Звіт про тиждень мистецтва

З 23 по 27 січня 2017 року в Білоцерківській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №7 відбувся тиждень педагогічної майстерності вчителів художньо-естетичного циклу.

План

Звіт

Презентація 

L. Hrabovsky (b. 1935) Symphonic Frescoes on a Theme of Boris Prorokov "This should not be repeated"

28 січня народився Леонід Грабовський — український композитор, один з представників композиторської групи «Київський авангард».
Навчався в класі Левка Ревуцького та у Бориса Лятошинського.
L. Hrabovsky (b. 1935) Symphonic Frescoes on a Theme of Boris Prorokov "This should not be repeated"

День пам'яті Героїв Крут

Завтра - День пам'яті Героїв Крут

29 січня 1918 року біля станції Крути 300 студентів вступили у нерівний бій із 4-тисячною червоною армією Муравйова, аби собою зупинити наступ більшовиків та відстояти УНР

Під Києвом, під Крутами (Українська Стрілецька пісня)

НІКОЛИ НЕ ПЛАЧ "Тінь Сонця" присвячується Героям Крут

Щедрівка "Господарський двір на семи стовпах"

Берегиня - Господарський двір на семи стовпах

у виконанні Театру українського фолькльору "Берегиня".

Господарський двір на семи стовпах

Стовпи точені, позолочені,
А посеред двора, стоять три терема.
Чи дома дома пан господар?
Своєму дворку сам володар?
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров'я.

А я знаю, що пан дома,
Сидить собі конець стола.
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров'я.

На нім шуба соболева,
В руках шабля кришталева.
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров'я.

А на шубі - поясочка,
На поясі - калиточка.
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров'я.

Коло нього жона його,
Коло неї дітки її.
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров'я.

Скільки кочечок, стільки й дочечок,
Скільки дубочків, стільки й синочків.
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров'я!

11 січня 2017 року – день відкриття одного із наймасштабніших сучасних мистецьких проектів у світі – філармонії у німецькому місті Гамбург

1. Майже 10 років тривало будівництво Elbphilharmonie (Філармонія на Ельбі). Початковий бюджет становив 77 млн євро, а згодом збільшився вдесятеро (!) і коштував 789 млн. Постійні перенесення дати завершення будівництва та здорожчання проекту викликали суперечки і критику серед німецьких політиків, культурних діячів та ЗМІ.
2. Філармонія зведена біля порту на одному з островів Ельби, який раніше займали склади. 
3. Більшу частину споруди займають три концертні зали. Найбільший з них  – Grand Hall – містить 2100 місць. Але найбільше вражає його футуристична архітектура. Здається, що розташована по-середині сцена, є у центром величезного вихору… І вихор цей – музика, що захоплює і виконавців, і слухачів. Цікава деталь – розташування від диригента до будь-якого місця в залі становить не більше 30 метрів. Найкраща, за задумом архітекторів, відстань для сприйняття “живої” музики.
4. В Grand Hall можна слухати не тільки оркестрову музику, але й твори написані для органу. Адже окрасою головного залу є орган, що має понад 5 тис. труб, деякі з них – старовинні і мають близько 180 років. Посаду головного органіста в Elbphilharmonie отримала Івета Апкальна (Iveta Apkalna). У її виконанні знаменита Токата і фуга ре-мінор Й.С.Баха  

1. Окрім залів, у філармонії є дзеркальний хол та оглядовий майданчик з чудовою панорамою на місто та річку Ельбу, ресторани, приватні квартири та паркінг.
2. На відкритті основного залу 11 січня прозвучить твори, зокрема, Бетовена, Вагнера, Мессіана та спеціально написаний твір Вольфґанґа Ріма “Тут час стає простором” (Wolfgang Rihm “Zum Raum wird hier die Zeit”). Цей перший концерт дасть старт фестивалю-відкриттю Гамбурзької філармонії, який триватиме 3 тижні. У фестивалі візьмуть участь такі виконавці як Йо-Йо Ма (Yo-Yo Ma), Міцуко Утіда (Mitsuko Uchida), оркестри Віденської філармонії (диригент – Семен Бичков) та Чиказький симфонічний оркестр (диригент – Рікардо Муті) та багато інших. На концертах фестивалю звучатиме не тільки класична музика – тут виступлять джазові музиканти, виконавці народної та експериментальної музики. Заплановані також сімейні концерти для дітей і дорослих. Квитки на всі концерти фестивалю-відкриття вже продані. Найдорожчі з них на зіркових гостей коштували б Вам 185 євро.   
3. Понад 200 філармонійних концертів заплановано лише на першу половину 2017 року.
4. Мер міста Гамбург вважає, що Elbphilharmonie стане одним із мистецьких символів не тільки Німеччини, але й світу, та привабить до міста ще більше туристів.

