вівторок, 31 жовтня 2023 р.
середа, 25 жовтня 2023 р.
Вебінар «Культура психологічної безпеки: прийоми емоційної саморегуляції»
Актуальність
Наразі проблема психологічної безпеки стоїть дуже гостро для всіх громадян України. До щоденних індивідуальних психологічних навантажень учасників освітнього процесу додається стрес, спричинений війною в нашій країні. Психологічний стан впливає на всі сфери життєдіяльності особистості, тож важливим аспектом покращення якості життя є навичка емоційної саморегуляції.
Мета
Удосконалення компетентності педагогічних працівників у питанні емоційної саморегуляції.
Завдання:
ознайомити учасників вебінару з поняттям «психологічна безпека»;
розкрити вплив психологічної безпеки для учасників освітнього процесу;
розглянути практичні аспекти функціонування емоційного інтелекту;
продемонструвати прийоми емоційної саморегуляції.
Очікувані результати:
ознайомлення з поняттям «психологічна безпека»;
розуміння впливу психологічної безпеки на учасників освітнього процесу;
формування вміння застосовувати практичні рекомендації для забезпечення психологічної безпеки;
вдосконалення навичок емоційної саморегуляції. https://vseosvita.ua/webinar/kultura-psykholohichnoi-bezpeky-pryiomy-emotsiinoi-samorehuliatsii-1005.html
понеділок, 23 жовтня 2023 р.
Леся Дичко
24 жовтня день народження Лесі Дичко - видатної української композиторки, педагогині, народної артистки України, лавреатки Шевченківської премії, музичних премій, кавалера орденів князя Володимира і княгині Ольги.
Леся Дичко - одна з найвідоміших хорових композиторів в Україні. Її твори широко представлені на хорових фестивалях, конкурсах, у концертних програмах всього світу.
Хорова музика - улюблений жанр композиторки. Леся Дичко продовжила унікальну традицію української авторської духовної музики.
"Вона не уявляє собі життя без музики, творчості, спілкування з людьми. Вечори музикування, які завжди любила влаштовувати у себе вдома, запрошуючи музикантів, художників, цікавих людей, - свято для її душі, для гостей, нагода познайомити зі своїми новими творами, послухати композиції учнів, імпровізувати.", - Софія Грица для журналу "Музика".
Вона є авторкою балетів "Досвітні вогні", "Катерина Білокур", трьох хорових опер, трьох симфоній, 14-ти кантат, 2-х ораторій, 4-х Літургій на канонічні тексти та багатьох творів симфонічної та камерної музики і музики до кінофільмів, мультфільмів, понад 40 пісень.
Визнання новатора в хоровому мистецтві принесли їй кантати "Червона калина", "Чотири пори року". "Кантата “Чотири пори року” (слова народні) була написана в 1973 р. і стала хрестоматійним твором української музики. Парадоксально, але вперше цілісно твір був виконаний лише 30 років після його написання. Сталося це у дрогобицькому Соборі Святої Трійці у 2004 році.", - @Ковчег Україна
Новаторкою виступила вона й у масштабних жанрах - опері, балеті, адаптувавши їх до хорової музики. Відомий польський композитор Ромуальд Твардовський вважав її "королевою" української хорової музики.
У 1983 р. Леся Дичко створила балет "Катерина Білокур", який ще називався "Натхнення", за мотивами творів видатної української художниці. Живопис - одна з пристрастей Лесі Дичко поруч з музикою і архітектурою. Балет "Катерина Білокур" готувався до постановки, але через раптову смерть головного диригента Київського театру опери і балету Стефана Турчака у 1988 р. премʼєра не відбулася.
"За словами Ірини Сикорської Леся Дичко "вимальовує свої хорові картини, змушуючи звичні кольори яскравіти безліччю відтінків, створюючи найтонше звукове колористичне плетиво. І кожним звуком засвідчує: так могла написати тільки українка!"
Диригент Валерій Матюхін назвав Лесю Василівну "українським музичним Куїнджі".
