пʼятниця, 31 травня 2024 р.

Чому в Україні вирішили закрити майже усі школи в селах?


 Шкільну освіту на селах найближчим часом очікують зміни, й почнуться вони у 2025 році. Йдеться про те, що в Україні будуть змушені закривати в селах освітні заклади, в яких навчається дуже мало дітей – менше 45-60 учнів. У 2022 році закрили 153 сільські школи.


У Міносвіти та Верховній Раді вва­жають, що школи, в яких навчається надто мало дітей, не дають належного рівня освіти і, найголовніше, вони нерентабельні.
Процес урбанізації населення почався в Україні не сьогодні, а відбувається дуже давно. Молодь змушена виїжджати із сіл у міста. Народжуваність на селах помітно впала, дітей в сільських місцевостях дедалі менше, а відповідно порожніють і школи. У них залишається по два-три десятки учнів на всю школу, а в деякі роки в таких школах немає жодного першокласника.


Із 2025 року процес закриття малих шкіл прискорять. З 1 вересня 2025 при­пиниться бюджетне фінансування шкіл із чисельністю учнів менше 45. А з наступного навчального року, тобто з 1 вересня 2026, перестануть фінансувати і школи, в яких навчається менше 60 дітей.

Звісно, сільські жителі дуже болісно сприймають факт закриття школи. Адже недарма кажуть, що село має перспективи, і воно живе доти, доки в ньому є школа. Не буде школи – молодь також не зали­шатиметься в селі.
Загалом процес болючий, адже кажуть, якщо в селі немає школи – немає і села. Потрібно розуміти, чому це відбувається. Адже школи у форматі менше 45 дітей не можуть працювати якісно.

В середньому за рік в Україні зак­ривається 200-250 сільських шкіл. Малокомплектні школи закривають, натомість з’являються опорні школи, у яких мають бути нове обладнання та кваліфіковані вчителі, інформує НУШ.
Опорна школа має бути осна­щена сучасними кабінетами, інтер­нетом, а в кожному класі має від 15 до 30 учнів.

Малокомплектні школи перетворюють на філії опорного закладу: здебільшого це початкові або середні ланки. У такому ви­падку старшокласники їздять на нав­чання до опорної школи шкільним автобусом. Організувати його роботу мають місцеві органи влади.

Проте мешканці села не зав­жди погоджуються на ліквідацію школи, особливо, якщо йдеться про початкові класи. На жаль, найчас­тіше закривають саме їх. “Нова українська школа” нарахувала 153 закриті школи в сільській місцевості, половина з них – якраз початкові.

За підрахунками Інституту ос­вітньої аналітики, у сільській місце­вості у 2021 році функціонувало 8 446 закладів освіти, де вчилося 1,1 мільйона учнів та працювало 180 тисяч вчителів.


Та майже третина шкіл у селах – малокомплектні. Так, у пояснювальній записці до законопроєкту про мож­ли­вості використання шкільних при­міщень після закриття школи ідеться, що станом на 5 вересня 2019 року в Україні працювало 3 900 мало­комплектних шкіл, де наповню­ваність класу 9 і менше учнів. У 2021 році, за інформацією обласних державних адміністрацій, таких шкіл було вже 2 558.
Тобто за три роки кількість мало­ком­плектних шкіл зменшилася на 1342.

джерелоджерело

четвер, 30 травня 2024 р.

Український композитор Богдан Весоловський



 Іван-Богдан Весоловський (30 травня 1915, Відень — 17 грудня 1971, Монреаль) — український пісняр, композитор, акордеоніст. Увійшов в історію музичного Львова як композитор легкого жанру.

