Як говорити з дітьми про війну?

 

Війна на сході України триває вже довше, ніж Друга світова. Восьмий рік поспіль лунають постріли, а діти, що народилися на початку війни пішли вже в другий клас.

Та чи достатньо вони знають про окупацію, військовий конфлікт?

Сьогодні ми чуємо тривожні дзвіночки про нову "хвилю окупації" з боку Росії, яка не цурається на весь світ погрожувати "відгризти шмат" нашої землі.

Саме тому зараз батькам варто навчитися пояснювати про ці загрози, аби вони розуміли ціну війни та серйозно ставилися до можливого сценарію.

Дітям варто говорити про війну відкрито

Якщо ми не будемо давати дітям свою картину світу, пояснювати, що йде війна, що на ній гинуть люди, то діти фантазуватимуть і придумуватимуть свої варіанти того, що відбувається.

Тому варто говорити з дітьми відверто. І найголовніше – не усувати дитину від правди. Найкраще почати з пояснень, чому саме відбуваються конфлікти.

Якщо ви переїхали із зони конфлікту, не треба казати дитині: "Ми просто переїхали". Варто сказати правду:  "Ми переїхали, тому що там небезпечно".

Також психологи радять:

Дозволити почуття

Адже відповідь "не хвилюйся" не позбавить тривожного імпульсу.

Можна казати: "Я бачу, що ти хвилюєшся за солдат, за людей, довкола яких війна. Я теж хвилююся" – показати, як саме дорослі переживають ці почуття, як справляються зі своїм страхом. Допомогти прожити цей імпульс – дати помалювати, адже дитина не завжди може виразити словами свої почуття.

Зі школярами ділитися своїми думками

Дітям молодшого підліткового віку теж слід давати відповідь саме на поставлене питання.

Можна ділитися своїми думками, почуттями. Але треба бути готовим, що діти молодшого підліткового віку і підлітки можуть мати свою точку зору і хотітимуть поділитися нею. Неодмінно слід давати їм таку можливість.

Із підлітками шукати відповіді разом

Іноді питання, які ставлять підлітки, заганяють у глухий кут. Тоді важливо чесно про це сказати: "Я зараз не знаю відповіді, дай мені трохи часу, і ми повернемося до цієї теми".

Або можна сісти разом пошукати інформацію в інтернеті. Добре поділитись авторитетними для дорослого лідерами думок.

Разом почитати їхні дописи, знайти спільно відповідь. Інформаційне поле бездонне, а критичне мислення в підлітків ще здебільшого не сформоване.

Долати внутрішній конфлікт діалогом

Важливо брати до уваги, яким є інформаційний фон у родині. Ставлення батьків може не збігатися із думками, які дитина чує у своєму середовищі, і це викликатиме внутрішній конфлікт у дитини.

Треба перебувати в постійному довірливому діалозі, обмінюватися думками – це найважливіше у стосунках з підлітками, зокрема коли говоримо про насилля, війну.

Не закріпити негативні реакції

Є небезпека закріпити негативні патерни поведінки для певного психоемоційного стану. Наприклад: коли тривожно – батьки починають агресувати.

Дорослі можуть самі потрапити у цей вир почуттів і поділитися цим з дитиною. І надалі вона саме так реагуватиме на тривогу – агресією. Тому слід бути свідомим свого стану і намагатися контролювати свої реакції.

Діти мають отримати відповідну підготовку у школі

В Україні дітям викладають предмет для підготовки до надзвичайних ситуацій, однак, про війну говорять тільки на "Захисті України" – обов’язковому предметі для вивчення у 10-11 класах.

Його мета – надати учням знання та уміння для оборони країни, навчити їх діяти в надзвичайних ситуаціях. Учні вивчають предмет на уроках та під час навчально-польових і навчально-тренувальних занять. 

Держава через школу має подбати й про  патріотичне виховання

Сьогодні виховання любові до Батьківщини в нас дуже часто схоже на мантру про безумовні переваги України та обмежується номінальними заходами, які тягнуться за нами з часів піонерів і комсомольців.

Сучасні діти не вірять на слово, вони шукають приклади, які змусять відчути свою щиру причетність до нації, держави й бажання розділяти з нею і гордість, і біль.

Саме тому важливо боротися за свідомість майбутнього покоління та з раннього віку вкладати зернятко цінностей у дитину, щоб виростити патріотом своєї країни. Це має бути спільна робота батьків, викладачів, держави, що поєднує різні методології та враховує різний вік.

Безумовно, не слід чекати, що досвід виховання суто через культурні надбання, успішний, приміром, у мирній Франції, спрацює в Україні, де нині важливо виростити дієвих патріотів, готових до захисту країни зі зброєю в руках.

Але навіть у цьому сенсі вкрай необхідно не вчити любити Батьківщину, а створювати всі умови, щоб ця любов природно народжувалася в покоління, що підростає.

І це треба робити не в 10-11 класах, а раніше. 

