Колісна ліра або ре́ля - старовинний струнний смичковий музичний інструмент, у якому роль смичка виконує колесо.
На трьох (іноді більше) струнах грають мелодію, притискаючи струни клавішами, а дві інші струни - бурдонні.
На думку музикознавців, колісна ліра походить від примітивного давньогрецького інструмента за назвою монохорді. У IX сторіччі в Західній Європі вже був відомий більш схожий на ліру органіструм — інструмент з вісьмома клавішами і колесом замість смичка. Проте, він був настільки великий та громіздкий, що потребував двох виконавців. Відтоді колісна ліра потроху почала змінюватися і набувала сучасних рис. До XV сторіччя нею охоче користувалися французькі мандрівні поети-музиканти. У Німеччині цей інструмент набрав презирливих назв — жебрацька або мужицька ліра, а на картині видатного англійського художника Хогарта «Ярмарок у Саутворку», створеній 1733 року, ліру навіть зображено у ярмарковому середовищі. У XVIII сторіччі у Франції виникає широке зацікавлення до ліри і найкращі музичні майстри вдосконалюють механізм та акустику, розширюють інструмент до двох октав і навіть хроматизують звукоряд. З'являються підручники, а також виконавці-віртуози, вони усолоджують своєю грою слух вельможного панства, а композитори, і серед них великі Йозеф Гайдн , Антоніо Вівальді і Леопольд Моцарт, створюють для ліри концерти, сонати, дуети й концертні п'єси. Невідомо, як опинилась ліра серед східнослов'янських народних інструментів, але відомо, що в XVI та на початку XVII століття вона була вже поширена на українських землях і стала інструментом як козаків при Запорізькій Січі так і музикантів при дворах шляхти та королів, а також масово була поширена у селах України як супутниця мандрівних музикантів, простих, зазвичай, сліпих селян, що заробляли співом і грою собі на хліб. Загалом специфіка українського селянського лірництва полягала у його тісному зв’язку з народною музикою. В репертуарі народних співців з лірою були не тільки канти, псальми європейського походження (приміром, з Польщі), але й місцеві наспіви – історичні, ліричні, деякі обрядові (для урізноманітнення репертуару для гри на базарах та ярмарках), також жартівливі, сатиричні, приспівки та навіть сороміцькі (дуже рідко й не для всіх).
Немає коментарів:
Дописати коментар