З Днем вчителя!

 

Ваше життя – це палітра, а Ви – митець, що створює найяскравіші шедеври. Нехай кожен день для Вас буде новим штрихом на цій картині щастя. Найщиріші вітання!

Вітання з Днем Вчителя

 

Цифровізація та українські реалії

 

Григорій Громко

14 вересня о 07:54  · 

"Цифровізація" у українських реаліях - намагання МОНУ зменшити документообіг в закладах освіти на 20% обертається лише його збільшенням.

У 1990 році школа щомісяця отримувала 3-4 листа з відділу освіти, на сьогодні ця кількість зросла до 2-9 в день! І в кожному другому - "проінформуйте про виконання", "надайте звіт про проведені заходи", "надайте інформацію щодо ...", "до ... вересня/жовтня/листопада/грудня маєте інформувати ..." , "забезпечте інформування педагогічних працівників та їх участь, до ... звітуйте про проведення" і десятки інших подібних "циркулярів". І це не тільки в одній громаді однієї області - це тотальна проблема - документообіг перетворився у всепоглинаюче "цунамі", яке займає 80% робочого часу адміністрації закладів освіти.

А ще не забуваємо про "вебінари" та "онлайн-підвищення кваліфікації", підготовку фото та відеозвітів з їх розміщенням на сайті школи та на сторінці закладу в соцмережах, "глючний" електронний журнал(не у всіх), групи у Вайбер в які батьки пишуть о другій годині ночі ("Я Вам писала, а Ви не відповіли...")

Хтось може заперечити, що ми живемо у "цифрову еру", кількість інформації збільшилась експоненціально, але ж, визнаймо, що 80% цієї інформації - просто "інформаційне сміття", яке насправді нікому не потрібне і відразу після появи зникає у нетрях бюрократичної машини.

З сумом згадуємо ті часи, коли сподівались, що поява комп'ютерів та Інтернету полегшить документообіг

Мотивація

 

Далі буде краще!

Російський балет

 

Балерини позують разом із російськими військовими в Єкатеринбурзі. Чудова ілюстрація pускава міра. Спочатку у них язик, музика, "культура", церква, всьо рускає, а потім пруть танки

Станіслав Людкевич

 9 вересня день пам'яті Станіслава Людкевича - корифея української музики, композитора, диригента, викладача, музикознавця, фольклориста, науковця, редактора музичних видань (1879-1979).

Композиторська творчість Станіслава Людкевича - видатне явище не лише української, а й світової музики.

Він прожив довге життя, насичене плідною творчою діяльністю, ставши фундатором провідних музичних жанрів, насамперед симфонічного та інструментального.

Переповідають, що Станіславу Людкевичу належить геніальний афоризм. Під час урочистого засідання в Опері у вересні 1939 р. радянські "визволителі" наполягли, аби метр виголосив вітальне слово. Той вийшов до трибуни і промовив: "Нас визволили, і на то нема ради.".

Народився майбутній митець у м.Ярославі (нині Польща) в родині вчителя гімназіії. Музичне обдарування появив у чотири роки. Його першою вчителькою музики була мама-піаністка, яка вчилася у Михайла Вербицького - одного з авторів державного гімну України. Ще навчаючись в гімназії, Станіслав Людкевич почав компонувати музику й написав чимало творів.

Навчався у Львівському університеті, здобув диплом викладача української і латинської мов та два роки працював учителем у гімназіях Львова й Перемишля. Навчався на музикознавчому факультеті Музично-історичного інституту Віденського університету, отримав ступінь доктора філософії в галузі музики.

Станіслав Людкевич - один із організаторів Вищого музичного інституту імені Миколи Лисенка у Львові.

Світогляд Людкевича формувався під впливом двох велетнів української літератури - Тараса Шевченка та Івана Франка. До найграндіозніших творів композитора належить кантата-симфонія "Кавказ" і "Заповіт".