Натан Рахлін - український диригент

10 січня народився Натан Рахлін - український диригент.
Чимало творів українських композиторів були виконані вперше під диригентурою Рахліна: третя симфонія Бориса Лятошинського, «Героїчна увертюра» Віктора Косенка, твори Вадима Гомоляки, Георгія Майбороди, Льва Колодуба та ін.
Визначався досконалою диригентською технікою, що дозволяла йому досягти високого музичного рівня в роботі з оркестром за мінімуму репетицій. Артист експресивного напрямку, Н. Рахлін славився своїми інтерпретаціями великих полотен Бетховена та Чайковського, симфоній Дворжака, симфонічних поем Ліста.
До вашої уваги музичний фрагмент під диригуванням Натана Рахліна.
Nathan Rakhlin

Рейнгольд Глієр - композитор, диригент, педагог

11 січня народився Рейнгольд Глієр - композитор, диригент, педагог, музично-громадський діяч німецько-польського походження.
«Ніхто в мене ніколи так багато не працював у класі, як Глієр»,— писав Сергій Танєєв Антону Аренському (в першого Глієр займався з поліфонії, у другого — з гармонії; композицію вивчав у Михайла Іпполітова-Іванова).
За сім років перебування в Києві йому вдалося помітно активізувати концертне життя міста: він організовував тут гастролі багатьох відомих музикантів. У роки громадянської війни, щоб зберегти консерваторію, Рейнгольду Морицевичу довелося боротися із владою, яка тільки була в Києві. Студентів силою забирали до армії, відбирали у викладачів житло… Глієр постійно звертався до чиновників з проханням звільнити від солдатчини і примусових робіт студентів, повернути житло викладачам. І, що дивно, його прохання задовольняли! Глієр навіть домігся, щоб студенти і викладачі отримували продовольчі пайки.
«Передавати свої похмурі настрої в музиці вважаю злочином»,— казав композитор.
До вашої уваги Рейнгольд Глієр Концерт для арфи з симфонічним оркестром.
Виконують:
Яна Боушкова (Чехія)
Диригує Весна Шоуц
10 Міжнародний фестиваль арфи у Белграді, 2011.
Reinhold Gliere: Concerto for Harp and Orchestra

Так що ж таке “ромська музика”?

Надзвичайно різняться стилі музики, які виконують ромські музиканти і включають фламенко, джаз мануш, російський «романс», балканську музику, угорський чардаш, а також злиті з джазом, хіп-хопом, західне мистецтвом музики і численними національними «народними» жанрами. Не існує «ромського музичного ядра», чи ритмічного малюнку, або гармонійної структуру, яка об’єднує усі музичні стилі, які виконують роми.
Ромська музика з Угорщини …Ромська музика з Туреччини ….. фламенко … Ромський джаз … Так як роми жили і грали в таких різних країнах, дивовижно широкий спектр музики, яку вони виконують можна узагальнити в категорію «ромська музика».

Ромський народ найбільш відомий за свій музичний внесок в світову культурну спадщину. Існують численні історичні згадки про ромських музикантів, які захоплювали як багатих та знаменитих людей, так і простих людей країн, де вони проживали. Ромські музиканти запрошувалися для більшості традиційних свят.

Деякі експерти дотримуються позиції, що справжня ромська музика є тією, коли роми грають для себе, та оспівують її на ромській мові. Але є і ті, хто говорить, що не існує такого явища, як чисто ромська музика, тому що все це було свого роду адаптацією до культури приймаючої країни. І, тим не менш, інші експерти кажуть, що, навпаки, є свій власний музичний стиль, який завжди пов’язується з ромськими виконавцями. Незалежно, кожна із цих версій має право на існування, так само як і може бути спростованою.

Чому ж тоді, термін «ромська музика» настільки прийнятим та привабливим для аудиторії, музичних магазинів, а також для самих ромів? Однією із відповідей є у вживаному стилі ромських музикантів, які прагнуть перетворити навіть ті стилі, які не мають нічого схожого між собою. Можна провести аналогію із афро-американськими митцями, які працювали з європейськими стилями при розробці джазу. Віртуозність, ритмічна динаміка, зміна темпу, є одними з елементів, які роми додають у вже існуючу музику.

