Ро́берт Шу́ман ( 1810-1856)

 Ро́берт Шу́ман ( 1810-1856) - німецький композитор, яскравий представник романтичного мистецтва 19 століття.

Творчий спадкоємець Франца Шуберта і К. М. Вебера, Шуман розвивав демократичні і реалістичні тенденції німецького і австрійського музичного романтизму. Його твори тісно пов'язані з традиціями німецької музичної класики.
Народився у м. Цвікау 8 червня 1810 в сім'ї книговидавця Августа Шумана. Провчившись чотири роки в приватній школі, у 1820 році Роберт поступив до гімназії Цвікау і вчився там вісім років. Свою музичну освіту він почав у віці шести років, брав уроки музики у місцевого органіста, у віці 10 років почав писати, зокрема хорову й оркестрову музику. У дитинстві привчився до професійної літературної роботи, зокрема писав статті для енциклопедії, що виходила у видавництві його батька. А шкільні навчальні твори-реферати Шумана мали такий рівень, що посмертно надруковані були як додаток до зібрання його зрілих журналістських праць. Великим захопленням Шумана стало мовознавство. Він навіть працював в якості редактора над створенням словника з латині. У певний період юнацтва Шуман вагався, чи ставати йому письменником, чи музикантом. У 1828 році він вступив до Лейпцизького університету, а наступного року перейшов до університету Гейдельберга. Батьки хотіли, щоб він став юристом, але поступово музика переважила, й успіхи у фортепіанних заняттях вселили йому думку про кар'єру концертуючого піаніста. Прагнучи стати справжнім віртуозом, він бере уроки у Фрідріха Віка. Займався з фанатичною завзятістю, але саме це і привело до біди: прив’язував середні пальці мотузкою до стелі, створюючи своєрідну напругу, і в такому положенні рук грав найскладніші твори. Розтягнув сухожилля і на довгий час втратив чутливість руки. Тривала терапія допомогла Шуману позбутися болю, але вона не пройшла безслідно, травма поставила хрест на його піаністичній кар"єрі. Тоді Шуман серйозно зайнявся композицією і одночасно музичною критикою. Знайшовши підтримку і співпрацю, Шуман зміг у 1834 заснувати одне з найвпливовіших музичних періодичних видань — «Новий музичний журнал», який протягом декількох років редагував і в якому регулярно публікував свої статті. У цей період Шуман одружується на Кларі Віік, у рік одруження пише близько 140 пісень. Декілька років спільного життя Роберта і Клари пройшли щасливо. У них народилося восьмеро дітей; Шуман супроводжував дружину в концертних поїздках, а вона часто виконувала музику чоловіка. Коли в Лейпцигу тільки відкрилася консерваторія, Шуман був запрошений туди як професор. Керував консерваторією на той момент Мендельсон. Однак, талант викладача у Шумана так і не прокинувся. Він пробував себе також в ролі диригента, але і це не принесло жодних результатів. Шуман не надто дорожив своїми рукописами і творами, тому, до своїх творінь він ставився дуже зневажливо. Інтерес у нього викликав тільки процес написання творів, а результат швидко ставав йому неважливим і нецікавим. Часто він забував про те, що написав той чи інший твір. З цим пов’язаний один кумедний випадок. Якось Шуману принесли партитуру зі створеним ним самим твором. Подивившись її, він сказав, що в світі з’явився новий, талановитий композитор, і Шуману було б цікаво з ним познайомиться. Як будь-яка творча людина, Шуман мав тонку душевну організацію. Це призвело до розвитку у нього душевного розладу. Якось композитор навіть спробував вчинити суїцид. Він кинувся у води Рейну, проте його вчасно помітили і врятували. Після цього Роберт Шуман змушений був провести довгі два з половиною роки в лікарні для душевнохворих. Саме там Шумана і застала смерть. #ЗорянаМартин