"Повбивав би" яжмам, які кажуть "завела дитину". Ну так ніби це собачка. Не "я готова стати матір'ю", а саме так: "уже пора завести дитину", бо для жіночого здоров'я "пользітєльно"...
(Про тих, хто просто "подзалєтел" чи екземплярів рода людського, які вагітніють "чтобы удержать мужа", мовчу, мовчу, мовчу...).
Потім воно ж власній дитині каже: "я тебя рожала-мучилась, а ты - свинья неблагодарная...".
Звісно, дитятко відповідає: а я тебе не просила це робити!
Потім воно розглядає дитсадочок і школу винятково як камеру схову для дитини і місце, де можна безкарно відірватись на виховательці чи вчительці.
Про таких мені якось написала колега: вони хочуть, щоб ми любили і доглядали їхніх дітей, яких вони самі не люблять і яким ці діти "в напряг".
Бо ради вони не можуть дати ні собі, ні власним дітям.
В - відповідальне батьківство! Те чого нам хронічно бракує.
Навіяно постом Луіза Цвєткова, цитую:
"Будучи дитем, ты понимаешь, что ничего ценнее маминых прикосновений, ее поддержки - рукой, улыбкой, взглядом, словом - просто нет. Прикрытие, типо «я ему все покупаю», «у нее самые лучшие платья», «мы с 6-ти месяцев учим английский, и вообще у нас 100500 кружков» - чушь полнейшая. Ребенку нужно не это...
Будучи в роли мамы, я вспоминала всех своих знакомых, которые и до сих пор говорят мне «пора рожать». Нет, крошки, не пора. Сейчас я прям в кайфе от того, что сначала я получила и получаю вагон знаний о ребёнке, о его чувствах и переживаниях, о его тонкой душевной организации, особенностях психики и восприятия, и вот с этими знаниями я подарю нового человечка в этот мир. Собственно стало ясно, почему за границей только к 37-ми рожают ПЕРВОГО!!!"
Немає коментарів:
Дописати коментар