неділя, 21 лютого 2021 р.

Інструкція для батьків, як не піддаватися на шкільні побори.

Конституцією безоплатну середню освіту. Шкільна реальність трохи інакша. Незадовго до нового навчального року батьківські форуми і групи буквально вирують повідомленнями про збори грошей на додаткові зошити чи посібники, на фіранки чи святкування 1 вересня… Одне слово, варіантів шкільних безліч.

Узявши до уваги звернення батьків та поради, які їм давали батьки-активісти, можна укласти таку своєрідну інструкцію для батьків (особливо для новобранців, чиї діти вирушають до першого класу). Ідеться про комунальні, тобто неприватні школи.

Отже, спочатку батькам можуть запропонувати сплатити вступний внесок для зарахування до школи. Це може бути директор, вчитель чи представник батьківського комітету. Платити запропонують готівкою, на банківську картку або на рахунок приватного благодійного фонду чи громадської організації, які є «при школі».

Розповідаємо, чому ви, батьки, не повинні цього робити. Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України «Про освіту», кожна особа має право здобувати початкову та базову середню освіту в закладі освіти (його філії), що найбільш доступний і наближений до місця проживання особи.

Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України «Про повну загальну середню освіту», кожна дитина має право на здобуття початкової та базової середньої освіти у найбільш доступному та наближеному до місця її проживання закладі освіти (його структурному підрозділі).

Тобто є гарантоване право на здобуття початкової та базової середньої освіти, і про жодні вступні внески до комунальних закладів освіти не може бути й мови.

Згодом батьків приєднають до батьківського чату в якомусь месенджері, і ось там почнеться: здайте у фонд школи, фонд класу, на охорону, прибирання, ремонт тощо. Але підкреслюю ще раз: ви не зобов’язані цього робити. Засновником шкіл є місцева влада, вона й виділяє кошти на потреби школи.

Як же боротися із внесками/поборами? Є кілька порад. Перша — не ходіть на батьківські збори. Друга — вийдіть з усіх батьківських чатів.

Ви відвели дитину до закладу освіти задля освіти. Освітні послуги надають учителі. Саме в них у приватній розмові ви можете дізнатися про успіхи чи невдачі вашої дитини. Персонально і конфіденційно. З усіх питань, які стосуються навчального процесу, поведінки дитини, спілкуйтеся виключно з класним керівником або вчителями-предметниками.

Тепер докладніше про кожен пункт поборів.

Охорона

Особи, які сидять на вахті на вході в школу, мають бути штатними співробітниками й отримувати зарплатню з бюджету, а не з батьківських кишень. Не платіть приватним охоронним структурам у незрозумілий спосіб на підставі договорів, укладених батьківським комітетом.

Ви знаєте, що дітей у школі не охороняють, охороняють комунальне майно. Не платіть за збереження майна, яке вам не належить. Збереження майна — це інтерес і відповідальність власника. Платити за охорону майна має власник (місцева влада), а не батьки.

Прибирання

Технічні працівники зараховані до штату школи, отримують заробітну плату з бюджету і прибирають усю школу, з класами включно. Забудьте про те, що прибиральниці прибирають лише коридори, а класи прибирають діти. Це відмовка для збору коштів або примусу дітей до прибирання.

Пункт 5 статті 53 Закону України «Про освіту» каже: «Залучення здобувачів освіти (тобто школярів. — Р.Б.) під час освітнього процесу до виконання робіт чи до участі в заходах, не пов’язаних з реалізацією освітньої програми, забороняється, крім випадків, передбачених рішенням Кабінету міністрів України».

Таким чином, учні не можуть бути залучені до будь-яких робіт замість уроків, якщо такі роботи не передбачені навчальним планом. У позаурочний час діти можуть залучатися до прибирання, проте виключно за власним бажанням і з дозволу батьків.

Ремонт

Ремонт у навчальному закладі повинен робити власник. Власником комунальних навчальних закладів є територіальна громада в особі відповідного органу влади, який і відповідає за належний стан навчальних закладів.

Запам'ятайте, будь ласка: ні батьки, ні вчителі, ні, тим більше, діти не зобов'язані робити ремонт (фарбувати, клеїти шпалери, міняти вікна тощо).

