JINGLE BELL ROCK УКРАЇНСЬКОЮ

Чим свідоцтво досягнень відрізняється від табеля учня

 У кінці першого семестру вчителі початкових класів мають заповнити свідоцтва досягнень учнів 1-4 класів. Відповіді на запитання, чим таке свідоцтво відрізняється від звичного табеля, хто і яким чином має його заповнювати. 

Що таке свідоцтво досягнень учнів 1-4 класів НУШ?

Свідоцтво досягнень – це документ, який дає розгорнуте уявлення про навчальний поступ дитини в школі. Учитель заповнює документ двічі на рік. Свідоцтво досягнень складається з двох частин: характеристики наскрізних умінь учня/учениці та результатів навчання за предметами або інтегрованими курсами. Наскрізні вміння або так звані «м’які» вміння, як-от читання з розумінням, ініціативність чи здатність співпрацювати, формуються під час вивчення всіх предметів та інтегрованих курсів.

Свідоцтво досягнень не містить балів. Для оцінювання як наскрізних умінь, так і результатів навчання учнів/учениць 1-2-х класів застосовуються твердження «має значні успіхи», «демонструє помітний прогрес», «досягає результату за допомогою дорослих», «потребує уваги і допомоги». У 3-4-х класах результати навчання оцінюють за чотирма рівнями: «початковий», «середній», «достатній», «високий» рівні, а наскрізні вміння – так само, як і в 1-2-х.

Чим свідоцтво досягнень відрізняється від табеля навчальних досягнень учнів?

Свідоцтво досягнень не містить оцінок у балах з предметів, натомість розгорнуто окреслює рівень сформованості наскрізних умінь та результатів навчання, за якими можна простежити навчальний поступ учнів. На відміну від табелю, де виставлялися бали з предметів і який не надавав чіткого розуміння, що саме учням вдається, а чому варто приділити більше уваги, свідоцтво досягнень дозволяє батькам або особам, які їх замінюють, побачити ширшу картину навчання дитини завдяки виокремленим результатам навчання.

У свідоцтві досягнень також міститься інформація і про наскрізні вміння, які формуються під час вивчення всіх предметів та інтегрованих курсів. Інформація про це відсутня в табелі, тож свідоцтво досягнень дає змогу глибше зрозуміти навчальний поступ дитини, а не лише побачити «сухі» бали.

Хто і як має заповнювати свідоцтво досягнень?

Свідоцтво досягнень заповнює вчитель початкового класу, у якому навчається дитина. Документ заповнюють двічі на рік. При заповненні свідоцтва вчитель враховує навчальний поступ та динаміку зростання навчальних досягнень учнів. Оцінювання відбувається за критеріями, що додаються до методичних рекомендацій оцінювання навчальних досягнень учнів початкових класів НУШ.

Чим свідоцтво досягнень учнів 1-2-х класів відрізняється від свідоцтв досягнень учнів 3-4-х класів?

Як свідоцтво досягнень учнів 1-2-х, так і відповідний документ для 3-4-х класів містять інформацію про формування наскрізних умінь. Обидва документи у другій частині описують результати навчання учнів за предметами та інтегрованими курсами. Відмінність полягає в тому, що у 1 та 2 класі результати оцінюють вербально (словами «має значні успіхи», «демонструє помітний прогрес», «досягає результату за допомогою дорослих», «потребує уваги і допомоги»), а у 3 та 4 класах – рівнево («початковий», «середній», «достатній», «високий» рівні).

Навіщо у свідоцтві оцінювати результати навчання, а не предмет чи інтегрований курс цілком?

Одна оцінка з предмета або інтегрованого курсу не дає змоги зрозуміти навчальний поступ учня. Під час вивчення кожного навчального предмета або курсу формуються компетентності, що й описуються через результати навчання. Різні компетентності з одного предмета або інтегрованого курсу можуть формуватися нерівномірно. Наприклад, учень може набагато краще взаємодіяти усно, ніж створювати письмові висловлювання. Усереднений бал за весь предмет ніколи не дасть змоги розкрити це та звернути увагу батьків або осіб, які їх замінюють, та самої дитини на те, що їй вдається найкраще, а на що варто звернути більше уваги.

Чим рівневе оцінювання краще за бальне? Чому не можна просто поставити оцінку за предмет чи інтегрований курс у свідоцтво?

Рівневе оцінювання, яке розпочинається з 3-го класу Нової української школи, є плавним переходом від вербального оцінювання у 1-2-х класах до бального у базовій школі. Воно дає змогу продовжувати оцінювання не з предметів загалом, а за окремими результатами навчання дитини. Рівневе оцінювання зберігає цінності формувального оцінювання – відстеження особистісного розвитку кожного учня та його навчального поступу.

Навіщо у свідоцтві досягнень оцінювати наскрізні вміння учнів, а не лише результати навчання?

