Саме вільні розкріпачені люди створять українське освітнє диво

Це відео про навчену безпорадність: повернення свободи кондору, який раніше роками сидів у клітці зоопарку.

Це саме те, що треба зробити у сфері шкільної освіти. Випустити вчителя на свободу.

Є «освіта, яка базується на вказівках»(вертикальна модель розвитку). Вона спирається на дбайливо зрощену упродовж століття «навчену безпорадність» учительства. І є «освіта, яка базується на свободі», яка розвиває по горизонталі ініціативу та лідерство, плекає почуття гідності.

Тільки вільні люди, у яких на свободі почнуть потроху відростати давно обрубані крила, спроможні творити нову освіту. Саме вільні розкріпачені люди створять українське освітнє диво.

Не відразу, не всі, багатьом доведеться по краплині «видавлювати» з себе навчену безпорадність. Але хтось таки зможе зробити прорив, а за ним тягнутимуться інші.

P.S. Кондор таки зміг злетіти. 

А от інша сумна історія.

"Мохини, королевский белый тигр, много лет жил в Национальном зоопарке в Вашингтоне. Бо́льшую часть этих лет он провел в старом доме для львов – обычной клетке размером чуть больше 3×3 м2 с железными прутьями и бетонным полом. Каждый день Мохини беспокойно ходил из угла в угол.

В конце концов биологи и сотрудники зоопарка создали для него подобие естественной среды обитания. Это были несколько акров с холмами, деревьями, прудом и разнообразной растительностью. Испытывая воодушевление и нетерпение, они выпустили Мохини в его новое и просторное место обитания. Но было уже поздно. Тигр тут же спрятался в углу огороженной территории, где и провел остаток жизни. Он ходил туда-сюда в этом углу, пока не вытоптал полностью траву на площади 3×3 м2".

(Тара Брах, Радикальное принятие).