Народився у Відні 31 травня 1915. Після Першої світової війни родина переїхала до Стрия. Навчався на юридичному факультеті Львівського університету та у Вищому музичному інституті імені Миколи Лисенка. Також закінчив Консульську академію у Відні. Знав кілька іноземних мов.
Почав писати музику з 16 років, у 22-річному віці написав одну зі своїх найпопулярніших пісень — «Прийде ще час». Уже перші музичні твори принесли Богданові Весоловському славу. У 1930-х роках разом зі скрипалем Леонідом Яблонським (Ябцьом) і акордеоністом Анатолем Кос-Анатольським входив до складу популярної на той час молодіжної «Джаз-капели Яблонського» («Ябцьо-Джаз»; солісткою була Ірина Яросевич). Джаз-капела мала неабиякий успіх на вечірках львівської молоді міжвоєнного періоду, зокрема на корпоративних балах.
Здобувши освіту, у грудні 1938 року виїхав до Закарпаття для участі в розбудові Карпатської України. Після поразки карпатських січовиків емігрував до Відня, де згодом побрався з Оленою Залізняк.
У Відні під час Другої світової війни разом з композитором Андрієм Гнатишином опрацьовував ноти українських народних пісень для видавництва Бориса Тищенка.
У роки війни у подружжя Весоловських народилися двоє синів. 1949 року за допомогою української громади Канади сім'я переселилася до цієї країни. Решту життя працював в українській редакції Міжнародного канадського радіо[en] в Монреалі.
Наприкінці 1960-х років йому дозволили за канадсько-радянським обміном відвідати Україну. Тоді він побував у Львові, зустрівся зі своїм родичем Остапом Охримовичем, побував на могилі Тараса Шевченка у Каневі. Повернувшись до Канади, невдовзі помер (17 грудня 1971). Через 20 років дружина виконала його заповіт — урну з прахом Богдана Весоловського поховали у Стрию в родинному гробівці.

YARMAK FT. TOF - МОЯ КРАЇНА

 

Моя країна


Слова: YARMAK, TOF Музика: YARMAK, TOF


Так плине час - в пам'яті кадри кривавих стежин,

Вона пройшла вже крізь вогонь і крізь кіптя вушин.

Режим хотів в ній задушити свободи зачаток,

Вона з роками стала жінкою серед дівчаток!

Поламати волю, вбивати прийшли дикі примати,

Полягала вати спати відразу, бо тут з кожної хати

Люди дістають гармати, це наша розплата, кате!

Сміливих воїнів з нас виховала земля-мати!

В нас не забрати те, що по праву належить!

Біль нестерпний, та вона робила вигляд,

Ніби просто нежить,

Казали всі - змирись, врятує тільки ампутація,

Вона йшла до кінця, тримавши міцно мапу нації!

Через страждання і руйнації,

Через бомбардування, через страх, евакуації

Ця помста відчувається у всіх на рівні фібрів,

Щоб душу нашу вбити, в вас нема таких калібрів!

Смерть і горе - ваша віра, ви - пухлина цього світу!

Ми вбиваєм злого звіра, щоб жили у мирі діти!

Вона та, хто чорта поховає в домовині,

Ще у світі гордо скажуть: Слава Україні


Приспів:

Моя країна не впаде на коліна!          |

І в моїм серці ти навіки єдина!         |

І не завадить нам ніхто волею напитись! |

Як пощастило в Україні мені народитись! | (2)


Як пощастило мені жити серед Прометеїв!

Країна воїнів, борців, митців і волонтерів!

Ті, хто поліг, сидять десь тихо там собі на хмарці,

Чекають виродків, що грілись на гуманітарці!

Ви нам не рідні, ніби покручі підкинуті,

Вас доля неминучи дожене, і з часом згинуть ті

Безславні морди, ви всі демони раби!

Ваша домівка брудний мордор.

Боже хто ж вас породив?..

І скільки тих синів, що потікали по Європі?..

Та є з ким нам за честь сидіти в одноу окопі!

Азов, ЗСУ, ССО, група копів!

Від ворога залишиться тут тільки дим та попіл!

Це Вам, біси, за Стуса, за Бандеру, Чорновіла!

Нехай вся наша доля нелегка і чорно-біла!

За Бучу, за Ірпінь, дітей застрілених в потилицю!

Десятки поколінь, одвічну лють в собі носили цю!

Ми ще пройшли з тобою тільки пів дороги,

Ми вже з тобой поплачемо на святі перемоги,

Всіх воїнів вшануємо і славу їх помножимо,

Ми ще брат, заспіваємо, як тільки переможемо!


Приспів.

неділя, 26 травня 2024 р.

ЗНЕЦІНЕННЯ – один із найпоширеніших видів психологічного насилля

 


“Мамо, я сама зможу!”, – головна фраза трирічної дитини. А у відповідь: “Що ти там можеш, ти ще дитина мала!”.

Або на майданчику малюк упав, а батьки реагують: “Ну чого ти плачеш, всі падають, нічого страшного!”.

Чи приходить до мами донька, щоб розповісти, що вперше закохалася, а вона їй: “Закохалася? Ха-ха! Тобі про навчання думати треба, а не про хлопців, йди уроки вчи! Ти ба, закохалася вона!”…

Ось це “не важливо” та “нічого страшного” – ця нездатність або не бажання дорослого побачити і порахуватися з реальною маленькою людиною, і є знеціненням.

