24 жовтня день народження Лесі Дичко - видатної української композиторки, педагогині, народної артистки України, лавреатки Шевченківської премії, музичних премій, кавалера орденів князя Володимира і княгині Ольги.
Леся Дичко - одна з найвідоміших хорових композиторів в Україні. Її твори широко представлені на хорових фестивалях, конкурсах, у концертних програмах всього світу.
Хорова музика - улюблений жанр композиторки. Леся Дичко продовжила унікальну традицію української авторської духовної музики.
"Вона не уявляє собі життя без музики, творчості, спілкування з людьми. Вечори музикування, які завжди любила влаштовувати у себе вдома, запрошуючи музикантів, художників, цікавих людей, - свято для її душі, для гостей, нагода познайомити зі своїми новими творами, послухати композиції учнів, імпровізувати.", - Софія Грица для журналу "Музика".
Вона є авторкою балетів "Досвітні вогні", "Катерина Білокур", трьох хорових опер, трьох симфоній, 14-ти кантат, 2-х ораторій, 4-х Літургій на канонічні тексти та багатьох творів симфонічної та камерної музики і музики до кінофільмів, мультфільмів, понад 40 пісень.
Визнання новатора в хоровому мистецтві принесли їй кантати "Червона калина", "Чотири пори року". "Кантата “Чотири пори року” (слова народні) була написана в 1973 р. і стала хрестоматійним твором української музики. Парадоксально, але вперше цілісно твір був виконаний лише 30 років після його написання. Сталося це у дрогобицькому Соборі Святої Трійці у 2004 році.", - @Ковчег Україна
Новаторкою виступила вона й у масштабних жанрах - опері, балеті, адаптувавши їх до хорової музики. Відомий польський композитор Ромуальд Твардовський вважав її "королевою" української хорової музики.
У 1983 р. Леся Дичко створила балет "Катерина Білокур", який ще називався "Натхнення", за мотивами творів видатної української художниці. Живопис - одна з пристрастей Лесі Дичко поруч з музикою і архітектурою. Балет "Катерина Білокур" готувався до постановки, але через раптову смерть головного диригента Київського театру опери і балету Стефана Турчака у 1988 р. премʼєра не відбулася.
"За словами Ірини Сикорської Леся Дичко "вимальовує свої хорові картини, змушуючи звичні кольори яскравіти безліччю відтінків, створюючи найтонше звукове колористичне плетиво. І кожним звуком засвідчує: так могла написати тільки українка!"
Диригент Валерій Матюхін назвав Лесю Василівну "українським музичним Куїнджі".
Народилася Леся Дичко в Києві в родині інтелігентних, музично обдарованих батьків, котрі відразу виявили неабиякі музичні здібності своєї доньки. Її дідусь і бабуся були репресовані, тато виховувався в дитбудинку. Як згадує мисткиня, він мав абсолютний слух (грав напам’ять Шопена), мама чудово малювала. Дівчинка закінчила Київську дитячу музичну школу № 2, продовжила навчання в середній спеціальній музичній школі імені М.В. Лисенка. Після десятирічки були консерваторія, аспірантура, де, серед інших відомих педагогів, її наставниками були Костянтин Данькевич у Києві та Микола Іванович Пейко в москві. Крім консерваторії, Леся Дичко навчалася в художньому і театральному інститутах. З самого дитинства вона була надзвичайно життєрадісною й оптимістичною. Рідні та близькі називали її "вічною фантазеркою". Не втратила вона цих якостей і досьогодні. Сама композиторка не уявляє свого життя без музики: "Я маю дуже щасливу долю. Все життя я віддала музиці. I якби мені запропонували все спочатку, я б знову обрала музику. Музика, музика і тільки музика".", - @УКРІНФОРМ.
Під час наступу рашистів на Київ Леся Дичко не залишила рідного міста: "Київ я обожнюю. Ми з чоловіком весь цей час перебували вдома. Страшно було, звичайно, як вони гатили по місту! Будемо триматися! Я вірю в перемогу, звичайно, вірю! А ця навала - вона піде. Шкода лише, що стільки горя принесла.", - скаазала в одному з інтерв'ю Леся Дичко.
Многая літа!
Підготовлено за матеріалами з відкритих джерел.
Немає коментарів:
Дописати коментар