Яків Степовий 1883 - 1921 (справжнє прізвище Якименко/Акименко) - український композитор, педагог і музичний критик. Яків Степовий — представник української музичної інтелігенції першої чверті XX століття, один із фундаторів національної композиторської школи і продовжувач традицій Миколи Лисенка. Він — майстер солоспівів, хорових і фортепіанних творів, автор музичних збірок для дітей, а також — викладач Київської консерваторії, засновник Державного вокального квартету, завідувач секції національної музики у Всеукраїнському комітеті мистецтв, музично-просвітній діяч, пропагандист світової класики в Україні. Збереглись спогади про композитора колишньої артистки Українського вокального ансамблю під керівництвом Якова Степового, Олени Ахматової (українська оперна та концертна співачка (мецо-сопрано) і музичний педагог). Яків Степовий народився в Харкові в родині професійного церковного півчого. З батьківського благословення троє синів стали музикантами. Яків з 12 років співав в хорі хлопчиків Петербурзької придворної капели. В придворній капелі також співав і вчився його старший брат Федір Якименко, який теж став відомим композитором (помер в еміграції в Парижі в 1945 році). За час перебування в капелі (1895—1902 pp.) Степовий оволодів професією диригента, навчився грати на фортепіано, кларнеті; в той же час він мріє продовжувати навчання в консерваторії. Вступ до Петербурзької консерваторії (1902 р.) відкриває нову сторінку в житті молодого музиканта. 1909 року завершив Петербурзьку Консерваторію у класі Миколи Римського-Корсакова і Анатолія Лядова. З початком Першої світової війни Степового мобілізують до Російської армії і призначають писарем санітарного поїзда. В травні 1917 року композиторові вдалося звільнитись від осоружної служби в царській армії, і у тому ж році він став викладачем Київської консерваторії і керівником Музичної драми та Державного вокального ансамблю. Композиторська діяльність почалася з написання «Херувимської пісні» у 1899 році, коли йому було лише 16 років. Духовну творчість Я. Степового майже зовсім не досліджено. Окрім вищезазначеної «Херувимської пісні», відомі ще «Вінчання», «Отче наш» та два релігійних канти — твори, що походять з 20-х років XX ст. Одна з небагатьох віднайдених композицій у жанрі обробки релігійного канту — «Утішителю світа» — тактовно відтворює прекрасну народну мелодію, лише подекуди збагачуючи її скромними поліфонічними проведеннями голосів. Після жовтневої революції Яків Степовий стає завідувачем музичної секції при відділі наросвіти Київського губревкому, членом Всеукраїнського музичного комітету, музичним керівником Театру музичної драми та Державного вокального ансамблю, виступає як музичний критик. Степовий брав участь в діяльності художньої ради Київського оперного театру, директором якого був тоді Собінов, і Української музичної драми при Всеукраїнському театральному комітеті. Створив симфонічний оркестр імені Лисенка. Працював над проектом створення державного диригентського інституту. З його ініціативи та за участю відкрито Народну консерваторію. Степовий багато займався організацією концертів, які влаштовувались в консерваторії, в робітничих клубах, на фабриках. В тому ж році відкрився Український державний музично-драматичний театр «Музична драма». Режисером був Лесь Курбас, а музичною частиною займався Яків Степовий. З любов’ю писав Яків Степовий музику для дітей. Велику майстерність композитор виявляє в обробках народних пісень та оригінальних творах, написаних для дитячого хору. Ці збірки вміщують майже 150 творів. Вони збагатили досить обмежений на той час дитячий репертуар, відіграли значну роль у справі музичного виховання молодого покоління. Композитор гармонізував 50 українських народних пісень для хору. Але найбільшу славу здобув знаменитою вокальною поемою «Степ». В історію української музики Степовий увійшов насамперед як автор малих форм: романсів, пісень, фортепіанних п’єс. У цій галузі Степовий досяг найбільшої досконалості, майстерністі у володінні простими, художньо правдивими засобами музичної виразності, взятими з скарбниці народнопісенної культури і професіональної музики. Після чергової концертної подорожі Степовий несподівано захворів на тиф і 4 листопада 1921 року його не стало. Помер композитор у Києві у розквіті сил (38 років), не встигши здійснити ряд творчих задумів.
Немає коментарів:
Дописати коментар