Наскрізні вміння, наприклад, висловлювання власної думки, самостійність, співпраця та читання з розумінням формуються під час вивчення всіх предметів та інтегрованих курсів. Формування цих умінь неможливо оцінити за окремими предметами чи курсами, тож для них виділено окремий розділ. Наскрізні або, як їх ще називають, «м’які» вміння є основою для успішного навчання та самореалізації в сучасному світі, саме тому їхньому формуванню приділяється окрема увага в Новій українській школі.

Чи будуть оцінювати рівнево всіх учнів початкової школи?

Ні. Рівневе оцінювання передбачене лише для учнів 3-х та 4-х класів Нової української школи.

Що означають рівні у свідоцтві досягнень 3-4-х класів?

Відповідно до наказу МОН №1146, підсумкове оцінювання (семестрове і річне) у 3-х та 4-х класах Нової української школи здійснюється за рівневою шкалою, а його результати позначаються словами або відповідними літерами: «початковий» (П), «середній» (С), «достатній» (Д), «високий» (В).

Навіщо у 3-4-х класах ввели рівневе оцінювання?

Рівневе оцінювання є поступовим переходом від вербального до бального оцінювання. Рівневе оцінювання має продовжуватись і під час адаптаційного періоду в базовій школі, аби полегшити перехід дитини на інший освітній рівень. Різкий перехід до бального оцінювання, навпаки, цю тяглість розірвав би.

За якими критеріями вчитель виставляє рівень у свідоцтво досягнень?

У додатку 1 до наказу МОН №1146 «Про затвердження методичних рекомендацій щодо оцінювання результатів навчання учнів третіх і четвертих класів Нової української школи» окреслені чіткі критерії визначення рівнів до кожного з результатів навчання за предметами та інтегрованими курсами.

Наприклад, високий рівень за результатом навчання «Сприймає іноземну мову на слух» характеризується тим, що учень розуміє повільне та чітке мовлення з довгими паузами, а також конкретну інформацію, необхідну для виконання завдання. Початковий же рівень визначають тоді, коли дитина розпізнає окремі слова у повільному та чіткому мовленні, зазнаючи труднощі розуміння контексту навіть при повільнішому мовленні, а також потребує більше повторень прослуханого, візуальної підтримки, допомоги вчителя та однокласників.

«Початковий» (п), «середній» (с), «достатній» (д), «високий (в)» рівні – як батькам зрозуміти, скільки це балів?

Рівні, за якими відбувається оцінювання, не відповідають певним балам. За допомогою рівнів досягнення результатів батьки або особи, які їх замінюють, можуть побачити, що дитині вдається найкраще, а на що необхідно звернути більше уваги.

Переводити рівні у бали не варто. Рівні відображають навчальний поступ дитини, показують сильні сторони та зони для розвитку дитини, а не дають «суху» оцінку з предмета чи інтегрованого курсу.

Дітям потрібна мотивація до навчання і без балів вона втрачається. як мотивувати учнів/учениць за умов безбального оцінювання?

Мотивувати дітей, незалежно від наявності або відсутності балів, необхідно не лише за допомогою них. Мотивацією для учнів за умови вербального оцінювання слугує їхній особистий навчальний поступ, для відстеження якого у початковій школі здійснюється формувальне оцінювання.

Метою такого оцінювання є формування у дитини впевненості в собі та власних можливостях, відзначення будь-якого успіху, акцентування уваги на сильних сторонах, а не на помилках, діагностування досягнень, виявлення проблем і вчасне запобігання їхньому нашаруванню, стимулювання бажання вчитися та прагнути максимально можливих результатів, а також запобігання страху помилок. Отже, формувальне оцінювання має мотивувати і надихати дитину на навчання та виявлення власних здобутків.

Невід’ємним складником підвищення мотивації до навчання є і здатність учнів самостійно оцінювати власний поступ, що може здійснюватись у цікавий для дітей спосіб. Зворотний зв’язок від вчителі має орієнтувати дітей на успіх, підтримувати їх та надихати на вдосконалення.

Яким чином батьки можуть бути залученими до процесу оцінювання?

Свідоцтво досягнень підписують учитель і батьки (особи, які їх замінюють). Оригінал свідоцтва досягнень надається батькам, а його завірена копія зберігається в особовій справі учня в закладі освіти. За бажанням батьки можуть залишити свій коментар у свідоцтві у графі «Побажання батьків (осіб, які їх замінюють)», проте всі інші графи свідоцтва заповнює вчитель початкового класу, в якому навчається дитина.

Батьки або особи, які їх замінюють, чиї діти навчаються дистанційно чи у змішаній формі, є джерелом інформації про формування наскрізних умінь у дитини. Отже, вони можуть брати участь у процесі оцінювання спільно з учителем, надавати відповідну інформацію, ділитись спостереженнями, проте свідоцтво досягнень у будь-якому разі заповнює педагог.

