понеділок, 29 жовтня 2018 р.

Крах освіти

У входа в университет в Южной Африке для сообщения было опубликовано следующее сообщение:

* «Уничтожение любой нации не требует использования атомных бомб или использования ракет дальнего радиуса действия». Требуется только снижение качества образования и разрешение обмана на экзаменах учащимися. * «*

Пациенты умирают от рук таких врачей.

Здания разрушаются от рук таких инженеров.

Деньги теряются от рук таких экономистов и бухгалтеров.

Человечество умирает от рук таких религиозных ученых.

Справедливость утрачивается от рук таких юристов и судей ...

Управление теряется в руках законодателей.

* «Крах образования - это крах нации». *

Щодо здійснення вчителем науково-дослідницької діяльності та пошукової роботи

Щодо здійснення вчителем науково-дослідницької
діяльності та пошукової роботи


До Міністерства освіти і науки України надходять звернення педагогічних працівників з приводу надання роз'яснень щодо вимог до здійснення вчителем науково-дослідницької діяльності та пошукової роботи.
Перелік завдань, обов'язків і кваліфікаційних вимог, що висуваються до учителя загальноосвітнього навчального закладу кваліфікаційними характеристиками професій (посад) педагогічних та науково-педагогічних працівників навчальних закладів (затверджені наказом МОН України від 01.06.2013 № 665), не містить завдань щодо здійснення вчителем науково-дослідницької та пошукової діяльності. Залучення педагогічних працівників до участі у видах робіт, не передбачених робочим навчальним планом, навчальними програмами та іншими документами, що регламентують діяльність навчального закладу, здійснюється лише за їх згодою (пункт 83 Положення про загальноосвітній навчальний заклад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2010 року № 778).
Обов'язкове визначення для педагогічних працівників тематичних завдань пошукової роботи, встановлення вимог під час проходження атестації, щодо подання ними узагальнюючих матеріалів роботи над певною методичною проблемою не відповідає вимогам, визначеним нормативно-правовими актами у галузі освіти, і є неприпустимим з боку методичних служб усіх рівнів чи органів управління освітою.
Формалізм, котрий супроводжує імітацію такої роботи, відволікає вчителів від виконання ними своїх безпосередніх функцій – надавати дітям якісну освіту.
На підставі викладеного вище доручаємо припинити практику покладання на вчителів функцій формального здійснення такої науково-дослідницької та пошукової роботи.
Учитель у своїй повсякденній діяльності в процесі підготовки до навчальних занять, проведення уроків та позакласних заходів фактично й здійснює і науково-дослідницьку, і пошукову роботу з широкого спектру науково-методичних завдань.
Принагідно звертаємо увагу на вимоги наказу МОН України від 27.05.2014 № 648 "Щодо припинення практики створення та вимагання від дошкільних, загальноосвітніх, професійно-технічних та позашкільних навчальних закладів документації та звітності, не передбаченої законодавством України".
Доручаємо керуватися цим листом, а також довести його зміст до відома працівників методичних служб, керівників навчальних закладів, педагогічних працівників.

Заступник Міністра       Павло Полянський

вівторок, 23 жовтня 2018 р.

Виховуйте мою дитину самі

Виховуйте мою дитину самі

За дуже короткий період від трьох різних вчительок початкової школи я почула приблизно наступне:
«Батьки не виховують своїх дітей, а тільки гладять по голові. З секцій і гуртків вас ще можуть вигнати через погану дисципліну, а зі школи – ні і вчителі змушені все це “розгрібати”. Але розгрібати важко, коли у тебе 30 зациклених тільки на своїх бажаннях дітлахів».

Хочеться відразу вигукнути: «Моя дитина не така!» так? Швидше за все, так і є: ваша – не така. І багато хто не такі. Але велика частка істини в тих словах є і не треба далеко ходити за прикладами.