Станіслав Людкевич вперше одружився у віці 94 років! Дружина композитора - Зеновія Штундер (1927-2016), музикознавець, кандидат мистецтвознавства, все своє життя присвятила популяризації імені Станіслава Людкевича.

"Він прожив 100 років за різних режимів. Найскладнішими були радянські часи. На сьогодні Станіслав Людкевич надалі залишається неперевершеним автором симфонічних творів, а водночас призабутий.", - Галина Терещук ("Радіо Свобода").

Підготовлено за матеріалами з відкритих джерел.

"Відомі львів'яни". Станіслав Людкевич

Михайло Донець

 10 вересня 1941 р. у в'язницях Києва радянськими спецслужбами без вироку суду було розстріляно всіх в'язнів. Серед них був і Михайло Донець - видатний український оперний співак (бас), жертва сталінського режиму (1883-1941).

Він був співаком світового рівня. Славетна Марія Заньковецька називала його своїм сином, а нині його ім'я відоме, на жаль, небагатьом.

Максим Рильський, друг Михайла Донця, написав про нього спогади, добився, щоб голос Михайла Івановича звучав по радіо.

"…Донець Михайло Іванович відомий мені як антирадянські налаштована особистість. У період перебування петлюрівських з’єднань у Києві, зустрічав їх із хлібом-сіллю, вивішуючи петлюрівський прапор…" – з доносу на Михайла Донця деяких його колег.

Він народився в багатодітній київській родині. Любов до музики у нього від матері, яка знала багато народних пісень, а батько змайстрував скрипку. Спів восьмирічного Михайла почув київський музикант і регент Олексій Грінченко. Відтоді хлопчик став співати у церковному хорі.

Доля вела його до оперної сцени.

У 1913-1941 рр. він був (з перервою) одним з провідних солістів Київського театру опери та балету.

У 1924 р. він став першим заслуженим артистом республіки. У 1927 р. він став першим виконавцем партії Тараса Бульби.

Михайло Донець вивчив практично увесь світовий басовий репертуар – понад 130 партій. Він переучив репертуар українською мовою - партії Мефістофеля, князя Галицького, дона Базиліо, Салтана.

"Краще співати маленькі партії до­бре, ніж великі погано.", - говорив Михайло Донець. Він виконав 130 арій оперного репертуару, співаючи однаково неповторно і малі, і великі партії.

Його забрали майже зі сцени оперного театру. Катували й вимагали зізнатися в тих гріхах, яких він не мав. Мав тільки єдиний - український патріотизм. 10 вересня 1941 р. в київських в'язницях без вироку суду були розстрiлянi всi в’язнi, серед них загинув і Михайло Донець.

Так Україна втратила корифея оперового мистецтва, про якого з великим захопленням згадували Іван Козловський, Максим Рильський, Марія Литвиненко-Вольгемут.

У 1955 році справу Михайла Донця закрили "за відсутністю складу злочину".

У 2020 р. у видавництві "Ярославів вал" вийшла книга українського письменника, мистецтвознавця, музикознавця Миколи Кагарлицького "Велич і трагедія Михайла Донця". Автор 40 років по крихті збирав подробиці з життя видатного співака. Це перша фактографічно багата книга про велета національної опери Михайла Донця.

З 1992 р. в Києві іменем Михайла Донця названо вулицю.

Видатна оперна співачка Євгенія Мірошниченко була ученицею дружини Михайла Донця - Марії Донець-Тессейр, оперної співачки і педагога, яка навчалася у Варшаві і Відні, закінчила Міланську консерваторію. Її батько мав французьке походження.

Підготовлено за матеріалами з відкритих джерел.

Запис з голосом Михайла Донця: "Ой, не шуми, луже":

Михайло Донець - Ой не шуми луже - ukrainian song

80 років хору імені Григорія Верьовки

 80 років тому, 11 вересня 1943 р., в Харкові було створено всесвітньо відомий хоровий колектив - нині Національний Заслужений Академічний Український Народний хор ім. Г.Верьовки

Славетний колектив має багато національних і міжнародних відзнак. Його засновником, першим керівником і диригентом був Григорій Верьовка - композитор, хоровий диригент, педагог, фольклорист.