У цих випадках маленька дитина не отримує дуже важливого знання, яке формує не тільки відчуття безпеки, а й почуття власної гідності і адекватну самооцінку. Те, що важливе для неї, те, що є її частиною, – сприймається як щось безглузде, дурне, недоречне зі сторони її батьків. Як почувається дитина, коли її почуття знецінються батьками?

  • мене не зрозуміли
  • я присоромлена
  • я відчуваю себе приниженою
  • я не маю права на (негативні) емоції та почуття
  • я більше не довіряю
  • зі мною щось не так
  • я погана
  • мої почуття не важливі
  • батькам байдуже до мене…

Знецінення – вид психологічного насилля, що порушує розвиток базової безпеки у дитини, та не враховує її почуттів. У дорослому житті такі люди мають такі складнощі, як :

  • важко відрізнити хороше від поганого
  • важко відстоювати власну думку
  • постійні сумніви у своєму праві бути почутою і поміченою, відчувати
  • знижена самооцінка та самоцінність
  • “звичка” терпіти та не звертатися за допомогою
  • психосоматичні захворювання
  • частіше стає жертвою насилля
  • невміння відстоювати власні кордони.

Співпереживати – значить переживати разом з дитиною, розділяти її переживання, розуміти її і співчувати. А в першу чергу – це запитати себе: «А що зараз з нею відбувається?», «Чим я можу допомогти їй?». Почуття, які переживає дитина, справжнісінькі. Це дорослим проблема може здаватися незначною, а для малюка це важливо! Навчіться приймати почуття дитини. Не відштовхувати, не знецінювати, не висміювати. Дуже добре, якщо ви самі вільно проявляєте почуття, не соромитеся їх, не приховуєте, називаєте їх (почуття) малюкові. Щоб прийняти почуття дитини (злість, страх, біль, образу, відразу і т.д.), потрібно приймати почуття кожної людини – рідних, друзів, колег, людей на вулиці. Кожен має право відчувати так, як він хоче. І якщо ви відчуваєте по-іншому – це ваше право, але це не означає, що істина на вашому боці . Якщо дитина чимось з вами поділилася, ніколи та за жодних обставин не використовуйте це проти неї! Кредит вашої довіри буде миттєво вичерпаний. Поважайте особистість дитини. Пам’ятайте, що вона може мати іншу думку, яка відрізнятиметься від вашої!Якщо у дитини з батьками сформований теплий емоційний контакт, якщо вона ділиться проблемами, які виникають, з татом і мамою, знаючи, що може розраховувати на підтримку та прийняття, то кризовий період пройде досить спокійно. Якщо батьки знецінюють почуття дитини, вони залишають її сам на сам зі своєю бідою. Батьки не повинні тиснути на дітей, поважайте їх почуття та унікальну адаптивність до зовнішніх факторів, замість того, щоб нав*язувати їм свої сподівання. Любіть дітей безумовно!

@Дарина Полякова

субота, 25 травня 2024 р.

Кирило Стеценко (1882-1922).

 

Кирило Стеценко (1882-1922)

Кирило Стеценко (в центрі) серед хористів чоловічої гімназії.
Кирило Стеценко з родиною.

142 роки виповнюється 24 травня від дня народження Кирила Стеценка - видатного українського композитора, диригента, художника, співака, засновника Республіканської капели (1882-1922).
Своєю творчістю й діяльністю Кирило Стеценко продовжив національний напрям української музики, розпочатий Миколою Лисенком. Він був автором численних хорових, вокально-інструментальних творів, духовної музики, музики до драматичних вистав.
Народився Кирило Стеценко в селі Квітки (нині - Черкащина) в родині маляра-самоука.
З 1892 навчався в рисувальній школі Миколи Мурашка і Софійській духовній бурсі в Києві. З 1899 співав у хорі Миколи Лисенка, а пізніше був помічником дириґента.
Закінчив у 1903 р. Київську духовну семінарію, навчався в Музично-Драматичній Школі Миколи Лисенка. За участь у громадській діяльності був заарештований у 1907 р. і висланий на Донеччину. Після повернення з заслання через рік навчав співу у Білій Церкві і Тирнові.
У 1911 р. висвятився на священника і отримав парафію на Поділлі.
Працював 3 1917 р. у Києві в музичному відділі Міністерства Освіти; організував капелу ДУМКА, з якою подорожував Україною.
З 1921 р. був священником у с. Веприку на Київщині, тут і помер.
Хорова музика Кирила Стеценка багатогранна: церковні твори (дві літургії, панахида), кантати, хори а-капела. Він створив музику до п’єс, зокрема "Сватання на Гончарівці" Г. Квітки-Основ’яненка, опери (не закінчені "Полонянка", "Кармелюк"), драматичної сцени "Іфіґенія в Тавриді" за драмою Лесі Українки, музику до поеми Т. Шевченка "Гайдамаки", дитячих опер ("Івасик-Телесик", "Лисичка, котик і півник"). Кирило Стеценко був автором шкільних співаників.
Підготовлено за матеріалами з відкритих джерел.