Виховання – основна функція батьків, а не вчителів

А починається все з малого. Поділюся особистими спостереженнями.
Восени в нашій школі відбулися невеликі зміни: для першокласників відкрили вхід через інші двері. Щоб діти не плуталися і звикли, адміністрація встановила тижневе чергування: дві мами приходили допомогти хлопцям зорієнтуватися в новій обстановці.
Так ось, одна з чергових мам розповіла, що протягом ВСЬОГО цього тижня половина їх класу (це не перебільшення, осіб п’ятнадцять точно) спізнювалася на перший урок. Тих, хто запізнився, вона збирала о 8.30 і вела в клас.
Весь тиждень! При тому що справа відбувалася в листопаді.
Батьки водили дітей в школу вже два з невеликим місяці і могли навчитися розраховувати час так, щоб не спізнюватися. Могли. Але не робили цього.
Виходить, людей не хвилювало, що вони відволікають вчителя, інших дітей, що, врешті-решт, їх власна дитина нервується, тому що спізнюється.
Зате дуже обурювало, що вчитель в результаті зустрічає їх «з незадоволеним виразом обличчя»!
Але ж запізнення завжди вважалося поганим тоном і проявом неповаги до іншої людини.
Тато мені з дитинства втовкмачував у голову: «Краще приїхати на годину раніше, ніж спізнитися. Зроби все можливе, але приходь вчасно. Не можна змушувати на себе чекати».
Зараз більшість дітей в школу приводять або привозять. ІЗ запізненням. Значить, ми з раннього віку вчимо дітей не поважати чужу працю і час. Тому що самі цього не робимо.
Але це все квіточки, насправді.
У класі, де вчиться син знайомих, стався такий випадок.
Одним з учнів був абсолютно некерований хлопчик, назвемо його Вася. За поведінку тверде «незадовільно».
В якості жертви вибрав собі вчителя малювання – молоду дівчину, тільки недавно зі студентських лав – і на її уроках влаштовував справжній шабаш. Зривав заняття, кричав, пащекував.
Про це мені розповів син знайомих, тобто теж хлопчик, але для нього така поведінка була неприйнятною.
Хуліган продовжував знущатися над вчителькою доти, поки одного разу вона не витримала – взяла його за руку і вивела з класу.