До першого складу хору входило 134 виконавці: 84 хористів, 34 артистів оркестру, 16 артистів балету.

Хор гастролював світом, презентуючи українське мистецтво. Всюди були переповнені зали, овації. Тріумфальним став перший виступ колективу на американському континенті під час ЕКСПО-67 в Монреалі, де зібралося близько тридцяти тисяч глядачів і слухачів.

Багаторічним керівником хору був Анатолій Авдієвський, який уперше ввів до народного хору жіночі академічні голоси, розширивши його виконавські можливості.

У репертуарі колективу понад 1000 пісень. Основу репертуару становлять український фольклор, пісні й танці інших народів, твори українських композиторів.

Хор має три групи: хорову, оркестрову і хореографічну.

Підготовлено за матеріалами з відкритих джерел.

"Ой, у лузі червона калина" у виконанні хору:

Хор імені Г. Верьовки - Ой, у лузі червона калина

Про перший фестиваль "Червона рута"

 17 вересня 1989 р. в Чернівцях розпочався перший фестиваль "Червона рута", який здійснив справжню революцію в українській культурі, ставши не просто культурною подією, а феноменом, поступом у здобутті незалежності Української держави. Фестиваль отримав назву "Червона рута" через Володимира Івасюка, який відкрив нову сторінку в історії української пісні, модернізувавши її. Днями виповнилося 50 років легендарній пісні "Червона рута". Пісні Володимира Івасюка невмирущі.

Чернівці тоді тиждень жили фестивалем - таке унікальне явище було в Україні вперше. Музика фестивалю збирала величезні аудиторії, сотні тисяч глядачів на стадіонах і великих площах, до цього таку кількість людей збирали лише політичні мітинги.

Учасників-фіналістів було дуже багато, що перевершило очікування організаторів.

Ядром творчої частини були Тарас Мельник, Ігор Калиниченко, Кирило Стеценко, Сергій Проскурня. Сценарій писала Софія Майданська. На першому фестивалі працювало феноменальне журі, головою якого був Мирослав Скорик, а членами - Назарій Яремчук, Іван Малкович, Тарас Мельник, Ігор Калиниченко.

"Найяскравіше на фестивалі продемонстрував свою відчайдушність Василь Жданкін. На стадіоні в Чернівцях під час закриття фестивалю "Червона рута", де отримав найвищу нагороду - "Гран-прі". Коли його запросили на сцену, він абсолютно несподівано для всіх почав співати заборонений тоді славень "Ще не вмерла Україна", покликавши на підмогу мене та Едуарда Драча", – пригадує співак Віктор Морозов (@Victor Morozov).

Підготовлено за матеріалами з відкритих джерел.

Згадати Все. Червона Рута 1989. Передвісник незалежності

Соломія Крушельницька

 

На сценах світу Крушельницька не мала рівної, її сопрано на три октави підкорило планету. Коли країна срібла відзначала своє століття, гімн Аргентини виконувала Соломія. До неї часто сваталися багаті та знатні особи, але від чужого злота, під очима болото, – казала співачка. Одного разу до неї приїхав аптекар Іван Білинський, перша особа при дворі короля Єгипту. Українець, який матеріально підтримував Лесю Українку. Закоханий Іван залишився довічним другом, посилав подарунки, гроші для роздачі талановитим молодим українцям. Вона виступала в Одесі. У Петербурзі вона давала концерт для царської родини. Цар запитав: «Якою мовою Ви співаєте?» «Мовою мого народу, українського народу». Польські студенти за те, що вона підкреслювала свою українськість, мали намір влаштувати їй котячий концерт.
Куди б не їхала Крушельницька, її супроводжував адвокат Чезарре Річчіоні, мер м. Віареджо. Він запалив її вогнем власного кохання. Вони одружилися 10 липня 1910 року в Буенос-Айресі, де в той час виступала 38-річна Соломія.