Усні та письмові традиції

Майже всі роми у середньовічній Європі були безграмотними, та не володіли мистецтвом музичного письма. Їх музичне життя мали всі характерні зовнішні ознаки традиційної усної культури; написана музика використовувалася тільки у виняткових випадках. Без акомпанементу сольні пісні, передавалися з уст в уста, а не в письмовій формі.

Мелодії були збережені в живій усній традиції, і це є причиною для існування багатьох варіантів. Незважаючи на те, що до кінця 19 століття більшість досягнень в музичній сфері поширилася на всю Європу, музичне життя більшості відставало від їх загальної культури і носили відзнаки неграмотної усної традиції.

Ромська народна музика і народні пісні

Роми не мають спільної музичної мови та музичної скарбниці. Ромська народна музика в загальному існує, але відрізняється від країни до країни, вказуючи та презентуючи безліч загальних рис з місцевими елементами народної музики. До прикладу, їх можна знайти в угорській музичному рукописі «Kájoni Codex», який датується серединою 17 століття, де є 2 пісні на ромській мові. Першим колекціонером ромських народних пісень в Угорщині був Антал Герман (Antal Hermann). В 1940 році молоді брати Імре та Шандор Шенкі (Imre and Sándor Csenki) вперше серйозно підійшли до проблеми збору ромських народних пісень. Існують два базових типи ромських народних пісень: повільна пісня і танцювальна пісня. Їх різниця полягає в тому, що повільна пісня виконується у вільному стилі. Танцювальна ж, очевидно, співалася суто для танців. Головною характеристикою танцювальних пісень є їх стиль виконання. Вони співаються із допомогою інших присутніх. Останні, створюють імпровізовані звуки за допомогою різких вигуків чи свистіння в долоні. Оплески та постукування пальцями рук завжди супроводжують виконання ромських народних пісень. Ромська музика характеризується душевністю та своїм безпосереднім зверненням до слухача.

Ромська музика звучить звідусіль

Мабуть, найважливішим і найвпливовішим з усіх ромських музикантів в ХХ столітті був Джанго Рейнхардт (Django Reinhardt). Це не буде перебільшенням сказати, що він трансформував роль гітари в джазі. Його спільні роботи з скрипалем Стефаном Грапелі (Stephane Grapelli) у Франції започаткували новий жанр музики, який до сих пір виконують не лише роми Франції – «ромський джаз». Навіть після смерті Джанго у 1953 році, продовжуються фестивалі і конкурси, на яких гітаристи різного віку демонструють той стиль та дивовижну швидкість, які були візиткою Рейнхардта. Сьогодні, одним із найвідоміших виконавців ромського джазу із Франції на світовій арені є Бірелі Лагрен (Birelli Lagrene).

Музика фламенко, ймовірно, найвідоміша в Європі народна музика, і хоча багато іспанців можуть сказати вам, що фламенко є не лише винаходом ромів, їх внесок настільки великий, що вони стали майже синонімами. Найвідомішими ромськими митцями в цій галузі є ромська танцівниця Кармен Амайя, ромський співак Камарон де ла Ісла та багато інших. В іспанській культурі, і особливо у фламенко є слово «дуенде» («duende»), яке, зазвичай, перекладається, як дух, душа чи вогонь. Це термін, який важко перекласти, проте він означає віддачу серця, душі та емоції фламенко. Різні стилі танцю фламенко передають різні емоції, але всі вони мають «дуенде». Як народна музика, фламенко втілює надію, радість та горе ромського народу, і показує це в танці з «дуенде».

Популярність «Ромських королів» (Gipsy Kings) дає їм честь називатися найвідомішими ромами в сучасному світі, які грають в стилі фламенко. Група складається з синів і племінників Хосе Реєса (Jose Reyes), визначного співака, який співпрацював протягом багатьох років з Манітасом де Плата (Manitas de Plata – французький гітарист в стилі фламенко). Вони поєднали пристрасні вокали співаків, рушійні мелодії гітар фламенко, з ритмами румби, і створили високоякісний, новий стиль в поп-традиції фламенко.

