Вибране · 6 год · Нам сонця не треба - нам партія світить, нам хліба не треба - роботу давай!?
Ще одна ілюстрація до теми "токсична продуктивність".
Токсична продуктивність праці в освіті як системна проблема.
Якщо ми сприймаємо як належне похвалу, на кшталт “вчителі - супергерої”, ми «годуємо звіра, який нас пожирає» і запускаємо механізм власного нещастя.
Це не я сказав. Таке кажуть там, на дикому Заході, нормалізуючи нагальні зміни, які мають відбутися в освіті.
Вони пишуть про «токсичну продуктивність праці в освіті» від якої треба негайно відмовлятись. Цитую:
• Твоя понаднормова робота – це не знак пошани, а системна проблема, яка призводить до вигорання(Your overtime is not a badge of honor but a systemic problem that leads to burnout).
• Я не прихильник нездорового менталітету: «вчителювання - це все моє життя».
• Настав час припинити розглядати понадурочні роботи як "знак почесті" для вчителів.
• Перевтома не зробить вас кращим учителем. Тож, не треба жертвувати своїм фізичним і психічним здоров'ям. Ми заслуговуємо на баланс між роботою та особистим життям.
• В освіті існує токсична культура в якій перепрацювання асоціюється з хорошим учителем.
• Треба припинити романтизувати шалений темп роботи та стійкість вчителів.
• Якщо в школі ви робите все можливе і неможливе, це означає, що ви не дбаєте про себе. А якщо ви не піклуєтесь про себе, незабаром ви не зможете піклуватися ні про кого.
Чи не найголовніше завдання в освітній сфері – це боротьба з культурою токсичної продуктивності.
«Культура токсичної продуктивності» - це ще відносно новий термін, але в нашому суспільстві з радянських часів начхати на людину. Не лише посттоталітарне суспільство не цінує людину, а дуже часто ми не цінуємо і самі себе. Зокрема, робимо те, що не сприяє нашому емоційному та психічному здоров'ю. Найсумніше, що часто вчимо цьому і власних дітей, моделюючи для них відповідну поведінку та склад мислення(toxic productivity mindset). Так відбувається передача естафетної палички «травм поколінь».
Ми запрограмовані на те, щоб зробити якомога більше за день. Важко, але треба переробити свій розум так, щоб у ньому утвердилась проста думка: люди працюють, щоб жити, а не живуть, щоб працювати.Щоб суспільство розвивалось, обов’язково на достойному рівні має бути освіта! І вмотивовані вчителі! Не буде кому вчити. Наше покоління ще терпить, а молодь зась.З острахом чекаю нового навчального року.
Гарного в освітніх новинах все менше і менше.
Ще одна ілюстрація до теми "токсична продуктивність".
Токсична продуктивність праці в освіті як системна проблема.
Якщо ми сприймаємо як належне похвалу, на кшталт “вчителі - супергерої”, ми «годуємо звіра, який нас пожирає» і запускаємо механізм власного нещастя.
Це не я сказав. Таке кажуть там, на дикому Заході, нормалізуючи нагальні зміни, які мають відбутися в освіті.
Вони пишуть про «токсичну продуктивність праці в освіті» від якої треба негайно відмовлятись. Цитую:
• Твоя понаднормова робота – це не знак пошани, а системна проблема, яка призводить до вигорання(Your overtime is not a badge of honor but a systemic problem that leads to burnout).
• Я не прихильник нездорового менталітету: «вчителювання - це все моє життя».
• Настав час припинити розглядати понадурочні роботи як "знак почесті" для вчителів.
• Перевтома не зробить вас кращим учителем. Тож, не треба жертвувати своїм фізичним і психічним здоров'ям. Ми заслуговуємо на баланс між роботою та особистим життям.
• В освіті існує токсична культура в якій перепрацювання асоціюється з хорошим учителем.
• Треба припинити романтизувати шалений темп роботи та стійкість вчителів.
• Якщо в школі ви робите все можливе і неможливе, це означає, що ви не дбаєте про себе. А якщо ви не піклуєтесь про себе, незабаром ви не зможете піклуватися ні про кого.
Чи не найголовніше завдання в освітній сфері – це боротьба з культурою токсичної продуктивності.
«Культура токсичної продуктивності» - це ще відносно новий термін, але в нашому суспільстві з радянських часів начхати на людину. Не лише посттоталітарне суспільство не цінує людину, а дуже часто ми не цінуємо і самі себе. Зокрема, робимо те, що не сприяє нашому емоційному та психічному здоров'ю. Найсумніше, що часто вчимо цьому і власних дітей, моделюючи для них відповідну поведінку та склад мислення(toxic productivity mindset). Так відбувається передача естафетної палички «травм поколінь».
Ми запрограмовані на те, щоб зробити якомога більше за день. Важко, але треба переробити свій розум так, щоб у ньому утвердилась проста думка: люди працюють, щоб жити, а не живуть, щоб працювати.Щоб суспільство розвивалось, обов’язково на достойному рівні має бути освіта! І вмотивовані вчителі! Не буде кому вчити. Наше покоління ще терпить, а молодь зась.З острахом чекаю нового навчального року.
Гарного в освітніх новинах все менше і менше.
Немає коментарів:
Дописати коментар