ЯКЩО ДИТИНА ВАС НЕ ЧУЄ!
9 важливих порад, як достукатися до дитини...
1. Зоровий контакт
Досить часто дитина занурена в гру. В цей же час хтось із батьків просить його щось зробити. Дорослий впевнений, що малюк його чує. Однак дитина якщо і чула щось, то не надала особливого значення (адже гра куди цікавіша), і продовжує далі займатися своїми справами. Тоді дорослому доводиться повторювати знову і знову, переходити на крик, щоб малюк нарешті «зволив» відволіктися і вислухав. Все просто, бо така ситуацыя виникаэ тому тому, що не був налагоджений зоровий контакт між дитиною і батьком. Тому для початку переконайтеся, що дитина точно вас чує і слухає (подивітьсяъй в очі, доторкніться до неъ, можна навіть взяти за руку), а тільки потім викладайте свої бажання або вказівки. Для повної впевненості можна попросити дитину повторити те, що йому було доручено (таким чином, він дасть як би доручення самому собі, а в цьому випадку і виконає його куди охочіше.
Досить часто дитина занурена в гру. В цей же час хтось із батьків просить його щось зробити. Дорослий впевнений, що малюк його чує. Однак дитина якщо і чула щось, то не надала особливого значення (адже гра куди цікавіша), і продовжує далі займатися своїми справами. Тоді дорослому доводиться повторювати знову і знову, переходити на крик, щоб малюк нарешті «зволив» відволіктися і вислухав. Все просто, бо така ситуацыя виникаэ тому тому, що не був налагоджений зоровий контакт між дитиною і батьком. Тому для початку переконайтеся, що дитина точно вас чує і слухає (подивітьсяъй в очі, доторкніться до неъ, можна навіть взяти за руку), а тільки потім викладайте свої бажання або вказівки. Для повної впевненості можна попросити дитину повторити те, що йому було доручено (таким чином, він дасть як би доручення самому собі, а в цьому випадку і виконає його куди охочіше.
2. Все й одразу
Повернувшись разом з дитиною з прогулянки, батько звертається до неї: «Роздягайся, мій руки і сідай їсти». Для дорослого фраза цілком звичайна, але малюк в розгубленості: поки він усвідомлював одне доручення, йому висловили ще два. У підсумку він стоїть в передпокої, не знаючи, що далі робити. І тоді починається: «Ти що, не чув?», «Тебе довго чекати?», «Мені повторити ще раз?». Можливо, дитина з радістю виконала би все, що їй було сказано, але якби завдання ставилися послідовно, одне за одним. Всі вказівки, висловлені крихітці відразу, побіжно, лише вводять його в оману. Тому рекомендується доручення розбивати на кілька, причому давати наступне лише після виконання попереднього ( «Роздягайся», «Молодець, йди мій руки», «Добре, а тепер їсти»).
Повернувшись разом з дитиною з прогулянки, батько звертається до неї: «Роздягайся, мій руки і сідай їсти». Для дорослого фраза цілком звичайна, але малюк в розгубленості: поки він усвідомлював одне доручення, йому висловили ще два. У підсумку він стоїть в передпокої, не знаючи, що далі робити. І тоді починається: «Ти що, не чув?», «Тебе довго чекати?», «Мені повторити ще раз?». Можливо, дитина з радістю виконала би все, що їй було сказано, але якби завдання ставилися послідовно, одне за одним. Всі вказівки, висловлені крихітці відразу, побіжно, лише вводять його в оману. Тому рекомендується доручення розбивати на кілька, причому давати наступне лише після виконання попереднього ( «Роздягайся», «Молодець, йди мій руки», «Добре, а тепер їсти»).
3. Ніякої багатозначності
«Тобі що, подобається носити забруднену кофту?», «Ти довго будеш ходити в брудних черевиках по дому?» - подібні фрази ясні і зрозумілі дорослим, але малюкам - ні. Вони ще не знають всіх тонкощів мовлення і мови, тому аналогічні фрази сприймають буквально, тобто, як схвалення, а не як натяк на припинення дії. Щоб дитина закінчила робити що-небудь, потрібно сказати їй про це прямо, чітко, ясно, без багатозначності. «Переберися у кофту», «Зніми брудні черевики» - все точно, без натяків.
«Тобі що, подобається носити забруднену кофту?», «Ти довго будеш ходити в брудних черевиках по дому?» - подібні фрази ясні і зрозумілі дорослим, але малюкам - ні. Вони ще не знають всіх тонкощів мовлення і мови, тому аналогічні фрази сприймають буквально, тобто, як схвалення, а не як натяк на припинення дії. Щоб дитина закінчила робити що-небудь, потрібно сказати їй про це прямо, чітко, ясно, без багатозначності. «Переберися у кофту», «Зніми брудні черевики» - все точно, без натяків.