Зважаючи на те, що ромських дівчаток заохочували танцювати та співати до часу одруження (адже більшість після одруження, традиційно ставали домогосподарками та чуйними матеріями), небагатьом із них вдалося досягти світової популярності. Однією з них є Есма Реджепова. Протягом більше 50 років, Реджепова процвітає в якості співачки, незважаючи на політичні потрясіння і упередження проти ромів. Вона співає про культуру ромів, розчарування в житті і особливо нерозділеного кохання. В одній із пісень вона співає про те, що так сильно турбує не одне покоління ромів: «Красива дівчина, не йди попереду мене, повернися до мене, подивись на мене, і коли ти побачиш мене намагайся полюбити мене»

В Угорщині є відомим Ромський симфонічний оркестр чи просто «100 скрипок». Його керівником, сьогодні є Нандор Фаркаш. Цікаво, що Оркестр грає без нот і не має диригента в звичайному розумінні цього слова. Кожен наступний номер, диригує одна з перших скрипок. «Сто скрипок» за час свого існування гастролював в більше як 30 країнах виконуючи твори класики, народні мелодії. Однак основна увага надається ромській музиці.

Румунські роми досі грають в «tarafs» (слово турецького походження, що означає «група»). Найбільш відомою ромською групою з Румунії є «Taraf de Haïdouks». Їх музика поєднує народні та сучасні ритми румунського та ромського фолку. Колектив групи навіть знявся у фільми «Людина, яка плакала» із Джонні Деппом.

Ромським внеском у музику Болгарії є «Весільна музика». Це стало, так би мовити, еклектичним гібридом, який виник як відповідь на державний музичний контроль. Музика лунає в запаморочливо швидкому темпі! Найвідомішим виконавцем є Іво Папазов (Ivo Papasov), який грає на кларнеті. Він курує групою «Ivo Papasov Wedding Band». Він, разом зі своєю групою не один раз гастролювали Сполученими Штатами. Цікаво, що в 2005 році він виграв приз глядацьких симпатій від БіБіСі Радіо Світові Музичні Нагороди.

Автор: Ірина Миронюк
Джерело: Правозахисний фонд “Розвиток”

Степан Давидов - український композитор, капельмейстер, педагог

12 січня народився Степан Давидов - український композитор, капельмейстер, педагог.
Степан Давидов походив з дрібномаєткових чернігівських дворян. У числі півчих, відібраних в Україні, він, як музично обдарований хлопчик, прибув до Петербурга наприкінці 1786 і став учнем Придворної співацької капели. 
Подальшу музичну освіту він отримав у Джузеппе Сарті. Служив півчим згаданої капели в 1786–1795 роках, від 1787 до 1800 був капельмейстером придворного оркестру. Потім — в Дирекції імператорських театрів (капельмейстер, учитель співу). Від 1814 керував музичним театром графа Шереметьєва у Москві.
Написав балети «Увінчана благість» (1801), «Свято жнив» (1823) та інші, оперу «Лєста, дніпровська русалка» (1805). Також писав музику до трагедій, дивертисменти, церковні композиції тощо. Давидову належать обробки народних пісень та танців. У своїх творах використовував український народний мелос, зокрема мелодію пісні «Їхав козак за Дунай».
До вашої уваги
Давидов СтепанУвертюра до балету "Увінчана благість" (1801)
Диригент: В. Чернушенко
S. Davydov (1777-1825) Overture to the ballet 'Crowned Goodness'

Hallelujah

Алілуя הללויה (в транскрипції Халел-Йа'х). Буквально: «Хваліть Ях (Яг, Яхве, Єгову)»
Слово використано в Іудействі як частина молитов. Для більшості християн, «Алілуя» є життєрадісним словом хвали Бога.
Перш ніж написати остаточний варіант «Алілуя» Коен створив близько 80 варіантів тексту ...
Живі виступи під час гастролей майже завжди містили змінений текст ... і тільки останній куплет завжди залишався незмінним:

I did my best, it wasn't much
I couldn't feel, so I tried to touch
I've told the truth, I didn't come to fool you
And even though
It all went wrong
I'll stand before the Lord of Song
With nothing on my tongue but Hallelujah

Хоть сделал я, лишь то, что смог...
И шел путем ошибок, проб,
Но я не лгал, не стал шутом в чумном пиру я
Пусть крахом обернется путь,
Но Господу в глаза взглянуть
Смогу я лишь со словом "Аллилуйя"..