Руслана

 

24 травня день народження відомої української співачки, піаністки, диригентки, продюсерки, громадської діячки, волонтерки, народної артистки України - Руслани Лижичко (facebook.com/ruslana.official/).
Вона здобула для України першу перемогу на Євробаченні в 2004 р.
"Наш ворог не зможе протистояти силі українців. Бо наша нація згуртована і сильна. За нами світло. А воїни світла перемагають завжди! Болотяні орки можуть зруйнувати стіни і книги,та їм ніколи не знищити нашу жагу до свободи, розвитку і справжнього просвітництва та просвітлення.", - впевнена Руслана.
Уявити її бездіяльною неможливо. Вона серед тих музикантів, які гастролюють у благодійних турах і волонтерять. "Волонтерами стала вся країна. Більшими волонтерами ніж ті, хто зараз в окопах, немає. Ті, хто варить чай, зупу, шукає ліки. 300 років тому, Сковорода сказав: настане епоха серця. Цей час настав! Протистояти війні може тільки серце, нам важливо зберегти почуття, бути одним цілим - Україною.", - Руслана Лижичко.
Народилася майбутня співачка у Львові. Змалку займалася музикою: співала в групах "Горизонт", "Оріон", дитячому ансамблі "Усмішка". Навчалася в математичній школі і музичній, закінчила Львівську консерваторію ім. М.Лисенка, здобула фах "диригентка симфонічного оркестру, піаністка".
У 1993 р. Руслана стала лавреаткою фестивалю "Червона Рута". Потім були інші перемоги. За п'ять років вийшов дебютний альбом Руслани "Мить весни. Дзвінкий вітер". Альбом 2003 р. "Дикі танці" став в Україні першим 5-кратно платиновим альбомом. У 2004 р. Руслана з піснею "Wild Dances" виграла музичний конкурс "Євробачення". У тому ж році Руслана оголосила про старт соціальної кампанії "Not For Sale", спрямованої на боротьбу з работоргівлею і у 2004-2005 роках була Послом Доброї Волі ЮНІСЕФ.
Під час Помаранчевої революції Руслана виступила в Європарламенті, проводила зустрічі з депутатами парламентів різних країн, давала брифінги, закликаючи дипломатів відвідати Україну, щоб стежити за ходом виборів.
Під час Революції Гідності співачка повністю зупинила концертну діяльність і проводила майже щоночі на Майдані.
Останніми роками Руслана займалася популяризацією розвитку відновлюваної енергії. У 2018 р. взяла участь у глобальному форумі Solor Future. Today Influencers Forum Asia в Китаї, де запросила вкладати свої інвестиції в Україну.
Многая літа!
Підготовлено за матеріалами з відкритих джерел.

60 років Олегу Скрипці

 