4. Зайві слова
«Негайно перестань балуватися, коли їси! Ти забув, як в минулий раз пролив суп на штани? Знову хочеш забруднитися?» Звичайно, прагнення батьків припинити пустощі малюка зрозумілі - очевидні наслідки, та й повторюється вже не в перший раз. Однак дитина просто забуває, намагаючись сприйняти такий великий обсяг інформації, про що спочатку йшлося і що ж слід зробити. Тому не потрібно згадувати минуле або лякати майбутнім - набагато краще оцінювати і давати поради по здійснюваних в даний момент вчинків. Дитина живе сьогоденням - їй набагато простіше зрозуміти інформацію, що стосується конкретної ситуації, - і зробити по ній висновки.
«Негайно перестань балуватися, коли їси! Ти забув, як в минулий раз пролив суп на штани? Знову хочеш забруднитися?» Звичайно, прагнення батьків припинити пустощі малюка зрозумілі - очевидні наслідки, та й повторюється вже не в перший раз. Однак дитина просто забуває, намагаючись сприйняти такий великий обсяг інформації, про що спочатку йшлося і що ж слід зробити. Тому не потрібно згадувати минуле або лякати майбутнім - набагато краще оцінювати і давати поради по здійснюваних в даний момент вчинків. Дитина живе сьогоденням - їй набагато простіше зрозуміти інформацію, що стосується конкретної ситуації, - і зробити по ній висновки.
5. Підвищений тон
Дорослий повторює своє прохання кілька разів, але малюк не реагує і продовжує займатися своїми справами. Розсерджений поведінкою дитини батько переходить на крик. Приголомшений малюк каже, що все зрозумів, все зробить і що такого більше не повториться. Насправді ж його метою є припинити крик старшого і відвести від себе можливе покарання. Все, що йому було сказано, найімовірніше, так словами і залишиться, тому що крик лише погіршує ситуацію: він викликає тривогу, страх, які частково блокують розумову діяльність (згадайте свій стан, коли починає кричати ваш начальник - ніби впадаєш в ступор, губишся ). Тому бажаного результату досить складно домогтися підвищенням голосу. Крім того, бачачи таку реакцію, дитина може спеціально провокувати, «виводити на емоції».
Дорослий повторює своє прохання кілька разів, але малюк не реагує і продовжує займатися своїми справами. Розсерджений поведінкою дитини батько переходить на крик. Приголомшений малюк каже, що все зрозумів, все зробить і що такого більше не повториться. Насправді ж його метою є припинити крик старшого і відвести від себе можливе покарання. Все, що йому було сказано, найімовірніше, так словами і залишиться, тому що крик лише погіршує ситуацію: він викликає тривогу, страх, які частково блокують розумову діяльність (згадайте свій стан, коли починає кричати ваш начальник - ніби впадаєш в ступор, губишся ). Тому бажаного результату досить складно домогтися підвищенням голосу. Крім того, бачачи таку реакцію, дитина може спеціально провокувати, «виводити на емоції».
6. Час на виконання
У поданні дорослого будь-яке його прохання повинна бути виконана дитиною миттєво. Тільки тут ми знову забуваємо, що маємо справу не з ровесником, а з малюком, якому потрібно трохи часу, щоб приступити до виконання. А якраз цей час на «перемикання» дорослі часто не дають дитині. Наприклад, малюк катається з гірки, коли батьки говорять, що пора додому. Цікаве для дитини заняття доведеться перервати, а це їй це робити зовсім не хочеться. Тому вона продовжує кататися до тих пір, поки батьки не розлютяться і не знімуть її з гірки силою. Результат - сльози, крик, зіпсований настрій. Однак якщо дати дитині для виконання сказаного трохи часу (в даному випадку можна дозволити з'їхати з гірки ще кілька разів, а вже після йти), все може вирішитися мирно.
У поданні дорослого будь-яке його прохання повинна бути виконана дитиною миттєво. Тільки тут ми знову забуваємо, що маємо справу не з ровесником, а з малюком, якому потрібно трохи часу, щоб приступити до виконання. А якраз цей час на «перемикання» дорослі часто не дають дитині. Наприклад, малюк катається з гірки, коли батьки говорять, що пора додому. Цікаве для дитини заняття доведеться перервати, а це їй це робити зовсім не хочеться. Тому вона продовжує кататися до тих пір, поки батьки не розлютяться і не знімуть її з гірки силою. Результат - сльози, крик, зіпсований настрій. Однак якщо дати дитині для виконання сказаного трохи часу (в даному випадку можна дозволити з'їхати з гірки ще кілька разів, а вже після йти), все може вирішитися мирно.
7. Частка «не»
«Не бігай по калюжах!», «Не чіпай собаку!», «Не їж брудні фрукти!» - більшість вказівок дорослих починається саме з частки «не». Однак відомо, що дитячий мозок несвідомо її пропускає. Тому дитина з радістю виконує цілком протилежний заклик до дії. У свою чергу, батьки розцінюють таку поведінку малюка як зроблене «на зло», всупереч словам старших, але ж дитина щиро не може зрозуміти, що не так і за що дорослі його лають. Вихід досить простий: досить прибрати з заборони частку «не» і трохи його перефразувати: «Ти допоможеш помити фрукти?», «Давай обійдемо цю велику калюжу ось з цього вузького бордюру». В результаті - і малюк в безпеці, і дорослі спокійні.
