1. Зупинити лівацький псевдодемократизм і псевдогуманізм. Необхідне відновлення реальних важелів впливу на операційному рівні закладу освіти щодо забезпечення належної якості освіти.
Йдеться про можливість залишати на другий рік «двієчників» та прогульників, про надання права виключати зі школи явних неадекватів, вказувати в атестаті кількість пропущених уроків, введення градації атестатів тощо.
2. Забезпечити більш рівномірне навантаження на учнів упродовж навчального року, зокрема шляхом скорочення літніх канікул. У Німеччині, наприклад, вони тривають лише півтора місяця.
3. Ліквідувати централізоване державне замовлення та ввести плату за підручники та навчальні посібники (за малозабезпеченими гроші на ці потреби йдуть на рівень школи).
4. Реорганізувати гібридні школи І-ІІІ ступенів в окремі початкові, неповні середні та старші школи.
5. Реалізувати на практиці принцип «гроші йдуть за дитиною» шляхом введення освітніх ваучерів чи інших форм супроводу руху грошей за дитиною на рівень закладу освіти.
6. Ввести процедури академічного банкрутства щодо «слабких» шкіл, які неспроможні набрати учнів в умовах вільної конкуренції між закладами освіти. Так, якщо неможливо провести санацію, закривати ці школи та передавати їхню матеріальну базу сусіднім чи новоствореним школам.
7. Ліквідувати департаменти (відділи, управління) освіти й створити на їхньому місці центри сервісного обслуговування закладів освіти.
8. Провести реальну децентралізацію управління шкільною освітою шляхом позбавлення МОН права видавати будь-які накази, методичні рекомендації, інформаційні листи, які стосуються загальної середньої освіти.
9. Ліквідувати безплатну вищу освіту, ввести безвідсоткові кредити на навчання та гранти для обдарованих учнів.
10. Відмовитись від централізованого визначення змісту освіти, перейти на програми, які самостійно складають вчителі.
11. Реалізувати на практиці принцип «гроші на професійний розвиток йдуть за вчителем» шляхом впровадження ваучерів на підвищення кваліфікації.
12. Поступово відмовитись від ЗНО, перейти на вступ до ЗВО за рекомендаціями зі школи шляхом здобуття гранту на навчання тощо.
13. Припинити фінансування з державного бюджету НАПН та інших академічних установ педагогічного спрямування.
14. Відмовитись від класно-урочної системи в старшій школі, перейти на індивідуальні освітні програми шляхом запровадження тьюторингу, проєктних методик, онлайн-навчання тощо.
15. Встановити потужну стимулювальну дистанцію між зарплатами вчителів та заступників і директорів шкіл (різниця в оплаті у 2-3 рази).
16. Встановити жорстку відповідальність батьків щодо виконання функцій повноправних учасників освітнього процесу.
17. Рішучо подолати клерикально-консервативні тенденції, неухильно забезпечувати світський характер освіти.
18. Запровадити посаду шкільного офіцера поліції з широкими можливостями та повноваженнями щодо підтримки дисципліни та порядку, захисту прав учасників освітнього процесу.
19. Проводити політику спрямованої на надання системі шкільної освіти необхідної різноманітності як передумови для її розвитку. Наприклад, поширювати альтернативні програми, відмовитись від уніфікації типів закладів освіти, залучати до здійснення освітнього процесу в школі не лише не педагогів тощо.
20. Відмовитись від примітивізації ролі Школи та Вчителя і не зводити місію освіти у суспільному розвитку до надання освітніх послуг. Адже абсолютно некоректним є теперішнє співставлення послуг перукарні, хімчистки чи похоронного бюро з тим, що має пропонувати школа як особливе інтелектуальне середовище.
Звісно, у разі якщо це реалізувати:
буде шокова терапія по-освітянськи замість постійного шоку без терапії;
будуть мітинги і голодування, прокльони і благання;
буде боляче, адже саме біль сигналізуватиме про те, що зачіпаються дуже чутливі ділянки Системи.
Але через рік безнадійно хворий пацієнт почне потроху оклигувати. А через 10 років ми матимемо справді нову освіту в Україні.
Освітній експерт:
Немає коментарів:
Дописати коментар