Народилася Леся Дичко в Києві в родині інтелігентних, музично обдарованих батьків, котрі відразу виявили неабиякі музичні здібності своєї доньки. Її дідусь і бабуся були репресовані, тато виховувався в дитбудинку. Як згадує мисткиня, він мав абсолютний слух (грав напам’ять Шопена), мама чудово малювала. Дівчинка закінчила Київську дитячу музичну школу № 2, продовжила навчання в середній спеціальній музичній школі імені М.В. Лисенка. Після десятирічки були консерваторія, аспірантура, де, серед інших відомих педагогів, її наставниками були Костянтин Данькевич у Києві та Микола Іванович Пейко в москві. Крім консерваторії, Леся Дичко навчалася в художньому і театральному інститутах. З самого дитинства вона була надзвичайно життєрадісною й оптимістичною. Рідні та близькі називали її "вічною фантазеркою". Не втратила вона цих якостей і досьогодні. Сама композиторка не уявляє свого життя без музики: "Я маю дуже щасливу долю. Все життя я віддала музиці. I якби мені запропонували все спочатку, я б знову обрала музику. Музика, музика і тільки музика".", - @УКРІНФОРМ.
Під час наступу рашистів на Київ Леся Дичко не залишила рідного міста: "Київ я обожнюю. Ми з чоловіком весь цей час перебували вдома. Страшно було, звичайно, як вони гатили по місту! Будемо триматися! Я вірю в перемогу, звичайно, вірю! А ця навала - вона піде. Шкода лише, що стільки горя принесла.", - скаазала в одному з інтерв'ю Леся Дичко.
Многая літа!
Підготовлено за матеріалами з відкритих джерел.
Батько “народних” пісень
24 жовтня 1902 р. у Києві упокоївся 69-річний український композитор, піаніст і педагог Владисла́в Іва́нович Заремба.
Він побачив світ 15 (27) червня 1833, м. Дунаївці, нині Хмельницької області. Змалку виховувала природа, українські та польські пісні.
Коли Владиславу виповнилося 13 років, його батьки переїхали в Кам’янець – Подільський. Музики навчався у братів Антона та Йосипа Коципінських у Кам’янці-Подільському. Потім рік стажування за кордоном. У 22 роки – Владислав — органіст у місцевому костелі, викладач гри на фортепіано жив у Кармелітському монастирі.
Від березня 1856 р. Житомир, тут Заремба одружився, знайшлися йому двоє синів і дочка.
Від 1862 року викладав гру на фортепіано та хоровий спів у жіночих пансіонах Києва: Левашовський інститут, Інститут шляхетних панянок.
У творчій спадщині В.Заремби понад 30 пісень на слова Т.Шевченка: «Якби мені, мамо, намисто», «Утоптала стежку», «Якби мені черевички», «Калина», «Така її доля» Є. Гребінки («Ні, мамо, не можна нелюба любить»).
Владислав Заремба – композитор, автор аранжування пісні «Дивлюсь я на небо».
Його син, Заремба Сигізмунд Владиславович — був віолончелістом, композитором та диригентом; Антон – публіцист.
Помер В. Заремба у Києві. Похований на Байковому кладовищі.
пʼятниця, 20 жовтня 2023 р.
Щастя і радість
вівторок, 17 жовтня 2023 р.
понеділок, 16 жовтня 2023 р.
субота, 14 жовтня 2023 р.
Семен Гулак-Артемовський
"Благороднійший ти із людей, брате-друже мій єдиний Семене!" – писав Шевченко в листі від 30 червня 1856 року Семену Гулаку.", - Ганна Черкаська.
12 жовтня 1862 р. Семен Гулак-Артемовський написав першу українську оперу “Запорожець за Дунаєм”. Опера є вершиною композиторського таланту митця.
Добираючи сюжет, він намагався вивести на сцену театру рідні йому образи представників українського народу, побуту і народну пісню, привернути до них увагу слухача.