джерело

 

ЗИМОВА ПРЕМ`ЄРА🎄 SUBOTENKO BAND - Замело завіяло 💙💛

 

З Новим Роком - SUBOTENKO BAND (привітання 2021) Прем`єра!🌲🎉

Пречистая Діва - Різдвяна колядка

 

(в обробці В.Якимця) Виконують студенти Факультету Мистецтв ім. А.Авдієвського та Дмитро Суботенко (викладач Гімназії НПУ ім. М.П.Драгоманова)

Настав час для трансформації ЗНО

 

 

 

 

Цінуйте майстрів своєї справи або робіть це самі!

 Мовою оригіналу:

О СТОИМОСТИ (пост не мой , но очень актуальный!

Заказчик: сколько будет стоить выполнение этой работы?

Мастер : 1500 долларов.

Заказчик: почему так дорого?

Мастер: а сколько это вам будет стоить, если вы выполните эту работу самостоятельно?

Заказчик: Ну, максимум 800. Ведь это довольно простая работа, да?

Мастер: за 800 долларов я предлагаю вам сделать это самостоятельно.

Заказчик: но ведь ... я не умею.

Мастер: за 800 долларов я научу вас этой работе. Так что вы получите знания для следующего случая.

Заказчик: какое интересное предложение! Я согласен!

Мастер: Итак, вам необходимо иметь с собой: сварочный аппарат, электропилу, аэрограф, компрессор, дрель, перчатки, краски, кисти…

Заказчик: Остановитесь! У меня нет этого оборудования и я не могу его покупать для одной работы!

Мастер: в таком случае, для выполнения этой работы, за 300 долларов я могу это сдать вам в аренду.

Заказчик: Хорошо.

Мастер: Договорились! Во вторник буду ждать вас для выполнения работы.

Заказчик: Я не могу во вторник.

Мастер: Извините, но у меня свободен только вторник. Все остальные дни заняты другими заказчиками.

Заказчик: Ну ладно. Это же мне придется пожертвовать своими планами…

Мастер: Я соберу весь необходимый материал, но вам придется загрузить автомобиль во вторник в 6 утра. Поэтому не опаздывайте.

Заказчик: в 6 ? Нет! Я не просыпаюсь так рано....

Ммг... Я тут поразмыслил и понял, что лучше мне заплатить вам 1500 долларов. Ведь я сам все равно не смогу сделать эту работу качественно, а стоить мне это всё будет значительно дороже!

Мораль такова:

Когда мы оплачиваем чей-то труд, то платим не только за материалы, но и за:

ЗНАНИЯ, ОПЫТ, ОБУЧЕНИЕ, КАЧЕСТВО, ИНСТРУМЕНТЫ, ТРАНСПОРТ, ВРЕМЯ, ПУНКТУАЛЬНОСТЬ, ПРОФЕССИОНАЛИЗМ, ТОЧНОСТЬ, ВРЕДНОСТЬ/БЕЗОПАСНОСТЬ ПРОИЗВОДСТВА, ГАРАНТИЮ, и т.д.

( из инернета)

Григорій Верьовка

 Сьогодні виповнюється 125 років від дня народження Григорія Верьовки - композитора, хорового диригента, педагога, фольклориста, засновника і першого диригента всесвітньо відомого Національного заслуженого академічного українського народного хору, названого його іменем (1895-1964).

Григорій Верьовка народився 25 грудня 1895 р. в містечку Березна на Чернігівщині шостою дитиною з 12-ти дітей в родині.

Його батько Гурій був регентом церковного хору і виховав дітей в любові до музики.

Навчаючись у Чернігівській духовній семінарії, Григорій Верьовка остаточно вирішив присвятити себе музиці. Закінчив київський Музично-драматичний інститут імені М.Лисенка. З 1919 р. працював як організатор і керівник самодіяльності, викладав хорове диригування у музичних навчальних закладах Києва.

Вів активну диригентську та педагогічну діяльність, керував українською національною філармонією. пізніше викладав у Київській консерваторії.

У 1943 р. за дорученням уряду УРСР організував Український державний народний хор, художнім керівником і хоровим диригентом якого був до кінця життя.

"Григорій Верьовка в історії української музичної культури ХХ ст. постать унікальна - композитор, диригент, музичний педагог. Яким був Григорій Верьовка? Відданим музиці, співу. Серед його кумирів не було політичних бонз – натомість він все життя приклонявся перед Миколою Леонтовичем - українським композитором, автором геніальної мелодії "Щедрик". Товаришував з Павлом Тичиною - знали один одного ще з Чернігова, з молодих років. Був однолюбом. З дружиною - Елеонорою Скрипчинською - першою помічницею, наснагою і духовною посестрою, він прожив душа в душу все життя. Пані Елеонора пережила чоловіка майже на 30 років, пішла з життя на початку грудня 1992 року."

