Школа – це не парк розваг.
Вчителі не артисти і не клоуни. Повірте мені, вам потрібні не артисти, а хороші вчителі.
Діти прогресують лише тоді, коли їм кидають виклик, із суворістю, правилами, повагою... важкою працею.
Школа - це не те місце, де дитині потрібно тільки сміятися, веселитися, займатися тільки тим, що їй подобається, вмикаючи улюблене «шоу».
Помічаю таку тенденцію, яка спонукає, навіть диктує, щоб ми, дорослі, робили все можливе, щоб малечі було тепло, легко і комфортно. Щоб їх не турбували будь-які вимоги, які змушують їх працювати.
Бажано, щоб ми вже зробили за них половину роботи, а потім дозволили їм продовжити те, що залишилося. Половину чи навіть всю, а вони хай дивляться на це як на шоу і вчаться.
І, зауважте, шоу має бути їм до вподоби.
Тож збожеволійте, знову і знову знаходячи нові сцени для шоу.
Звісно, шоу легко набридають, бо в дітей немає терпіння. І вони миттєво змінюють канал… е-е-е, екран. Існує ж велика конкуренція.
Але користь для дітей полягає в суворому навчанні, здоровому глузді, у навчанні з викликами, іноді з дискомфортом та труднощами, з відповідальністю та правилами, які не завжди їм подобаються.
Я б сказала, що це саме те, що має значення. Робота із завданнями, із переживаннями, які не зовсім приємні.
Я все життя була з дітьми, разом з ними. Тож знаю, що найбільше виступають проти здорового глузду, викликів і вимог насправді не діти, а дорослі поруч з ними, які неправильно розуміють у чому користь для дітей справжнього навчання.
Моя вдячність та подяка батькам, які розуміють, як дати можливість своїм дітям боротися, працювати, до чогось прагнути. Вчитися самостійно.
Лаура Гюнеш, психологиня – Good Teachers Group https://alert24.ro/.../opinie-scoala-nu-e-parc-de.../
Хто добре знає румунську мову? Виправте, будь ласка, цей механічний переклад.
P.S. Школа вже не є закладом освіти, це скоріше тусовочно-конкурсно-розважально-харчувальний заклад з догляду за дітьми. І це має катастрофічні наслідки.
Навіть фрази використовують, на кшталт, "віддати дитину до школи". Бо нащо «віддавати», школа ж не камера зберігання?!
До мене як до директора гімназії часто приходили батьки, які казали: ми хочемо віддати нашу дитину до вашої гімназії!
Відповідав їм: не треба мені, чужому дядькові, "віддавати" вашу дитину, у мене в самого є троє своїх дітей, а от разом допомогти вашій "не-відданій" дитині здобути пристойну освіти ми зможемо, але тільки разом!
Як розглядають більшість батьків школу?
Місце куди вони відводять дитину вранці і забирають ввечері! Вимоги до роботи школи дуже прості: дитина має бути там в "целости и сохранности", нагодована, знаходитись в теплі, мати гарні оцінки і… щоб ніхто не діставав батьків з будь-якого приводу.
Тобто ідеальна школа – це "камера зберігання" на вокзалі з назвою "Життя". Бажано, щоб "зберігання" було безкоштовним або з мінімальними витратами. Тема "поборів" чи не єдина тема, яка заводила батьківську громаду в процесі НУШ-будівництва.
Жвавий інтерес викликала ще тема встановлення відеонагляду у "камері зберігання".
Більшість вчителів і керівників шкіл теж відчувають себе "ключниками". Нащо ризикувати, наприклад, організовуючи якісь екскурсії за межами школи, якщо це може стати загрозою "збереженню" експонатів "камери зберігання". І їх можна зрозуміти, бо у разі будь-якого інциденту їх розіпнуть яжмами...
Немає коментарів:
Дописати коментар