Leonard Cohen - Hallelujah

Hallelujah- Lindsey Stirling

Володимир Шейко - український диригент,

11 січня, святкує ювілей Володимир Шейко - український диригент, заслужений діяч мистецтв України, народний артист України художній керівник та головний диригент Заслуженого академічного симфонічного оркестру Національної радіокомпанії України, директор Об'єднання художніх колективів «Музика».
Під орудою Володимира Шейка симфонічним оркестром Національної радіокомпанії України здійснено більше 200 записів шедеврів світової та української музики до Фонду Національного радіо.
З 2006 провів численні гастрольні турне з оркестром у 11 країнах світу.

Портал академічної музики Music-Review Ukraine приєднується до вітань!

До вашої уваги фрагмент сольного концерту Героя України, композитора Мирослава Скорика. Фрагмент концерту. № 2 для віолончелі з оркестром, Світова прем'єра, Соліст - Олександр Пірієв, Виконує симфонічний оркестр Національного радіо і телебачення, директор і головний диригент - народний артист України Володимир Шейко.

М. Скорик, Концерт № 2 

9 січня святкує день народження Лара Фабіан

9 січня святкує день народження Лара Фабіан - бельгійська та канадська співачка сопрано, що відома всьому світу сильним вокалом та філігранною технікою виконання. Виконує пісні французькою, англійською, італійською мовами, якими вільно розмовляє у житті, а також іспанською, португальською й іншими мовами.
За походженням — італо-бельгійка, громадянство має бельгійське та канадське.
Голос Лари Фабіан має співочий діапазон в 4,1 октави, а також може бути класифікований як ліричне сопрано. При співі Лара також використовує свистковий регістр та вібрато.
До вашої уваги знамените "Адажіо" Т.Альбіноні у інтерпретації Лари Фабіан.
Lara Fabian - Adagio magyar felirattal

Під Твою милість (Дмитро Бортнянський, XVIII ст.)

Під Твою милість (Дмитро Бортнянський, XVIII ст.)
Виконує Камерний хор "Галицькі передзвони"

Kozak System - Різдвяна Балада

Kozak System - Різдвяна Балада
Автор слів: Віктор Недоступ
Автор музики: Дмитро Добрий-Вечір
Хор: київський дятячий хор "Зернятко" (художній керівник - Раїса Заклецька)

Кана - Різдвяна

Kana - Rizdvjana - (Кана - Різдвяна)
муз. сл. - Христина Підлісецька
Вокал: Христина Підлісецька
Бек-вокал: Галина Риба, гурт ДоСхідСонця

Карпатська колядка: Веселая новина

Ivan NAVI - Колядка

Радуйтеся всі людіє,

Радість з неба нам спадає.

Приспів:
Веселая нам новина:
Породила Діва Сина,
Марія! Марія! Марія!

Ступив до нас з високости,
Щоби міг нас всіх тут спасти.

Прийшли к Нему тріє цари,
Поклін дають, кладуть дари.

Ливан, миро, також злато,
З ріжних країв в дар принято.

Пастиріє дають хвалу,
Прийми від нас, Христе Царю.

Єму даймо ми сумлінє,
Дасть нам гріхів відпущенє.

Святу Тройцю прославляймо,
Богу честь, хвалу віддаймо.

"Аллилуя" заспіваймо,
Діву чисту вихваляймо.

Аллилуя, Аллилуя!
Радуйся, Діво Маріє!

Авторська колядка від 8-річного композитора з Прикарпаття

Авторська колядка від 8-річного композитора з Прикарпаття
...Зраділи люди, що добро буде!....
Христос рождається.

3 січня 1895 у Житомирі народився Борис Лятошинський

Борис Лятошинський - класик української музики XX ст. В історії світової культури його ім'я гідне стояти поряд з іменами Д. Шостаковича, Б. Бартока, К. Шимановського, А. Онеггера. Своєю творчістю він вписав музику України в європейський контекст.

Народився 3 січня 1895 р. у Житомирі в сім'ї інтелігентів з демократичного середовища. Закінчив Київський університет (1918) та Київську консерваторію (1919). Вже 1920 р. починає викладати в Київській консерваторії, з 1935 р. і до кінця життя був її професором. Окрім того, в 1935-1938 рр. та під час евакуації (1941-1944) працював професором Московської консерваторії.