Вікторія Войціцька, голова правління "Національна Освітня Асоціація", спеціально для УП.Життя

джерело

Як говорити з дітьми про інвалідність: поради МОЗ

 Діана Кречетова

Внаслідок війни в Україні зростає кількість людей з інвалідністю, тому дорослим слід пояснювати дітям, як спілкуватися з травмованими.

У Міністерстві охорони здоров'я на основі матеріалів "Довідника безбар’єрності", розробленого в межах ініціативи "Без бар’єрів" першої леді України Олени Зеленської, надали поради, як спілкуватися з дітьми на такі теми.

"Якщо вам необхідно поговорити з дитиною на цю тему, важливо передусім бути щирими, зважати на вік, стан та запит дитини, бути готовим до можливих запитань", – наголошують у відомстві.

Не бійтеся слова "інвалідність"

Передусім, важливо розуміти, що дитину можуть цікавити деталі, тож може бути багато додаткових запитань, однак не бійтеся вимовляти слово "інвалідність". При цьому варто насамперед говорити про людину, а не акцентувати увагу на її діагнозі або стані здоров'я. Замість слів "інвалід" вживайте вираз "людина з інвалідністю", замість "аутист" – "дитина з аутизмом" тощо.

Пам'ятайте: не знати відповідей на деякі питання – нормально, тож будьте чесними з дитиною і скажіть, що наразі у вас немає відповіді на те чи інше питання, однак ви обов'язково повернетесь до цієї теми трохи згодом.

Навчайте дітей бути толерантними

МОЗ радить не обтяжувати дітей енциклопедичними знаннями, адже місія батьків – навчити їх базових принципів толерантності та "вкласти" у голову розуміння того, що люди – різні і це нормально.

"Всі ми особливі по-своєму, тому дізнаватися особливості кожної людини, враховувати їх та пізнавати, як живуть інші люди – це важливо і неймовірно цікаво", – наголошують у відомстві.  

Повага та рівність важливіші за жалість

Батька варто пояснити дітям, що рівне та однакове ставлення до людей базується на повазі, а не на страху чи жалю. Важливо, щоб діти бачили в інших насамперед людину, яка потребує підтримки і розуміння. Підтримка – це вже розмова на рівних.

У МОЗ також навели ситуативний приклад, як розмовляти з дітьми:

"Дівчинка Таня має порушення слуху, це її відмінність, як от в тебе ластовиння на носі. Таня спілкується жестовою мовою і ти також можеш вивчити якісь фрази, щоби вона тебе зрозуміла, та ви могли з нею спілкуватися".

Безбар'єрність

Батькам варто пояснювати дітям, що відмінні риси у деяких людей не мають стати бар'єром у спілкуванні з ними. Зауважте, що це навпаки – можливість дізнатися щось корисне та нове.

Важливим є ставлення самих батьків до людей з інвалідністю. Якщо ваша дитина спілкується з такою людиною, не заважайте їй, не забороняйте, а допомагайте навчатися толерантного ставлення.

Читайте також: "Боюся, що тата вб'ють на війні". Як говорити з дитиною про страхи і допомогти сприйняти реальність

Не маніпулюйте здоров'ям дитини

У жодному разі не лякайте дитину інвалідністю, якщо вона бешкетує, коли ви хвилюєтеся, що вона може травмуватися. Це не лише може злякати дитину, але й сформувати негативне ставлення до дітей/людей з інвалідністю. Краще поясніть, що її поведінка може призвести до травми, і тоді їй буде боляче.

"Ні в якому разі не варто лякати її, використовуючи фрази типу: "з такою поведінкою станеш інвалідом і опинишся у візку". Це найгірше, що ви можете зробити", – підкреслили у МОЗ.

Пізнавайте інших людей разом з дітьми

На відміну від дорослих, діти менш схильні мислити стереотипами. Для того, аби дитину нічого не бентежило і не лякало, допоможіть їй дізнатися більше про людей з інвалідністю. Можете розповісти про речі, які полегшують їм життя: колісні крісла, шрифт Брайля, слухові апарати, собак-поводирів, жестову мову тощо.

"Головне правило – у розмові будьте максимально щирими. Це допоможе вам знайти потрібні слова та порозумітися", – підсумували у МОЗ. 

джерело

«Ой у лузі червона калина» - виконують військовий оркестр Повітряних Сил Збройних Сил України та 3 хори м. Вінниця

 

«Ой у лузі червона калина» - виконують військовий оркестр Повітряних Сил Збройних Сил України та 3 хори м. Вінниця

Риси характеру, які допоможуть дітям рости щасливими, успішними й оточеними любов’ю людьми

 

Вам коли-небудь доводилось вислуховувати скарги вчителя на неприйнятну поведінку вашої дитини? Що відчувають батьки, коли їм кажуть про те, що дитина влаштувала бійку зі своїми однокласниками? Більшість із нас у подібній ситуації переживають шок і почуття сорому. А що, якщо пізніше з'ясовується, що син насправді заступився за дівчинку, яку ображали однокласники, і захистив її? Сором батьків змінюється почуттям гордості за дитину й за себе, адже вони змогли прищепити сину ті цінності, якими керуються й самі. І навіть розуміючи, що нам ще багато треба працювати над розвитком емоційного інтелекту й контролю над спонуканнями нашого маленького лицаря, ми все одно пишаємося тим, як він повів себе в складній ситуації.