24 травня виповнюється 60 років Олегу Скрипці (Oleg Skrypka) - легендарному українському музиканту-мультиінструменталісту, співаку, композитору, поету, лідеру гурту @ВВ (facebook.com/vopli/photos?locale=uk_UA).
25 травня відбудеться ювілейний концерт за участі ВВ і оркестру НАОНІ.
Гурт з благодійними концертами гастролює світом, збираючи кошти для ЗСУ. Ще з ​​2014 р. гурт ВВ брав активну участь у допомозі країні.
Народився майбутній музикант в Таджикистані, куди з м.Брянка переїхали батьки. Родина прожила там сім років, а потім оселилися на півночі - у мурманській області.
Змалку Олег Скрипка виступав на дитячих ранках, новорічних виставах. З 2-го класу почав вчитися грати на баяні. Вступив до Київського політехнічного інституту. Паралельно з навчанням грав у рок-групі, ходив до студентського театру, театральної студії. Тоді утворилася група однодумців, яким подобалася музика, і колектив став збиратися, разом готували, організовували дні народження, звані вечері.
У 1986 р. створили гурт "Воплі Відоплясова", куди входили Олександр Піпа, Юрій Здоренко, Олег Скрипка. З 1991 до 1996 р. гурт гурт гастролював Францією. Як розповідав Олегскрипка в інтерв'ю, саме у Франції він став українцем. Приїхавши туди російськомовним, аполітичним рокером, вже в середині 90-х говорив винятково українською. У 1988 р. вийшов перший кліп гурту.
Гурт "ВВ" записав понад 20 альбомів. Альбом гурту "Музіка" космонавт Леонід Каденюк взяв із собою в космос.
У 2004 р. Олег Скрипка став одним із організаторів фестивалю "Країна Мрій". З цього року музикант почав свою громадську діяльність. Спершу під егідою "Країна мрій" займався просвітницькою і видавничою діяльністю. Створив фестиваль "Рок-Січ", основною метою якого була підтримка національної рок-культури.
З 2016 р. Олег Скрипка з гуртом "ВВ" підтримував воїнів на російсько-української війни. Гурт виступав у Мар'їнці, Констянтинівці, Селідовому, Дебальцевму. Митець створив благодійні проекти, завдяки яким надавав підтримку дитячому кардіологічному центру.
"Я скажу непопулярну річ, але якби Путін зараз на нас не напав із війною, я українцям дав би ще 20–30 років існування, як народу. Путін захотів на себе натягнути славу перетравлення української держави, хоча цей процес відбувається вже три століття. І, хоча, вони вже перетравили дуже багато націй, і в їхньому шлунку вже дуже багато націй знаходиться, із сотню народів і от ще одного їм бракувало. Але Україна - велика й потужна держава і здолати її виявилося не так легко, як здавалося. Ми великий народ. Ми зараз беремо активну участь у закінченні існування останньої європейської імперії у її класичному вигляді.", - Олег Скрипка.
Многая літа!
Підготовлено за матеріалами з відкритих джерел.


Ми займемо свою свідомість марним і веселим

 

У 1956 році німецький єврейський філософ Гюнтер Андерс написав таку пророчу думку:
"Для того, щоб придушити будь-який бунт зверху, не варто робити його жорстоко. Архаїчні методи, як Гітлер, точно застарілі. Достатньо створити колективну умову настільки потужну, що сама ідея бунту навіть на думку не спаде. Найкращим способом було б форматувати людей від народження, обмежуючи їхні вроджені біологічні здібності...
Тоді продовжуємо цю умову, різко знижуючи рівень та якість освіти, доводимо її до форми навчання без зусиль. Неосвічена людина має обмежений горизонт мислення, і чим обмеженіше її мислення - матеріальне, помірне, тим менше вона може бунтувати. Доступ до знань потрібно зробити більш складнішим і елітнішим... Нехай поглиблюється прірва між людьми і наукою, щоб інформація, спрямована на широку громадськість, була нечутливою з усіма можливими змістами - особливо без Переконання треба використовувати знову, а не пряме насильство: будемо масово транслювати на телебаченні розваги, які завжди лестять емоції та інстинкт.
Ми займемо свою свідомість марним і веселим - постійними розмовами і музикою, щоб не ставити запитань, не викликати думки.
Сексуальність буде найважливішим - як соціальна анестезія, немає нічого кращого. Загалом треба заборонити серйозність існування, висміювати все, що має високу цінність, зберігати постійні вибачення за тривіальність, щоб ейфорія реклами і споживання стала цінним складовою стандарту людського щастя і взірцем свободи.
Такий тиск за колективність сам по собі викличе таку інтеграцію, що єдиний страх (який доведеться підтримувати) - це виключення з системи і, таким чином, втрата доступу до матеріальних умов, необхідних для щастя. До масової людини, виробленої таким, треба ставитися як він є: продукт, теля і слідкувати за стадом. Все, що дає заснути його яскравість, його критичний розум - це морально добре, а те, що може його розбудити, треба боротися, висміювати....
Будь-які доктрини, які ставить під сумнів систему, спочатку повинні бути визначені як підривні та терористичні.".
Гюнтер Андерс
Людська перешкода 1956

А у вас таке було?

 


1. Платиш чималу суму за семінар(хакатон, фестиваль тощо), який обіцяє "нові підходи". Інвестуєш свій дорогоцінний час. Через пару годин розумієш, що робиш це все вже, як мінімум, 20 років. Вони просто назвали це по-модному...

2. Наслухався "свіжих ідей", спробував їх використати у себе в школі. Швидко з'ясував, що в теорії це виглядає – чудово, але на практиці не працює... як і комунізм.

