Стара учителька

Стара учителька рахує копійки,

Які на пенсію в держави заробила.

Промчали наче коні ті роки,

І доля щедро скроні посріблила.

Згадався перший у житті урок,

І незнайомий клас, і милі діти.

Як довго не лунав тоді дзвінок?

А на столі стояли вересневі квіти.

Було багато праці і снаги,

І ночі над конспектами, і слава,

І шанували всі її батьки,

І «видавала» грамоти держава.

Стара учителька рахує копійки,

Які на пенсію в держави заробила,

І не біда, що вже пройшли роки –

Бо півсела вона таки навчила.

Віталій Гупалюк, 1998 рік

Не бачу перспективи вчителювати.

Молодим тут не місце.