Далі наводиться список особливостей характеру, які варто розвивати у своїх дітей.

1. Скромність

Усі батьки хочуть, щоб їхні діти досягли успіхів у будь-яких починаннях. Проте важливо виховати дітей скромними людьми, вдячними за внесок у власний успіх тим, хто їх оточує. Ми нічого не досягаємо самі й повинні бути вдячні нашим наставникам, тим, з кого беремо приклад, і взагалі будь-яким людям, які допомагають нам досягати успіхів та особистісного зростання. Діти не повинні ставати зарозумілими людьми й переоцінювати свій внесок.

2. Задоволеність

Намагаючись не переступати тонку межу між задоволеністю й відсутністю амбіцій, діти повинні стати досить амбітними, щоби прагнути досягнення своїх цілей і завдань, але в той же час навчитися задовольнятись результатами й радіти своїм досягненням. Це дуже важливий компонент щастя. Хіба можна досягти щастя без почуття задоволення?

Буває, що дітям з багатих сімей постійно чогось не вистачає, і вони вимагають від своїх батьків все більше й більше, і все одно ніколи не бувають задоволені та щасливі. І навпаки, діти із сімей менш заможних уміють задовольнятися тим, що в них є.

Амбіції важливі для досягнення успіху, але надмірне честолюбство може легко призвести до постійного незадоволення.

3. Благонадійність

Уміння виконувати взяті на себе зобов'язання – важлива частина хорошого характеру, навіть якщо для цього доводиться йти на певні жертви.

4. Витримка, рішучість і старанність

Діти повинні проявляти рішучість, наполегливо й цілеспрямовано йти назустріч своїм цілям. Мало хто з батьків хоче, щоб у дитини до двадцяти років знизилися цілеспрямованість та енергія.

5. Терпіння

Це те, чого у значній мірі не вистачає нашій молоді, але ж уміння чекати слушного часу для будь-чого необхідне для кращого навчання. Терпіння як риса характеру корисніше для дитини, ніж непосидючість і невгамовність.

Є така притча. Захотів одного разу юнак піти в учні до ювеліра. Він довго й наполегливо умовляв майстра навчити його всім тонкощам ремесла. Нарешті ювелір погодився. В якості навчання майстер щодня клав у долоню учня нефрит, а потім йшов займатися своїми справами. Скоро терпіння юнака вичерпалося, він почав обурюватись: «І чому я так можу навчитись?». Одного разу він зібрався висловити своє незадоволення вчителю, коли той поклав камінь у його простягнуту долоню, але раптово помітив: «Послухайте, але це ж не той камінь!». Учитель відповів: «Ось бачиш, ти вчишся!».

Діти повинні виховувати в себе терпіння, адже їм доведеться мати справу з різними «коштовностями», які вкладе в їх руки життя.

6. Чесність

Чесність і правдивість у ставленні до себе й до інших людей роблять людину надійною. Чесна людина добре спить і внутрішньо більш щаслива, ніж шахрай або брехун. Страх наслідків і покарань є основною причиною нечесності молоді та людей старшого віку. Коли ми володіємо достатньою мужністю приймати результати наших дій, якими б важкими вони не були, чесність стає пріоритетом у житті.

7. Сміливість

Вивчення чогось нового веде в невідомість. Страхи й побоювання можуть заважати процесу навчання, а сміливість при підкоренні нових вершин допомагає зберігати зосередженість і зібраність. Діти повинні сміливо досліджувати свій внутрішній світ і невідомість, що оточує їх.

8. Співчуття

Уміння по-людськи ставитися до інших людей і гуманний, співчутливий світогляд – це більш бажані риси, ніж байдужість або безжалісність.

Коли по телебаченню показують страшні речі, наприклад, покалічених жертв катастроф або терактів, серце мимоволі стискається від болю. Але якими ж байдужими людьми треба бути, щоби поширювати такі кадри! Важко собі уявити, яке враження вони можуть справити на близьких людей і сім'ї постраждалих.

Надмірна спрямованість на сенсації засобів масової інформації створює покоління байдужих людей, тому важливо виховувати дитину так, щоб вона була вище дешевих ефектів і розвивала співчуття.

9. Адаптивність

Часто ригідність (тобто «закостенілість» і відсутність гнучкості) стає на шляху прогресу, академічного чи особистісного. Якщо учень не склав тест з математики один раз, це не означає, що він більше ніколи не зможе його скласти. Якщо дитина вчиться відмінно, це не означає, що хтось інший не зможе вчитися ще краще. Діти повинні проявляти достатню гнучкість, щоб адаптуватись до будь-якої ситуації.