Олександр Рубець
"13 жовтня 1837 р. у Чугуєві народився Олександр Рубець, український фольклорист, хоровий диригент і композитор, нащадок наказного гетьмана Павла Полуботка. Видав "Збірник 100 українських пісень", "Двісті шістнадцять українських народних наспівів". Поклав на музику вірш Т. Шевченка "Думи мої, думи мої...". Власним коштом утримував музичну та художню школи.
Олександра Рубця ви всі добре знаєте за картиною І. Рєпіна "Запорожці…". Його зображено спереду праворуч на картині - могутній козарлюга у червоному жупані, в смушевій шапці.", - Ганна Черкаська.
Раїса Кириченко
14 жовтня виповнилося б 80 років Раїсі Кириченко - берегині української пісні, співачці, педагогині, народній артистці України, лавреатці Шевченківської премії, Герою України (1943-2005).
Її називали берегинею української пісні. У її репертуарі не було другорядних пісень. Усі пісні ставали популярними і входили мало не до кожної домівки.
"Не співай пісні, які ні про що. Вибирай ті, що западають в людську душу!..", - говорила Раїса Кириченко.
Працюючи в колгоспі, співала в сільському хорі, пізніше - в хорі Кременчуцького автозаводу.
Не отримавши спеціальної музичної освіти (закінчила Харківський інститут мистецтв лише наприкінці 1980 рр.), співала в ансамблі Полтавської філармонії, де познайомилась зі своїм майбутнім чоловіком, баяністом Миколою Кириченком, Співала у Житомирському ансамблі "Льонок", у Черкаському народному хорі, а в 1987 р. Раїса Кириченко повертається до Полтави. З 1994 р. працювала викладачем відділу співу Полтавського музичного училища, в 2000 р. переїхала до Києва.
У співачки були мільйони шанувальників в Україні й за її межами. Українська пісня у її виконанні підкоряла світ. "А коли звучить українська пісня – є й Україна", - вважала Раїса Кириченко.
Коли співачці необхідно було зробити дороговартісну операцію (хворі нирки), кошти збирали всією країною, вболіваючи за улюбленицю. Після цього Раїса Кириченко, дякуючи всім, співала: "Я вдячна всім, хто вимолив мене у Бога". Операція додала співачці декілька років життя.
Щороку 14 жовтня Землянківська школа гостинно запрошує шанувальників творчості Раїси Кириченко на пісенне свято "Не журися, Україно, в тебе добрий рід!".
Підготовлено за матеріалами з відкритих джерел.
Дмитро Луценко
15 жовтня виповнюється 102 роки від дня народження Дмитра Луценка - видатного українського поета-пісняра, Шевченківського лавреата, автора славнозвісних "Києве мій" і "Мамина вишня" (1921-1989).
Понад 300 його поезій стали піснями. Музику до віршів Дмитра Луценка створювали Платон Майборода, Ігор Шамо, Олександр Білаш та інші відомі композитори. Шевченківським лавреатом Дмитро Луценко став разом з композитором Ігорем Шамо за пісню "Києве мій" у 1976 р. Гроші від премії переказали до дитячих будинків Києва.
Спершу Ігор Шамо створив музику, а Дмитро Луценко написав слова. Пісня - гімн Києва народилася за одну ніч. Поет сам був дуже музичним: грав на гітарі і мандоліні.
У творчому доробку поета - понад десять поетичних збірок. Його твори перекладені багатьма мовами світу.
"В його поезіях безмір тепла і любові до людей, до рідної землі, до історії нашого народу. Його пісні осяяні сонцем, чистотою і совістю поета і, звичайно, безмежною любов'ю до матері - України, а особливо до рідного села Березової Рудки.", - писала філологиня Лідія Луценко.
Народився майбутній поет в мальовничому селі Березова Рудка (нині Полтавська область). З раннього дитинства був зачарований народними піснями, які співали в родині. "Пам'ятаю себе від маминої пісні, бо щоб не робила, - чи на городі, чи в саду й коли йшла в поле на полоття довжелезних ланок колгоспних буряків, й коли перевтомлена верталася назад, - усе співала бідна трудівниця. Пісня допомагала їй витримувати те каторжне життя.", - згадував Дмитро Луценко.
