Надзвичайно різняться стилі музики, які виконують ромські музиканти і включають фламенко, джаз мануш, російський «романс», балканську музику, угорський чардаш, а також злиті з джазом, хіп-хопом, західне мистецтвом музики і численними національними «народними» жанрами. Не існує «ромського музичного ядра», чи ритмічного малюнку, або гармонійної структуру, яка об’єднує усі музичні стилі, які виконують роми.Ромська музика з Угорщини …Ромська музика з Туреччини ….. фламенко … Ромський джаз … Так як роми жили і грали в таких різних країнах, дивовижно широкий спектр музики, яку вони виконують можна узагальнити в категорію «ромська музика».
Ромський народ найбільш відомий за свій музичний внесок в світову культурну спадщину. Існують численні історичні згадки про ромських музикантів, які захоплювали як багатих та знаменитих людей, так і простих людей країн, де вони проживали. Ромські музиканти запрошувалися для більшості традиційних свят.
Деякі експерти дотримуються позиції, що справжня ромська музика є тією, коли роми грають для себе, та оспівують її на ромській мові. Але є і ті, хто говорить, що не існує такого явища, як чисто ромська музика, тому що все це було свого роду адаптацією до культури приймаючої країни. І, тим не менш, інші експерти кажуть, що, навпаки, є свій власний музичний стиль, який завжди пов’язується з ромськими виконавцями. Незалежно, кожна із цих версій має право на існування, так само як і може бути спростованою.
Чому ж тоді, термін «ромська музика» настільки прийнятим та привабливим для аудиторії, музичних магазинів, а також для самих ромів? Однією із відповідей є у вживаному стилі ромських музикантів, які прагнуть перетворити навіть ті стилі, які не мають нічого схожого між собою. Можна провести аналогію із афро-американськими митцями, які працювали з європейськими стилями при розробці джазу. Віртуозність, ритмічна динаміка, зміна темпу, є одними з елементів, які роми додають у вже існуючу музику.
Усні та письмові традиції
Майже всі роми у середньовічній Європі були безграмотними, та не володіли мистецтвом музичного письма. Їх музичне життя мали всі характерні зовнішні ознаки традиційної усної культури; написана музика використовувалася тільки у виняткових випадках. Без акомпанементу сольні пісні, передавалися з уст в уста, а не в письмовій формі.
Мелодії були збережені в живій усній традиції, і це є причиною для існування багатьох варіантів. Незважаючи на те, що до кінця 19 століття більшість досягнень в музичній сфері поширилася на всю Європу, музичне життя більшості відставало від їх загальної культури і носили відзнаки неграмотної усної традиції.
Ромська народна музика і народні пісні
Роми не мають спільної музичної мови та музичної скарбниці. Ромська народна музика в загальному існує, але відрізняється від країни до країни, вказуючи та презентуючи безліч загальних рис з місцевими елементами народної музики. До прикладу, їх можна знайти в угорській музичному рукописі «Kájoni Codex», який датується серединою 17 століття, де є 2 пісні на ромській мові. Першим колекціонером ромських народних пісень в Угорщині був Антал Герман (Antal Hermann). В 1940 році молоді брати Імре та Шандор Шенкі (Imre and Sándor Csenki) вперше серйозно підійшли до проблеми збору ромських народних пісень. Існують два базових типи ромських народних пісень: повільна пісня і танцювальна пісня. Їх різниця полягає в тому, що повільна пісня виконується у вільному стилі. Танцювальна ж, очевидно, співалася суто для танців. Головною характеристикою танцювальних пісень є їх стиль виконання. Вони співаються із допомогою інших присутніх. Останні, створюють імпровізовані звуки за допомогою різких вигуків чи свистіння в долоні. Оплески та постукування пальцями рук завжди супроводжують виконання ромських народних пісень. Ромська музика характеризується душевністю та своїм безпосереднім зверненням до слухача.