10. Самодисципліна й контроль над спонуканнями

Як показує приклад, описаний на початку статті, одного комплексу чудових переконань недостатньо, якщо, відстоюючи їх, ви постійно потрапляєте в неприємності. Гідні люди повинні слухати, вбирати інформацію, обмірковувати, а потім діяти, чітко контролюючи свої спонукання й демонструючи позитивні навички самодисципліни.

11. Доброта у ставленні до себе й тих, хто оточує

Хороші учні проявляють добре ставлення до себе й тих, хто їх оточує. Жорстке, суворе ставлення до себе й до інших людей згубно впливає на процес навчання, у той час як доброта сприяє командній роботі. Якщо дитина навчиться бути добрим лідером, вона буде не тільки успішною, але й користуватиметься повагою й шаною.

12. Допитливість і вміння дивуватись

Допитливість не дає померти маленькій дитині всередині нас, і якщо в дитячі роки малюк навчиться ставити запитання «як?» і «чому?», він згодом дізнається про всі тонкощі життя. Допитливість – це справжня мати навчання (і винаходів!).

13. Оптимізм і позитивне мислення

Оптимізм перед обличчям складних перешкод істотно сприяє досягненню мети. Оптиміст ніколи не сумує, його позитив приносить користь не тільки йому самому, а й людям з його оточення.

14. Подяка, вдячність

Вдячність за кожне маленьке зусилля, подяка за становище, що склалося, за людей, які оточують нас, мають велике значення для усвідомлення людиною своєї самодостатності та щастя. Важливо виховати дитину так, щоб вона відчувала вдячність за все, що дає їй життя, і отримувала задоволення від його дарів.

15. Далекоглядність

Далекоглядність передбачає усвідомлення й виконання необхідних дій ще до того, як тебе про це попросять. Усі батьки хочуть, щоб у їхніх дітей була розвинена ця риса. Просто уявіть, як би було чудово, якби діти демонстрували далекоглядне ставлення до всього, за що вони беруться в житті!

16. Витривалість і стійкість

Сучасний конкурентний світ вимагає від нас життєстійкості – внутрішньої сили протистояти стресу й робити все можливе навіть під тиском обставин. Дитина повинна вміти стійко витримувати тиск конкуренції.

17. Душевна рівновага

Збереження спокою та внутрішньої рівноваги в умовах психологічного тиску та складних ситуацій – це по-справжньому важке, але надзвичайно важливе завдання. Дитина повинна бути уважною та врівноваженою в будь-яких обставинах. Це забезпечить їй ясність розуміння того, що відбувається, допоможе вибрати відповідну тактику своєї поведінки.

18. Повага

Діти вчаться поважати, спостерігаючи за тим, як їхні батьки ставляться до інших людей. Малюки часто наслідують батьків у словах і діях. Важливо, щоб діти відчували, що батьки ставляться до них з повагою. Тоді вони навчаться поважати себе та інших людей.

19. Уміння вести за собою та йти за лідером

Бути лідером не означає любити командувати й розпоряджатися. Для того щоби стати авторитетним лідером, дитина повинна знати сильні та слабкі сторони як свої, так і своєї команди. Для того щоби стати досвідченим лідером, вона повинна навчитись бути уважним послідовником. Найчастіше в командах усі бажають бути лідерами, але ніхто не хоче бути веденим! Тому життєво важливо знати, коли треба вести за собою, а коли необхідно йти за лідером.

20. Надія

Коли зникає надія, не залишається нічого. Надія – це світло в кінці темного тунелю, це те, що не дає згаснути живій іскрі всередині нас. Важливо виховувати дітей так, щоб ця іскра світилась у них і у двадцять, і у вісімдесят років.

Пам'ятайте про те, що проблеми відіграють величезну роль у нашому житті й житті дитини. Адже щоб дерево стало гладким, необхідний наждаковий папір; так і перешкоди й негаразди в житті потрібні, щоби зробити його вартісним, а людину мудрою.

Усі описані риси та якості характеру чудово підходять і для навчання, і для життя. Усі вони в тій чи іншій мірі допомагають людям ставати більш упевненими, підвищувати свої матеріальні статки, будувати міцні стосунки.

Як це прекрасно – виховувати в дітей усі ці якості та самим вчитися того, що робить життя таким неповторним.

джерело

Як бути Сантою

Вчителька історії Техасу Леслі Раш написала про те, як її сім'я казала правду про Санту протягом поколі І цей метод настільки чудовий, що ним хочеться поділитися з усіма.

- Коли дитині виповнюється шість або сім років і ви помічаєте його перші сумніви щодо Санти, це означає, що він готовий.

Зазвичай я беру їх в кафе і, замовивши, кажу промову: "Ви точно сильно виросли цього року. І ти не тільки став вищим, я бачу, що твоє серце також стало більшим. І ти вже достатньо виріс, щоб стати Сантою сам.

Ви, мабуть, помітили, що більшість Діда Мороза, яких ви бачите, - це люди, одягнені Дехто з твоїх друзів міг би сказати тобі, що його взагалі не існує.

