Н. Борисенко: чарівна паличка й валеріана для вчителя

 

Автор: Наталія Борисенко, авторка Youtube-каналу «Prostourok».

Мабуть, я б не написала цей пост. Бо кілька місяців тому стала вільною людиною. І виявилось, що можна бути в освіті, але почуватись гідно, вільно і спокійно. Та мені дуже боляче за колег, які досі не вирвались із цього чи цирку, чи пекла.

І боляче за учнів та учениць, бо в тих умовах їх вчителі, здебільшого прекрасні люди та професіонали, просто вигорають, і в них просто не вистачає життєвих сил дати дітям все те, що вони могли б. І маю на увазі не «лівер», а дещо набагато духовніше та корисніше!

Навчальний рік розпочався. Рекомендації, а десь і накази, отримано. Підсумуємо, колеги, що ми маємо робити і як.

Ви ж запаслися машиною часу, чарівною паличкою та трилітровою банкою валеріани?

1. Не перевантажувати учнів.

При цьому виконати програму; підготувати переможців олімпіад, конкурсів від предметних до малюнків чи творів від організаторів-пожежників, банків, ГО та кого тільки заманеться, МАН.

2. Мінімізувати домашні завдання.

При цьому в журналі мають бути поточні оцінки, не менше трьох на тему, не тільки контрольні, бо «накопичування» не відмінили навіть для дистанційного; індивідуально «підійти» до кожного учня, а то хтось вчиться в іншій школі, у когось інші проблеми, а хтось «під шумок» просто не вмикає камеру і мовчить цілий рік або взагалі не приєднується до уроків з причини «тому що».

3. Вчасно заповнювати документацію.

Два журнали – це для того щоб не лінувались, а то «чим ви там на роботі займаєтесь, а зарплату отримуєте». А те, що «сучасні» електронні журнали так «удосконалили», що вони забирають куди більше часу, ніж паперові (ви ж рахували кількість «кліків» – переходів у Хуман, наприклад, під час заповнення 1 уроку?), мабуть, то тільки «ретрогради» та «деграданти» з числа вчителів помітили (обидва «чудові компліменти» – цитати депутатів, до речі, з числа тих, хто опікується освітою).

4. Не ставити негативних оцінок.

Дивись вище, але пам’ятай, вчителю, що то не учень не вчився, то ти не навчив.

5. Здійснити психологічну допомогу.

І що, що вчитель – не психолог? І що, що вчитель так само психотравмований, як і учні? Бо війна не звертає уваги на професію, вік, стать тощо.

6. Дати знання.

Хоч і стверджують, що вчитель тепер не джерело знань, а має бути ким завгодно, від психолога до двірника, від «серце віддати дітям» до «рок-зірки», але…рейтинг же шкіл не забули оприлюднити, еге ж? А «за кулісами» зараз знаєте, що робиться? Що з тими вчителями, які випустили 11 класи, а особливо тими предметниками, що їх предмети були на НМТ? То поцікавтесь, як маєте знайомих вчителів.

7. Стійко приймати безгрошів’я.

Гроші – то зло. Міністрові ж видніше? А він сказав, що гроші – не мотивація для роботи. Якщо вам не вистачає того, що лишили, забравши години, надбавки, відсотки, поділ на групи, то, мабуть, ви дуже меркантильні і забули, що треба ще і «серце та інший лівер віддати (не пам’ятаю, у кого цю цитату позичила, вибачте)». А якщо вистачає, то не забудьте написати «добровільно» заяву «без збереження» днів на 2–3 (якщо пощастило) щомісяця або більше (якщо ще більше пощастило).

8. Підвищувати кваліфікацію безперервно.

По 150 годин на 5 років? Ні. Я не знаю жодного колеги, хто не шукає постійно цікавинки до уроків, не відвідує різноманітні заходи з тих тем, які колезі нагально потрібні. Але! Закон «нормально» так переінакшується на місцях. І постійно списками відправляють педагогів то на один курс, то на інший за ініціативи зверху. А останнім часом і МОН туди ж. І часу готуватись до уроків і, не дай Боже, відпочивати не залишиться взагалі. Мовчу про емоційний стан.

9. Любити школу.

Ви ж любите свою школу? Тоді ви не відмовитесь прийти на суботник. Учні на дистанційці? Ну і що? Зато так гарно стало, красиво, чисто. Адміністрація школи, району, міста буде радіти, коли перевіряти приїде. Круто ж. Ви руки покололи уламками ракети? То наступного разу рукавички з дому візьміть. Та що там вони коштують. Ви вже ноутбук свій користуєте для роботи, і принтер, і інше. А тут за якісь рукавички питаєте. Нема грошей на вчителів, війна ж. Ну і що, що тривога? Ви ж вчителі. Ви безсмертні!

10. Подолати освітні втрати.

Коло замикається, дивись п. 1–9.