Океан Ельзи - Мукачево | Mukachevo

Десь на набережній в Мукачеві, там де душу виймає сакура Влаштував би собі побачення із собою з вісімдесятих я І спитав би у себе хлопчика, що побачив мене дорослого Чи хотів би він стати голосом покоління тих, кому болить? Тих, хто не мовчить Я не хочу ніколи існувати без імені Я не хочу ніколи засинати у камені Я нікому не буду віддавати ім’я своє Тим ким я був, тим я і є.  Тим ким я був… Десь у Львові на Драгоманова в паралельному з нами просторі Побалакав би під каштанами із собою із дев’яностих я І спитав би у того підлітка шо на мене спідлоба дивиться Чи хотів би він стати дзеркалом покоління тих, кому болить? Тих, хто не мовчить Я не хочу ніколи існувати без імені Я не хочу ніколи засинати у камені Я нікому не буду віддавати ім’я своє Тим ким я був, тим я і є.  Тим ким я був… Десь у скверику на Подолі я, видно здалека сяйво місячне Сів би випити під магнолію із собою десь із двохтисячних І спитав би себе натхненного, що не дуже уважно слухає, Чи хотів би він стати пам’яттю покоління тих, кому болить? Тих, хто не мовчить Я не хочу ніколи існувати без імені Я не хочу ніколи засинати у камені Я нікому не буду віддавати ім’я своє Тим ким я був, тим я і є.  Тим ким я був, тим я і є. Покоління тих, кому болить Тих, хто не мовчить Ми не хочем ніколи існувати без імені Ми не хочем ніколи засинати у камені Ми нікому не будем віддавати ім’я своє Ті ким були, ті ми і є.  Ті ким були, тими і є.  Ті ким були, ті ми і є.  Ті ким були, тими і є