 

З НОВИМ РОКОМ (МІНУС КАРАОКЕ)

З НОВИМ РОКОМ (Yefimchuk Ella) Як усі чекали, як ми виглядали Рік Новий прийдешній Так, так, так Як небесну манну Світлу і жадану Добрий час і добрий знак, знак! З Новим роком, чуєте люди! Удача нас гукає в добрий час. Вірте в краще і воно буде! Для кожного своє і для всіх нас! З Новим роком! Все буде добре! Хай щастя буде довгим і без меж. Пам'ятайте: як рік зустрінеш, То так увесь цей рік і проживеш! Ми хотіли дива, щоб було красиво. Щоб було казково нам, нам, нам. Те, чого замало, та й не вистачало Рік Новий говорить дам, дам! З Новим роком, чуєте люди! Удача нас гукає в добрий час. Вірте в краще і воно буде! Для кожного своє і для всіх нас! З Новим роком! Все буде добре! Хай щастя буде довгим і без меж. Пам'ятайте: як рік зустрінеш, То так увесь цей рік і проживеш! Хай бажання щастя нам здійснити вдасться. Хай гучний лунає сміх, сміх, сміх. Це чудове свято в нас не відібрати, Рік Новий чекає всіх, всіх! З Новим роком, чуєте люди! Удача нас гукає в добрий час. Вірте в краще і воно буде! Для кожного своє і для всіх нас! З Новим роком! Все буде добре! Хай щастя буде довгим і без меж. Пам'ятайте: як рік зустрінеш, То так увесь цей рік і проживеш! З Новим роком! Все буде добре! Хай щастя буде довгим і без меж. Пам'ятайте: як рік зустрінеш, То так увесь цей рік і проживеш! Пам'ятайте: як рік зустрінеш, То так увесь цей рік і проживеш!

Ella Yefimchuk "З НОВИМ РОКОМ ! "

Біла казка

 

Біла казка (караоке)

Біла казка 

А СНІЖОК ЯК ПУШОК (пісня-караоке)

 

1 Ой, мете метелиця, по доріжці стелиться, І сніжок білесенький падає до ніг. А ми не лякаємось, тепло одягаємось, Біжимо на вулицю, на м’ягкенький сніг. Приспів: (2р) А сніжок, як пушок, як пушок, легенький. Ми в долоні ловимо зіроньки маленькі. 2 Ой, мете метелиця, по доріжці стелеться., І сніжок білесенький падає до ніг. А ми не лякаємось, ми у сніжки граємось, Падаємо весело на м’ягкенький сніг

 

А зима сипле сніг лапатий (караоке)

А зима сипле сніг лапатий А зима сипле сніг лапатий,вітровій, Дід Мороз,поспішай на свято, Дід Мороз, поспішай на свято-рік новий. Ми тебе весело зустрінем, ми тебе весело зустрінем й малюки. І тобі пісню заспіваєм, і тобі пісню заспіваєм залюбки. П-в Любий дідусю,до нас завітай, разом із нами танцюй і співай /2/ Навкруги музика лунає, Навкруги музика лунає і пісні. Ой як нам хороше на святі, ой як нам хороше на святі чарівнім. Ой веселе новорічне свято, ой веселе новорічне свято на поріг, принесло радощів багато, принесло радощів багато дітворі.

Ще один "збитий льотчик".

 Ех, була дуже гарна ініціатива - започаткувати канал "#будніучілки". Гарна розумна дівчина його вела. І... бац! Звільнилась. Чому? Самі знаєте...

"Якщо Ви вперше на каналі, то мене звати Бречко Анастасія, я працюю вчителькою української мови та літератури та хочу зробити освіту в Україні кращою, бо вірю, що саме освіта - важливе підґрунтя для розбудови та покращення нашої країни. Тут я знімаю свої думки й показую, що працювати вчителем цікаво й захопливо, а #вчителіважливі", - так вона хотіла. Не склалось, на жаль.

Віктор Громовий

 

"Ой на річці на Йордані" - Щедрівка гурт ЯРИ. Плюс для розучування

 

"Попурі українських народних пісень". Плюс для розучування

 

"Молитва до Святого Миколая". Плюс для розучування

 

"ЗАГАДАЙ НА НОВИЙ РІК" - CRYSTAL VOICE. Плюс для розучування

 

"Ніхто не одинокий на Різдво" - STAR TEAM. Плюс для розучування

 

Крок - Украинский джаз - Stasy MJ. Плюс для розучування

«Україна моя». Плюс для розучування

 

Слова: Н. Погребняк Музика: Ольга Янушкевич До підручника Мистецтво 3 кл.НУШ Л. Масол

 

"З НОВИМ РОКОМ" - ГУРТ "БУДЬМО". Плюс для розучування

 

"Радісних свят" - Гурт Кралечки. Плюс для розучування

 

"Новий рік" - Н Май. Плюс для розучування

 

"Радуйтеся Усі Люди" - Дитячий Хор Світанок Seattle. Плюс для розучування

Тимко Падура, автор пісні «Гей, соколи!» («Hej, sokoły»), що лунала у фільмі Єжи Гофмана «Вогнем і мечем».

 • 20 вересня 1871 р. помер поет і композитор Тимко Падура, автор пісні «Гей, соколи!» («Hej, sokoły»), що лунала у фільмі Єжи Гофмана «Вогнем і мечем».

