На сайті МОНУ є вислів: «Нова українська школа – це школа, в якій учні хочуть вчитися, а вчителі – навчати». Слова, безсумнівно, гарні, ідея була прекрасна, але в наших реаліях НУШ стала чимось іншим.
Факт: якість знань наших учнів стала гіршою, і не не просто слова, а результати як українських, так і міжнародних досліджень. Звичайно, для цього були і є об’єктивні чинники, але все не так просто. У нашій освіті залишається все те, чого намагалися позбутися, впроваджуючи нове законодавство про освіту та концепцію Нової української школи: формалізм, «паперотворчість», лицемірство чиновників, втома вчителів від нескінченного «давай!» і відсутність партнерства між школою, батьками та громадою.
Стан справ в освітній галузі залежить від багатьох чинників, але три з них є найважливішими: запит на якісну освіту від суспільства, наявність мотивованих до педагогічної діяльності вчителів і наявність умотивованих батьками та вчителям учнів.
Запит на якісну освіту проявляється не в чергових гучних заявах та лозунгах, а в потребі суспільства в освічених людях, які мають бути висококласними фахівцями. Якісна освіта має бути гарантією отримання високооплачуваного, порівняно з некваліфікованими працівниками, робочого місця та своєрідним «соціальним ліфтом», який зможе забезпечити як професійну карʼєру, так і соціальний статус. Є в нашій країні такий запит? Не знаю.
Я бачу, що заробітна плата у вчителя – випускника університету з дипломом магістра та шкільної прибиральниці абсолютно однакова — мінімальна, а за часів «совка» заробітна плата молодого вчителя – випускника педінституту була 140 карбованців, а в шкільної «технічки» – 70 карбованців (мінімальна зарплата в СРСР), тож стимул здобувати професію вчителя був, хоча у тому «совку» єдине, що було хороше, – наша молодість.
Щодо мотивації вчителя – можна тисячу разів розповідати про «інженерів людських душ», про «священний поклик серця», про «сіячів розумного, вічного, доброго», але вчитель-жебрак не може бути гарним вчителем. Він має забезпечувати своє існування, існування своєї сім’ї (його діти теж хочуть їсти, і їх, як не дивно, потрібно одягати). Посадовий оклад молодого вчителя – 6 923 грн (це з 10 % надбавкою «від Гройсмана»), і це при тому, що мінімальна зарплата – 7 100 грн.
Так, можна отримати доплату за «престижність» (5–25 %), за класне керівництво, перевірку зошитів і т. п. Але ці доплати залежать від стану місцевого бюджету, тобто вони можуть бути або їх може і не бути. Доплата за НУШ у розмірі 25 %? Але вона стосується тільки тих годин, які викладаються в класах НУШ (5–6 класи), тобто якщо в учителя по 1 годині у 5-му і 6-му класах при 18 годинах тижневого навантаження, тоді доплата за НУШ щомісячно становитиме 96 грн у кожному класі (5–6 класи), – 192 грн, тобто на пачку паперу.
А в статті 61 Закону «Про освіту» читаємо: «Посадовий оклад педагогічного працівника найнижчої кваліфікаційної категорії встановлюється в розмірі трьох мінімальних заробітних плат».
До речі, середня зарплата в Україні наприкінці 2023 року – 17 900 грн. Щоб отримувати таку заробітну плату, вчитель має мати вищу кваліфікаційну категорію, стаж 30 років і не менше 30 годин педагогічного навантаження (з усіма доплатами). Фантастика? Так, звичайно.
Немає коментарів:
Дописати коментар