Переваги професії вчителя

 


пʼятниця, 24 травня 2024 р.

 "Якщо Україна не буде долати освітні втрати, це може...".

А може треба говорити не про "втрати", а про мотивацію мати ЗДОБУТКИ!?

вівторок, 21 травня 2024 р.

Усе мегакруто, бомбезно і атмосферно. Освіта і шоу

 

Вибране 4 д. 
Для чого у нас навіть під час війни влаштовують численні шоу(фестивалі, неконференції, хакатони тощо)?
Щоб усі думали, що в освіті все гаразд.
Це точно не спосіб професійного розвитку. Це перш за все спосіб продукування ілюзій.
Як правило, учасники цих дійств прикидаються спраглими до інновацій, маскуючи свої страхи перед справді новим і незвіданим, тікаючи від невтішної шкільної реальності.
Абсолютна ж більшість "агентів змін" теж грають свою роль, прикидаючись реформаторами, хоча насправді вони просто заробляють гроші «на реформах»(дехто намагався заробити і політичний капітал, який у нас зрештою теж конвертується в гроші).
Деякі з них приховують під маскою зарозумілості власний провальний досвід вчителювання або його повну відсутність.
На жаль, наші шоу-реформи з самого початку орієнтувались на створення картинки з удаваної реальності в якій є «тріумфальна хода» НУШ як "приреченої на популярність" ідилії.
Досі дається взнаки абсолютна відсутність орієнтації на практичний результат.
Усе мегакруто, бомбезно і атмосферно, а результат?!
Як показують міжнародні порівняльні дослідження, якість вітчизняної освіти у крутому піке.
Але це мало кого хвилює "там наверху", бо по суті освітні рехворми стали одним із напрямків шоу-бізнесу.
На шоу перетворюються не тільки реформи там, наверху, а й сам процес їх втілення внизу. Зокрема, це стосується різних заходів з новомодними назвами та фотозонами (встановленням рекордів тощо) у яких превалює форма. Люди побачили гарну картинку і побігли там «потусити», а у зміст мало хто занурюється.
Традиційна радянська показуха та звичка пускати пил в очі по суті трансформувалась у засилля симулякрів.
Читаю заголовки на кшталт: «Вчителі мають стати рок-зірками», «Українські вчителі-зірки TikTok», «Вчителі як супер-зірки: як нагороджували найкращих»…
The Show Must Go On?!
Зрештою потрібна буде детоксикація нашої педагогічної свідомості та дуже болісне прощання з ілюзорним баченням реальності…
Важко не погодитись із діагнозом Marina Chelpanova:
"Серед вчительства високий відсоток вигорання. Тому і йдуть на ура оці «ковтки свіжого повітря» та різні безглузді ініціативи. Це виглядає як відпочинок і «підзарядитися», а насправді – поглиблення затяжної депресії. Оці всі «ще трохи і ми засвітимося» тільки погіршують стан людини...
Про радянські девізи , слогани, рєчьовки і лозунги я взагалі мовчу".

Ну як як? Не набирати більше 24 учнів

 


З чого починається фінське освітнє диво? З 57,3% податків, які платять усі!

 

Вибране 1 д. 
Так от. З чого починається фінське освітнє диво?
З 57,3% податків, які платять усі! Звідси й умови навчання в школі, висока зарплата вчителя тощо.
Наша хвінляндизовані "агенти змін" чомусь про це не знають. На жаль чи на щастя, алгоритм простий: спочатку суспільство і кожен окремо взятий громадянин десятиліттями вкладає в освіту (кошти, емпатію тощо) , а потім уже онуки мають гарну школу.
Наші ж освітні реформи почались за принципом: підвищимо зарплату освітянам потім, можливо, але це не точно...

"Українська освіта" і "кластери"

 

Лікнеп від Olena V. Kniazeva для працівників МОН, які почули модне слово "кластери" і носяться з ним "як дурень з крашанкою".

От скільки ще ми будемо відчувати іспанський сором?

субота, 18 травня 2024 р.

 Відповідь цьогорічних випускників нашого педуну на моє провокативне запитання "Хто планує йти працювати до школи?": "Ми шо дурні?"


четвер, 16 травня 2024 р.

Дикі Танці рухи

 


Бум рухи

 


Робот рухи

 


"Happy" рухи

 


Ой, мамо, люблю Гриця рухи

 


Зозулька рухи

 


Веселі канікули рухи

 


У ха ха рухи

 


Вчителька рухи

 


Сонце нам сяє рухи