Народився Тимко (Томаш) Падура (Tomasz Padurra, Тимко (Фома) Падурра) 21 грудня 1801 року в містечку Іллінці на Київщині, у родині Яна Падури – брацлавського землеміра, ходачкового шляхтича, який отримав від князя Сангушка шляхетське звання та герб Сас; у дожиттєве користування будинок і чимало доброго поля. Батько закінчив єзуїтське училище і отримав у 1790 р. від короля Станіслава Августа диплом на звання коморника (присяжного землеміра). Мати Томаша – Анеля Панковська (герб Задора) з Плоцька. Про себе Тимко писав: «родом рутенець, за національністю поляк», онук барського конфедерата, син учасника повстання Костюшка.
Сім’я мала двох синів: старшого Юзефа та Тиміша. У них був будинок і невеликий наділ землі. З батьками спілкувалися польською, з людьми – українською. Українські колискові були з Тимком від народження. Початкову освіту Тимко здобув у рідному домі, потім у приходській школі разом із однокашником Северином Гощинським; у гімназії Вінниці вони сиділи за однією лавою. У гімназії він приятелював із Тимоном Заборовським, із Зоряном Доленго-Ходаковським. Із Северином розмовляли виключно українською мовою, захоплювалися історичними піснями та оповіданнями з життя козаків, слухали співи кобзарів і лірників про далеке минуле. Юнаки гарно співали рідних пісень. Коли вони познайомилися з творами Байрона та Оссіана, вирішили й собі вивчити історію України, Тимко запалився думкою написати віршами історію України. Пройдуть літа, зустрінуться друзі, Тимко тоді буде відомим українським поетом, а Северин – представником української школи в польській літературі.
У 1820 році Тимко продовжив навчання у Кременецькому ліцеї, де мав потоваришував із Маврикієм Гославським, Титом Щеньовським і Томашем Августом Олізаровським.
Тиміш збирав пісні й народні легенди, «вслухався в стогін української ліри». У своїх поезіях, написаних переважно українською мовою (польською транскрипцією, латинкою), прославляв давні козацькі звичаї, оспівував спільні битви поляків і українців із татарами. Перші пісні Падури «Козак» і «Лірник» (пізніше її поклав на музику Микола Лисенко) швидко розійшлися по Поділлю та Східній Галичині. Після 5-літнього навчання Тимко Падура переїхав до брата Юзефа, який працював у Житомирі. Достатки шляхтича дозволили Падурі не йти на урядову службу, а зайнятися вивченням репертуару мандрівних кобзарів та грі на бандурі. У Житомирі Тимко вивчав місцеві стародруки, архіви. Нерідко їздив до Києва, гостював по кілька тижнів у київського митрополита Євфемія Болховітіна, збирача української старовини, археолога. Вивчав документи митрополита, познайомився з князем Сергієм Волконським і його братом генералом Миколою Рєпніним. У Житомирі він познайомився з декабристами Сергієм Муравйовим-Апостолом (нащадком гетьмана Д. Апостола) та Кіндратом Рилєєвим, на пропозицію Муравйова-Апостола Тимко написав бойову козацьку пісню «Рухавка (Пісня козацька)», російською її переклав Кіндрат Рилєєв. Муравйов-Апостол на знак солідарності подарував йому залізний перстень, символ братерства і спілки російських, польських та українських бунтарів. У пісні Т.Падура доводив, що росіяни — «байстрючий плід могол», що вони вороги слов’янських народів, і закликав до повстання проти самодержавства:
«Ternom szlach toj nё zaris,
Zwidky na Sicz poklon bih;
Dwyh sia Kremel z naszych spїs,
Czas szczob w netri pachom lih!»
Через ці знайомства брати Падури потрапили під домашній арешт після провалу бунту на Сенатській площі. Після звільнення з-під арешту Тимко оселився на Волині у Саврані, у маєтку графа Вацлава Ржевуського. Через Ржевуського Падура познайомився з Потоцькими, Сангушками, Заборовськими, в палацах яких він жив усе життя.
Граф Ржевуський багато подорожував країнами Близького Сходу, прийняв мусульманство і титул «золотобородий емір». Йому Тимко присвятив пісню «Золота борода». Захоплені сміливими вчинками Кармелюка, який діяв тоді на Волині, Тимко Падура та князь Ян Комарницький написали вірш «За Сибіром сонце сходить» і подарували його Ржевуському. Вірш припав графові до душі і він поклав його на музику, а нам і сьогодні подають безбатченка – «народну пісню». Падура Тимко написав пісню «Гей, соколи!» («Hej, sokoły»), що лунала у фільмі Єжи Гофмана «Вогнем і мечем».
У маєтку в Саврані граф зібрав музичний гурток, до якого увійшли Тимко Падура, поет князь Ян Комарницький, композитор-торбаніст Григорій (Ґреґор) Відорт. У 1825 році друзі відкрили тут школу кобзарів і лірників, яку очолив Тимко Падура.
У квітні 1828 року із Савранського маєтку, тримаючи за спиною нехитрий клунок та ліру, вийшов старий дід. То був Томаш Падура, який за рік обійшов усю Україну: від оселі до оселі, відвідав усі козацькі січі, побував на Хортиці. Українці радо слухали пісні «Січовик», «Гей, я козак з України», але не погоджувалися піднятися на боротьбу разом із поляками (дуже ті їм сала за шкуру залляли). Листопадове повстання у Польщі, в якому взяв участь Томаш Падура, закінчилося поразкою. 14 травня 1831 року загони Ржевуського було розбито у битві під Дашовим. Золота Борода зник, а Падуру заарештували і наступний рік він провів за ґратами.
Хоч Падура повернувся до рідного маєтку в селищі Махнівці неподалік Бердичева, поразка, ув’язнення пригнітили Тимка, у нього з’явилися ознаки психічного розладу. У 1832 р. його знову забрали під суд. Цього разу Тиміш нібито підкинув поміщику Вацлаву Ганському з Верхівні під Ружином записку, в якій вимагав грошей. Суд позбавив Падуру дворянства й засудив до каторги, однак покарання вдалося уникнути, бо Томаша лікарі визнали психічно хворим. Наступні кілька років поет провів у маєтку, майже не виїжджаючи з нього. Багато писав, нарікаючи у творах на життя та власну долю, а вечорами страждав від меланхолії. В цей період Падура переклав українською твори Джорджа Байрона, Томаса Мура та поему Адама Міцкевича «Конрад Валленрод».
Час лікує – й на початку 40-х років Томаш потрохи видужав, працював вихователем синів Пиюса Борейка з Пікової.
І раптом – дві новини: погана: 1842 року Яблонський без дозволу автора видрукував у Львові збірку «Пісні Томаша Падури» і класна: він виграв у варшавській лотереї десять тисяч і виїхав до Варшави, де видав збірник своїх поезій «Українки». А потім – до омріяної Праги, насолоджуватися життям, у 1848 був делегатом від Польщі на панслов’янському з’їзді. Коли ж гроші закінчилися, він знову повернувся на Волинь.
Помер 70-річний Тимко Падура 20 вересня 1871 р. в Казатині, в будинку свого друга Маріана Васютинського. Похований Падура у маєтку Махнівці на Вінниччині. Не так давно було знайдено могилу поляка з серцем українця.

