності й завдяки цьому знаходяться набагато ближче до
дитини, дозволяючи їй «висловитись» і бути успішною.
Музикотерапія корисна як для здорових дітей, так і для дітей з обмеженими
можливостями, причому у випадку других акцент робиться на реалізації додаткових
цілей, сумісних з потребами конкретної дитини. Музику з успіхом використовують
спеціалісти й педагоги в лікуванні дітей з церебральним паралічем, аутизмом, з
різного роду порушеннями слуху, зору, розумової відсталості, а також у дітей з
порушеннями поведінки або СДУГ. Заняття музикотерапією допомагають у рівній
мірі як для заспокоєння занадто агресивної дитини, так і для активізації
дитини, невпевненої в собі, сором’язливої та боязкої. Отже, завдяки такому
перетворенню можна ліквідувати поведінку, що створює проблеми у групі
однолітків.
Також музикальна терапія дозволяє виявляти на найбільш ранніх стадіях
порушення у сфері слухового або зорового сприйняття, моторики та
зорово-слухової орієнтації та ліквідувати їх завдяки застосуванню відповідних
вправ. Заняття музикотерапією дуже корисні при набутті кращої концентрації
уваги, уміння підкорятись певним правилам і чекати своєї черги. Музична терапія
стимулює розвиток дитини, допомагає формувати особистість і лікувати її
дисфункції; розвиває пам'ять і спостережливість. Вона рекомендується дітям, які
мають труднощі з латералізацією (лівопівкульною/правопівкульною) та просторовою
орієнтацією.
Головна мета музикально-терапевтичної діяльності дітей дошкільного й
молодшого шкільного віку полягає у наступному:
·
допомога в загальному розвитку;
·
покращення моторики;
·
стимуляція ефективності розумової праці,
пізнавальної діяльності, розвиток почуттів, уваги та пам’яті;
·
стимулююча дія на естетичний розвиток;
·
творчий та емоційний розвиток, який
завдяки поєднанню музики, пластики та поезії дозволяє повною мірою
використовувати потенціал маленької людини;
·
задоволення природної потреби дітей у
навчальних розвагах;
·
заохочення активних занять музикою,
співом, грою на музичних інструментах;
·
надання можливості для вільного
самовираження, власної вербальної, рухової, вокальної та емоційної експресії;
·
знаття емоційної напруги;
·
підвищення віри у власні можливості та
самооцінки;
·
розблокування почуттів і розкриття емоцій
чи напруги;
·
розрядка, ліквідація різних негативних
емоцій і розвиток позитивних емоцій;
·
заспокоєння, розслаблення, стан відпочинку
або, навпаки, активації;
·
допомога у позбавленні від стресу;
·
ліквідація агресії;
Оскільки музика сприймається не тільки за допомогою органів слуху, вона
спонукає до дії весь організм. Елементи музичного твору, які чує людина, а саме
ритм, динаміку, гармонію, штрихи, забарвлення звуку чи мелодії, резонують по
всьому тілу, мозку й серцю. На думку Жака Далькроза (швейцарського композитора,
творця ритміки як галузі музичної освіти), рух у такт з музикою активізує працю
нервової системи дитини, інтенсифікує діяльність головного мозку, гармонізує
психічну діяльність, стимулює фізичний і психічний розвиток. Це відбувається
тому що людина отримує враження через усю м’язово-нервову систему. Жак Далькроз
уважав, що прагнення до гармонізації мозку й тіла має велике значення в
реабілітації, а музика є тим елементом, який безпосередньо сприяє такій гармонізації.
Емоції, що супроводжують спілкування з музикою, не тільки є інтелектуальними
емоціями, а й безпосередньо впливають і приводять у рух весь організм.
Існують різні види занять музикотерапією, які можна використовувати в
дитячому садку чи школі, а також під час гри з дітьми. Ось деякі з них:
·
психогімнастичні вправи (мімічні й
пантомімічні етюди з ілюстрацією пісні за допомогою звуконаслідування та
імітаційних жестів, що відображають її текст);
·
речові ігри та інсценізації (для цього
розподіляють різні ролі, пов’язані зі змістом пісні, використовуючи іграшки,
ляльок, маріонетки й т. ін.);
·
артикуляційна гімнастика за допомогою слів
пісні;
·
слухові вправи (розвивають чутливість до
тону, ритму, мелодії, темпу мови) – аудіювання, імітація та повторення звуків,
розпізнавання звуків;
·
музично-ритмічні вправи й танцювальні
імпровізації (досягнення відповідності рухів з ритмом музики, а також
відтворення ритму конкретної пісні чи рядка за допомогою простих елементів,
таких як притоптування або ляскання в долоні);
·
з’єднання музики з малюнком і дрібною
моторикою (діти малюють те, що уявляють собі під час прослуховування
композиції, а малюкам пропонуються тематичні розмальовки);
·
пасивна музикотерапія – післяобідній
відпочинок під релаксаційну музику із м’яким, приглушеним, басовим звучанням.
Музика є універсальною силою, що діє на людину
комплексно, незалежно від віку, освіти чи соціального статусу. Музика зближує
нас з енергією природи, яку ми пізнали ще не до кінця! До того ж вона дозволяє
розблокувати емоції без допомоги лікаря чи психотерапевта. У свою чергу, спів і
танець протягом віків є найкращою формою терапії, ефективно вивільнюючи в нас
радісні та прекрасні сторони особистості.
джерело