Голодомор забрав тата і сестру Яринку. Дивом виживши, Дмитро підлітком вирушив на Донбас, де шахтарював і навчався у гірничо-промисловому технікумі.
Потім були напівголодні студентські роки в Києві. Йому допоміг в житті письменник Іван Микитенко, який у 1937 р. загинув через "український націоналізм". Дмитра Луценка виключили з комсомолу за зв'язок з "ворогом народу".
У 1939 р. він був покликаний на військову службу, на кордон з Афганістаном. Був учасником Другої світової війни, дійшов до Берліна, від поранень отримав інвалідність. Після шпиталю повернувся до інституту.
Працював у газетах “Сільські вісті”, “Молодь України”, кореспондентом Всесоюзного радіо по Україні. У 1962 р. вийшла перша збірка поезій "Дарую людям пісню", яку благословив Володимир Сосюра.
З майбутньою дружиною Тамарою поет пзнайомився 8 листопада 1945 р., а за п'ять днів вони одружилися і прожили разом більше чотирьох десятиліть. Дружина пережила його на понад тридцять років, увічнюючи пам'ять про нього: продала будинок під Києвом і за ці кошти разом з сином Сергієм видавала книжки, диски, встановила щорічну мистецьку премію. Тамара Іванівна здавала кімнату у своїй квартирі, щоб організовували концерти, допомагала молодим талантам.
"Я лишаю в спадок людям щирим пісню й слово - нелегкмй вантаж", - Дмитро Луценко.
Підготовлено за матеріалами з відкритих джерел.
Конон Безщасний
15 жовтня виповнюється 139 років від дня народження Конона Безщасного - українського кобзаря, скрипаля, учасника антибільшовицького руху на Кубані (1884-1967).
У репертуарі він мав понад 200 українських пісень і дум. Його виконавській майстерності дав високу оцінку Дмитро Яворницький.
Народився Конон Безщасний у станиці Полтавській на Кубані. Бандурою захопився замолоду. У 1917 р. розпочав концертну діяльність, яка тривала 32 роки (до перелому руки). Виступав переважно як соліст. Серед його репертуару були, зокрема "Ой, Морозе-Морозенку, ти славний козаче", "Ой, з-за гори, з-за лиману кругом Січі Запорожжя мскль облягає".
У Кубанській армії був у складі тріо з братом Никоном та Іваном Шереметом. При українському педагогічному технікумі ст.Полтавської заснував мішану капелу бандуристів, з якою успішно гастролював по Кубані (до першого арешту в 1931 р.), на Північному Кавказі, Дону, Січеславщині, Херсонщині, в Казахстані. Обробляв пісні для бандури, створював поетичні тексти і музику до них.
Був обвинувачений "як учасник контрреволюційної організації". У 1931 р. засуджений трійкою при ПП ОҐПУ СККІ ДССР на 5 р. позбавлення волі.
Помер у м.Слов'янськ-на-Кубані. Реабілітований постановою прокуратури Краснодарського краю від 26 квітня 1990 р.
Підготовлено за матеріалами з відкритих джерел.
Фото з Інтернету.
середа, 11 жовтня 2023 р.
Олександр Пономарьов,Михайло Хома,Тарас Тополя,ALEKSEEV-Миліша .Романс
Миліша
Слова: Олександр Пономарьов Музика: Олександр Пономарьов
Виконує: Олександр Пономарьов, Михайло Хома, Тарас Тополя, ALEKSEEV
Ходив я межи люди і вчився їх читать,
Дивився їм у очі і відчував серця...
На світі так багато красивих дівчат, |
Але мені миліша - миліша моя! | (2)
І був на самоті, і наслухався порад,
І сам з собою ж був, а здавалося не я...
На світі так багато красивих дівчат, |
Але мені миліша - миліша моя! | (2)
Багато у душі я навідкривав кімнат,
Але так вийшло, що у кожного своя...
