15 жовтня виповнюється 102 роки від дня народження Дмитра Луценка - видатного українського поета-пісняра, Шевченківського лавреата, автора славнозвісних "Києве мій" і "Мамина вишня" (1921-1989).
Понад 300 його поезій стали піснями. Музику до віршів Дмитра Луценка створювали Платон Майборода, Ігор Шамо, Олександр Білаш та інші відомі композитори. Шевченківським лавреатом Дмитро Луценко став разом з композитором Ігорем Шамо за пісню "Києве мій" у 1976 р. Гроші від премії переказали до дитячих будинків Києва.
Спершу Ігор Шамо створив музику, а Дмитро Луценко написав слова. Пісня - гімн Києва народилася за одну ніч. Поет сам був дуже музичним: грав на гітарі і мандоліні.
У творчому доробку поета - понад десять поетичних збірок. Його твори перекладені багатьма мовами світу.
"В його поезіях безмір тепла і любові до людей, до рідної землі, до історії нашого народу. Його пісні осяяні сонцем, чистотою і совістю поета і, звичайно, безмежною любов'ю до матері - України, а особливо до рідного села Березової Рудки.", - писала філологиня Лідія Луценко.
Народився майбутній поет в мальовничому селі Березова Рудка (нині Полтавська область). З раннього дитинства був зачарований народними піснями, які співали в родині. "Пам'ятаю себе від маминої пісні, бо щоб не робила, - чи на городі, чи в саду й коли йшла в поле на полоття довжелезних ланок колгоспних буряків, й коли перевтомлена верталася назад, - усе співала бідна трудівниця. Пісня допомагала їй витримувати те каторжне життя.", - згадував Дмитро Луценко.
Голодомор забрав тата і сестру Яринку. Дивом виживши, Дмитро підлітком вирушив на Донбас, де шахтарював і навчався у гірничо-промисловому технікумі.
Потім були напівголодні студентські роки в Києві. Йому допоміг в житті письменник Іван Микитенко, який у 1937 р. загинув через "український націоналізм". Дмитра Луценка виключили з комсомолу за зв'язок з "ворогом народу".
У 1939 р. він був покликаний на військову службу, на кордон з Афганістаном. Був учасником Другої світової війни, дійшов до Берліна, від поранень отримав інвалідність. Після шпиталю повернувся до інституту.
Працював у газетах “Сільські вісті”, “Молодь України”, кореспондентом Всесоюзного радіо по Україні. У 1962 р. вийшла перша збірка поезій "Дарую людям пісню", яку благословив Володимир Сосюра.
З майбутньою дружиною Тамарою поет пзнайомився 8 листопада 1945 р., а за п'ять днів вони одружилися і прожили разом більше чотирьох десятиліть. Дружина пережила його на понад тридцять років, увічнюючи пам'ять про нього: продала будинок під Києвом і за ці кошти разом з сином Сергієм видавала книжки, диски, встановила щорічну мистецьку премію. Тамара Іванівна здавала кімнату у своїй квартирі, щоб організовували концерти, допомагала молодим талантам.
"Я лишаю в спадок людям щирим пісню й слово - нелегкмй вантаж", - Дмитро Луценко.
Підготовлено за матеріалами з відкритих джерел.
Немає коментарів:
Дописати коментар