Дмитро́ Степа́нович Бортня́нський (28 жовтня 1751, Глухів, Гетьманщина — 10 жовтня 1825, Санкт-Петербург, Російська імперія) — український композитор, співак, капельмейстер. Автор 6 опер, камерно-інструментальних творів, хорових циклічних концертів, 10 двохорних концертів, херувимських та причасних творів. Мав значний вплив на подальший розвиток класичної музики на Гетьманщині .
Рід свій предки Дмитра Бортнянського вели з села Бортне (на Лемківщині у Галичині). Батько майбутнього композитора, Стефан Шкурат, емігрував з Речі Посполитої на Гетьманщину, де він став жителем міста Глухова, тобто «глухівським міщанином», змінив своє прізвище на Бортнянський (за назвою рідного села), 1755 року обраний на посаду козацького сотника, ставши членом полкової старшини Ніжинського полку. Там одружився з удовою-козачкою Мариною Дмитрівною Толстою (прізвище Толстая — від першого чоловіка з Московії).
Початкову музичну освіту здобув у Глухівській співацькій школі, яка готувала співаків для придворної хорової капели в Петербурзі. У юному віці його за сильний голос і музикальність вирізнив з-поміж однолітків Марко Полторацький і забрав на Московщину, до Петербурга до хорової капели, де він навчався у її керівника, італійського композитора й аранжувальника Бальдассаре Ґалуппі.
Згодом Ґалуппі взяв свого вихованця до Італії, де він навчався протягом десяти років у Венеції, Болоньї, Римі та Неаполі. В Італії були з успіхом поставлені опери Бортнянського на італійські лібрето — «Креонт» (1776),«Алкід» (1778), «Квінт Фабій» (1779). Бортнянський бере участь у діяльності музичної академії в Болоньї. Його опери йшли у венеційському театрі «Сан Бенедетто».
Бортнянський був першим композитором у Російській імперії, музичні твори якого почали виходити друком. 1782 року в Петербурзі вийшла друком його «Херувимська», 1784 року — триголосний хор «Хай відправиться молитва моя». 1793 року в Петербурзі вийшли друком романси Дмитра Бортнянського.
У той же час, починаючи з 1920-х років, творчість Бортнянського стає предметом особливої уваги українських музикантів. Станіслав Людкевич у статті «Д. Бортняський і сучасна українська музика» (1925) закликав українських музикантів розвивати традиції, закладені Бортнянським, «глибше і ґрунтовніше зануритися у велику культурну скарбницю, що зосереджена в творах Бортнянського, знайти в ній джерела й основи нашого відродження».
Традиційно українські музикознавці наголошують на використанні інтонацій української народної пісенності у хоровій творчості, що було зумовлено тим, що перші музичні враження композитором були отримані в Україні, українцями були також більшість друзів Бортнянського у хоровій капелі та його вчитель — Марко Полторацький. Зокрема, Лідія Корній відмічає
типові для українських пісень низхідну ліричну сексту V — VI — І ступенем (на прикладі хорових концертів: № 13, кінець ІІ ч. та № 28, фінал)
типові звороти зі зменшеною квартою між ІІІ і VII# ступенями у мінорі,
типові для ліричних пісень жалібні інтонації зі збільшеною секундою між III і IV ступенями у мінорі.
Українські інтонації у творчості Д. Бортнянського зазначає і Станіслав Людкевич
Ім'ям Дмитра Бортнянського названі Сумський коледж культури і мистецтв.
Вулиця Дмитра Бортнянського існує в Борисполі, Дрогобичі, Львові, Сумах, Ходорові, Чернігові.
У Глухові, на батьківщині композитора встановлено пам'ятник композиторові авторства Інни Коломієць.
На початку 1990-х народна артистка України Наталя Свириденко (клавесин) створила Тріо імені Дмитра Бортнянського (клавесин, флейта, сопрано), яке активно популяризувало творчість композитора.
До 270 ліття від дня народження композитора Національний банк України ввів в обіг ювілейну монету, присвячену йому
Немає коментарів:
Дописати коментар