джерело

Бетховену – 250. Зв'язок із Україною, «Квартет Розумовського» та варіації «Їхав козак за Дунай»

 16 грудня виповнилося 250 років одному з найбільших світил світової музики – композитору Людвігу ван Бетховену. У Відні, де Бетховен провів другу половину свого життя, його другом і меценатом був українець Андрій Розумовський – син останнього гетьмана козацької України Кирила Розумовського. Саме Андрій Розумовський підштовхнув великого композитора до написання по-новому струнних квартетів, один з яких він присвятив своєму спонсору і який так і називається – «Квартет Розумовського». Бетховен також використовував й інші українські мелодії.

Людвіг ван Бетховен народився 16 грудня, а був хрещений 17 грудня 1770 року в німецькому Бонні. Проте другу частину свого життя він мешкав у Відні, який той час був світовою культурною столицею, з якою також були пов’язані імена Йозефа Гайдна та Вольфганга Амадея Моцарта.

Проте в біографії одного з найгеніальніших композиторів всіх часів є й українські аспекти. Зокрема одним зі меценатів, які допомагали Бетховену, був граф Андрій Кирилович Розумовський – син останнього гетьмана козацької України Кирила Розумовського.

Не лише меценат, але й друг

У Відні, десь на початку 19 століття Андрій Розумовський знайомиться з Бетховеном.

На час їхньої дружби Бетховен переживає непрості часи. З одного боку після майже півтора десятка років у Відні його вже не сприймали як новачка в музичних колах і планка очікувань росла.

Музикознавці кажуть, що в листуванні Бетховена з іншими, він – в молоді роки – часто скаржився на фінансову скруту. А коли познайомився і здружився із Андрієм Розумовським, то ці нарікання із листів зникають.

Також на час їхнього приятелювання припадає втрата слуху Бетховеном, що все важче і важче було тримати в таємниці. Бетховен поступово змирився із цим і навіть приховано включає цей мотив до своїх творів.

Бетховен, як геній, мав складний характер. Він дуже рідко відчував себе щасливим, перебував у постійному пошуку.

Але на початку 19-го століття – не в останню чергу через покровительство Розумовського – життя композитора стабілізувалося, він став почуватися упевнено, міг експериментувати і ризикувати в своїх творах.

Також то був час наполеонівських воєн і зокрема початок війни Франції з Габзбургською імперією, яка бачила також і дві окупації французами Відня (в 1805 та в 1809 роках).