«Не бігай по калюжах!», «Не чіпай собаку!», «Не їж брудні фрукти!» - більшість вказівок дорослих починається саме з частки «не». Однак відомо, що дитячий мозок несвідомо її пропускає. Тому дитина з радістю виконує цілком протилежний заклик до дії. У свою чергу, батьки розцінюють таку поведінку малюка як зроблене «на зло», всупереч словам старших, але ж дитина щиро не може зрозуміти, що не так і за що дорослі його лають. Вихід досить простий: досить прибрати з заборони частку «не» і трохи його перефразувати: «Ти допоможеш помити фрукти?», «Давай обійдемо цю велику калюжу ось з цього вузького бордюру». В результаті - і малюк в безпеці, і дорослі спокійні.
8. Зайва опіка
«Туди не ходи ...», «Це не чіпай ...», «Там не бігай ...», «Негайно злізь ...» - гіперопіка зустрічається нерідко, так як батьки бояться за малюка і перетворюють свій страх в постійний контроль. Зрозуміло, постійно чуючи ті чи інші вказівки, дитина з часом просто звикає до них, розцінюючи як фон. В результаті всі вони залишаються без уваги. Це не влаштовує дорослих, і вони приймаються «повчати» нещасного малюка. У цій ситуації можна спробувати почати себе контролювати, порахувати скільки ви робите зауважень дитині за певний час (за годину, за час прогулянки на вулиці, за день). Можливо, їх занадто багато в житті малюка. Якщо страх за нього настільки великий, то краще буде просто знаходитися поруч, коли дитина активна: притримувати, коли він лізе на гірку, коли годує качечок. Це набагато краще, ніж безперервно зупиняти.
«Туди не ходи ...», «Це не чіпай ...», «Там не бігай ...», «Негайно злізь ...» - гіперопіка зустрічається нерідко, так як батьки бояться за малюка і перетворюють свій страх в постійний контроль. Зрозуміло, постійно чуючи ті чи інші вказівки, дитина з часом просто звикає до них, розцінюючи як фон. В результаті всі вони залишаються без уваги. Це не влаштовує дорослих, і вони приймаються «повчати» нещасного малюка. У цій ситуації можна спробувати почати себе контролювати, порахувати скільки ви робите зауважень дитині за певний час (за годину, за час прогулянки на вулиці, за день). Можливо, їх занадто багато в житті малюка. Якщо страх за нього настільки великий, то краще буде просто знаходитися поруч, коли дитина активна: притримувати, коли він лізе на гірку, коли годує качечок. Це набагато краще, ніж безперервно зупиняти.
9. Слухати і чути
Уявімо ситуацію: на дитячому майданчику діти захоплені грою, а мами про щось розмовляють. Один з малюків знайшов гарний камінчик і поспішає поділитися радістю з мамою. Але жінка не бажає відволікатися - вона поглинена бесідою: «Іди, погуляй, не заважай дорослим». Засмученій дитині не залишається нічого іншого, як тільки піти назад до дітей. Це дуже поширена ситуація: зайняті своїми справами батьки не хочуть приділяти увагу малюкові. Але вони забувають, що діти копіюють поведінку батьків. Тому нехай не дивуються, якщо наступного разу і дитина проігнорує їх прохання (тобто зробить так само, як роблять батьки). Доведеться повторити не один раз, можливо, гримнути, щоб вона перевела свою увагу на них. А що вартує дорослим відволіктися на хвилинку, вислухати, порадіти разом з малюком дрібниць? Адже побачивши «правильну» модель поведінки, дитина і сама стане відгукуватися на прохання старших відразу ж.
Уявімо ситуацію: на дитячому майданчику діти захоплені грою, а мами про щось розмовляють. Один з малюків знайшов гарний камінчик і поспішає поділитися радістю з мамою. Але жінка не бажає відволікатися - вона поглинена бесідою: «Іди, погуляй, не заважай дорослим». Засмученій дитині не залишається нічого іншого, як тільки піти назад до дітей. Це дуже поширена ситуація: зайняті своїми справами батьки не хочуть приділяти увагу малюкові. Але вони забувають, що діти копіюють поведінку батьків. Тому нехай не дивуються, якщо наступного разу і дитина проігнорує їх прохання (тобто зробить так само, як роблять батьки). Доведеться повторити не один раз, можливо, гримнути, щоб вона перевела свою увагу на них. А що вартує дорослим відволіктися на хвилинку, вислухати, порадіти разом з малюком дрібниць? Адже побачивши «правильну» модель поведінки, дитина і сама стане відгукуватися на прохання старших відразу ж.
Пам'ятайте, що виховання слід починати з оцінки власної поведінки.
Як бачимо, щоб бути почутим дитиною, зовсім не обов'язково на нього кричати, зупиняти або повторювати кілька разів. Досить знайти правильний підхід. Це, безумовно, заощадить і сили, і час, і нерви. Причому не тільки дорослих, а й самого малюка.
Немає коментарів:
Дописати коментар