Дзвінок у двері. "Ми щедрувати прийшли!" Кажу, сьогодні Святий вечір, колядують, але ж не зранку, а після святої вечері. "А ми і колядки знаємо!" Ну то колядуйте, кажу з недовірою. І, канєшно, залунала не колядка, а віршик і "дайте, тітко, п'ятака" на завершення. На слові "тітка" 14-річна дівчинка затнулася, а трохи менший хлопчик зашарівся. І труснув кульочком. Кажу, а колядка де? Мовчать здивовано. Кажу, що це вони проказали вимогу до обдарування, яке має бути після того, як колядники заспівають колядки, привітають зі святом. Кажу, співайте. Строгенько так. Бо дістало, реально, це попрошайство. Їм же не по 5-7-років. Жодної колядки вони не знали. Кажу, а віршика цього хто навчив? "Бабушка". Ось так знову переконуюся, наскільки потрібен онлайн-курс з української традиційної культури "Знай Свою Україну", над яким зараз працюємо з командою фахівців. І для дітей, і для батьків, і бабусь. Для цього курсу зараз на Спільнокошті збираємо гроші. Підтримайте, будь ласка. Щоб наступного року ці діти вже не виглядали жебраками, а співали наші чудові колядки.
Додано. Тут багато хто пише, що коли приходять такі "прохачі", то їм роздають листочки з колядками, чи навіть співають із ними. Я робила це з 1994 року. Садовила, співала, роздавали, ходила по школах, писала статті і виступала по радіо. Це крапля в морі. "Прохачі" все ходять і ходять - бо їм дають, "як же дитині не дати?". Тому я на цей раз ніц не дала за жебрання. А вчити колядки пропоную з учителями і батьками, і з тими "бабушками", які пєятирічними бігали зі словами "дайте тітко п'ятака" і внуків великих того ж навчили. Це має бути системна робота. Повноцінний комплексний онлайн-курс загальнонаціональних українських традицій.
Немає коментарів:
Дописати коментар