Коли хтось проситиме вас безоплатно попрацювати в школі/садочку чи здати гроші на ремонт, порадьте йому насамперед звернутися до органів управління освітою (відділи освіти, управління освіти, департаменти освіти).

Щодо батьківських комітетів

Батьки, чиї діти опинилися в одному класі з вашою дитиною, — випадкові люди. Можливо, когось із них ви знали раніше, з кимось познайомилися вже в навчальному закладі. Якщо усміхнеться доля, декотрі з них навіть стануть вашими друзями, але... Жоден батьківський комітет, жодні батьківські збори не мають права диктувати вам умови: гроші, форма, зошити і т.д.

Батьківських комітетів юридично не існує. Вони не передбачені жодним нормативним актом. Це самопроголошені утворення, які не мають жодного стосунку ні до вас, ні до вашої дитини, ні до ваших приватних коштів. Будь-які рішення батьківських комітетів — фікція, порожнє місце, мильна булька. Якщо голова батьківського комітету підписує якийсь документ, такий папірець є нікчемним, не має жодної юридичної сили. Такого суб'єкта правовідносин як батьківський комітет — не існує.

Ніхто, крім вас, не скаже «ні!» поборам. Ніхто, крім вас, не відмовить здирнику і шахраю.

Зрештою, це ж ваші гроші. Зароблені вашою працею. Ви — їх власник. І тільки ви ними розпоряджаєтесь. Якщо вам забракне духу сказати категоричне «ні!», вам не допоможуть жоден закон, наказ чи навіть «страшна» петиція.

Коли у вас просять милостиню, ви всім даєте? А звіт у жебраків просите про використання пожертви? Попросіть — дізнаєтеся про себе багато нового, може навіть гроші назад кинуть.

Як із жебраками, так і з батьківськими комітетами. Ніхто вам не зобов'язаний звітувати. Ви самі віддали ваші гроші. Можете з ними попрощатися й забути... Це вже і сумно, і смішно водночас — батьки не хочуть здавати «добровільні внески». Але роблять це. І все кивають на Міносвіти, на реформаторів, на чиновників: «А забороніть мені здавати гроші невідомо-кому й невідомо-на що! Але так забороніть, щоб я їх точно не міг/не могла здавати. Тримайте мене за руки й ноги, краще прив'яжіть, бо я не можу не здавати. Це, звісно, мої гроші, але вони не потрібні мені, не потрібні моїй дитині. Вони потрібніші батьківському комітету. Я не хочу, але не можу не здавати…» Невже, такий страшний чорт, тобто батьківський комітет? Може, ви купуєте щось вкрай необхідне? Наприклад, лояльне ставлення інших батьків і працівників закладу освіти? Чи повагу? Не забудьте доплатити за гідність — є така рідкісна й дорога чеснота. Для початку можете письмово повідомити директору про те, що відбувається в закладі освіти, яким він керує. Бо за все, що відбувається в закладі, на керівника покладено персональну відповідальність. Навіть якщо він про це не знає або вдає, що не знає.

Наступна інстанція — органи управління освітою: відділи, управління, департаменти освіти. Письмово повідомляємо про вимагання/шахрайство та бездіяльність директора закладу освіти.

Якщо ні директор закладу освіти, ні органи управління освітою не реагують на правопорушення або реагують, але внески/побори не припиняються, — письмова заява до поліції.

Її потрібно написати/надрукувати (вказати конкретних осіб і конкретні факти, додати докази), підписати власноруч із зазначенням ПІБ заявника та подати до поліції (особисто чи поштою).

Кожен збирач коштів — це конкретна людина, яка має прізвище, ім'я та по батькові. Якщо конкретна людина займається вимаганням чи шахрайством (ст.189 і ст.190 Кримінального кодексу України), ця конкретна людина несе відповідальність.

Дуже хотілося б, аби наші поради не стали вам у пригоді, щоб у школі, в якій навчається ваша дитина, все робилося законно. І, до речі, такі школи є.

джерело



Немає коментарів:

Дописати коментар