Капела бандуристів була організована В. Ємцем за сприяння Гетьмана Павла Скоропадського. Відлічує свою історію з серпня 1918 року, відколи бандуристом Василем Ємцем був заснований «Кобзарський хор» і були проведена перша репетиція колективу. Припинив існування в квітні 1919-го, відновився в грудні 1923 р. а знову припинив існування в жовтні 1934 р.
В жовтні 1935 р. залишки учасників гурту були об'єднані з залишками Полтавської капели бандуристів (яка також припинила існувати в жовтні 1934 р.), і була створена Об'єднана зразкова капела бандуристів.
В серпні 1902 року, в Харкові провели XII археологічний з'їзд, на якому Гнат Хоткевич організував лекцію та концерт з виступом кобзарів та лірників. Крім виступу окремих кобзарів, було підготовано ансамблевий виступ, який мав значний успіх і вплинув на формування майбутніх кобзарських колективів.
В 1904 в Москві на концерті для збирання коштів навчальних потеб українських студентів виступив квартет молодих зрячих бандуристів в складі Г. Хоткевича, А. Чайковського, В. Шевченка та А. Волощенка.
В Києві перший в Україні колектив зрячих бандуристів був створений з студентів Київського університету в 1906—1909 роках під керівництвом Михайла Домонтовича. Колектив складався з 6-ти учасників і часто виступав на українських громадських подіях довкола міста.
В 1910 р. короткий час існував ансамбль, який складався з учнів класу гри на бандурі музичної школи Лисенка, де викладав кобзар Іван Кучеренко. Відомо також, що бандури для школи виготовив кобзар, майстер бандур родом з Чернігівщини — Петро Бондар.
Думка про створення кобзарського колективу виникла у Василя Ємця в 1911 р. після концерту кобзарського квартету в Охтирці, де грала група слобідських кобзарів під керівництва кобзаря Івана Кучеренка. На задум Ємця вплинуло також й існування кобзарського колективу під керівництвом В. Шевченка, при українському товаристві «Кобзар» в Москві, де Ємець вчився у 1913—1914 рр., а також певні спроби та експерименти, які він провів на Кубані в 1913 р.
Позбавлений права дихати повітрям України, Василь Ємець невпинно знайомить Європу з нашою культурною спадщиною, концертує у Чехословаччині, Німеччині, Бельгії, Литві, Польщі, Франції. Газети називають його українським самородком, кобзарем у фраку, музичним дивом. "Хай буде світ у ваших ніг", - захоплено пишуть артистові слухачі.
"На урочистостях до 25-літнього ювілею творчої праці Василя Ємця у Вінніпезі (Канада, 1936 р.) було виголошено чудову промову його друга, д-ра Маценка, визначного музикознавця, що представив митця людиною високої майстерності, яка повністю віддала себе на службу Україні, - пише історик Валентина Коротя-Ковальська. – Зокрема він сказав: "У його особі ми маємо честь бачити людину чину до загину. В його ділах найбільший чин – все для батьківщини…".
Немає коментарів:
Дописати коментар