«Карії очі, чорнії брови»

 

Немає українця, який би не співав «Карії очі, чорнії брови». І багато хто думає, що ця пісня народна. Але її автор Костянтин Думитрашко, який народився в родині священника, тож і йому випала церковна стезя. Учився у народній школі, Переяславській бурсі та Полтавській духовній семінарії, зі званням магістра богослов’я закінчив Київську духовну академію.

Понад 30 років працював професором у Київській духовній семінарії, викладав французьку мову і латинь.

Початок літературної діяльності Костянтина Думитрашка припадає на 1830-ті роки. Тоді він почав записувати народні пісні та думи. Першого свого вірша поет написав у Золотоноші, їй і присвятив його "Маленька і хороша, моя Золотоноша".

Його поезія "До карих очей" була написана у 1854 році і стала істинно народною.

Похований Костянтин Думитрашко у Києві на горі Щекавиці.

Чорнії брови, карії очі,
Темні, як нічка, ясні як день,
Карії очі – чари дівочі!
Де ви навчились зводить людей.
Чорнії брови, карії очі,
Страшно дивитись на вас під час,
Не будеш спати іноді ночі,
Все будеш думать, очі, про вас.
Вас і немає, а ви мов тута,
Світите в душу, як дві зорі,
Чи в вас улита яка отрута,
Чи, може, й самі ви знахорі.
Чорнії брови – стрічки шовкові!
Все б тільки вами я любувавсь!
Карі очиці – очі тернові!
Все б я дивився тільки на вас.
Карії очі. Ви поробили
Наворожили щось ви мені.
Та од пристріту, оченьки милі,
Тільки й поможете ви одні

З мережі