І що ви думаєте? В школу прибігла розлючена мама Васі, влаштувала розгром, загрожувала усіма можливими карами за те, що «вчитель побив її дитину» і найголовніше, що вчителька «не вміє виховувати дітей».
Вчителя попросили звільнитися за власним бажанням. Добре, що ще за статтею не звільнили, якось домовилися.
У мене виникає запитання: з якого часу вчитель – це вихователь? Хіба його основне завдання не в тому, щоб вчити дитину, передавати знання?
Так, виховна функція теж важлива, але вона все-таки на другому місці. Адже ніхто не вимагає від учителя хімії старших класів, щоб він виховував учнів? Або від викладача університету?
Виходить приблизно так: батьки не змогли виправити якісь недоліки дитини, загладити «гострі кути», відправили її до школи і тепер вимагають, щоб учитель зробив за місяць те, що вони не змогли за 7 років – навчити її хороших манер, поваги до старших, вміння добре себе поводити.
Але їй вже 7 років! Всі ці роки її ніхто цьому не вчив. З чого раптом дитина повинна змінитися?
Ще помітила тенденцію: ми не привчаємо дітей думати про інших. Це чомусь не прийнято сьогодні. Моветон.
«Що тобі до інших, ти про себе подумай!» Головне – займи, дитинко, перше місце, стань в першому ряду, сядь на стільчик зручніше, відсунь, розштовхай. Вчителька на зборах розповіла, як діти підходять до неї на екскурсії, відсувають інших в сторону, простягають телефон:
– Сфотографуйте мене і відправте моїм батькам.
– Спочатку я сфотографую Михайлика, він теж хоче і раніше підійшов.
– Але ж мені важливіше!
Семирічна дитина щиро дивується, коли чує про те, що іншим дітям теж потрібно зробити фотографію. Як це? Хіба не тільки я важливий?
Так, багато дітей хочуть бути першими, але це одне. Зовсім інше – коли це бажання заохочується їх дорослими на шкоду бажань інших і всупереч елементарним нормам пристойності.
Так і хочеться запитати батьків: а що, якщо потім точно так же хтось не подумає про вас, про вашу дитину?
Діти кричать і знімають дах у аптеці, куди зайшла старенька бабуся, у якої болить голова, на вулиці поруч з візочком, в якому спить малюк, в крамниці, відвідувачі якого не зобов’язані слухати цей гамір тільки тому, що «це ж діти».
Бувають, звичайно, різні ситуації, і діти складні, з особливостями і мами втомлені з трьома малюками – це в дійсності інша історія і скоріше за все виняток з правил, до яких більшість людей ставляться з розумінням.
Але частіше все виглядає зовсім по-іншому. Цілком собі здорова і енергійна мама навіть не розуміє, що її дитина поводиться погано, когось турбує, комусь заважає, псує речі. Для неї це норма. Ви ще й винуватим опинитеся, якщо подивитеся на дитину «якось не так».
Але вибачте, ми живемо в суспільстві і не тільки ваша дитина має право на комфорт. Хочете, щоб кричала і висіла на стелі – будь ласка, нехай робить це у себе вдома! Якщо вже ви йдете з ним в громадське місце, навчіть чадо поводитися відповідно.
Ми сиділи з чоловіком в кафе. Увечері. Близько 22-ї години. У нас на столі стояли чашки, тарілки і якась лампа.
У кафе були діти. Вони бігали між столиками і кричали, незважаючи на те, що в закладі була обладнана дитяча ігрова зона. Звалили якийсь фікус, розбивши горщик. Офіціантка, посміхнувшись, почала збирати уламки. Діти продовжили гру. Батьки навіть не перервали своєї бесіди.
Потім один з хлопчаків підбіг до нашого столика і схопив світильник, маючи намір кудись його поцупити. Чоловік тут же відреагував: «Ану постав на місце!» Хлопчик поставив, відійшов і більше до нашого столика не підходив. Тобто, він цілком нормально реагував і був в змозі зрозуміти, що можна робити, а що не можна.
Тим часом, його батьки так і не втрутилися і, судячи з усього, взагалі не часто вимовляють в будинку слово «не можна». Здається, деякі зараз називають це «виховувати вільну особистість».
Знаєте, особисто мені не хотілося б жити в світі особистостей, вільних від співчуття, уваги до інших, уявлення про гідне і непристойне. Де – «це мені», «а це знову мені». Де дорослі і вчителі – не авторитет. І дитині своїй такого не побажаю.
Ось недавно минув День захисту дітей і в соцмережах раз у раз спливали милі картинки із серії «Щастя – це діти, захистимо їх від зла».
Тільки здається, все частіше потрібно захищати дітей від нашої сліпої любові, що не вміє сказати «ні» або покарати, коли необхідно. Нашого ідолопоклонства, що робить дітей маленькими божками, з яких все сімейство здуває пилинки. І зробити це заради самих же дітей. Щоб в своєму вже дуже недалекому майбутньому вони жили серед людей, а не «вільних» товстошкірих егоїстів.

"Ой, у лузі червона калина...", гурт "Гайдамаки" та Тоня Матвієнко



"Ой, у лузі червона калина...", гурт "Гайдамаки" та Тоня Матвієнко

середу, 10 жовтня 2018 р.