На світі так багато красивих дівчат, |
Але мені миліша - миліша моя! | (2)
І квіти дарував, і дивився зорепад,
Лиш потім десь у серці лунало: Не твоя!
На світі так багато красивих дівчат, |
Але мені миліша - миліша моя! | (2)
Твій погляд у вогонь - діамант або гранат,
Що влучив прямо в серце, з'явилась хімія!
На світі так багато красивих дівчат, |
Але мені миліша - миліша моя! | (2)
Але мені миліша - миліша моя...
вівторок, 10 жовтня 2023 р.
неділя, 8 жовтня 2023 р.
Наш СКОРБОТНИЙ КУЛЬТУРНИЙ календар.
8 жовтня 2023 Україна понесла тяжку утрату, замовк “Чарівний голос України”, яким раділа і плакала країна - померла Ніна Матвієнко - улюблена та найвідоміша українська співачка, народна артистка України з 1985, Лауреат Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка, 1988, Герой України. У її репертуарі було багато народних пісень, серед них обрядові, ліричні, гумористичні, пісні-балади, українські пісні XVII—XVIII століть, що назавжда залишаться частиною скарбу великої української культури.
субота, 7 жовтня 2023 р.
“Минув лише місяць навчання, а всі вже втомлені”: як цьому зарадити та які техніки відновлення найефективніші
ВТОМА ПІСЛЯ ПЕРШОГО МІСЯЦЯ НАВЧАННЯ: ЧОМУ ТАК ВІДБУВАЄТЬСЯ
“Лише перший місяць навчання, а вчителі та учні вже приходять зі скаргами на виснаження, втому та відчуттям, ніби за навантаженням уже не вересень, а грудень”, – такі зміни простежує у своєму колективі шкільна психологиня Валентина Танасюк.
Третій тиждень навчання може бути складним, бо саме тоді відбувається закономірний етап звикання до нових навантажень після довгої перерви, пояснила Світлана Ройз. За її словами, саме зараз закономірна втома накладається на стресове навантаження, якого ми всі зазнаємо.
Серед ознак цього етапу:
- відчуття когнітивної втоми (мозку не вистачає енергії на опрацьовування нового матеріалу);
- навіть без нічних тривог складно прокинутися;
- діти можуть частіше казати, що вони не хочуть до школи (в дитячому варіанті це може звучати, як “я ненавиджу школу”, “мене все дістало”);
- учасники освітнього процесу можуть ставати більш конфліктними, дратівливими, неуважними, забувати речі та домашні завдання тощо.
“Це нормально, саме зараз складний етап. Діти нормальні й ми нормальні. Тіло звикає до нових навантажень і йому потрібна допомога. Як мінімум, вкладатися раніше спати, а крім сидіння за партами та гаджетами – рухатися.
Я прошу вчителів не давати, особливо під час цього етапу, багато домашніх завдань. Батькам, якщо це можливо, забирати учнів молодшої школи раніше, щоб вони могли погуляти, погратися”, – додає Світлана Ройз.
Також, за її словами, діти в цей період можуть бути особливо вразливими, тож потребуватимуть допомоги та підтримки дорослих. Дітям може здаватися, що так складно буде завжди. Тож у такі дні варто проговорити з ними таке:
- “все гаразд, це “криза третього тижня”;
- “вчитися зараз – дійсно складно”;
- “впевнений/а, ти впораєшся”.
ТЕХНІКИ ВІДНОВЛЕННЯ, ЛЕГАЛІЗАЦІЯ ЕМОЦІЙ ТА ДОБІРКА РЕСУРСІВ – ПОМІЧНИКИ В ПОКРАЩЕННІ СТАНУ
Важливо нагадувати про те, що в нашому житті має бути збалансоване навантаження:
- тілесне,
- розумове,
- емоційне,
- духовне.
Наш природний ритм активності – 90 хвилин. Кожні 90 хвилин треба робити паузу для руху чи перемикання на іншу активність.
