Павло Муравський

6 жовтня день пам'яті Павла Муравського (Моравського) - видатного хорового диригента, патріарха українського хорового мистецтва, педагога, народного артиста України, очільника провідних хорових колективів України "Трембіта" і "Думка", Шевченківського лауреата, Героя України (1914-2014).

Він простояв за диригентським пультом понад сім десятиліть, померши на 101-му році життя. Його вчителями були Левко Ревуцький і Григорій Верьовка.

Творчість Павла Муравського - органічна складова багатовікової традиції українського хорового співу.

Справжнє прізвище Маестро - Моравський. Він став Муравським через помилку паспортистів.

Павло Муравський виконав і здійснив звукозаписи понад 1000 хорових творів різних авторів, виховав близько 1000 диригентів-хормейстерів, створивши в українській музичній культурі свою школу акапельного співу - хорову школу Муравського. Учні називали його "українським музичним Конфуцієм", бо він диригував не лише рукам, а й очима, серцем, душею. Його вчителями були Левко Ревуцький і Григорій Верьовка.

Народився майбутній Маестро в подільському селі Дмитрашківка (нині Вінниччина). Його з старшим братом виховувала мама. Тато загинув у Першій світовій війні, коли Павлу не було й року. У дитинстві співав у сільському хорі.

"У 1930 р. я закінчив семирічку й, може, так і лишився б працювати в колгоспі. Мій двоюрідний брат Степан Білянський співав у хорі під керівництвом Миколи Леонтовича. Після вчителювання він вступив у Музично-драматичний інститут у Києві. А мій дядько Сергій Юхимович Могилівський просив його хоч якось організувати мені допомогу, щоб я вступив до київської музичної школи, точніше технікуму.", - розповідав Павло Муравський в одному з інтерв'ю.

Після закінчення технікуму у 1934 р. працював учителем музики в середній школі м. Чорнобиль і керував дитячими хорами. У 1936-1941 рр. навчався на дириґентсько-хоровому факультеті Київської державної консерваторії імені П. І. Чайковського. Ще під час навчання диригував самодіяльним хором заводу "Арсенал" і вокальним ансамблем Українського раді.

У роки війни Павло Муравський навчався у у Військово-морському училищі протиповітряної оборони в Ленінграді і керував хором училища. Потім командував зенітним взводом Північної Тихоокеанської флотилії і керував полковим хором флотилії. У 1943 р. старший лейтенант Муравський організував Червонофлотський ансамбль пісні й танцю Північної Тихоокеанської флотилії і був його художнім керівником до 1946 р. Через захворювання, Павла Муравського перевели на Чорноморський флот, а невдовзі демобілізували. Після демобілізації за рекомендацією своїх учителів Левка Ревуцького і Григорія Верьовки Павло Муравський очолив львівський обласний хор "Трембіта", який через п'ять років став Державною академічною хоровою капелою.

З 1964 по 1969 рік Павло Муравський був художнім керівником і головним дириґентом Державної заслуженої академічної хорової капели "Думка". З 1965 р. викладав у Київській консерваторії.

У цей час Павло Муравський працював з видатним оперним співаком Борисом Гмирею. Спільно вони дали ряд концертів з творів української класики, особливо на вірші Т. Шевченка.

На роботу Павло Муравський ходив пішки, навіть, коли йому бузо за 90.

"Осмислюючи феномен Павла Муравського, я збагнула, що народження особистості не є випадкове. Наша співоча традиція, як колективний набуток багатьох поколінь, завжди розвивалася й продовжувалася талантами геніально обдарованих митців, які в різні періоди історії воскрешали її з глибин пам’яті. Так і Павло Муравський упродовж життя своєю творчістю уособлював позачасовість мистецтва співу", - Ольга Бенч, диригентка і музикознавиця.

Підготовлено за матеріалами з відкритих джерел.

Фото з Інтернету.