Так думають багато дітей, тому що вони ще не готові бути Сантою. Але чи готові ви. "

(Спробуй мати таємничий голос)

Попросіть дитину обрати людину - наприклад, сусіда. Місія дитини полягає в тому, щоб таємно з'ясувати, що потрібно цій людині, а потім забезпечити її цим, загорнути в подарункову упаковку і доставити

І ніколи не розкривати, що він зробив. Бути Сантою - це не отримання схвалення - це самовіддане бажання віддати назад.

Мій старший син так обрав "Тьотку Відьму", яка живе на розі. Жінка дійсно вселила страх: навколо її будинку стояв паркан, і вона ніколи не дозволяла дітям заходити позаду неї грати в м'яч чи фрізбі. Вона кричала, щоб діти грали тихіше і все таке.

По дорозі до школи син помітив, що кожного ранку вона виходила на ганок босоніж пошті - і вирішила, що їй потрібні тапочки. Тож він повинен був бути шпигуном і ховатися в кущах, щоб зрозуміти приблизний розмір її ніг.

Коли ми отримали їй теплі капці, він розгорнув їх і поклав зверху веселого Різдва від Санти. Одного вечора після обіду він пішов до неї додому і впустив подарунок біля дверей.

Наступного ранку ми спостерігали, як вона виходить на ганок, забирає свій пакунок і прямує до будинку. Мій син був неймовірно схвильований, коли подивився, що сталося далі.

А наступного ранку ми побачили, як вона забирала пошту в теплих капцях. Син був повністю в ейфорії. Мені довелося нагадати йому, що НІХТО ніколи не повинен знати, що він зробив, інакше він не був би Сантою.

Протягом наступних кількох років він обирав багато людей для подарунків і завжди обирав для них унікальні, персоналізовані подарунки.

Один рік він ретельно почистив велосипед, змінив сідло і віддав його доньці нашого друга. Ці люди були дуже бідними. Ми запитали тата дівчинки, наскільки це буде доречно.

Вираз обличчя дівчини, коли вона побачила велосипед біля дому, не можна порівняти з радістю на обличчі мого сина.

Коли прийшов час розповісти молодшому синові все, старший захотів сам з ним поговорити. Тепер вони обидва чудові "дарувачі" і ніколи не відчували, що комусь брехали.

Адже їм відкрили секрет, як бути Сантою.

Автор: Леслі Раш

 

Із прежди віка

Українська народна пісня

Ой, як же було ізпрежди віка Ой, дай Бо[г]. Ой, як не було неба і землі Ой, дай Бо'. А тільки було синєє море Ой, дай Бо'. На тому морі горіли огні Ой, дай Бо'. Коло тих огнів сиділи святі. Ой, дай Бо'. Радять радоньку, кого в море послать. Ой, дай Бо'. А святий Петро говоре на то Ой, дай Бо'. Та достань Петро жовтого піска Ой, дай Бо'. Та посіємо по всьому світу, Ой, дай Бо'. Щоб уродилось небо і земля Ой, дай Бо'. Небо зорями, земля квітами Ой, дай Бо'.

 

"З Новим роком, в добрий час" (пісня+текст)

Слова: Наталія Май

Музика: Наталія Май

По світу полетіла Сніжинка біла-біла, Упала на долоні, Розтанула за мить. Шуміла завірюха, Та хто її послухав. Вже Новий рік сьогодні У двері стукотить! Приспів: З Новим роком, в добрий час, Ми вітаємо всіх вас! З Новим роком, добрий день, Всіх вітаємо людей! Нехай добро прибуде, У всіх здоров'я буде! І Дід Мороз дарунки Малечі роздає! Хай сонце вам сміється! Хай щастя вам ведеться! Хай Бог усім любові І радості дає! Приспів. З Новим роком, в добрий час, Ми вітаємо всіх вас! З Новим роком, добрий день! Приспів.

Імітація звичайна

 Віктор Громовий

На жаль, із самого початку "реформ" створювалось агресивне середовище навколо школи і вчителя. Вважалось, що можна помножити вчителя на "нуль" на догоджання начальникам та "яжмамам". А зашуганий вчитель робитиме "шо скажуть" агенти змін"(локшину на вуха, на кшталт "вчителі - важливі", ніхто серйозно не сприймав!). Куди ж він дінеться?!

Агенти змін із кола "своїх" зароблятимуть на грантівських проєктах, начальники щось "впроваджуватимуть", "яжмами" тішитимуться тим, що їхні чада не перенапружуватимуться. "Огульним критиканам", які це бачили і пропонували реалістичний сценарій реформ, закриємо рот або просто будемо їх демонстративно ігнорувати.

Отака НУШня... Звісно, з таким механізмом змін і розподіленням ролей усе, окрім заробітків "агентів", неминуче мало перетворитись на імітацію звичайну.

Відповідальність вчителя — непомічена суспільством

 

Гіпервідповідальність педагогів під час війни залишається поза увагою. Проте освітянам в умовах воєнного часу потрібно дякувати на рівні з ЗСУ та енергетиками, які роблять надможливе, аби країна жила.