“Також прояви втоми можуть бути й нашою захисною реакцією. Тож у спілкуванні з дорослими та дітьми я запитую: “Після яких занять втома відчувається більше”, чи “Якби ти не був/була втомленим/ною, щоб тобі довелося робити?” Як правило, відповіді можуть дати натяк на те, що було б добре з’ясувати, зміцнити чи опрацювати з психологом”, – розповіла Світлана Ройз.
Легалізація емоцій
Підсилює виснаженість і війна та хронічний стрес від перебування в укриттях, від повітряних тривог, обстрілів тощо. Усе це впливає на наше самопочуття, додала Марина Пристінська. Тому, за її словами, важливо давати собі можливість відновлюватися та проживати свої емоції.
Як розповіла експертка, в одній зі своїх лекцій Тал Бен-Шахар, викладач “Позитивної психології” і “Психології лідерства” Гарвардського університету наголошував, щоби розвинути резильєнтність (стресостійкість), першочергово потрібно дозволити собі визнати емоції, проговорити та прожити їх. Не карати себе за них, адже немає поганих чи хороших емоцій. Як тільки ми забороняємо собі їх, то вони лише зростають.
Допомогти назвати свої емоції може “Колесо емоцій Плутчика”. Його також варто показати дітям, щоби розповісти їм більше про спектр емоцій і навчити відрізняти їх.
Джерело: Wikipedia
Крім розмов із психологом, друзями чи рідними, у легалізації емоцій може допомогти їхнє записування на папері. Наприклад, можна вести щоденник своїх емоцій і в такий спосіб “виписувати” їх.
Відновлення
Крім цього, як розповіла Марина Пристінська, щоби запобігти втомі, важливо вчасно відновлюватися. Відновлення існує на трьох рівнях:
- мікрорівень: наприклад, перерва на 15 хвилин кожні дві години для прогулянки, ланчу, друзів, фізичних вправ.
“У цьому контексті й вчителям, й учням раджу під час перерв виходити на вулицю – звісно, якщо є така можливість. Знаю, що часто педагоги під час перерв мають слідкувати за дітьми, тому раджу приділяти увагу собі під час “вікон”, наприклад, виокремити якихось 15–20 хвилин і піти погуляти за межами школи.
До речі, у Канаді, як розповідали мої колеги, вчителі мають обідню перерву приблизно 40 хвилин і в цей час вони можуть вийти за межі школи й прогулятися вулицями, щоби трохи абстрагуватися від шкільної атмосфери та простору”, – розповіла Марина Пристінська.
Якщо ж учні та вчителі відчули втому під час уроку, то варто робити маленькі перерви, під час яких можна:
- попити води;
- виконати дихальні вправи: 3–4 глибокі вдихи по 5–6 секунд, а потім видихи по 5–6 секунд (через ніс, наповнювати живіт повітрям). Таке дихання переводить нас від реакції на стрес “бий або біжи” до “реакції релаксації”;
- зробити фізичні вправи (зарядку, розтяжку тощо), водночас музичний супровід варто обирати із чітким ритмом.
Більше про те, як тримати учнів у тонусі під час уроку, можна знайти в блоці “Нейропсихологія” одного з курсів EdEra, як-от вправи для покращення енергії учнів та вправи для концентрації уваги.
- середній рівень відновлення: добре поспати вночі, узяти вихідний і займатися справами, які приносять вам радість.
“Особливо актуально це для вчителів, які досить часто у вихідні перевіряють учнівські роботи, готуються до наступних занять тощо. Важливо не забувати виділяти час і для себе – нехай це буде не весь день, але потрібно зайнятися тим, що приносить радість та заспокоєння. Для когось це може бути спорт, для інших – розмова з друзями, прогулянка, фотографування, малювання тощо”, – додала Марина Пристінська.
- на макрорівні відновлення може бути у вигляді відпустки або довгих вихідних. Але в наших умовах важливо дозволяти собі хоча б перефокусовуватися та відпочивати в будь-який зручний момент.
Допомога шкільних психологів
Валентина Танасюк також наголосила й на важливості звернень до шкільних психологів, якщо є така потреба.