Вимоги до посібника для вчителя

Вимоги до посібника для вчителя  

презентація
  1. 1. Орієнтовні вимоги до оформлення методичних розробок учителів Атестація: підтвердження вищої кваліфікаційної категорії, присвоєння педагогічного звання “вчитель-методист”
  2. 2. Підстави для присвоєння педзвання “вчитель-методист”:  наявність кваліфікаційної категорії “спеціаліст вищої категорії” (для педзвання “керівник гуртка-методист” – найвищий тарифний розряд та повна вища освіта);  здійснення педагогом науково-методичної й науково-дослідної діяльності;  наявність власної методичної розробки, яка пройшла апробацію та схвалена науково- методичною установою або закладом післядипломної освіти.
  3. 3. Методична розробка – це посібник, що розкриває форми, способи, методи розвитку, виховання й навчання дітей, елементи сучасних педагогічних технологій або самі освітні технології з конкретної теми, програми розвитку з певного освітнього напрямку тощо.
  4. 4. Види методичних розробок:  авторська дидактична гра чи наочний посібник;  добірка практичних завдань і вправ;  діагностичний матеріал та інструкція щодо його використання;  методика використання ІКТ в освітньому процесі;  дидактичний посібник, що містить цикл занять та інших форм роботи;  авторська програма гурткової роботи тощо.
  5. 5. Супровідні документи до методичних розробок:  витяг із протоколу засідання педагогічної ради чи методичного об'єднання, на якому методичну розробку було схвалено;  рецензія керівника закладу або голови методичного об'єднання, або іншого педагога, який вже має педзвання “методист”;  подання керівника закладу з проханням розглянути та схвалити методичну розробку.
  6. 6. Загальні вимоги до методичної розробки  актуальність теми;  достатній теоретичний рівень;  дослідницький характер;  практичне застосування розробки;  відповідність матеріалу навчальним програмам для ЗНЗ щодо структури, обсягу і змісту;  грамотність та естетичність оформлення. Мова написання роботи – українська. Необхідно дотримуватись правил цитування, оформлення списку використаної літератури.
  7. 7. Структура методичної розробки 1. Титульна сторінка. 2. Анотація. 3. Зміст. 4. Вступ (розкривається тема, мета і основні завдання). 5. Основна частина (за змістом повинна відповідати темі, підпорядковуватися основній меті та завданням). 6. Висновки щодо практичного використання даної роботи. 7. Список використаних джерел. 8. Додатки ( таблиці, ілюстрації, схеми, малюнки).
  8. 8. Оформлення титульного аркуша:  повна назва департаменту освіти, закладу, де працює педагог;  назва методичної розробки (9-12 слів);  відомості про автора: - посада; - місце роботи; - прізвище, ім’я, по батькові;  місце й рік написання.
  9. 9. Анотація:  актуальність обраної теми;  результативність методичної розробки та умови, за яких її можна ефективно впровадити в освітній процес;  інформація про потенційних користувачів. Оптимальний обсяг анотації – до 10 речень.
  10. 10. Вимоги до змісту:  вступ (1-2 сторінки);  розділи й підрозділи, що обов'язково повинні мати назви: - назви розділів розміщуються по центру (великими літерами, кегль 14, напівжирне накреслення, без крапки; кожен розділ починають з нового аркуша); - назви підрозділів вирівнюються по лівому краю аркуша (крапка не ставиться);  висновки (не більше однієї сторінки);  список використаних джерел;  додатки.
  11. 11. Вимоги до оформлення додатків  Кожен додаток починають з нової сторінки.  У правому верхньому куті пишуть слово “Додаток”.  Додаток повинен мати тематичний заголовок.  Якщо в роботі міститься кілька додатків, їх послідовно нумерують арабськими цифрами.  Посилання на додатки в текстовій частині є обов’язковим.
  12. 12. Вимоги до оформлення списку використаних джерел  Розміщують у кінці роботи в алфавітному порядку: - прізвище, ініціали автора (курсивом); - повна назва книги (без лапок); - місце видання; - видавництво; - рік видання.  Для статей, що обліковані в періодичній пресі, зазначають прізвище, ініціали автора, назву статті, назву журналу чи газети, рік видання, номер журналу чи дату виходу газети.
  13. 13. Технічні вимоги до оформлення методичної розробки  Комп’ютерний набір у текстовому редакторі MS Word (вирівнювання тексту по ширині сторінки): - кегль – 14 (у таблицях допустимий 12); - шрифт – Times New Roman; - міжрядкові інтервали – 1.  Поля : - ліве – 25-30 мм, праве – 15 мм, верхнє, нижнє – 20 мм.  Всі сторінки, враховуючи ілюстрації та додатки, нумеруються арабськими цифрами внизу сторінки (вирівнювання по центру). Першою сторінкою вважається титульна, на якій цифра “ 1 “ не ставиться.
  14. 14. Методичні рекомендації розроблено відповідно до закону України “Про видавничу справу”, статті “Методична розробка як показник високої професійної майстерності” (журнал “Вихователь-методист дошкільного закладу”, №11, 2013) та інших джерел, якими необхідно керуватися під час підготовки підручників, навчальних посібників, методичних розробок.