Ромська музика звучить звідусіль
Мабуть, найважливішим і найвпливовішим з усіх ромських музикантів в ХХ столітті був Джанго Рейнхардт (Django Reinhardt). Це не буде перебільшенням сказати, що він трансформував роль гітари в джазі. Його спільні роботи з скрипалем Стефаном Грапелі (Stephane Grapelli) у Франції започаткували новий жанр музики, який до сих пір виконують не лише роми Франції – «ромський джаз». Навіть після смерті Джанго у 1953 році, продовжуються фестивалі і конкурси, на яких гітаристи різного віку демонструють той стиль та дивовижну швидкість, які були візиткою Рейнхардта. Сьогодні, одним із найвідоміших виконавців ромського джазу із Франції на світовій арені є Бірелі Лагрен (Birelli Lagrene).
Музика фламенко, ймовірно, найвідоміша в Європі народна музика, і хоча багато іспанців можуть сказати вам, що фламенко є не лише винаходом ромів, їх внесок настільки великий, що вони стали майже синонімами. Найвідомішими ромськими митцями в цій галузі є ромська танцівниця Кармен Амайя, ромський співак Камарон де ла Ісла та багато інших. В іспанській культурі, і особливо у фламенко є слово «дуенде» («duende»), яке, зазвичай, перекладається, як дух, душа чи вогонь. Це термін, який важко перекласти, проте він означає віддачу серця, душі та емоції фламенко. Різні стилі танцю фламенко передають різні емоції, але всі вони мають «дуенде». Як народна музика, фламенко втілює надію, радість та горе ромського народу, і показує це в танці з «дуенде».
Популярність «Ромських королів» (Gipsy Kings) дає їм честь називатися найвідомішими ромами в сучасному світі, які грають в стилі фламенко. Група складається з синів і племінників Хосе Реєса (Jose Reyes), визначного співака, який співпрацював протягом багатьох років з Манітасом де Плата (Manitas de Plata – французький гітарист в стилі фламенко). Вони поєднали пристрасні вокали співаків, рушійні мелодії гітар фламенко, з ритмами румби, і створили високоякісний, новий стиль в поп-традиції фламенко.
Зважаючи на те, що ромських дівчаток заохочували танцювати та співати до часу одруження (адже більшість після одруження, традиційно ставали домогосподарками та чуйними матеріями), небагатьом із них вдалося досягти світової популярності. Однією з них є Есма Реджепова. Протягом більше 50 років, Реджепова процвітає в якості співачки, незважаючи на політичні потрясіння і упередження проти ромів. Вона співає про культуру ромів, розчарування в житті і особливо нерозділеного кохання. В одній із пісень вона співає про те, що так сильно турбує не одне покоління ромів: «Красива дівчина, не йди попереду мене, повернися до мене, подивись на мене, і коли ти побачиш мене намагайся полюбити мене»
В Угорщині є відомим Ромський симфонічний оркестр чи просто «100 скрипок». Його керівником, сьогодні є Нандор Фаркаш. Цікаво, що Оркестр грає без нот і не має диригента в звичайному розумінні цього слова. Кожен наступний номер, диригує одна з перших скрипок. «Сто скрипок» за час свого існування гастролював в більше як 30 країнах виконуючи твори класики, народні мелодії. Однак основна увага надається ромській музиці.
Румунські роми досі грають в «tarafs» (слово турецького походження, що означає «група»). Найбільш відомою ромською групою з Румунії є «Taraf de Haïdouks». Їх музика поєднує народні та сучасні ритми румунського та ромського фолку. Колектив групи навіть знявся у фільми «Людина, яка плакала» із Джонні Деппом.
Ромським внеском у музику Болгарії є «Весільна музика». Це стало, так би мовити, еклектичним гібридом, який виник як відповідь на державний музичний контроль. Музика лунає в запаморочливо швидкому темпі! Найвідомішим виконавцем є Іво Папазов (Ivo Papasov), який грає на кларнеті. Він курує групою «Ivo Papasov Wedding Band». Він, разом зі своєю групою не один раз гастролювали Сполученими Штатами. Цікаво, що в 2005 році він виграв приз глядацьких симпатій від БіБіСі Радіо Світові Музичні Нагороди.
Автор: Ірина Миронюк
Джерело: Правозахисний фонд “Розвиток”
Немає коментарів:
Дописати коментар