У містичному просторі Ріхарда Вагнера🎼

 Рубрика "Цікаві факти" ☝️

У містичному просторі Ріхарда Вагнера🎼
2013-й повернув нас у "золоту еру" оперного мистецтва, коли Європа була розділена на два непримиренних табори - вагнерівців та вердіанців. Той рік був ювілейним і для Ріхарда Вагнера, і для Джузеппе Верді. За іронією долі, обидва композитори народилися у 1813 році! Тому театральний сезон 2012–2013 був відзначений змаганням знаменитої пари антагоністів на сценах провідних театрів світу. А театрали з азартом, не інакше як спортивних уболівальників, підраховували: опер кого з суперників більше в актуальному репертуарі того чи іншого театру?
Звісно, основна увага прикута до рідних країн композиторів - Німеччини та Італії. І їхніх головних театрів: Баварської національної опери, другого після культового Байройта оплоту вагнерівців, і міланської La Scala. Обидві оперні сцени дипломатично намагалися втримати рівновагу між ювілярами. Мюнхен до італійського ювілею презентував нові версії вердіївських "Трубадура", "Сили долі", "Ріголетто" і "Симона Бокканегри", доповнивши ними вже звичні для своєї афіші опери "Травіата", "Дон Карлос", "Фальстаф", "Макбет" та "Отелло". А з вагнерівських - "Лоенгрін", "Летючий голландець", "Трістан та Ізольда", "Парсіфаль" і також постановка повного циклу тетралогії "Перстень нібелунга". До речі, постановки "Персня" у La Scala ось уже багато років супроводжуються містичними подіями. Спроби знаменитих диригентів Вольфганга Завалліша і Рікардо Муті поставити тетралогію повністю з різних причин не були доведені до фінальної крапки. Всі частини циклу до 2013 р. Мілан бачив під керуванням Андре Клюїтенса у 1963р.
А втілити на сцені La Scala задум самого Вагнера - представити "Перстень нібелунга" в одному театрі впродовж одного тижня - востаннє вдавалося лише в далекому 1938-му Клеменсу Краусу, товаришу і блискучому інтерпретаторові музики іншого німецького генія - Ріхарда Штрауса. Міланська постановка "Персня" 2013 р. не стала винятком у черзі таємничих збігів. На початковому етапі роботи над тетралогією помер спочатку заявлений режисер. Уже на завершальному етапі прем'єра першої частини тетралогії, призначена на 13 травня, була скасована через страйк трупи і відбулася лише через три дні (пам"ятаєте, Вагнер не любив число 13!) На щастя, повному циклу "Персня" на сцені міланського театру все ж таки судилося побачити світ - уже з новим режисером, яким став бельгієць Гі Кассірс. Так La Scala на час стала помешканням богів Валгалли, якими їх бачив Ріхард Вагнер. Вагнера в La Scala дуже люблять. Традиція цієї німецько-італійської любові була закладена ще наприкінці позаминулого століття. У часи "царювання" в міланському театрі маестро Артуро Тосканіні. Сам же досвід "вживання" в "Перстень" упродовж всього тижня приводить до очевидної думки: людям XXI ст. все ще важко прийняти ідею як єдиний потік інформації. Наше сприйняття, натреноване сучасними технологіями, досі так само розшаровується на окремі фрагменти музики, сценографії, дизайнерських рішень і непростого сюжету. Очевидно, коли Ріхард Вагнер писав про "художній твір майбутнього", він і сам не уявляв, наскільки це майбутнє далеке.