Під час повномасштабної війни ледь не з перших тижнів російського вторгнення українські освітяни самостійно організували освітній процес у дистанційному режимі. Після відсунення ЗСУ російської армії та часткової деокупації захоплених ворогом територій освітяни вийшли на роботу, але всю відповідальність за безпеку учнів під час війни у звичній формі навчання уряд переклав на вчителя.

Сучасний вчитель веде уроки з укриттів, пунктів обігріву чи просто неба біля торгового центру, де є інтернет і зв’язок. Звісно, усім важко, практично ніхто раніше не був готовий до роботи у надекстремальних умовах, враховуючи ракетні атаки чи проблеми з електропостачанням.

Одна справа, коли працівник несе відповідальність лише за себе, зовсім інша — коли вчитель має навчити, вберегти і, за необхідності, захистити.

Проте, на думку освітнього омбудсмена Сергія Горбачова, гіпервідповідальність сучасного педагога залишається поза дужками уваги та вдячності суспільства. Про це він розповів у інтерв’ю в програмі «За дужками».

Для вчителя дуже значуще відчуття, що він формує майбутнє. Він постійно відчуває відповідальність і за те, що робить у школі, і поза школою. І це відчуття не полишає вйого ніколи, якщо це, звісно, справжній вчитель. Воно спонукає до поважного ставлення до дітей, якісної підготовки до занять, бажання бути порадником і часом довіреною особою, бо інколи діти розповідають учителеві те, що батькам не розказують. Хоча це не є добрим, бо батьки мають бути головними особами в розвитку і зростанні дитини, — зауважує омбудсмен. Тому саме надзвичайна відповідальність вчителя, яка не полишає його ніколи, лишається поза дужками уваги в сучасному суспільстві.

Зі свого боку, Всеосвіта постійно піднімає тему про надзвичайний подвиг вчителя сьогодення. Кожен освітянин сьогодні, особливо в умовах війни, — необхідний і незамінний ґвинтик у системі освіти в цілому. Попри виклики і непорозуміння, українські вчителі, вихователі та викладачі з гідністю тримають освітній фронт, вони продовжують виховувати, навчати і тримати парасольку безпеки над кожним здобувачем освіти.

джерело

Як правильно хвалити учнів та надихати вчитися: добірка незамінних фраз для вчителів

 

Як правильно хвалити учнів та надихати вчитися: добірка незамінних фраз для вчителів

У час війни та відключень світла в Україні у багатьох школярів зникає бажання вчитися. Натомість вчителі можуть повернути дітям жагу до знань.

Так, педагоги мають весь час хвалити своїх учнів, якщо ті демонструють відмінні результати у навчанні чи принаймні стараються. До того ж вчителі можуть робити це доволі креативно.

Як правильно хвалити учнів за досягнення
Освітяни можуть мати при цьому напоготові навіть стікери-натхненники. Вони стануть у пригоді, якщо педагоги працюють дистанційно.

Фрази-мотиватори на щодень для учнів

• Ви надихаєте мене бути кращим учителем, коли…
• Ти зараз на правильному шляху! Ти дуже старанно попрацював.
• Я пишаюся тим, як ви працювали сьогодні.
• А зараз виходить значно краще!
• Я знала, що ти зможеш.
• Мої вітання, чудова робота!
• Твоя ідея чудова!
• Клас, яка гарна командна робота!
• Ваші ідеї такі креативні!
• Давай разом подумаємо, як це зробити?
• Сенсаційно! Ти, мабуть, багато тренувався (працював).
• Як же гарно ти впоралась!
• Мені до вподоби хід твоїх думок!
• Ти дуже гарно висловилась.
• О, ти зробив це блискуче!
• Чудово висловлюєш свої почуття.
• Я знаю, що це важко, але ти майже впоралась.
• Фантастичне вирішення питання!
• Чудова спроба!

Фрази, які спонукають учнів до роздумів

• “Не кажіть, що у вас не було часу. Ви маєте стільки ж годин, що й Мікеланджело, Да Вінчі, Альберт Айнштайн і Томас Едісон” (Джексон Браун-молодший).
• Важка праця – вулиця з двостороннім рухом: ти отримуєш назад рівно стільки, скільки вклав.
• Не намагайся бути ідеальним. Просто спробуй бути кращим, ніж ти був учора.
• Продовжуй. Усе, що потрібно, прийде до тебе в потрібний час.
• Навіть найвидатніші, найзнаніші і найзірковіші були початківцями. Не бійтеся зробити перший крок!
• “Я не програв. Я просто дізнався 10 000 шляхів, як це не працює” (Томас Едісон).
• ​​”Ніколи не нахиляй голову. Завжди тримай її високо. Подивись світу прямо в очі” (Хелен Келлер).
• “Успішні та неуспішні люди не надто відрізняються своїми здібностями. Вони відрізняються лише своїм бажанням досягти максимуму свого потенціалу” (Джон Максвел).

