Сьогодні день народження у Миколи Леонтовича — визнаного ювеліра хорової мініатюри. Більшості він відомий передовсім як автор «Щедрика» і як жертва совєцького режиму.
Сьогодні ж ми хотіли звернути увагу на інші прояви постаті Леонтовича, які відомі значно менше:
Композитор у дитинстві зі спогадів батька:«Любив малий Микольця збирати біля солом'яної скирти на подвір'ї сусідських дітей, молодшого брата Олександрата сестер у імпровізований хор та диригував ним. Виводили дитячі голоси пісню за піснею: «Ах ти воля», «Сивая голубка звивається хутко», «Ой там за горою, чортзна за якою» та інших».
Закоханий Микола Леонтович у листі до майбутньої дружини Клавдії Жовткевич:«Недавно я читал, что любовь - стремление одного индивидуума к другому из-за следующих инстинктивньх побуждений: сохранение вида в потомстве и желание слабейшего индивидуума стать под защиту более сильного. С первьм я почти не согласен, со вторым - да. Но этими двумя, по-моему, не исчерпывается сущность этого чувства. Нужно предположить что-нибудь третье. Когда-нибудь, мы, дорогая, почувствуем, что и эта загадка разрешена».
Активний організатор української професійної музики у буремному Києві 1919 року. Зі спогадів доньки:«Батько ніколи, жодної хвилини не бував удень вдома, приходив лише пізніми вечорами, і його повернення додому назавжди лишилося у мене в пам'яті. Ми з мамою не спали, прислуховувались до знайомих кроків по темній, порожній вулиці. Лише зачувши його швидку ходу, мама примушувала нас лягати, сама ж намагалася не видати своєї тривоги. Батько, захоплений своїми музичними задумами, не боявся пустельних нічних вулиць у ті неспокійні часи... Батько весь віддавався своїм музичним справам. Це був бурхливий час, але нестатки виснажували нашу сім'ю».
Попри злидні і нестабільну політичну ситуацію Леонтович зберігав принциповість. Запис зі щоденника від 11 квітня 1919 року. Київ:«Ми є та скала, об яку мусять розбитися всі хвилі моря життєвого, а через те ми повинні залишатися на своїх місцях, при всяких умовах працювати із усіх сил».
НА ШЛЯХУ ДО ЩЕДРИКА
Перший клас духовної семінарії Микола закінчив 25-им за списком, пішов на переекзаменування твору, а в останньому класі взагалі лишився на другий рік через тяжіння до світської музики. Отак скромно навчався Микола Леонтович, а його творчість лунає напередодні Різдва по усьому світу. Народився майбутній композитор 13 грудня 1877 року у цілком музичній атмосфері, адже батько грав на багатьох струнних, а мати просто любила українську пісню. Та й братів із сестрами Бог талантом не обділив, тож малий Миколка зорганізовував їх у хор.
Дитинство минуло в домашніх музичних вечорах, юність – в гімназії, бурсі та семінарії. Доросле життя почалося із викладання співів, арифметики та географії Чуківської школи на Поділлі. Протягом викладацької діяльності Микола Леонтович впроваджував народну пісню в освітній процес, бо вона ближча сільським дітям, прагнув всіх навчити нотній грамоті, на сольфеджіо включав у програму скрипку, бо вона була за звучанням близькою до людського голосу. Займався з дітками в позакласний час, приділяв увагу тим, у кого не було музичного слуху (і заняття діяли!), керував хорами, доповнював навчальний матеріал творами інших народів. Попри стовідсоткову віддачу справі, керівництвам шкіл усе щось не подобалося, особливо перевага народної пісні над духовною.
Під час викладання Микола Леонтович створював обробки для народних пісень. Хоча і не мав власне професійної освіти, проте досяг у цій справі висот. Не дарма ж «Щедрик» дійшов і до США! Леонтович 10 років брав уроки у Болеслава Яворського. Кажуть, що оця обробка «Щедрика» була його домашнім завданням! А обробки робили для того, щоб адаптувати народну пісню для виконання хором, адже в початковому варіанті вона завжди дуже проста.
Україна почула виконання колядки 1916 року, а Америка – 1921. Тоді Українська республіканська капела продовжувала гастролі, і після туру Європою її запросили в США. Той концерт слухав музикант з українським походженням Петер Вільговський. Йому припало до душі виконання «Щедрика», і він вирішив адаптувати для американського дитячого хору. Проте текст довелося переробляти – іноземці навряд би зрозуміли, про що йдеться, якби їм представили дослівний переклад.
Та не тільки «Щедриком» Леонтович збагатив українську культуру. У доробку композитора «Льодолом», «Легенда», «Літні тони».
Немає коментарів:
Дописати коментар