На березі моря вони мали триповерхову хатинку, наповнену щастям взаємного кохання і поваги.
З 40 років Соломія працювала тільки як камерна співачка. У 57 років королева сцени дала свій прощальний концерт. Тоді світ почув її кредо: «Бажаю так скінчити я свій шлях, як починала: зі співом на вустах». В Італії заснували золоту, срібну і бронзову медаль її імені для щорічних конкурсів «молодих соловейків».
Напередодні другої світової Крушельницька востаннє почула слова чоловіка «Соло міа, моє сонце». Вдова приїхала до сестри у Львів, там вона зламала ногу у стегні, довго прохворіла і не змогла втекти від «визволителів». А для «товаришів» пані у капелюшку та білих рукавичках була чужорідним тілом. Їй із сестрою надали чотири кімнати на другому поверсі власного будинку, а саму кам’яницю націоналізували.
Соломія Амвросіївна не отримала радянського громадянства, поки не написала заяву про передачу своєї італійської вілли й усього майна радянській державі. Віллу відразу ж продали, компенсувавши власниці мізерну частину від її вартості.
Тільки у 1951 р. Соломії Крушельницькій присвоїли звання заслуженого діяча мистецтв УРСР, а в жовтні 1952 р., за місяць до кончини, С. Крушельницька отримала звання професора. У її репертуарі (а у Львові вона продовжувала виконувати вкраїнські пісні), незважаючи на натяки спецслужб, не було жодного твору про партію, Леніна чи Сталіна.

джерело

Анатолій Солов'яненко

 25 вересня виповнився б 91 рік Анатолію Солов'яненку - славетному українському оперному співаку, народному артисту України, Шевченківському лавреату, Герою України (1932 -1999).

Видатний українець, високоморальний і чесний, який досягнув найвищих світових вершин завдячуючи своєму таланту і праці.

Він був одним з найкращих тенорів світу. Його талантом захоплювались мільйони шанувальників. Зірки світової оперної сцени Пласідо Домінґо і Лучано Паваротті вважали, що майстерність Солов'яненка не поступалась їхній власній.

Анатолій Солов'яненко був справжнім патріотом України. Заради української сцени він не приймав спокусливих пропозицій з московського Великого театру, не емігрував за кордон, хоча йому й обіцяли фантастичні гонорари. Солов'яненко ніколи не був членом комуністичної партії і ніколи не заспівав жодної комуністичної пісні.

Народився Анатолій Солов'яненко на Донбасі в шахтарській сім'ї.

Після закінчення середньої школи вступив до Донецького політехнічного інституту, де закінчив аспірантуру і працював викладачем на кафедрі інженерної геометрії.

Протягом цих років брав участь у концертах художньої самодіяльності, удосконалював вокальне мистецтво у видатного співака-тенора Олександра Коробейченка,

У 1962 р. його запросили до Київського театру опери та балету, проходив стажування в славнозвісному театрі Ла Скала (Мілан). Вільно володів італійською мовою.

Співак завжди включав до свого репертуару народні пісні, які у його виконанні стали зразком майстерності для наступних поколінь співаків.

Анатолій Солов'яненко 30 років співак прослужив у київському Національному театрі опери і балету імені Тараса Шевченка.

Анатолій Солов'яненко з дружиною Світланою виростили двох синів - Андрія та Анатолія. Молодший син - Солов'яненко Анатолій Анатолійович - народний артист України, головний режисер Національної опери України.

Підготовлено за матеріалами з відкритих джерел.

"Ніч яка місячна" у виконанні анатолія Солов'яненка:

Анатолій Солов'яненко — Ніч яка місячна

Михайло Калачевський

 26 вересня виповнюється 172 роки від дня народження Михайла Калачевського - українського композитора, піаніста, автора першої української симфонії, громадського діяча, юриста, (1851-1907).

Архів композитора був знищений, тому дані щодо його біографії і навіть прізвища - Калачевський чи Колачевський - суперечливі. Але виписка з метричної книги Петропавлівської церкви, яка збереглася, доводить, що саме - Калачевський.