“У закладі, де я працюю, ми часто проводимо індивідуальні та групові консультації не лише з учнями, а й із вчителями. Адже педагогам важливо не забувати про себе. Тут діє правило – спочатку кисневу маску на себе, потім – на дитину.
Під час таких занять я часто проводжу вправи для надання першої психологічної допомоги, врівноваження емоцій, зниження тривожності, емоційної напруги тощо”, – додала шкільна психологиня.
Зокрема, Валентина Танасюк розповідає педагогам про техніки опанування різних емоцій:
- наприклад, для вивільнення емоцій застосовують арттерапію. Так, й учні, і вчителі можуть малювати хаотичні лінії на папері (техніка “каракулі”) і в процесі вимальовувати певний образ. Потім, використовуючи його, запитуємо – у чому сила та потенціал цього образу. У такий спосіб людина відволікається й отримує більше сил та ресурсу;
- якщо під час уроку в учнів щось не виходить і в них розвивається тривожність, то, щоби її знизити, можна провести терапевтичну техніку “Я бачу, чую, відчуваю”. Наприклад, попросити дітей порахувати кількість предметів певного кольору в кімнаті. Або назвати смаки, звуки, запахи, які подобаються або які відчувають учні в певну хвилину. Це допомагає заземлитися та повернутись у себе;
- якщо класний колектив роздратований, то використайте сенсорні м’ячики, які можна стискати та відпускати, поєднуючи з дихальною технікою.
- “Під час цієї вправи я часто прошу учнів уявити, ніби вони розрізали лимон навпіл і зараз потрібно на вдих його половинку міцно стиснути, щоби вичавити сік. Потім видихнути й випустити напругу, злість, агресію. Тобто все, що негативне, ми видихаємо”, – поділилася шкільна психологиня.
- Якщо дитині потрібно відпочити й вже відчуваються прояви, наприклад, когнітивного порушення (зниження пам’яті, сприйняття, розумових здібностей, порушення мови), то можна відвести її до ресурсної кімнати. Там уже з дитиною може займатися шкільний психолог.
У підсумку Валентина Танасюк наголосила, щоби попередити втому та вигорання кожному та кожній варто дбати про свої шість ресурсних каналів, які надають життєву опору, відновлюють енергію та допомагають долати стресові ситуації:
р – релігія (опора на філософію життя, духовність, віру в себе);
е – емоції (опора на почуття, емоції, їхнє проживання);
с – соціальна підтримка (сім’я, друзі, колеги);
у – уява (творче дозвілля – малювання, читання, спів);
р – розум (пізнання чогось нового, курси, тренінги);с – своє тіло (фізична активність, спорт, їжа, прогулянки) тощо.
Інші джерела, для практичного використання:
- проєкти від ГО “Смарт освіта” та Світлани Ройз:
- Ресурсна скриня для педагогів;
- гра “Скажи мені: сила запитань”;
- “Дихальні картки“, “Картки сили“, гра “Обійманці“;
- розмальовки на патріотичну тематику.
- фільм “Добро завжди перемагає зло”;
- відеоролик про емпатію;
- 46 вправ і порад, як стабілізуватися під час війни;
- навчально-методична збірка “Розвиток психологічної пружності вчительства та школярів, переселених із постраждалих від війни районів”. У збірці є “Аптечка” з корисними практичними вправами для психологічної самодопомоги, посилання на відео- та аудіо інструкції з виконання вправ та корисні теоретичні матеріали;
- збірка “Стресостійке дитинство” для дорослих (і батьків, і вчителів) від дитячої та сімейної психологині Світлани Ройз. У ній містяться поради про те, як допомогти собі та іншим, як діяти, якщо в дитини страх чи істерика, що робити в укритті тощо;
- 20 коротких анімаційних відео “Стійкість для стійких” із демонстрацією простих вправ для дітей та дорослих, що допоможуть заспокоїтися і психологічно себе підтримати.
Підписатися на:
Дописи (Atom)