Автор: Віра Коткова, музейник.
5-й рік навчання у Новій українській школі.
Цього року буде дві частини вражень, бо таке відчуття, що відбули рік за два.
Частина ІІ
Друге півріччя вже не віщувало нічого страшного. Після квесту «знайди світло і інтернет для зумів» вже здавалося, ніщо не може бути важче. Але нашій школі вдалося зробити життя дітей ще нестерпнішим. І вчителів, до речі, теж.
Спочатку ми дізналися, що нас виводять на очне навчання. Але не всіх, бо всіх учнів старшої школи укриття одночасно не прийме. А ще ж є молодша школа з ГПД. Тому за бажанням батьків класи фактично поділилися на тих, хто буде ходити очно, і тих, хто буде вчитися дистанційно.
Далі з'ясувалося, що очно навчання буде відбуватися тиждень через тиждень. Тобто один тиждень частина дітей класу буде ходити в школу, а інший тиждень всі діти класу будуть вчитися дистанційно. На питання, що мають робити діти, які обрали дистанційну форму навчання, на очних тижнях, отримала чесну відповідь, що адміністрація кидає цих дітей напризволяще.
Далі історія ставала ще цікавішою. Бо діти мали очний-дистанційний тиждень, а вчителі – через урок: очний, дистанційка. Тому вчителі мали сидіти в школі весь день.
Але адміністрація ніяк не подбала про те, щоб вчитель міг зі школи виходити на зуми. Бо WI-FI є не в усіх кабінетах, вчительської немає зовсім, не всі вчителі мають свій кабінет, не в усіх кабінетах нормально бере мобільний інтернет (вчителі були змушені витрачати власний мобільний трафік на під’єднання до зумів).
У результаті кожен вчитель викручувався, як міг. Деякі вчителі почали переносити дистанційні уроки на інший час, щоб встигнути добігти з дому до школи, інші почали під’єднувати на зум дистанційників під час очних занять, але це обмежилося 3-4 предметами, решта вчителів зупинилася на очних зустрічах з частиною учнів, а дистанційники отримали д/з в класрум та й потому.
У зв'язку з такою політикою адміністрації в нас звільнилася вчителька математики (у рейтингу моєї дитини – топ із топів). Ну, і вишенькою на торті стала друга зміна всього цього неподобства.
Навчання перетворилося на пекло і для мами, і для дитини. Тому що весь час доводилося відслідковувати, на які предмети і коли підключитися, через відсутність вчителя математики та сезон ОРЗ почалися безкінечні заміни та зміни в розкладі, що зовсім не полегшувало стан справ. Нарешті вчителі відчули ґрунт під ногами та почали ставити «енки», коли дитина не під’єдналася до уроку через те, що не змогла знайти правильне посилання, забула, який саме зараз урок (бо заміни ж), забула, що це сьогодні треба було підключитися саме на цей урок або просто під’єдналася пізніше. І це все не мало нічого спільного із НУШ або дитиноцентризмом.
Досліджуючи вже ґрунтовніше підручники (бо ж через тиждень вчить мама), особливих змін у програмі (у порівнянні з програмою 5 класу 2 роки тому) я не знайшла. Природа продовжила заглиблюватися у біологію людини глибше сьомого класу, англійська все так само по-накатаному сповзала у прірву. Замість курсу «Здоров’я, безпека та добробут» тихенько з’явився курс «Вчимося жити разом». Мені здалося, що підміни ніхто не помітив. Діти почали з тим самим вчителем вчитися за іншим підручником, і питань ні в кого не виникло.
Трошечки веселіше стало на літературах. Зарубіжна порадувала Мауглі, Мумі Тролями, Поліанною, Томом Соєром. Українська – Алею в країні Недоладії та Плаксієм із Лоскотоном. Які саме soft skills відповідно до оновленої програми мали б здобути діти, виконуючи всі ті завдання, я так і не зрозуміла. Бо, як на мене, все залишилося по-старому, і нові навички дітям доведеться знову шукати та здобувати за межами школи.
А ось історія залишилася цікавою та прикладною, бо майже кожну тему можна було прикласти до себе. Наприклад, ми писали повідомлення про євреїв, потомками яких є, як про один з народів, які населяють територію України, або про Олександрівський кромлех, який відвідали напередодні, як про одне з місць археологічних розкопок в Україні, або робили інтерв’ю про улюблену іграшку дитинства дорослих в якості вивчення міфів та усних джерел історії.
І ось ці завдання формували і вміння скласти питання для інтерв’ю, і провести дослідження, і вивчити теоретичний бекграунд теми, і ще багато чого, з чого складаються не тільки уявлення про історію, а про світ, соціум, плинність часу, нестійкість пам’яті, суб’єктивність інтерпретацій, джерела інформації, а головне – формується розуміння, як це все дотичне безпосередньо до тебе.
Немає коментарів:
Дописати коментар