Народився майбутній композитор у маєтку свого діда на хуторі Федорівці біля с.Попівка (нині Кіровоградщина). Від народження був хворобливим. Рано залишився без батьків. Виховувався родичами на Херсонщині в атмосфері музики і народної творчості. Любив відпочивати у селі Рокитному на Полтавщині, де жив його дідусь, який возив його до Кременчука слухати духовий оркестр.

Початкову освіту Михайло калачевський здобув у Одеській гімназії, У 1870 р. подав документи до Одеського університету, але через погіршення стану здоров’я перевівся до Київського університету - під лікарняний нагляд свого брата Сергія. Через два роки полишив навчання і виїхав на лікування до Німеччини, де став слухачем Лейпцизької консерваторії. У 1876 р. закінчив консерваторію, а в червні прозвучала його дипломна робота - "Українська симфонія", яка отримала схвальні відгуки і стала його головним музичним твором.

Повернувшись до України, Михайло Калачевський оселився в Кременчуці, де впродовж десятиліття керував управою Кременчуцького земства і займався популяризацією світових музичних здобутків, створив оркестр, у якому грали місцеві аматори. Сам М.Колачевський був ансамблістом, акомпаніатором, диригентом, лектором.

Частина творчої спадщини Михайла Калачевського, яка дійшла до нас, невелика, зокрема, струнний квартет, фортепіанне тріо, романси, фортепіанні твори, "Реквієм". Збереглося також 19 романсів, 4 п’єси для фортепіано і партитура "Української симфонії".

"До початку ХХ ст. симфонія в Україні не виконувалась, поки український музикант Дмитро Ахшарумов не включив її до програми своїх концертів. На початку 1930-х років Микола Грінченко (український музикознавець і фольклорист) знайшов оригінальний рукопис симфонії, відтоді вона постійно в репертуарі українських симфонічних оркестрів.", - УКРІНФОРМ.

Підготовлено за матеріалами з відкритих джерел.

Почути "Українську симфонію" тут:

Mikhail Kalachevsky - Ukrainian Symphony

 

Працюємо по-новому

 

Працюємо по-новому

 

Працюємо по-новому

 

СКІЛЬКИ ПЛАТЯТЬ ВЧИТЕЛЯМ У ПОЛЬЩІ, Й ЧОМУ В УКРАЇНІ НЕ ТАК

 

Зарплати педагогів усіх рангів – від дитячих садочків до закладів вищої освіти – ніколи не були занадто високими. Не зважаючи на те, що працівники освіти часто-густо вкладають у свою професію всю душу, оплата їхньої праці залишає бажати кращого. І не тільки в Україні…

Скільки грошей отримують вчителі в Польщі та Україні, а також які надбавки та бонуси до базових ставок існують, читайте далі в матеріалі Styler.

Нарахування зарплат учителям у Польщі

У Польщі, як і в багатьох інших державах, вчителі отримують не тільки базову ставку, а можуть розраховувати на низку надбавок, премій та інших пільг.

Розмір посадового окладу вчителя у Польщі залежить від:

• кваліфікації
• ступеня підвищення кваліфікації
• кількості обов’язкових занять

Надбавки можуть бути:

• за вислугу років
• мотиваційні (заохочувальні надбавки, премії)
• функціональні (за виконання функцій класного керівника тощо)
• за умови праці
• за надурочні години (чи години позаштатного заміщення)
• стартові вигоди

А їхній розмір залежить від:

• займаної посади
• стажу роботи
• якості виконаної роботи
• виконання додаткових завдань чи заходів
• інших функцій (чи обтяжливих умов праці)

Скільки отримують польські педагоги

Згідно з інформацією польського правового і економічного видання Dziennik Gazeta Prawna, мінімальна заробітна плата вчителя з вищою освітою (магістр) та педагогічною підготовкою становить:

• вчитель-початківець – 3 690 злотих (брутто – до віднімання різних виплат, податків) (близько 31 826 грн)
• призначений учитель – 3 890 злотих (брутто) (близько 33 551 грн)
• дипломований учитель – 4 550 злотих (брутто) (близько 39 243 грн)

Водночас мінімальна базова заробітна плата вчителів з іншою освітою є дещо нижчою:

• вчитель-початківець – 3 600 злотих (близько 31 050 грн)
• призначений учитель – 3 700 злотих (близько 31 912 грн)
• дипломований учитель – 3 960 злотих (близько 34 155 грн)

Зазначимо також, що вчителі Польщі активно домагаються підвищення зарплат. Ймовірно, найближчим часом ці цифри можуть змінитись.

Нарахування зарплат учителям в Україні

В межах Національної (не)конференції EdCamp Воля 2023 міністр освіти й науки Оксен Лісовий розповів, що існуюча система оплати праці вчителів передбачає маленьку базову ставку та купу надбавок.

Виходячи з цього, типовим рішенням для деяких засновників шкіл стає така собі “економія” – надбавки прибирають і освітяни живуть на копійки.

Типи надбавок до основного посадового окладу педагогічних працівників:

• за вислугу років
• за престижність праці 
• за сумлінну працю
• на оздоровлення (при наданні щорічної основної відпустки)
• за класне керівництво
• за перевірку зошитів і робіт (з іноземної мови, технічної механіки (конструювання) та креслення – 10%, з математики – 15%, з мови та літератури – 20%)
• інші доплати (можуть залежати від підвищення, типу закладу, завідування кабінетами колективів тощо)

Надбавки за вислугу років (стаж роботи) становлять:

• понад 3 роки стажу – 10% посадового окладу
• понад 10 років стажу – 20% посадового окладу
• понад 20 років стажу – 30% посадового окладу

На підвищення зарплати у розмірі 10% від посадового окладу мають право вчителі, які отримали педагогічні звання:

• старший вчитель
• старший викладач
• старший вихователь
• керівник гуртка-методист
• педагог-організатор-методист
• практичний психолог-методист
• старший вожатий-методист
• майстер виробничого навчання II категорії

На підвищення зарплати у розмірі 15% від посадового окладу мають право вчителі, які отримали педагогічні звання:

• вчитель-методист
• викладач-методист
• вихователь-методист
• майстер виробничого навчання І категорії

Скільки реально отримують українські педагоги

У 2023 році очікувалося підвищення зарплат вчителів і зарплата молодого вчителя мала стартувати від 15 000 грн. Однак через повномасштабну війну з РФ цього не сталося.

Згідно з даними МОН, нині зарплати педагогічних працівників закладів загальної середньої освіти (без доплат) з розрахунку 18 годин на тиждень такі:

• молодий вчитель без категорії та з малим стажем роботи – 5 699 грн
• вчитель І категорії – 6 567 грн
• вчитель вищої категорії – 7 001 грн
• директор закладу ЗСО – 8 679 грн

Середні зарплати (з доплатами) з розрахунку 18 годин на тиждень можуть становити:

• молодий вчитель без категорії та з малим стажем роботи – 10 574 грн
• вчитель І категорії – 12 906 грн
• вчитель вищої категорії – 13 759 грн
• директор закладу ЗСО – 16 102 грн

Що й коли може змінитися

За словами Лісового, підвищити зарплату вчителям наразі дуже складно.

джерело

Стійко приймати безгрошів’я

   Союз освітян України

Гроші – то зло. Міністрові ж видніше? А він сказав, що гроші - не мотивація для роботи. Якщо вам не вистачає того, що лишили, забравши години, надбавки, відсотки, поділ на групи, то, мабуть, ви дуже меркантильні і забули, що треба ще і «серце та інший лівер віддати (не пам’ятаю, у кого цю цитату позичила, вибачте)». А якщо вистачає, то не забудьте написати «добровільно» заяву на без збереження днів на 2-3 (якщо пощастило) щомісяця або більше (якщо ще більше пощастило).