Лятошинський був надзвичайно різнобічним композитором: створив дві опери ("Золотий обруч", "Щорс"), п'ять симфоній, чотири струнні квартети, два інструментальні тріо, низку симфонічних творів різних жанрів (увертюри, сюїти, балади, поеми), кантати, хори а капела, обробки народних пісень (для голосу і фортепіано, для хору), писав твори для фортепіано ("Слов'янський концерт", сонати, балади, прелюдії), музику до театральних постановок ("Ромео і Джульєтта" В. Шекспіра, "У пущі" Лесі Українки) та кінофільмів ("Іван", "Тарас Шевченко", "Григорій Сковорода", "Іван Франко", "Кармелюк" та ін.). Крім того, Борис Миколайович оркестрував опери М. Лисенка "Тарас Бульба" (з Л. Ревуцьким) і "Енеїда", Р. Глієра "Шахсенем" та балети.

Композитор збагатив жанрово-стильову палітру української музики, розширив її концептуально-тематичні обрії, діапазон виражальних можливостей.

І, здавалося б, комуністичний режим не міг не визнати творчої особистості Б. Лятошинського; його двічі нагороджували найвищою тоді нагородою - Державною премією СРСР (1946, 1952), а посмертно (1971) нагородили ще й Державною премією УРСР імені Т. Шевченка. Та це лише один бік медалі. З іншого боку, у радянських законодавців від ідеології були непорушні постулати: радянський митець має творити в річищі так званого соціалістичного реалізму; його твори можуть бути виключно або переважно оптимістичні; форма ж твору мусить бути якомога доступнішою і зрозумілішою "для нас".

Творчість Лятошинського не вкладалася в таке "прокрустове ложе". Соцреалістом не був. Дивитись на дійсність крізь рожеві окуляри не хотів. Що ж до простоти... Євген Станкович, який належав до останніх учнів Бориса Миколайовича, писав про роки свого навчання у Майстра: "Вже тоді відчувалося, що Лятошинський - фігура в музичному мистецтві надзвичайно поважна. Він просто вражав своєю колосальною музичною ерудицією, якнайширшим знанням стосовно минулого і сьогодення... Читав з листа будь-яку партитуру XX сторіччя будь-якої складності".

Отож, знаючи і вміючи набагато більше за своїх критиків, писав музику складну і не хотів опускатися до примітиву. Почавши музичну творчість у стилі О. Скрябіна, Лятошинський зазнав згодом впливу французьких імпресіоністів, перейшовши далі до західноєвропейського експресіонізму. Цих течій комуністичні його критики не розуміли і не схвалювали, а Лятошинський частенько не без задоволення переказував жартівливо-єхидний афоризм стосовно різних типів ставлення до музики: "Слухачі люблять музику, але не розуміють її; композитори розуміють, але не люблять; критики - не люблять і не розуміють".

Оскільки його талант і музичне мислення найяскравіше проявилися в симфонічній музиці, то саме його симфонії раз у раз викликали несамовиту критику чи бурхливу реакцію.

Друга й Четверта симфонії Лятошинського втілюють грандіозні драматичні колізії епохи. Доля Другої симфонії (1936) була трагічною; вона опинилася "під забороною". Всі відчайдушні спроби реабілітувати цей твір виявились марними, а сам композитор згодом був затаврований як "формаліст". Дісталося маестро й за Третю симфонію (після появи її другої редакції, 1951 р.). А загалом українські радянські енциклопедичні видання дуже не любили торкатись питання про симфонії Лятошинського: то було немовби негласне табу.

Звичайно, ніхто не дбав тоді про те, щоб цілісно познайомити світ із симфоніями Лятошинського. І лише 1994 р., напередодні 100-річного ювілею митця, з ініціативи американського диригента українського походження Теодора Кучара Національний симфонічний оркестр України здійснив запис музики видатного композитора (5 симфоній і симфонічна поема "Гранжина") на три компакт-диски, які фірма "Марко Поло" розтиражувала і тепер розповсюджує у багатьох країнах світу.

Тільки по смерті митця, що відійшов у вічність 15 квітня 1968 р., сучасники спромоглися належно поцінувати масштаб його особистості. Д. Шостакович написав: "Борис Миколайович був великим композитором і водночас видатним педагогом, що виховав чимало обдарованих музикантів. Його учнями, окрім Станковича, були такі талановиті композитори, як Л. Дичко, В. Кирейко, І. Карабиць, В. Сильвестров, Л. Грабовський та інші".

ДЖЕРЕЛО