Фрази, які надихнуть учнів навчатися старанніше

• “Невеликий прогрес щодня дає великі результати” (Сатья Нані).
• Річ не в тім, щоб мати час. Ідеться про те, щоб знайти час.
• Невдахи кидають справу, коли втомлюються. Переможці звільняються, коли виграють.
• Не чекай на натхнення, не чекай на мотивацію. Усе, що потрібно – навчитися бути дисциплінованим у справі, яку робиш.
• “Дисципліна – це просто вибір між тим, чого ти хочеш зараз, і тим, чого ти хочеш найбільше” (Абрахам Лінкольн).

Фрази, які допоможуть учням стати рішучішими

• Прокидайся з відчуттям рішучості. Лягай спати із задоволенням від проробленої роботи.
• Сім разів впади, вісім разів встань (японське прислів’я).
• Біль, який ви відчуваєте сьогодні, буде силою, яку ви відчуватимете завтра.
• “Успішні люди не обдаровані більше за вас. Вони просто наполегливо працюють, а потім наперекір усім досягають успіху” (Г. К. Нільсон).
• “Наполегливість – це важка робота, яку ви виконуєте після того, як втомилися виконувати важку роботу, яку ви вже зробили” (Ньют Гінгріч).
• “Найкращий спосіб передбачити своє майбутнє – створити його” (Абрахам Лінкольн).

Джерело.

Реформа освіти на паузі: що буде з НУШ і друком підручників?

 

У ситуації сьогодення очікувати якісного розвитку сфери освіти наступного року не доводиться — не потонула б.

Під час повномасштабної війни всі раніше запроваджені реформи в освітній сфері завмерли. Якщо бути чесними насамперед перед собою, треба визнати, що нині вчителі хоч і тримають освітній фронт, проте роблять це сам на сам перед викликами сучасності завдяки власній силі, волі та відданості обраній професії, особливо під час воєнного стану.

І зарплати вчителям (Всеосвіта піднімала це питання раніше, — прим. ред.) — далеко не єдина проблема бюджету 2023 року. З центрального бюджету фінансується і Нова українська школа (НУШ), адже це стратегічна реформа уряду. Точніше, фінансувалася, адже у 2023 році на НУШ не передбачено жодних субвенцій, хоча вони були обов’язковою статтею щороку, починаючи з 2017 року.

Ця субвенція (1,5 млрд грн) зовсім невелика, але критична для підтримки реформи. Її відсутність означає, по-перше, що пріоритети МОН не лежать у напрямі продовження реформи. Якщо одну з ключових реформ у країні саботує те міністерство, яке має її впроваджувати, — це ненормально, — коментує Апострофу член комітету ВР з питань освіти Інна Совсун. НУШ планується фінансувати із залишків освітньої субвенції (звідки йде зарплата вчителям). Але чи з’являться ці залишки у «порізаному» бюджеті? Навряд чи. А що означатиме відсутність субвенції НУШ на практиці?

Що два роки діти, які пішли до 5-х класів НУШ цього року, а наступного підуть у 6-ті класи, навчатимуться без оновленого освітнього середовища. Тобто без техніки, меблів, обладнання, комп’ютерів для вчителів, інтерактивних дощок тощо. Друга проблема — субвенція НУШ передбачала кошти на навчання вчителів. Цього року навчання для предметників-вчителів НУШ було катастрофічно погано організовано. Я розумію, що цей рік зім’ятий через повномасштабне вторгнення, але ця реформа розпочалася у 2017 році, — зауважує Інна Совсун.

Вона наголошує що про те, що потрібно починати створювати нову категорію вчителів-предметників, було відомо не сьогодні чи вчора.

Безумовно, це негативно вплине на реформу. І питання не лише в грошах, хоча вони потрібні для підтримки реформи НУШ. Зараз в умовах війни різко знизилася увага до реформи НУШ і не робиться дуже багато речей, — пояснює освітній омбудсмен Сергій Горбачов.

Наприклад, не друкуються підручники. Це також стаття фінансування центрального бюджету. Але цього року п’ятикласники, які вперше мали розпочати навчання за стандартами НУШ, досі не отримали надруковані підручники. Так, у мережі є електронні версії, але при постійних відключеннях електроенергії користуватися ними стало проблематично. У 2023 році на друк підручників заплановано витратити близько 700 мільйонів гривень. Але наступного року підручники НУШ знадобляться не лише п’ятикласникам, а й шестикласникам. Чи з’являться вони — ще одне велике питання.

Аналізуючи вже затверджений бюджет, можу сказати, що освіта в ньому явно не на перших ролях. Це зрозуміло, адже більшість бюджету йде на оборону і це логічно в умовах російської агресії. Але є й інші статті видатків, які можна було б розглядати інакше: на користь освіти та майбутнього. Та, на жаль, про майбутнє якось не дуже замислюються ті, хто затверджує бюджет, — констатує освітній омбудсмен.

