Пісенний романтик
Франц Пе́тер Шу́берт ( 1797 – 1828) - австрійський композитор, один із засновників романтизму в музиці, автор понад тисячі музичних творів, великої кількості творів камерної та літургійної музики. Франц Шуберт народився в сім'ї шкільного вчителя в Ліхтенталі — передмісті Відня. Його першими музичними наставниками були батько (скрипка), старший брат Ігнац (фортепіано) та регент церкви Міхаель Гольцер (спів). В 11 років Шуберта прийняли "півчим хлопчиком" (хористом) у придворну капелу та в католицьку авторитетну школу з пансіоном у Відні. Навчався співу у Венцеля Ружички, а потім у Антоніо Сальєрі – композції та контрапункту. У віці 13 – 16 років написав велику кількість різноманітних творів: оперу, симфонію, фортепіанні п'єси й пісні, зокрема «Скаргу Агари» (Hagars Klage, 1811). У 16 років Шуберт вступає у вчительську семінарію і через рік почав викладати в школі, де служив його батько. У вільний від роботи час він написав свою першу месу і поклав на музику вірш Ґете — це був перший його шедевр. Кілька років Шуберт давав уроки музики, неодноразово намагався отримати постійну музичну посаду, але безуспішно. Попри це, 1815—1816 роки відзначились феноменальною продуктивністю. 1815 року він написав дві симфонії, дві меси, чотири оперети, кілька струнних квартетів і близько 150 пісень. До своїх 19 років число пісень, написаних Шубертом, перевищувало 250. За кількістю творів Шуберта досить часто порівнюють з Моцартом. У цей час навколо Шуберта склався гурток друзів — поціновувачів його творчості, які надавали йому матеріальну допомогу, такі вечори називалися «шубертіадами».Все життя композитор був бідний, практично на межі злиднів. Тільки завдяки друзям в його будинку з’являлися нотні зошити і чорнило, без яких творити було неможливо. Важливою у творчому житті Франца Шуберта стала його зустріч із відомим баритоном Йоганом Міхаелем Фоґлем, яку влаштував Франц фон Шобер. Завдяки натхненному виконанню пісень Шуберта Фоґлем, вони завоювали популярність у віденських салонах. У 21 рік пише Шосту симфонію і Варіації на французьку пісню для двох фортепіано, присвячені Бетовену. Єдиний концерт Шуберта був організований у Відні в 1828 році. Успіх композитора був приголомшений, але публіка швидко забула його. У них був інший кумир – Ніколо Паганіні. Гонорар з концерту був настільки мізерний, що Шуберт зміг купити тільки рояль. У 1822 році Шуберт познайомився з К-М. Вебером і Л. Бетовеном, але ці знайомства не дали молодому композитору майже нічого. Говорять, що Бетовен кілька разів публічно визнавав талант юнака, але він не міг знати творчості Шуберта в повному об'ємі, оскільки за життя композитора вийшло друком тільки кілька творів, а концертів великих не було. Фантазія для чотирьох рук фа мінор вважається одним з найбільш популярних творів генія. Він присвятив її графині Кароліні Естергазі (яку дуже любив) яку написав за 9 місяців до своєї смерті. З 12 до 22 років Кароліна була його ученицею і музою. У 1828 році з'явилися тривожні ознаки хвороби; стрімкий темп композиторської діяльності Шуберта можна витлумачити і як симптом недуги, і як причину, що пришвидшила його смерть. Існували припущення, що він хворів на сифіліс і лікувався від цього препаратами ртуті, які через свою токсичність спричинювали серйозні побічні дії на організм. Останнього року Шуберт написав такі шедеври як «Симфонія до мажор», вокальний цикл, посмертно виданий під назвою «Лебедина пісня», струнний «квінтет до мажор» і три останні фортепіанні сонати. Як і раніше, видавці відмовлялися брати великі твори Шуберта або платили мало за друк. Помер Шуберт офіційно від черевного тифу 19 листопада 1828 року. У віці 32 роки. Похований поруч з Бетовеном. Тривалий час після його смерті не вдавалося зібрати рукописи воєдино. Деякі з них були загублені, на жаль, назавжди. Величезна частина його творів почала публікуватися лише наприкінці минулого століття. Деякі менші за розміром твори були опубліковано одразу ж після смерті композитора, але рукописи більших праць, мало відомих публіці, залишалися в книжкових шафах і шухлядах родичів, друзів та видавців Шуберта. Навіть найближчі до нього люди не знали всього, що він написав, і впродовж тривалих років його визнавали в основному лише як короля пісні. У 1838 Роберт Шуман, відвідуючи Відень, знайшов запорошений рукопис «Великої» симфоноії Шуберта і взяв його з собою в Ляйпціг, де її виконав Фелікс Мендельсон. Найбільший внесок у відшукання й відкриття творів Шуберта зробили Джордж Гров та Артур Салліван, які відвідали Відень восени 1867. Їм вдалося знайти сім симфоній, музику супроводу п'єси «Розамунда», кілька мес та опер, дещо з камерної музики й велику кількість різноманітних фрагментів та пісень. Ці відкриття привели до значного збільшення цікавості до творчості Шуберта. Франц Ліст з 1830 по 1870 рік транскрипував і аранжував значну кількість творів Шуберта, особливо пісень. Він говорив, що Шуберт «найпоетичніший із музикантів, які коли-небудь жили на світі» . Для Антоніна Дворжака особливо цікавими були симфонії Шуберта, а Гектор Берліоз та Антон Брукнер визнавали вплив «Великої симфонії» на їхню творчість.
За 32 роки Шуберт написав більш 1000 творів, з них 9 симфоній, понад 20 фортепіанних сонат (серед них є і незавершені), більш 600 пісень для фортепіанно, 6 мес і більш 160 вокальних ансамблів.
Немає коментарів:
Дописати коментар