Діана Петриненко

 

8 лютого 1930 року народилась видатна українська співачка Діана Петриненко.

Діана Петриненко: "Я просто співала все життя і намагалася людям принести радість..."

Свій талант Діана Паливода, певне, успадкувала від батьків: і мама, й тато мали гарний голос. Сама Діана співала заледве не відтоді, коли зіп’ялася на ніжки. На пасовиську дітлахи, з якими разом корови пасла, неодмінно просили заспівати «як патефон».

Коли 1941р. рідну Білоусівку, що на Черкащині, зайняли німці, батька Діани забрали і розстріляли. Встиг передати з тюрми записочку своїм трьом діткам. Для донечки написав: «Діанусю, мій солов’їний голосочок, ти будеш щебетати, але слухайся маму…» Відтоді гірко плаче, коли чує народну пісню «Пішли діти у долину, знайшли батькову могилу…»

Після закінчення 8-го класу – було це 1947р. — страший брат привіз Діану до Київського музичного училища. На прослуховуванні співала «Солов’я» О.Аляб’єва. Твір вельми складний і для професійних виконавиць, а тут юна дівчина з далекого села – і такий дар Божий! До училища Діану прийняли, хоча вступні іспити вже на той час завершилися.

1955р. закінчила Київську консерваторію, 1961р. – аспірантуру.

Була солісткою Державної хорової капели «Думка», потім, упродовж 26 років – солісткою Київської філармонії.

Тріумфально гастролювала у США, Канаді, Японії, Італії й Франції, Фінляндії й Угорщині, багатьох інших країнах. З-поміж виступів, що особливо запам’яталися – концерт 8 березня в рідному селі, у щемливій атмосфері, коли в залі сільського клубу половина глядачів – рідня, всі решта – друзі, сусіди…

Вона – одна з найвідоміших українських співачок, цей перелік так і виглядав: Белла Руденко, Діана Петриненко, Євгенія Мірошниченко. Її неповторне сопрано лунало у вокальних творах М. Лисенка, Я. Степового, К. Стеценка, Дж. Верді Д. Січинського, С. Рахманінова, М. Глінки, , О. Білаша, Г. Майбороди, Ю. Мейтуса; в 9-й симфонії Л. Бетховена, ораторії «Пори року» Й. Гайдна, «Реквіємі» В. А. Моцарта.

Професор Д.Г.Петриненко підготувала цілу плеяду талановитих виконавиць, серед яких — Л. Монастирська, В. Базир, Н. Мойсеєва, А. Пригара, М. Тищенко, Л. Ліпітюк, К. Швидка…

До її професійної думки завжди прислухається й чи не найголовніший її учень у творчості й житті – відомий співак і композитор Тарас Петриненко. А те, з якою ніжністю ставиться син до своєї мами, якими очима, сповненими любові, на неї дивиться — мені доводилося спостерігати особисто. (Діана Гнатівна рано овдовіла – чоловік, Гарінальд Петриненко, відомий журналіст і незмінний ведучий телепередачі про народну творчість «Чиста криниця», помер 1980р. З чоловіком їх єднала велика любов, і ці уроки любові, вочевидь, відіграли велику роль у формуванні особистості сина.) Тарасові пісні Діана Гнатівна дуже любить, особливо – «Україну», «Пісню про пісню», «Я – професійний раб»…

Діана Гнатівна – велика українська патріотка і небайдужа людина. 21 січня 1990р. й її руки творили Живий ланцюг на честь Злуки, що з’єднав тоді всю Україну. Стояла мало не день і ніч під Верховною Радою, коли українці домагалися проголошення Незалежності. На підтримку студентської Революції на граніті сама брала участь у голодуванні. Два роки тому в одному з iнтерв’ю сказала: «Радісно за те, що є незалежність… Але ми сподівались на інше. Нас просто обманули…Я не проти багатих людей. Та коли це обман, злодійство, неповага до людей…»

Народна артистка УРСР і СРСР, лауреатка Державної премії України ім.Т.Г.Шевченка, професор, видатна співачка. Скромна, делікатна, інтелігентна. Щира, безпосередня — справжня.

Мені випало щастя кілька разів спілкуватися з Діаною Гнатівною. І це було, без перебільшення, правдиве щастя. Велика щастя – слухати її срібний український голосочок. Голос нашого Соловейка.

Як добре, що вона є. У Тараса і всіх рідних, у її учнів і друзів, у нас усіх. В України...

Олена Бондаренко