Війна наклала відбиток на музику Бетховена – у нього з’являються драматизм, сильні ноти, явна енергія…

«Бетховен сприйняв драму, напругу, небезпеку і все це залишило відбиток на його музиці», – писав у своїй книжці про Бетховена культовий ведучий британської радіостанції Classic FM Джон Сушей, один з найбільших бетховенознавців у світі.

Три «Квартети Розумовського» не були про героїзм часів наполеонівських воєн, але, як кажуть музикознавці, в абстрактний спосіб вони розповідають про виклик і особистий тріумф – зокрема тут прихований посил на глухоту і примирення із нею з боку Бетховена.

Кажуть, що те зізнання про глухоту і сповіщення про неї було якраз особистим тріумфом композитора, своєрідним звільненням і прийняттям.

Дипломат, політик, музикант

Друг Бетховена Андрій Розумовський народився у Глухові – тодішній гетьманській столиці України – в 1752 році.

Отримав гарну освіту в Європі – в Страсбургському університеті.

Спочатку робив військову кар’єру, навіть командував фрегатом. Потім став дипломатом – послом Російської імперії в Неаполі, Копенгагені, Стокгольмі, а також двічі у Відні при Габсбургському дворі (в 1792-1799 та 1801-1807 роках). Мав титул графа, а потім отримав – за дипломатичну роботу перед Віденським конгресом щодо пост-наполеонівського облаштування Європи – титул князя.

Після відходу від дипломатичної служби залишився у Відні і влаштовував салонні музичні вечора та облаштовував свою картинну галерею і збірку скульптур.

Ми вже згадували наполеонівські війни, але кажуть, що неприязнь до Наполеона, яку мав Розумовський, також зблизила його з Бетховеном, який в Наполеоні розчарувався і навіть зняв посвяту Наполеону зі своєю Третьої симфонії.

Цікаво, що свої П’яту та Шосту симфонії Бетховен посвятив Андрію Розумовському (П’ята симфонія – світова прем’єра якої відбулась у віденському палаці Розумовського – також спільно була присвячена і австрійському князю-меценату Лобковіцу).

Спонсорство Бетховена завершилось після того, як в новорічну ніч 1814 року згоріла частина палацу Розумовського, а господар, гасячи вогонь, дещо пошкодив зір. Після цього прикрого інциденту, який знищив багато скульптур та цінних ваз з колекції, Розумовському не вдалося вже відновити свої статки.

Щодо фінансової допомоги – то ніде не зафіксовано як саме допомагав фінансово Розумовський Бетховену.

«Оцінок спонсорської опіки немає – навіть приблизних. Добрі справи не афішуються словами», – пояснює в інтерв’ю Лариса Івченко, завідувачка Нотним відділом Національної бібліотеки імені Вернадського.

Ще цікавий аспект: як кажуть історики, Петербург до кінця не довіряв Андрію Розумовському, який мав тісні зв’язки з правителями тогочасної Європи. Над ним тяжів тягар його батька, гетьмана Кирила Розумовського, який прагнув автономії для козацької України і хотів зробити гетьманство спадковим.

Помер Бетховен у Відні в 1827 році, Розумовський пережив геніального композитора на 9 років.

«Квартет Розумовського»: складна музика нових часів

Три «Квартети Розумовського» написані Бетховеном у 1806 році на замовлення Андрія Розумовського. Вони – для струнного квартету – трьох скрипок та віолончелі.

Ноти всіх трьох квартетів були опубліковані у Відні в 1808 році. Як пишуть західні джерела, аби догодити меценату, Бетховен включив до перших двох квартетів мотив «російської фольклорної пісні», інші кажуть, що там проглядається саме український мотив.

«Бетховен мав змогу користуватись нотною бібліотекою Андрія Розумовського, де було багато української музики – і українських композиторів, і народні твори. Як це відбилось на творчості Бетховена? У нього є дві обробки твору «Їхав козак за Дунай». Також в трьох «Квартетах Розумовського», у першому, використовується мелодія пісні «Ой, на дворі метелиця», а в другому – проглядається мотив пісні «Від Києва до Лубен насіяла конопель». В третій частині Восьмої сонати для фортепіано та скрипки, яку я нерідко виконую, там є мелодія українського «Козачка», – каже скрипаль, композитор і музикознавець Кирило Стеценко.

«Їхав козак за Дунай» в обробці Людвіга ван Бетховена:

Немає достеменних відомостей, як ці народні мотиви потрапили в «Квартет Розумовського» – кажуть що це могло бути дружнє прохання Розумовського, а інші музикознавці не виключають, що Бетховен сам включив їх на знак поваги до патрона.

«Можливо також, що знання мелодій почерпнуті Бетховеном не лише з нотної бібліотеки Розумовського, але також і на вулицях Відня було завжди багато мандрівних музикантів. Там можна було послухати скрипалів-циган, угорців, румун… Безумовно, що там були і українські музиканти і Бетховен міг чути таких музик. Тому з Бетховеном треба рахуватися не лише як з великим всесвітнім композитором, але і як – до певної міри – з митцем-популяризатором українських мотивів», – додає Кирило Стеценко в інтерв’ю Радіо Свобода.