Нагадаємо, як вижити наступного року, отримуючи лише ставку, яка від 2017 року не змінювалася, цікавить багатьох вчителів. Проте міністр освіти і науки Сергій Шкарлет радить просто триматися і переконаний, що освітяни впораються.

джерело

Дистанційна освіта: складнощі та адміністративна відповідальність батьків

 

Дитина під час віддаленого навчання повинна мати можливість реалізувати своє право на освіту, попри складнощі воєнного часу.

Після запровадження дистанційного навчання спочатку під час епідемії на коронавірус, пізніше — через активну фазу повномасштабної війни, здавалося б, віддалене навчання мало вирішити багато питань.

Однак насправді дистанційне навчання — не завжди вихід для дитини та її батьків, а навпаки, породжує багато супутніх проблем. Першочергово, батьки та діти стикаються з технічними складнощами, неможливістю під’єднатися до віддаленого уроку через відсутність електроенергії, Інтернету, а також матеріальними складнощами, що полягають у неможливості придбати відповідну техніку (телефон, ноутбук, планшет), наголошує адвокатка, член Ради Комітету з сімейного права НААУ Ольга Семенюк.

Означені вище проблеми лягають на плечі батьків, адже саме на них покладаються обов’язки, передбачені приписами Сімейного кодексу України (далі — СК України).

Йдеться мова про обов’язки, визначені статтею 150 СК України, щодо виховання та розвитку дитини, а саме один із основних обов’язків із забезпечення здобуття дитиною повної загальної середньої освіти та підготовки її до самостійного життя.

В умовах воєнного стану Міністерством освіти України були прийнято рішення передбачити можливість для батьків обирати форму навчання для власних дітей, а саме чи буде це очна, дистанційна форма або ж змішане навчання.

Варто звернути увагу, зауважує Семенюк, що вибір форми навчання відбувається саме за заявою батьків із врахуванням можливостей конкретної школи.

Вона нагадує, що одним із нововведень цього навчального року є змішана форма навчання. Вона передбачає мікс очної та дистанційної форм, тобто частина навчального процесу відбувається у школі очно, а інша частина — вдома дистанційно.

У випадку, якщо батьки не можуть або не бажають створити належні умови для дистанційного навчання дитини, для них передбачено настання адміністративної відповідальності. Так, ч. 1 ст. 184 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов’язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей. За що вони можуть понести покарання у вигляді попередження або накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 850 до 1700 грн), — роз’яснює адвокатка.

У контексті розгляду питання про настання адміністративної відповідальності для батьків за статтею 184 КУпАП Семенюк звернулася до релевантної судової практики, напрацьованої за період з 24 лютого 2022 року, про що Всеосвіта раніше повідомляла.

Правознавиця зауважує, що в умовах війни у зв’язку з переведенням дітей на дистанційну форму навчання батьків найчастіше притягають до адміністративної відповідальності саме за відсутність дітей на дистанційних уроках. Водночас суди часто об’єктивно ставляться до ситуації та звертають увагу на поважність причини відсутності (відсутність гаджетів, Інтернету, тощо).

Проте адміністрації шкіл не завжди детально розглядають ситуації та безпідставно ставлять питання про порушення ст. 150 Сімейного кодексу України. У цьому контексті варто зауважити, що саме по собі притягнення до адміністративної відповідальності не вирішує проблему (відсутність гаджетів, нестабільний Інтернет, неможливість контролювати дитину через роботу). Натомість адміністрація закладу освіти має з’ясувати поважність відсутності на заняттях і шукати шляхи для побудови навчального процесу, наприклад із застосування асихронного режиму навчання, — наголошує Семенюк.

Отже, підсумовує адвокатка, суд не притягне до відповідальності невинувату особу (одного з батьків, — прим. ред.), якщо вона пояснить, чому саме дитина не навчається дистанційно. Проте варто не забувати, що існують батьки, які безповідально ставляться до навчання дітей. Кожен випадок потрібно розглядати окремо. І не кожну ситуацію потрібно направляти в суд. Краще цей час використовувати на налагодження процесу навчання.

Своєю чергою, Всеосвіта зауважує, що у будь-якому випадку дистанційна освіта — злагоджена взаємодія школяра, вчителя і батьків. І кожна ланка цього ланцюга однаково причетна як до успіхів, так і невдач під час віддаленого навчання. Головне пам’ятати та усвідомлювати: війна не є пом’якшувальною обставиною. Жити, працювати і навчатися — складові, які можуть забезпечити громадяни у тилу, аби наблизити перемогу на своїй ділянці фронту.

Нагадаємо, ні у кого не викликав сумнівів негативний вплив відключення електроенергії на навчальний процес, ба більше — це питання було риторичним. Допоки міністр освіти і науки Сергій Шкарлет не зробив заяви щодо відсутності будь-яких незручностей для освітнього процесу під час блекаутів. Профільний міністр вважає, що відключення електроенергії не надто критично впливає на освітній процес, адже вчителі вміють підлаштовуватися до будь-яких викликів.

Джерело.