Чому симфонія відображає життя людини? Як навчитися сприймати
цей жанр як особисту розповідь і не перебивати її оплесками
В
кожній епосі музичної культури (Ренесанс-Бароко-Класицизм-Романтизм…) є
найголовніший жанр, яких давав поштовх для розвитку або з якого виростали всі
інші жанри музики. Так в епоху Ренесансу – головним жанром була меса, в добу
Бароко – опера, а в Класицизмі – симфонія.
Жанр
симфонії – це справді еталон свого часу. Вона відображає – починаючи від нових
принципів формування оркестру (які актуальні до нині) до філософської думки
того часу (не будемо занурюватися в тему, як діалектика Гегеля повпливала на
розвиток сонатно-симфонічного циклу). Симфонія переважно складається з 4
частин, як чотирьох картин з життя людини:
Перша
частина – протиставлення, боротьба двох полюсів, думок – які уособлюють дві
різнохарактерні музичні теми – конфлікт
як основа становлення людського життя;
Друга
– повільна, лірична, чуттєва, внутрішній світ людини,
Третя
– це танець, гра – зовнішня “маска” для суспільного життя;
Четверта
– фінал, підсумок усіх життєвих явищ, образів, “масок”.
Зрозуміло,
що жанр симфонії стає показовим для композиторів епохи класицизму: Гайдн має їх
104 (!!!), Моцарт – 41, Бетовен – 9. Пропонуємо послухати останню 41 симфонію
Моцарта і спробувати сприймати симфонію, як розгорнуту історію життя…
P.S.І
ніколи більше не плескаємо між частинами симфонії під час живого виконання
Немає коментарів:
Дописати коментар