Бетховен, буваючи на прийомах у Розумовського, чув якісь українські пісні й українські мотиви

Оксана Линів

«Це чудово, що Бетховен, буваючи на прийомах у Розумовського, чув і якісь українські пісні й українські мотиви, які він також використав у своїх творах. Взагалі Бетховен любив фольклор. В симфоніях є і елементи австрійського, і тірольського, і чеського фольклору... Він також дуже любив вино і любив бувати на фольклорних святах. Він не був людиною виключного вищого світу. Йому подобались дуже прості, приземлені речі і фольклор», – пояснює в інтерв’ю відома міжнародна диригентка Оксана Линів, яка зараз живе і працює в Німеччині.

Сама Линів зустрічає 250-річчя Бетховена між виконанням П’ятої та Шостої симфоній Бетховена з оркестрами під її керуванням.

«Для пізніших часів»

«Квартети Розумовського» були тоді зустрінуті, за висловом нинішнього сучасника, «невизначено».

Одна з опублікованих у 1807 році рецензій каже: «Три нових, дуже довгих та важких струнних квартети Бетховена… привертають увагу всіх поціновувачів. Концепція є глибокою, а побудова прекрасною, але їх нелегко зрозуміти».

Справді, зрозуміли не всі.

«Квартет Розумовського» публіка не однозначно сприйняла. Один з музикантів якось кинув ноти на підлогу і став топтатися по ним

Лариса Івченко

«Квартет Розумовського» публіка неоднозначно сприйняла. Один із музикантів якось кинув ноти на підлогу і став топтатися по них. Навіть люди, які обожнювали Бетховена, музиканти, які грали в квартетах, вважали ці твори надто складними», – каже Лариса Івченко.

Фактом є те, як кажуть музикознавці, що Розумовський вплинув на Бетховена, який після паузи знову взявся – на замовлення і під впливом Розумовського – за написання струнних квартетів.

Андрій Розумовський дуже любив квартетну музику. Він сам грав в струнному квартеті – навіть у присутності самого Йозефа Гайдна і спілкувався з ним з приводу музики. Розумовський переказував Бетховену свої розмови з «батьком класичної музики», як називають Гайдна, і, за деякими даними, Гайдн навіть давав уроки скрипки сину останнього українського гетьмана.

Розумовський, замовивши квартет у Бетховена, зробив внесок в світову музичну культуру

Лариса Івченко

Розумовський уперше організував у Європі квартет з постійним складом виконавців і платив гроші цим музикантам. Але лише трьом, бо сам грав другу скрипку! Тобто, перший, сказати б, професійний струнний квартет в Європі створив саме Андрій Розумовський.

«Розумовський, замовивши квартет у Бетховена, зробив внесок в світову музичну культуру. Він від Гайдна цей місток перекинув до Бетховена. Якщо порівняти шість квартетів (Opus 18), які написав Бетховен до знайомства з Розумовським, а потім була перерва і з’являється три квартети (Opus 59) – 7-й, 8-й і 9-й. Це зовсім різний рівень», – пояснює музикознавець Лариса Івченко.

«Раніше були «простенькі віршики», простенька музика, яка дозволяє нам радіти і яка більше притаманна 18-му століттю. А «Квартети Розумовського» – це вже якийсь симфонізм. Це вже інший жанр в сенсі драматургії», – додає вона.

Перший з трьох «Квартетів Розумовського» Людвіга ван Бетховена:

Деякі західні музикознавці переконані, що своїми «Квартетом Розумовського» Бетховен остаточно задекларував свій вихід з-під тіні Гайдна і Моцарта.

Це був твір дуже вибагливий до виконавців і не всі бралися і беруться за таку складну музику, яким вважають «Квартет Розумовського».

Сам Бетховен якось сказав деяким музикантам-сучасникам і тим, кому не сподобався «Квартет Розумовського», що це музика «не для вас, а для пізніших часів».

Так і сталося.

Бетховен набагато випереджав свій час

Оксана Линів

Диригентка Оксана Линів каже Радіо Свобода: «Як і інші геніальні люди, Бетховен набагато випереджав свій час і в музиці він постійно вів пошуки. Через глухоту, він «грав» свою музику собі в голові і був людиною, незалежною від моди і інтелектуально він зміг диктувати світові свої умови. Музика Бетховена має таку силу, що не може не зачепити сучасного слухача».

«Бетховена грати складно. Причому йдеться не про суто технічно надскладне завдання. Треба бути дуже мобілізованим інтелектуально. Бетховен не дозволяє грати за інерцією. Бетховен усюди розставляє сюрпризи, якісь раптовості, – пояснює Кирило Стеценко. – Музика Бетховена насичена прихованою енергетикою і стимулюванням духу. Можливо, Бетховен – перший на планеті композитор, який мав якийсь, я б сказав, дух глобалізму. Певною мірою, Бетховен навіть був однією з передтеч рок-музики».

джерело